Спецможливості
Технології

Зби­ран­ня та збе­ре­жен­ня ріпа­ку

19.07.2017
19017
Зби­ран­ня та збе­ре­жен­ня ріпа­ку фото, ілюстрація

Із-поміж усіх куль­тур ріпак за­ли­шається еко­номічно вигідним і за­без­пе­чує навіть за віднос­но не­ве­ли­ко­го вро­жаю ви­со­кий рівень чи­с­то­го при­бут­ку. 

 

 

Але для то­го, щоб до­сяг­ти ба­жа­но­го ре­зуль­та­ту, не­обхідно ви­т­ри­му­ва­ти всі еле­мен­ти йо­го ви­ро­щу­ван­ня. Особ­ли­вої ува­ги по­тре­бує зби­ран­ня та післяз­би­раль­на об­роб­ка вро­жаю у зв’яз­ку з інди­віду­аль­ни­ми біологічни­ми і фізи­ко-ме­ханічни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми цієї куль­ту­ри та хімічним скла­дом насіння.

По-пер­ше, для ріпа­ку ха­рак­тер­не над­то нерівномірне дозріван­ня насіння як ок­ре­мих рос­лин, так і в ме­жах однієї рос­ли­ни. У разі пе­ре­сто­ю­ван­ня пе­ре­стиг­лі насіни­ни (за во­ло­гості 9% і ниж­че) лег­ко оси­па­ють­ся і трав­му­ють­ся. Є дані про те, що оси­пан­ня ріпа­ко­во­го на­сіння мо­же зни­жу­ва­ти вро­жай на 20–40% і більше за­леж­но від ре­жи­му ро­бо­ти ком­бай­на.

По-дру­ге, ріпак має дрібне насіння: ма­са 1000 насінин ста­но­вить 1,9–5,5 г, інко­ли зро­с­тає до 7 г, об’ємна ма­са — близь­ко 630–650 кг/м3. Та­ка спе­цифіка насіння по­зна­чається на зби­ранні, очи­щенні, сушінні і зберіганні вро­жаю. То­му потрібно ущільню­ва­ти місця про­хо­д­жен­ня й об­роб­ки насіння, гер­ме­ти­зу­ва­ти об­лад­нан­ня і ма­ши­ни, до­б­ре відре­гу­лю­ва­ти вен­ти­ля­то­ри й вен­ти­ляційні ка­на­ли.

По-третє, насіння ріпа­ку містить до 45–54% олії, яка та­кож має свою особ­ливість: во­на на­ле­жить до напівви­си­ха­ю­чої гру­пи і скла­дається пе­ре­важ­но з олеїно­вої кис­ло­ти. Ви­со­ка олійність впли­ває на стійкість насіння, зібра­но­го ком­бай­ном, і по­тре­бує йо­го не­гай­ної об­роб­ки. Крім то­го, ви­со­ко­олійне насіння схиль­не до інтен­сив­но­го ди­хан­ня, має низь­ку во­ло­го­пог­ли­наль­ну здатність, то­му по­тре­бує спеціаль­них умов збері­ган­ня.
З ог­ля­ду на за­зна­че­не ви­ще ре­ко­мен­ду­ють про­во­ди­ти зби­ран­ня, об­роб­ку та зберіган­ня насіння ріпа­ку за та­ки­ми спо­со­ба­ми і ре­жи­ма­ми.

Зби­ран­ня ріпаку

Кра­щим спо­со­бом слід вва­жа­ти роз­дільне (дво­фа­зо­ве) зби­ран­ня. До ско­шу­ван­ня рос­лин у вал­ки при­сту­па­ють, ко­ли во­ни на­бу­ва­ють жов­то-ли­мон­но­го ко­ль­о­ру, а насіння в нижніх струч­ках цен­т­раль­ної гілки більшості рос­лин має ха­рак­тер­ний для сор­ту колір. Во­логість насіння на по­чат­ку ско­шу­ван­ня має ста­но­ви­ти 25–30%. Запізнен­ня зі ско­шу­ван­ням при­зво­дить до знач­них втрат на­сіння че­рез розтріску­ван­ня стручків під час ви­ле­жу­ван­ня у вал­ках.

Для виз­на­чен­ня оп­ти­маль­них стро­ків зби­ран­ня потрібно ве­с­ти ре­гу­ляр­ний кон­троль за ста­ном посіву: як за во­ло­гістю насіння, так і за зовнішніми оз­на­ка­ми рос­ли­ни (табл. 1). 

Ско­шу­ва­ти ріпак кра­ще ши­ро­ко­за­хват­ни­ми жат­ка­ми, на­при­клад ЖВН-6, за ви­со­ти зрізування рос­лин 15–20 см та швид­кості ру­ху аг­ре­га­ту до 8 км/год. У разі ско­шу­ван­ня ви­со­ко­рос­ло­го та ви­ляг­ло­го ріпа­ку на жатці мон­ту­ють тор­педні дільни­ки, низь­ко­рос­ло­го — на план­ках мо­то­ви­ла прикріплю­ють про­гу­мо­ва­ний пас за­вшир­ш­ки 70–80 мм для пом’як­шен­ня ударів по рос­ли­нах і змен­шен­ня оси­пан­ня насіння. Щоб за­побігти втра­там насіння і руй­ну­ван­ню стручків, мо­то­ви­ло слід змісти­ти де­що на­зад і підня­ти в на­прям­ку ру­ху аг­ре­га­ту. По­м’як­шу­ють ре­жим йо­го ро­бо­ти: для цьо­го співвідно­шен­ня відцен­т­ро­вої швид­кості ру­ху пла­нок мо­то­ви­ла до швид­кос­ті ру­ху ком­бай­на має бу­ти рівномірним, у ме­жах 1,0:1,1. Ча­с­то­ту обертів мо­то­ви­ла ре­гу­лю­ють та­ким чи­ном, щоб ут­во­рю­ва­лись рівномірні, без скуп­чен­ня, вал­ки.

До підби­ран­ня валків при­сту­па­ють че­рез три-шість діб, ко­ли во­логість на­сіння до­ся­гає 10–12%. До­б­ре за­ре­ко­мен­ду­ва­ли се­бе на зби­ранні ріпа­ку вітчиз­няні ком­бай­ни «Лан» і «Сла­ву­тич», а та­кож за­кор­донні «Джон Дір», «Кейс», «Сам­по», «Кла­ас», «Доміна­тор», «Бі­зон». Ви­со­ку ефек­тивність зби­раль­но­го про­це­су де­мон­ст­ру­ють ком­бай­ни фірми Massey Ferguson, об­лад­нані спеціаль­ни­ми ріпа­ко­ви­ми жат­ка­ми-сто­ла­ми. Віт­чиз­няні ком­бай­ни ос­на­щу­ють спеціаль­ним при­ст­роєм ПКК-5 для зби­ран­ня дрібно­насіннєвих куль­тур. Пе­ред зби­ран­ням усі ос­новні місця ком­байнів, де мож­ли­ве про­си­пан­ня насіння, гер­ме­ти­зу­ють.

Під час зби­ран­ня швидкість ру­ху ком­байнів має не пе­ре­ви­щу­ва­ти 5–6 км/год, ча­с­то­та обертів ба­ра­ба­на — 600 об./хв (відповідний по­каз­ник обер­тан­ня вен­ти­ля­то­ра — 340–440), за­зо­ри на вході в ба­ра­бан — 35, на ви­ході — 10 мм, жа­люзі ре­ше­та ма­ють бу­ти відкриті на 2/3, а по­до­вжу­вачі ре­ше­та — май­же повністю.

Пря­ме ком­бай­ну­ван­ня посівів ріпа­ку за­сто­со­ву­ють тільки на пло­щах, чи­с­тих від бур’янів, за рівномірно­го до­сти­ган­ня рос­лин або ко­ли упу­ще­но стро­ки роз­дільно­го зби­ран­ня. Пря­ме зби­ран­ня слід по­чи­на­ти до на­стан­ня по­вної стиг­лості стручків на всій рос­лині, за во­ло­гості насіння 11–15%. Пе­ре­стиглі насіни­ни (во­логість 9% і ниж­че) ду­же оси­па­ють­ся від кон­так­ту з мо­то­ви­лом. То­му та­кий спосіб зби­ран­ня кра­ще за­сто­со­ву­ва­ти у вечірні або нічні го­ди­ни, ко­ли насіння мен­ше оси­пається. Чис­ло обертів мо­ло­тиль­но­го ба­ра­ба­на за пря­мо­го ком­бай­ну­ван­ня слід збільшу­ва­ти до 800 об./хв.

Ба­жа­но та­кож об­лад­ну­ва­ти ком­бай­ни подрібню­ва­чем со­ло­ми, оскільки во­на не має цінності як кор­мо­ва про­дукція. То­му її за­ли­ша­ють у полі і при­орю­ють як ор­ганічне до­б­ри­во. Але в пер­спек­тиві ріпа­ко­ву со­ло­му мож­на бу­де пе­ре­роб­ля­ти для от­ри­ман­ня це­лю­лоз­но-струж­ко­вих плит, кар­то­ну, па­пе­ру.
Для по­лег­шен­ня зби­ран­ня ріпа­ку ос­таннім ча­сом усе більше за­сто­со­ву­ють різні техніко-тех­но­логічні прий­о­ми, які вра­хо­ву­ють особ­ли­вості цієї куль­ту­ри. До най­е­фек­тивніших слід відне­с­ти де­си­кацію рос­лин, скле­ю­ван­ня та на­дан­ня посівам пев­ної пе­редзби­раль­ної фор­ми.

Де­си­кацію (хімічне сушіння) про­во­дять з ме­тою при­ско­рен­ня дозріван­ня рос­лин та їхньо­го пря­мо­го ком­бай­ну­ван­ня. Для про­ве­ден­ня цьо­го за­хо­ду за­зви­чай ре­ко­мен­ду­ють за­сто­со­ву­ва­ти пре­­па­рат Рег­лон-су­пер із нор­мою вне­сен­ня 3 л/га. Він на­ле­жить до гру­пи дик­ватів, тоб­то діє місце­во і підсу­шує рос­ли­ну ли­ше в зоні без­по­се­ред­нь­о­го кон­так­ту. Ефек­тивніши­ми є пре­па­ра­ти гру­пи гліфо­сатів, на­при­клад, Ра­ун­дап Макс, Ра­ун­дап Ек­с­т­ра, які, внаслідок своєї мобільності, ру­ха­ють­ся в си­с­темі рос­ли­ни і рівномірно підсу­шу­ють струч­ки всіх ярусів. Нор­ма ви­т­ра­ти пре­па­ра­ту — 1,5–2,0 л/га, об’єм ро­бо­чо­го роз­чи­ну — 200–300 л/га за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща. Фа­зу де­си­кації виз­на­ча­ють за ста­ном стручків і ко­ль­о­ром насіння в них: як­що близь­ко 2/3 насінин ко­рич­не­во­го за­барв­лен­ня — че­рез п’ять-сім діб роз­по­чи­на­ють об­роб­ку посіву, во­логість у цей час ста­но­вить 25–30%. За 10–14 діб об­роб­ле­ний ріпак рівномірно дозріває, і йо­го вже мож­на зби­­ра­ти без за­гро­зи втрат уро­жаю.

Скле­ю­ван­ня — ви­ко­ри­с­тан­ня полі­мер­­них пре­па­ратів, які після на­не­сен­ня на рос­ли­ну ут­во­рю­ють ела­с­тич­ну плівку, яка огор­тає її і за­побігає розтріску­ван­ню до­стиг­лих верхніх та ча­ст­ко­во се­редніх ярусів стручків до на­стан­ня стиг­лості насіння стручків ниж­нь­о­го яру­су. Для скле­ю­ван­ня за­сто­со­ву­ють різні імпортні пре­па­ра­ти, які до­б­ре на­но­сять­ся, ут­во­рю­ють стійку плівку. Ос­таннім ча­сом ство­ре­но вітчиз­ня­ний біок­лей Ли­по­сам, який не по­сту­пається за своїми вла­с­ти­во­с­тя­ми за­кор­дон­ним ана­ло­гам. Нор­ма вне­сен­ня Ли­по­са­му — 0,7–1,5 л/га, йо­го за­сто­со­ву­ють за два-чо­ти­ри тижні до зби­ран­ня, ко­ли верхній ярус стручків по­чи­нає буріти. Об­при­с­ку­ва­ти посіви мож­на як за до­по­мо­гою авіації, так і на­зем­ним транс­пор­том. До пе­ре­ваг Ли­по­са­му слід відне­с­ти од­но­ра­зо­ву об­роб­ку в один слід, м’яке огор­тан­ня рос­ли­ни по­лі­ме­ром, рівномірне до­сти­ган­ня і на­ко­пи­чу­ван­ня олії, до­б­ре ви­си­хан­ня струч­ків як верхніх, так і нижніх ярусів.

Пе­редзби­раль­не на­дан­ня посівам пев­ної фор­ми (за до­по­мо­гою штов­хан­ня рос­лин відповідним при­ст­роєм і ук­ла­дан­ня їх пев­ним чи­ном) оз­на­чає при­му­со­ве на­хи­лен­ня рос­лин у го­ри­зон­таль­не по­ло­жен­ня, за­вдя­ки чо­му посів на­бу­ває ви­гля­ду ки­ли­ма з пе­ре­пле­те­них між со­бою сте­бел та повітря­ної по­душ­ки зни­зу зав­тов­шки 15–25 см. Та­ке го­ри­зон­таль­не по­ло­жен­ня сте­бел за­без­пе­чує рівно­мір­не до­сти­ган­ня і ви­су­шу­ван­ня струч­ків різних ярусів, підви­щує стійкість посіву до вітрів, пе­реміни по­го­ди і са­мо­оси­пан­ня насіння. Штов­хан­ня ріпа­ко­вих сте­бел про­во­дять за до­по­мо­гою спе­ціаль­­но­го не­с­клад­но­го об­лад­нан­­ня — плат­фор­ми, яку навішу­ють на трак­тор, єди­на ви­мо­га — щоб ши­ри­на плат­фор­ми відповіда­ла ши­рині жат­ки. Цю опе­рацію слід ви­ко­на­ти до закін­чен­ня цвітіння куль­ту­ри, на по­чат­ку зміни ко­ль­о­ру рос­лин. Є дані про те, що ме­то­дом штов­хан­ня мож­на за день об­роб­ля­ти до 150–180 га посіву ріпа­ку за швид­кості аг­ре­га­ту 15–18 км/год. Сфор­мо­вані та­ким чи­ном посіви мож­на зби­ра­ти ком­бай­на­ми зі зви­чай­ни­ми жат­ка­ми (відпа­дає по­тре­ба ма­ти спеціальні ріпа­кові сто­ли). Зби­ран­ня слід ве­с­ти у на­прям­ку, про­ти­леж­но­му на­хи­лу рос­лин, зрізан­ня сте­бел відбу­вається, ко­ли ос­нов­на ча­с­ти­на стеб­ла і струч­ки вже пе­ре­бу­ва­ють у шне­ку жат­ки. Мо­то­ви­ло за та­ко­го зби­ран­ня від­клю­че­не, що сприяє уник­нен­ню йо­го ме­ханічно­го трав­му­ван­ня і мак­си­маль­но­му збе­ре­жен­ню насіння.

От­же, по­при склад­нощі, пов’язані із нерівномірним і нестійким дозріван­ням ріпа­ку, цілком ре­аль­но зби­ра­ти йо­го без втрат або ж зве­с­ти їх до мініму­му. Для цьо­го тех­но­логія має бу­ти гнуч­кою, слід ви­хо­ди­ти зі ста­ну посіву, ма­теріаль­но-технічно­го за­без­пе­чен­ня, рівня ви­ко­нав­чої май­стер­ності.

Прий­ман­ня та фор­му­ван­ня партій

Насіння, що над­хо­дить від ком­бай­нів, фор­му­ють в ок­ремі партії за по­каз­ни­ка­ми якості та кла­су.
Ріпак поділя­ють на три кла­си за­леж­но від ма­со­вої ча­ст­ки еру­ко­вої кис­ло­ти та глю­ко­зи­но­латів (табл. 2).
До по­каз­ників якості насіння ріпа­ку, які виз­на­ча­ють на стадіях за­готівлі і по­ста­чан­ня на про­мис­ло­ву пе­ре­роб­ку, від­но­сять: во­логість, смітну й оліїсту до­мішки, кис­лот­не чис­ло олії, ура­женість шкідни­ка­ми. Крім то­го, виз­на­ча­ють вміст пе­с­ти­цидів, ток­сич­них еле­ментів, міко­ток­синів, радіонуклідів з пев­ною періодичністю, відповідно до ви­мог із техніки санітар­ної без­пе­ки. 

На стадії за­готівлі вста­нов­ле­но такі об­ме­жу­вальні нор­ми: во­логість насіння — в ме­жах 6–15%, домішки: сміттєва — не більш ніж 5%, оліїста — 10%, кис­лот­не чис­ло олії — 3,5%, ура­женість шкід­ни­ка­ми не до­пу­с­кається, крім ура­же­ності кліщем. Во­логість і вміст сміттєвої домішки мо­жуть пе­ре­ви­щу­ва­ти вка­зані зна­чен­ня у разі уз­го­д­жен­ня між по­ста­чаль­ни­ком і за­мов­ни­ком за умо­ви до­ве­ден­ня та­ко­го насіння до гра­нич­них норм.
Насіння, яке по­ста­ча­ють на про­мис­ло­ву пе­ре­роб­ку, має за­до­воль­ня­ти та­ким ви­мо­гам: во­логість — у ме­жах 6–8%, вміст сміттєвої домішки — не більше 3%, оліїстої — 5%, кис­лот­не чис­ло олії — 5,0%, ура­женість шкідни­ка­ми не­до­пу­с­ти­ма, крім ура­жен­ня кліщем на рівні не ви­ще ніж ІІ ступінь.

Ви­нятково важ­ли­ве зна­чен­ня для ріпа­ку має фор­му­ван­ня партій уро­жаю за ка­те­горією во­ло­гості насіння: су­­хе — з во­логістю до 7%; се­ред­ньої су­хос­ті — 7–8; во­ло­ге — 8–10; си­ре (вог­ке) — по­­над 10%. За та­ких по­каз­ників насіння су­хе та се­ред­ньої су­хості підля­гає зберіган­ню, во­ло­ге — сушінню чи тим­ча­со­во­му зберіган­ню в умо­вах ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня, си­ре — обов’яз­ко­во­му сушін­ню у по­тоці зі зби­ран­ням.

Очи­щен­ня ріпаку

Насіння ріпа­ку, за­леж­но від спо­со­бу зби­ран­ня, мо­же ма­ти різний ступінь за­сміче­ності. Але за роздільно­го зби­ран­ня засміченість, як пра­ви­ло, ниж­ча, до то­го ж у зер­новій масі бу­дуть відсутні во­логі ор­ганічні домішки, які є найбільш не­ба­жа­ни­ми.

Засміченість насіння ріпа­ку скла­дається із сміттєвої та оліїстої домішок. До сміттєвої на­ле­жать дрібні ча­ст­ки, які про­хо­дять че­рез си­то з от­во­ра­ми діаме­т­ром 1 мм, а в за­лиш­ку — міне­ральні й ор­­ганічні ком­по­нен­ти, насіння інших куль­тур, крім ро­ди­ни хре­с­тоцвітих, а та­кож уш­ко­д­же­не насіння ріпа­ку (із зіпсо­ва­ним яд­ром чор­но­го ко­ль­о­ру). До оліїстої — би­те, роз­чав­ле­не, зіпсо­ва­не шкідни­ка­ми, про­рос­ле, уш­ко­д­же­не (зі зміне­ним ко­ль­о­ром яд­ра) насіння ріпа­ку, а та­кож насіння ро­ди­ни хре­с­тоцвітих (суріпи­ці, гірчи­ці, рижію то­що). Фор­му­ють партії насіння ріпа­ку відповідно до вмісту домішок та ста­ну йо­го засміче­ності. Чи­с­те насіння: рівень сміттєвої домішки — до 1%; оліїстої — 3; се­ред­ньої чи­с­то­ти, відповідно, — 1–3 і 3–5; за­сміче­не — по­над 3 і 5%.

Очи­щен­ню підля­гає насіння із вміс­том сміттєвої домішки по­над 3% та оліїстої — по­над 5%. Про­те мо­жуть бу­ти вста­нов­лені й інші нор­ми, як­що прий­ман­ня та за­готівля насіння ріпа­ку ви­ко­ну­ють за кон­трак­том, яким ус­та­нов­ле­но певні по­го­д­жені нор­ми.

Якісне очи­щен­ня має бу­ти дво­ра­зо­вим. Під час пер­шо­го очи­щен­ня від­окрем­лю­ють крупні та легкі домішки, під час дру­го­го — ре­ш­ту домішок, а та­кож над­то дрібне насіння (із діаме­т­ром на­сіни­ни мен­ше 1 мм).

Для очи­щен­ня ріпа­ку ви­ко­ри­с­то­ву­ють пло­с­ко­решітні зер­но­се­па­ра­то­ри, укомп­лек­то­вані відповідни­ми си­та­ми. Ти­по­розмір сит орієнтов­но вста­нов­лю­ють за таб­л. 3, але на по­чат­ку та в ході очи­щен­ня йо­го обов’яз­ко­во уточ­ню­ють, ви­хо­дя­чи із фак­тич­них ре­зуль­татів просіюван­ня.

У про­цесі очи­щен­ня особ­ли­ву ува­гу звер­та­ють на ро­бо­ту аспіраційних си­с­тем зер­но­се­па­ра­торів. Оскільки насіння ріпа­ку дрібне і лег­ке, то швидкість по­вітря­но­го по­то­ку в аспіраційних ка­на­лах зни­жу­ють до 4–5 м/с і кон­тро­лю­ють вміст ос­нов­но­го насіння у ви­то­ках із ка­налів. 

Щоб ви­т­ри­му­ва­ти за­пла­но­вані об­ся­ги очи­щен­ня, слід пра­виль­но роз­ра­хо­ву­ва­ти про­дук­тивність зер­но­се­па­ра­торів. Для цьо­го па­с­порт­ну про­дук­тивність ма­ши­ни ко­рек­ту­ють за по­каз­ни­ка­ми сміт­ності, во­ло­гості і сор­то­вої особ­ли­вості зер­на, що над­хо­дить на очи­щен­ня. На­при­клад, як­що смітність зер­на пе­ре­ви­щує 5%, а во­логість — 18%, то про­дук­тивність ма­ши­ни зни­жується на 20–30%. Під час очи­щен­ня ріпа­ку про­дук­тивність зер­но­се­па­ра­торів зни­жуєть­ся на 60–70%.

Сушіння ріпаку

Як­що во­логість насіння ріпа­ку пе­ре­ви­щує 8%, йо­го кра­ще спря­мо­ву­ва­ти на до­су­шу­ван­ня. Сушіння ви­ко­ну­ють за пев­ної тем­пе­ра­ту­ри за­леж­но від ста­ну, во­ло­гості і при­зна­чен­ня зер­на та кон­ст­рукції су­шар­ки. То­вар­ний ріпак (про­до­воль­че, кор­мо­ве і технічне насіння) за во­ло­гості до 13% ре­ко­мен­до­ва­но ви­су­шу­ва­ти в шахт­них пря­мо­точ­них су­шар­ках за тем­пе­ра­ту­ри теп­ло­носія 80…90°С та нагріван­ня насіннєвої ма­си до 50°С. За во­ло­гості по­над 13% тем­пе­ра­ту­ру теп­ло­носія зни­жу­ють на 10…20°С, а нагріван­ня зер­на — на 5…10°С. У су­шар­ках без пе­ремішу­ван­ня насіння тем­пе­ра­ту­ру теп­ло­носія ви­т­ри­му­ють на рівні 60°С. Насіннєвий ріпак ви­су­шу­ють, вра­хо­ву­ю­чи по­точ­ну во­логість зер­на і зни­жу­ю­чи тем­пе­ра­ту­ру мірою підви­щен­ня зби­раль­ної во­ло­гості (табл. 4). 

Порівня­но не­ве­ликі об’єми ріпа­ку мож­на ви­су­ши­ти в су­шар­ках ка­мер­но­го ти­пу чи по­до­ви­ми, об­лад­на­ни­ми підігрі­ва­ча­ми повітря, теп­ло­ге­не­ра­то­ра­ми. В цих су­шар­ках сушіння ви­ко­нується в не­ру­хо­мо­му шарі, то­му тем­пе­ра­ту­ра теп­ло­носія має ста­но­ви­ти 40…50, а нагріван­ня зер­на — не ви­ще 30…35°С за­леж­но від йо­го во­ло­гості, ви­со­та насіннєво­го ша­ру — до 30 см.

У гос­по­дар­ст­вах, які не ма­ють влас­них су­ша­рок, насіння до­су­шу­ють за со­няч­ної по­го­ди на відкри­тих май­дан­чи­ках (шар насіння зав­тов­шки 5–10 см) за ре­гу­ляр­но­го пе­ремішу­ван­ня. Од­нак цей спосіб над­то ри­зи­ко­ва­ний і три­ва­лий, то­му слід на­да­ва­ти пе­ре­ва­гу за­сто­су­ван­ню су­ша­рок. 

Під час сушіння ріпа­ку до­три­му­ють та­ких важ­ли­вих техніко-тех­но­логічних ви­мог:

— слід мак­си­маль­но за­гер­ме­ти­зу­ва­ти су­шар­ку в місцях ру­ху та мож­ли­во­го про­си­пан­ня насіння;

— во­логість насіння після сушіння не має бу­ти ниж­чою ніж 6%, оскільки за ниж­чо­го її рівня різко зро­с­тає насіннєве трав­му­ван­ня;

— мак­си­маль­не знят­тя во­ло­гості за один прохід насіння че­рез су­шар­ку ста­но­вить 5–6%;

— насіння після сушіння охо­ло­д­жу­ють до тем­пе­ра­ту­ри, яка не пе­ре­ви­щує зовнішню більш ніж на 5°С.

Для сушіння ба­жа­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти зер­но­су­шар­ки, в яких теп­ло­носієм є чи­с­те ат­мо­сфер­не повітря, підігріте до потрібної тем­пе­ра­ту­ри.

Вен­ти­лю­ван­ня ріпаку

Це ефек­тив­ний прий­ом підсу­шу­ван­ня насіння, при­ско­рен­ня післяз­би­раль­но­го дозріван­ня, охо­ло­д­жен­ня і при­зу­пи­нен­ня са­мозігріван­ня. Він особ­ли­во ефек­тив­ний для насіннєво­го зер­на, ос­кільки об­роб­ка про­хо­дить у м’яко­му по­мірно­му ре­жимі, з мак­си­маль­ним збе­ре­жен­ням насіннєвої якості. 

Для вен­ти­лю­ван­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють скла­ди, об­лад­нані стаціонар­ни­ми вен­ти­ляційни­ми ус­та­нов­ка­ми. Най­більшо­го по­ши­рен­ня на­бу­ли такі ус­та­нов­ки: СВУ-63, СВУ-63М, УС­ВУ-62, СВУ-1, СВУ-2, СВУ-3, які ос­на­щу­ють різни­ми вен­ти­ля­то­ра­ми про­дук­тивністю до 11–15 тис. м3/год.

Пла­ну­ю­чи про­ве­с­ти вен­ти­лю­ван­ня, потрібно, на­сам­пе­ред, пра­виль­но дібра­ти вен­ти­ля­то­ри до су­шиль­них ус­та­но­вок і оп­ти­маль­но їх ви­ко­ри­с­та­ти, аби за­без­пе­чи­ти ефек­тив­не про­ду­ван­ня ріпа­ко­во­го на­си­пу. То­му слід бра­ти до ува­ги  їхню фак­тич­ну про­дук­тивність, потрібну нор­му об’єму пи­то­мо­го по­да­ван­ня повіт­ря на од­ну тон­ну насіння (за­ле­жить від во­ло­гості насіння: збільшується із її під­ви­щен­ням і на­впа­ки) та мінімаль­но мож­ли­во­го ви­т­ра­чан­ня еле­к­т­ро­е­нергії. Орієнтовні нор­ми: до 60 м3/год — за во­ло­гості до 10%, 120 — до 12%, 240 м3/год — по­над 12%. У та­ко­му разі мож­на по­слу­го­ву­ва­тись од­ним вен­ти­ля­то­ром для підсу­шу­ван­ня 50–100 т насіння про­тя­гом 20–25 год.

 Фак­тич­на про­дук­тивність вен­ти­ля­то­ра за­ле­жа­ти­ме від ви­со­ти на­си­пу (вка­за­на для най­по­ши­реніших вен­ти­ля­торів — табл. 5). Мак­си­маль­на про­дук­тив­ність, вка­за­на у таб­лиці, відповідає ви­соті на­си­пу 1,5 м, мінімаль­­на — 3,0 м, проміжна — се­ред­нь­о­му зна­чен­ню ви­со­ти.

Під час вен­ти­лю­ван­ня насіння ріпа­ку за­без­пе­чу­ють такі техніко-тех­но­логічні умо­ви:

— ви­со­та на­си­пу має бу­ти в ме­жах 1,5–3,0 м (з ог­ля­ду на підви­ще­ний ае­ро­ди­намічний опір зер­но­вої ма­си);
— слід ущільни­ти всі місця з’єднан­ня кон­ст­рук­тив­них еле­ментів вен­ти­ляцій­них ус­та­но­вок;
— місця по­да­ван­ня повітря у ріпа­ко­вий на­сип за­кри­ва­ють ре­ше­та­ми із діа­ме­т­ром от­ворів не більше 1 мм або міш­ко­ви­ною.

Окрім зер­но­с­кладів, об­лад­на­них вен­ти­ляційни­ми ус­та­нов­ка­ми, для ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня насіння ріпа­ку мож­на та­кож ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти бун­ке­ри із си­с­те­ма­ми ае­рації. Особ­ли­во ефек­тивні бун­керні схо­ви­ща із по­ша­ро­вою си­с­те­мою ае­рації, які да­ють змо­гу про­во­ди­ти по­чер­го­ву об­роб­ку шарів зер­на за­леж­но від їхньо­го ста­ну і ви­со­ти на­си­пу.

Про­вен­ти­лю­ва­ти та охо­ло­ди­ти на­сін­ня ріпа­ку мож­на та­кож за до­по­мо­гою шахт­них су­ша­рок. Для цьо­го за хо­лод­ної по­го­ди насіння про­пу­с­ка­ють че­рез охо­ло­д­жу­вальні шах­ти су­шар­ки з увімкне­ни­ми вен­ти­ля­то­ра­ми. Здебільшо­го до­стат­ньо однієї та­кої про­пу­ск­ної опе­рації для то­го, щоб охо­ло­ди­ти насіння і підви­щи­ти йо­го стійкість під час зберіган­ня.

Зберіган­ня ріпаку

Насіння, при­зна­че­не для зберіган­ня, має бу­ти су­хим, чи­с­тим і ба­жа­но охо­ло­д­же­ним. За ко­рот­ко­час­но­го зберіган­ня (стро­ком до 1 міс.) во­логість має ста­но­ви­ти не ви­ще 8%, вміст сміттєвої до­мішки — до 3, оліїстої — 5%. За три­ва­ло­го зберіган­ня (терміном від 1 міс. до ро­ку і більше) во­логість має бу­ти до 7%, вміст домішок — 1 і 3%, відповідно. Вод­но­час важ­ли­во, щоб насіння за­ли­ша­лось не­уш­ко­д­же­ним, без оз­нак ме­ха­нічно­го чи теп­ло­во­го трав­му­ван­ня. Насіння ріпа­ку з по­над 8% вологості не мож­на зберіга­ти на то­ках по­над од­ну до­бу. 

Над­зви­чай­но важ­ли­ве зна­чен­ня має чітко на­ла­го­д­же­ний до­гляд за насінням, що зберігається. Слід ре­гу­ляр­но кон­тро­лю­ва­ти тем­пе­ра­ту­ру та во­логість насін­ня, а та­кож віднос­ну во­логість повітря у зер­но­с­кладі. Особ­ли­вої ува­ги по­тре­бує кон­троль ста­ну верхніх шарів на­си­пу насіння. Прак­ти­ка по­ка­зує, що внаслідок підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри та ди­хан­ня насіння, на­сам­пе­ред, у верхніх ша­рах кон­ден­сується во­ло­га, з’яв­ля­ють­ся осе­ред­ки са­мозігріван­ня. То­му в разі зво­ло­жен­ня верх­нь­о­го ша­ру, на­сип не­обхідно не­гай­но пе­реміша­ти або ж підда­ти йо­го ак­тив­но­му провітрю­ван­ню з до­по­мо­гою вен­ти­ля­торів.

От­же, на­уко­вий та прак­тич­ний дос­від по­ка­зує, що збе­рег­ти вро­жай насіння ріпа­ку та за­без­пе­чи­ти йо­го якість мож­на навіть в умо­вах фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва. Для цьо­го потрібно за­вчас­но под­ба­ти про техніко-тех­но­логічне ос­на­щен­ня гос­по­дар­ст­ва, а та­кож до­три­му­ва­ти чітко­го ви­ко­нан­ня ок­ре­мих тех­но­логіч­них про­цесів із ура­ху­ван­ням ста­ну на­сіння та цільо­во­го при­зна­чен­ня вро­жаю.

Але все ж, вра­хо­ву­ю­чи спе­цифічність та тех­но­логічну складність кон­диційної об­роб­ки цієї куль­ту­ри, ра­ди­мо довіри­ти ор­ганізацію збе­ре­жен­ня ріпа­ко­во­го вро­жаю ме­режі хлібо­прий­маль­них під­приємств і еле­ва­торів, які ос­на­щені відповідни­ми ком­плек­та­ми об­лад­нан­ня і сер­тифіко­ва­ни­ми схо­ви­ща­ми, во­ло­діють су­час­ною си­с­те­мою кон­тро­лю якості. Прак­ти­ка по­ка­зує, що для ріпа­ку слід виділя­ти і за­вчас­но го­ту­ва­ти ок­ремі тех­но­логічні лінії (су­шар­ки, зер­но­се­па­ра­то­ри, кон­веєри, бун­ке­ри) і зер­но­скла­ди — це дає змо­гу про­ве­с­ти ефек­тив­ну спе­ціаль­ну об­роб­ку, збе­рег­ти вро­жай, йо­го чи­с­то­ту та якість.

М. Кир­па, д-р с.-г. на­ук, завла­бо­ра­торії післяз­би­раль­ної об­роб­ки і збері­ган­­ня зер­на та стан­дар­ти­зації, Інсти­тут сільсько­го гос­по­дар­ст­ва сте­по­вої зо­ни НА­АН, Дніпро­пе­т­ровськ

Інформація для цитування
Зби­ран­ня та збе­ре­жен­ня ріпа­ку/ М. Кир­па// Спецвипуск ж. Пропозиція. Озимий ріпак від А до Я/ — 201. — С.- 16-48

Інтерв'ю
Земельна реформа аж ніяк не завершилася з прийняттям закону про обіг сільськогосподарських земель. Вона потребує прийняття супутніх законів та підзаконних актів, що забезпечать функціонування ринку землі. Про долю цих законів і... Подробнее
Зернові колосові культури, такі як пшениця, ячмінь та інші, відіграють важливу роль у світовому сільському господарстві та продовольчій безпеці. Ці культури щороку висівають на мільйонах гектарів землі по всьому світі, де це дозволяють... Подробнее

1
0