Вирощування свиней в арочних конструкціях у Канаді

Мешканці провінції Манітоба вирощують свиней уже багато років, а за останні 20 років галузь свинарства доволі розрослася. Оскільки попит на свинину збільшився, виробники поліпшили виробництво, збільшивши і стабілізувавши систему опоросів. Таке збільшення привело до використання та вдосконалення старих свинарників. Ці приміщення добре придатні для осіменіння та опоросів, але не відповідають потребам тих виробників, які утримують свиней на відгодівлі. Використання традиційних свинарників призвело до надмірного збільшення витрат, що, своєю чергою, спонукало виробників відшукувати альтернативні приміщення.
Вирощування свиней в арочних конструкціях почалося у 80 роках минулого століття в результаті того, що одному фермерові з Манітоби вдалося побачити, як вирощують свиней у Японії. Під час перебування в Японії Рон Флойд мав можливість побачити як вирощують свиней на тирсі в арочних конструкціях, збудованих з хвилястого заліза (стиль — Кронсет). Ці недорогі конструкції були виконані з підсилених тросів, укритих пластиком. Після свого повернення Рон Флойд розробив першу конструкцію і представив виробникам Манітоби вигідну альтернативу традиційним приміщенням. Тирсу, яку японці використовували як підстилку, замінили на солому, що її постійно використовували при виробництві ВРХ у Манітобі, аби нівелювати екстремальні погодні умови.
Наступними роками після першої розробки Рона було збудовано ще чотири конструкції, які були запущені у виробництво. Дві з них були побудовані на дослідній фермі університету Манітоби в 1990 році. Доктор Лорі Коннор провела дослідження, які довели, що використання арочних конструкцій для вирощування свиней має майбутнє в Манітобі. Джон Малтмен із Офісу сільськогосподарських проектів і продуктів харчування також відіграв провідну роль у розвитку цієї системи. Він працював разом з Роном Флойдом і вважав, що в цих конструкціях закладений неоціненний потенціал. Знайшовши партнера, Джон вирішив побудувати свою власну ферму для дорощування і відгодівлі тварин. Вона проіснувала п’ять років і перевершила всі сподівання Джона. Після завершення будівництва ферми Джон продовжував розробляти нові методи виробництва і брав участь у нових розробках.
Пройшли роки, і методи виробництва та дизайн арочних конструкцій поліпшилися, що зміцнило впевненість виробників щодо актуальності використання альтернативних конструкцій. Треба відмітити, що не всі виробники, які використовують системи з солом’яними підстилками, мають досвід роботи з свинями. Багато з них займалося сільським господарством, але не тваринництвом. Успіх систем із солом’яними підстилками багато в чому залежить від системи менеджменту. Всі його аспекти, наприклад, здоров’я стада, потік виробництва, закупівля кормів, вентиляція та накопичення відповідної кількості підстилок, впливають на рентабельність виробництва. Ферми, що збанкрутували, довели: якщо рівень менеджменту не високий, майбутнє ферми доволі туманне.
Кожного року в провінції Манітоба в системах на глибокій солом’яній підстилці на відгодівлі перебуває від 200 до 300 тис. голів свиней. На фермах використовують ангари з солом’яною підстилкою, перероблені приміщення для техніки і порожні приміщення для ВРХ. Ферми відрізняються одна від одної, оскільки виробники використовують арочні конструкції для всіх стадій вирощування свиней: від опоросу — до забою, від 5 кг — до забою або від 23 кг — до забою. П’ять прикладів ферм у провінції узагальнені в трьох типах систем виробництва.

Від опоросу — до забою
Ферма на півдні регіону Interlake, яка працює з 1988 року, є успішною системою на 280 голів, яких утримують від опоросу до забою. Цей виробник був першим у Манітобі, хто побудував ангарне приміщення на фермі, і ці приміщення все ще використовують. Ця ферма — приклад довготривалості цих приміщень, які вже пропрацювали 17 років.

Від 5 кг — до забою
Ферми на півдні і заході Манітоби демонструють, яким чином система з використанням солом’яної підстилки може бути використана для дорощування і відгодовування свиней. Обидві ферми працюють з 2000 року і можуть вирощувати великі групи свиней завдяки збільшенню розмірів порівняно зі звичайними ангарними системами на солом’яній підстилці.
На південній фермі використовують більші, порівняно зі стандартними, приміщення для вирощування великих груп. Ця ферма була побудована для забезпечення потреб постачальника, у наявності є свинарник на 1200 свиноматок.
На західній фермі використовують перероблені ангари для техніки, де вирощують свиней з відхиленнями, не придатних для експорту. Це приміщення має підігрівання підлоги та теплообмінники для підігрівання повітря, що дає змогу забезпечити оптимальну температуру для маленьких поросят.

Від 23 кг — до забою
У центрально-південній та південно-західній частинах Манітоби є дві ферми, куди надходять відлучені поросята масою 23 кг і дорощуються до забою.
Виробник в центрально-південній частині працює з 1993 року, із моменту відкриття вже вдвічі збільшив ферму. Кожне збільшення вело до впровадження нових технологій і модифікацій приміщень (наприклад, збільшення), що дало змогу збільшити кількість місць.
Південо-західна ферма Hog Holl Farms — ферма для дорощування і відгодівлі, побудована в 2001 році. Девід Роурк, генеральний директор, уже мав досвід подібної роботи, коли інвестував гроші в колективну традиційну ферму, що працює за системою від опоросу до забою. Робота з традиційними свинарниками не проходила гладко, і в 2001 році він вирішив використати методи альтернативного вирощування свиней. У Девіда були чіткі критерії, які він застосовував для оцінки майбутнього інвестування. Вони включали: низькі затрати капіталу, наявність комбікормового заводу на фермі, місце для будівництва ферми, яка якомога менше заважала б сусідам. Після зустрічі з Джоном Малтменом у 2001 році Девід вирішив, що ангарні системи з використанням солом’яної підстилки — найкращий вибір для цього регіону. У кінці 2001 року ферма на 18 свинарників (16 технологічних і 2 — додаткових для сортування, лікування та відвантаження) була збудована разом з комбікормовим заводом, зерносховищем, офісом і гноєсховищем. Останніми роками на фермі відбулося багато змін, починаючи з дизайну самої ферми і закінчуючи поліпшенням технології. Було збудовано додаткове приміщення для відлучених поросят, це збільшило кількість місць до 5500. Таким чином, відлучених поросят дорощували не до 23 кг, а до 36 кг. Потім цих свиней переводили у технологічну зону, скорочуючи перебування у технологічних приміщеннях.
Нині південно-західна ферма (2002) виробляє приблизно 13500 свиней на рік, конверсія кормів — 2,75 кг/кг приросту маси. Падіж — 2,11%, куди входять свині поганих якісних показників, травмовані під час перевезення. Тут вирощують свиней до 117 кг за 13–18 тижнів і відправляють усіх товарних свиней на фірму Maple Leaf Pork в Брендоні, Манітоба. Успіх ферми заснований на постійних поставках відлучених поросят високої якості та кваліфікованому персоналі. Ферма акредитована за стандартами якості Канади (CQA) і отримала подяку від сусідів за мінімум запахів.  постійно вдосконалює свій дизайн  та системи виробництва. Девід упевнений в успіхові моделей і почав будівництво додаткових ферм в окрузі. Такі компанії, як Mintoba development Ltd та Mintoba Management Ltd, будуватимуться та управлятимуть майбутньою фермою з арочними конструкціями, де в якості підстилки буде використана солома.
Системи, засновані на підстилці з соломи, прекрасно придатні для Манітоби. За таких систем можна отримати свиней будь-якого розміру та типу, які будуть відповідати потребам постачальників тварин. Успіху домоглися всі типи ферм незалежно від дизайну приміщень  самої ферми. Треба підкреслити, що розвиток подібних ферм сприяє розвиткові здібностей людей, у яких до цього не було досвіду роботи зі свинями.
Загальними факторами успіху наведених прикладів ферм з Манітоби є комплексне керівництво та постійне вдосконалення. Спроможність виробника визнати важливість менеджменту в таких системах визначає рівень рентабельності та працездатності подібних ферм.