Спецможливості
Аналітика

Зерновий ринок: чого чекати далі?

16.11.2017
1034
Зерновий ринок: чого чекати далі? фото, ілюстрація

Ситуація на зерновому ринку вже не перший рік турбує українських аграріїв: урожаї ростуть, матеріально-технічні ресурси дорожчають, а ціни й рентабельність падають. http://propozitsiya.com поцікавився у аналітиків зернового ринку, як довго зберігатиметься така ситуація і що чекає далі на зернову галузь. Свої думки висловили:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марія Колесник, керівник аналітичного департаменту  «Консалтингового Агентства ААА»,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марина Сич, аналітик зернового ринку Чорноморського регіону консалтингового агентства «УкрАгроКонсалт»,

 

 

 

 

 

Микола Горбачов, президент Української зернової асоціації.

— Ціни на зернові рекордно низькі, як і площі під пшеницею у США, наприклад. Куди далі прямуватимуть ціни на зернові найближчими роками?

М. Колесник: Ціни на зернові дійсно низькі, проте вони більше залежать від загальносвітової кон’юнктури. Так, дійсно, за прогнозами цієї осені в Сполучених Штатах буде засіяно найменшу площу під HRW пшеницею за останні 108 років. Ринки, звичайно, на це відреагують, але то буде в майбутньому. Цього року, попри вельми складні погодні умови, урожай пшениці в Україні трохи нижчий за минулорічний рекордний, проте і він несподівано хороший. Саме високі врожаї в Україні і Росії «притиснули» ціни, які у серпні досягли найнижчих показників. Проте у вересні почали надходити повідомлення з Австралії про низькі врожаї, де очікується скорочення на 40%. Цей факт надав певну підтримку світовим ринкам, тож ціни навіть попри серпневе «просідання» залишаються вищими за минулорічні показники. Україна повністю віддзеркалює світові тенденції і залежить від коливань ціни у світі.  

М.Сич: «Цінове дно» на основні зернові культури вже досягнуте, але й значного зростання в короткостроковий період не очікуємо. Світове виробництво зернових культур збільшується швидше, ніж попит на них, що може стати фактором ризику для цін. Один з проявів цього — зростання виробництва до рекордних відміток у Чорноморському регіоні, особливо в Росії.

М. Горбачов: Ціни на зернові формуються зважаючи на сукупність факторів. Варто враховувати не просто попит та пропозицію, але і чинники, що впливають на виробництво та транспортування зерна: кліматичні та погодні умови, надзвичайні ситуації, впровадження технологій тощо. Також варто враховувати постійне зростання населення планети, що тисне на збільшення попиту на продовольчі товари, в тому числі зернові.

Наприклад, в Україні при найродючішому ґрунті ми збираємо вдвічі менше зерна з гектара, ніж у країнах ЄС, що мають схожі умови виробництва. Це, в першу чергу, тому що в нас нема новітніх технологій вирощування. Цілком очевидно, потенційно Україна може більше вирощувати і експортувати зерна, але для цього потрібно вирішити кілька проблемних питань. Схожі ситуації можливі і в інших країн.

Враховуючи це, можна говорити про збільшення пропозиції зерна в сьогоднішніх умовах, але варто і розуміти, що постійно збільшується попит на зерно. Але, підкреслю, ми не можемо прогнозувати всі фактори — зміни клімату, погодних та політичних (які впливають на інвестиційну привабливість) умов, тощо, що мають теж вплив на формування вартості зерна.

— Коли і чому може настати перелам у ціновому тренді?

М.Сич: По факту, перелам у ціновому тренді на зерно вже відбувся на початку минулого (2016/17 МР) сезону. Ціни на основні зернові культури припинили падіння і стабілізувалися. З початку 2017/18 маркетингового року, відмічається тенденція до зростання цін на пшеницю та особливо на ячмінь. Ціни на кукурудзу поки що знаходяться на мінімальних рівнях. Але, в зв’язку з очікуваним зниженням виробництва кукурудзи, і в Чорноморському регіоні в тому числі, ми очікуємо певну підтримку для цін і по цій культурі у поточному сезоні.

М. Горбачов: Важко визначити точну дату. Якби ми вміли це робити, то одразу стали багатіями. Найперше, ми не можемо передбачити настільки точно кліматичні та погодні умови та решту обставин. Також потрібно враховувати впровадження технологій. Наприклад, система крапельного зрошення в свій час зробила такий перелам у системі виробництва овочів та фруктів. Фактично, людство змогло вирощувати окремі культури в тих регіонах, де це було неможливо, навіть у пустелях. Прогнозувати схожу подію достатньо важко. Крім того, варто враховувати зміну клімату, що може не дозволяти вирощувати окремі культури на певній території, але при цьому ці зміни можуть дозволити в інших місцях збільшити виробництво.

— Як змінюватимуться посівні площі під зерновими в Україні наступного сезону та найближчими роками?

М. Колесник: Суттєвих змін по посівах пшениці не буде: під озимою в Україні 6 млн га і лише 200 тис. га під ярою. Коливаються площі під ячменем. Ця культура дешева як з точки зору собівартості виробництва, так і з точки ціни. Цього сезону вартість ячменю на світових ринках є доволі високою, а пропозиція обмежена. Спостерігався феномен, коли вартість ячменю в українських портах була на рівні, а в деяких випадках перевищує вартість продовольчої пшениці. Хоча зазвичай ячмінь коштує дешевше, ніж фуражна пшениця. У жовтні ціна на ячмінь була в межах $185-190 за тонну  в українських портах Чорного моря. Варто зазначити, що вона ввесь час зростала, і цей тренд збережеться й найближчим часом. При цьому вартість пшениці 3 класу з білком 11,5%, складала $185 за тонну. Тобто, певний період ячмінь коштував дорожче за пшеницю. Станом на початок листопада ціна на фуражну вітчизняну пшеницю була $177 за тонну, а на ячмінь — $195. Такий ціновий феномен викликаний скороченням посівних площ для ячменем восени минулого року.

Сівба цієї культури ще триває, і за попередніми прогнозами площі під озимим ячменем поточного року будуть на рівні показника минулого сезону – близько 900 тис. га. Чи буде збільшуватися площа під ярим ячменем, наразі сказати складно. Зазвичай третина посівів — це озимий ячмінь, а дві — ярий. Тобто, на підсумкові площі під ячменем значною мірою впливають погодні умови взимку. Адже за наявності втрат озимини вони пересіваються ярим ячменем. Проте останні зими були досить сприятливі, втрати були на рівні 5-10%, тому активного пересіву яриною не спостерігалося.

М.Сич: На думку аналітиків «УкрАгроКонсалт», суттєвих змін у посівних площах під зерновими культурами у сезоні 2018/19 очікувати не варто. Скоріш за все, тенденція скорочення посівних площ під зерновими в Україні на користь олійних культур збережеться. Однак темпи скорочення, на нашу думку, дещо вповільняться. Суттєвих змін у посівних площах під пшеницею та кукурудзою не очікуємо. Можливе деяке коливання вниз. По ячменю може відбутись перелам тенденції скорочення площ в Україні. Ціни на ячмінь цього сезону досягають рівня продовольчої пшениці, що може спонукати фермерів до розширення посівів цієї зернової культури. Також «УкрАгроКонсалт» схиляється до подальшого збільшення посівних площ в Україні під деякими нішевими культурами, зокрема бобовими (горох, нут, сочевиця, квасоля).

М. Горбачов: В Україні посівні площі під зерновими залишаться приблизно на такому ж рівні, як і сьогодні. Це пов'язано з довготривалими контрактами на оренду сільськогосподарських земель, що дає орендарям будувати стратегію виробництва на 5-7 років. Тому не слід очікувати якихсь змін у короткостроковій перспективі. Наразі, за даними Мінагрополітики, під зернові відведено близько 10 млн га, а під кукурудзу — близько 4,5 млн га.

— На вітчизняний ринок поступово виходять іноземні сорти пшениці. Яке місце вони можуть зайняти на нашому ринку і чи зможе знайти своє місце під сонцем вітчизняна селекція? Через скільки років іноземна селекція може посісти такі самі провідні позиції, як на ринку овочевих?

М. Колесник: Вирощування зернових саме вітчизняної селекції не повинно бути метою. За сталих кліматичних умов українська селекція давала непогані результати. Проте закордонні селекційні компанії володіють зовсім іншими технічними і фінансовими ресурсами, щоб оперативно реагувати на кліматичні виклики. Зазвичай українська селекція не розрахована на такі посушливі умови, що спостерігаються останнім часом. Потрібно використовувати або гібриди, або посухостійкі сорти. З іншого боку, в південних країнах часто просто відсутні озимі сорти. Тож вітчизняні науковці повинні використовувати світовий досвід з урахуванням особливостей нашої країни. Зараз багато іноземних інвесторів будуть насіннєві заводи в Україні, думаю, таке зерно, адаптоване під наші кліматичні умови, ґрунти і технології вирощування буде давати найкращий результат. Число іноземних насіннєвих компанії в Україні зростає, бо вони розуміють наш величезний потенціал і зростаючий попит. Зерно ж вітчизняної селекції краще підходить для північних і центральних областей, бо там кліматичні умови лишаються більш традиційними і подібними до історичних.

М. Горбачов: Українські аграрії відкриті до економічної конкуренції насіння. Цілком очевидно, що якщо для фермера економічно вигідніше засівати поле іноземним насінням, тому що воно дає більшу врожайність та якість зерна, ніж українське, то він буде використовувати іноземні продукти. Наприклад, на нашому ринку наразі переважає іноземне насіння кукурудзи, але при цьому українське насіння пшениці є більш конкурентоздатним.

Крім того, перед тим як використовувати те чи інше насіння, варто серйозним чином враховувати його районування, що передбачено технологіями виробництва насіння.

— На початку століття значні обсяги пшениці використовувалися на корм худобі. Яка частка саме фуражної пшениці зараз і як вона змінюватиметься найближчими роками?

М. Колесник: Коли аграрій сіє пшеницю, то він сіє продовольче зерно і звичайно ж сподівається отримати продукцію найвищого класу. За світовими стандартами пшениця з вмістом білку менше 11,5% відноситься до фуражної. У нас цей показник складає 11,0% — це 3 клас. Тобто, є проблема неузгодженості стандартів. Вміст білку залежить від технології вирощування і погодних умов. Минулого року співвідношення продовольчої і фуражної пшениці було 60:40.

М.Сич: Використання фуражної пшениці у кормових цілях в Україні зменшується, що обумовлено скороченням чисельності поголів’я худоби. Натомість це призвело до зростання її експорту. В той же час, разом зі зростанням виробництва кукурудзи зростає і її споживання на корм тваринам. Тобто частково в структурі споживання пшениця була замінена кукурудзою і на нашу думку найближчими роками така ситуація в структурі внутрішнього споживання зерна збережеться.

М. Горбачов: Співвідношення фуражної та продовольчої пшениці з року в рік відрізняється. Це залежить від кліматичних та погодних умов, технологій вирощування, тощо. Цього року ми спостерігаємо в Україні 40% фуражної і 60% продовольчої пшениці. Нові технології виробництва кормів дозволяють взаємозаміну фуражних зернових: замість пшениці використовувати кукурудзу, сорго або інші культури.

— Зараз багато говорять про недостатню якість української пшениці, навіть продовольчої. Чи можна в цьому напрямку очікувати покращення найближчими роками і за яких умов це може статися?

М. Колесник: У нас нормальна пшениця, з якої можна отримувати якісне борошно, якщо, звичайно закуповувати 2 і 3 клас, а не з метою економії робити борошно з 5 чи 6 класу, а тоді казати, що з нашого зерна не виходить добрий хліб. Інколи при експорті збіжжя виникають проблеми за показниками якості, але не тому, що зерно погане, а тому що нормативні вимоги кожної країни можуть різнитися. Зараз Держпродспоживслужба працює над узгодженням регламентів і нормативів, вони добре просуваються в цьому напрямку.

Що стосується українського борошна, то воно експортується. Якби воно було вкрай поганим, то, напевне, його не купували б. Є питання до переробників: яке обладнання, технології застосовуються, а також яке зерно закуповується для переробки? Так, у нас не вирощуються тверді сорти пшениці (durum), але вони й не використовуються для виробництва хліба. Durum потрібен тільки для макаронних виробів.  

М.Сич: Частка продовольчої пшениці в Україні останніми роками коливається в середньому близько 50%. Але враховуючи, що з 2015 р. виробництво пшениці в Україні перевищує 26 млн т, про недостатню кількість навіть продовольчої пшениці говорити не доводиться.

Якість пшениці напряму залежить від погодних умов і внесених добрив. Прогнозувати тут досить складно, адже погодні умови все ж таки головний фактор. Проте збільшення використання добрив звісно підвищує шанси на отримання пшениці кращої якості.

М. Горбачов: Враховуючи, що нашу пшеницю, як фуражну так і продовольчу купують у різних країнах, в тому числі там, де є особливо вибагливе відношення до якості пшениці, тому питань з якістю ми не маємо.

Інша справа, що часто ми маємо іншу проблему, що впливає на репутацію нашої пшениці. Раніше змішування зерна, що йшло на експорт, відбувалося на кораблі, де, зокрема, пшениця лягала шарами. Часто таке змішування в кораблі не є ефективним, тому що хтось отримував краще, а хтось гіршої якості зерно. На щастя, з березня цього року змішування експортного зерна можна проводити на будь-якому елеваторі. Це зменшує затрати елеватора на зберіганні та повністю відповідає вимогам як міжнародних стандартів, так і вимогам безпосереднього покупця, який отримає відповідно до контракту те зерно, про яке домовився з продавцем заздалегідь.

— Ще одним приводом для критики нинішнього стану справ є ситуація, коли мільйони тонн української пшениці їдуть до Туреччини та низки інших країн, які потім переробляють зерно на борошно і експортують його у великих кількостях. Чи може найближчими роками зрости експорт продукції з доданою вартістю замість пшениці і за яких умов?

М. Колесник: Це зовсім інші ринки. Обсяг ринку борошна не співрозмірний з зерновим. Ринок борошна набагато складніший, там діють інші обмеження і вимоги, кожен покупець може вимагати окремої специфікації, набагато важче знайти контрагента для продажу. В цілому потрібна інша маркетингова стратегія і цілеспрямована політика компанії щодо просування на закордонних ринках. США є лідером з експорту зерна, напевно вони можуть переробити його на борошно, проте чи є в цьому сенс?

М.Сич: Дана ситуація вже змінюється. За останні 5 років експорт борошна з України зріс удвічі — до більш ніж 400 тис. т за підсумками 2016/17 маркетингового року. Експорт пшеничних висівок з України також поступово зростає. І за той же період збільшився на третину — до більш ніж 600 тис. т. Тому не все так погано. Ми очікуємо збереження такої динаміки експорту і цього сезону.

М. Горбачов: Наразі в Україні діють внутрішні стандарти, що так чи інакше гальмують процес створення продукту з доданою вартістю в Україні. Цілком очевидно, що ми можемо самі молоти зерно на борошно і продавати вже готовий продукт, однак внутрішні стандарти чи ГОСТи гальмують цей процес. Україні потрібно ухвалити міжнародні стандарти, якими користуються розвинуті країни та наші безпосередні покупці й конкуренти на міжнародному ринку, і тоді ми зможемо ефективно конкурувати з іншими країнами. Нагадаю, що ми виробляємо близько 26 млн т пшениці, з якої тільки близько 6 млн т використовуємо на власні потреби. Тому і основними орієнтирами якості та стандартів нашої продукції повинні бути наші країни-покупці.

— Коли гібриди пшениці увійдуть у вітчизняну практику так само широко, як гібриди соняшника, кукурудзи чи овочевих і що для цього потрібно?

М. Колесник: Поки що в Україні використовуються гібриди жита. Вони ростуть у посушливих місцевостях і на занедбаних землях, даючи непоганий результат. Проте постає питання збуту, адже внутрішнє споживання доволі низьке, а експорт жита також мізерний, і охоплює в основному країни СНД.

В Європі житні сорти хліба майже не застосовуються, скажімо, в супермаркеті з 25 видів хліба житній буде один. Лише в Польщі, Німеччині є культура споживання житнього хліба. На Півдні, Балканах житні сорти практично не присутні, що зрозуміло історично, адже жито там не вирощувалось. Гіпотетичним ринком збуту може бути тваринництво, проте там діють чіткі схеми розрахунку кормів, «вписати» до яких жито не так легко. Тобто перспективою для виробництва гібридного жита є збільшення внутрішнього споживання.

М. Горбачов: Український ринок абсолютно відкритий до кращого насіння чи кращих технологій. Тому цілком очевидно, що це станеться тоді, коли це буде економічно вигідно для виробника.

— Якої ринкової частки можуть досягти безглютенові продукти і коли? А інші «новомодні» зернові – спельта, кіноа, тощо?

М. Колесник: Нішеві культури будуть виключно в межах свого обмеженого сегменту. Виробляти їх має сенс лише під конкретний контракт на реалізацію.

М. Горбачов: Частка спельти, кіноа та інших маловживаних пересічним українцем культур займає надзвичайно малу частку ринку — 1–2%. Це нішеві культури.

Можливо, зростання їх частки може бути пов'язане зі змінами клімату в Україні чи харчовими вимогами окремих споживачів, однак навряд на них буде значний попит найближчим часом.

Світлана Цибульська, s.tsybulska@univest-media.com

Інтерв'ю
Про глобальне потепління говорять уже кілька десятиліть. Які конкретні практичні наслідки від нього вже відчуло сільське господарство України і на що ще очікувати розповідає найавторитетніший в
Аномальна погода цієї весни для підприємств, що спеціалізуються на виробництві плодово-ягідної продукції, стала катастрофою. Сталася вона в ніч із 10 на 11 травня. Крім морозів, стабільна низька