Застосування пестицидів під час вирощування рису

Пересічно втрати врожаю рису від шкідливих організмів становлять 25–35%, а за сильного засмічення бур’янами та в період епіфітотій хвороб і спалахів розмноження шкідників втрати урожаю можуть перевищувати 50%. Так, без вживання заходів щодо захисту, навіть на високому агротехнічному фоні, можливо одержати врожай зерна рису 25–40 ц/га, тоді як за належного захисту — 60–80 ц/га.
Запропонована система захисту посівів рису від шкідливих організмів дає змогу зменшити обсяги застосування пестицидів завдяки вживанню агротехнічних заходів, оновленню  асортименту пестицидів, їх чіткої агроекотоксикологічної регламентації;  створити задовільні умови для збереження корисної ентомофауни, попередити забруднення навколишнього середовища.

Районовані в Україні сорти рису різняться комплексом біологічних ознак, різною реакцією та стійкістю до шкідників, хвороб, бур’янів, добрив, пестицидів і агротехнічних заходів.
u Мутант-428. Тривалість вегетаційного періоду — 112–117 днів. Оптимальний термін висіву — ІІІ декада квітня — І декада травня. Норма висіву насіння — 6 млн схожих зерен на 1 гектар. Проростки добре проходять шар води у фазу сходів. Характеризується інтенсивним наростанням надземної маси, здатен  конкурувати з бур’янами. Нестійкий проти вилягання, пірикуляріозу та злакової попелиці.

- Спальчик. Тривалість вегетації — 120–125 днів. Оптимальний строк висіву — І декада травня, норма висіву насіння — 6–8 млн схожих зерен на 1 га. Проростки слабо проходять глибокий шар води. Стійкий проти вилягання, осипання, середньостійкий проти  пірикуляріозу, стійкий до дії пестицидів. Слабо конкурує з бур’янами.
- Краснодарський-424. Середньопізньостиглий сорт, дозріває за 130–135 днів. Сорт високорослий, пластичний до умов навколишнього середовища, вирізняється низькими темпами росту в перші фази вегетації. Нестійкий до вилягання та ураження пірикуляріозом, конкурує з бур’янами, стійкий до гербіцидів і шару води.
- Україна-96. Тривалість вегетаційного періоду становить 117–120 діб. Характеризується високою здатністю до кущіння, добре проходить шар води у фазу сходів. Стійкий проти вилягання, пірикуляріозу, гербіцидів, добре конкурує з бур’янами, добре використовує родючість грунтів.
- Україна-5. Середньостиглий сорт інтенсивного типу, дозріває за 125-127 діб, середньостиглий, стійкий проти вилягання, пірикуляріозу та дії гербіцидів. Одним з недоліків є те, що сорт нестійкий до шару води в період сходів.
Дотепер на рисових полях України зареєстровано 268 видів бур’янів, серед яких 30 видів належать до категорії злісних та є постійними супутниками рису на рисових полях. За екологічними ознаками всі рисові бур’яни поділені на п’ять основних груп (табл.  1).
Різноманітні види хребетних і безхребетних тварин пошкоджують рослини рису, але найбільшу групу серед них становлять комахи. Шкідниками рису є понад 100 видів комах, з яких більш економічно важливі  близько 20 видів. Крім комах, рис пошкоджують ракоподібні — щитень, естерія, — з хребетних шкідниками рису є гризуни та птахи, з останніх найбільш шкодочинні горобці, дикі качки, гуси (табл. 2). Шкідники рису поділяються на три екологічні групи.
Всього рис уражують понад 350 різних видів грибів. Серед грибних хвороб рису в умовах України найшкодочиннішими є пірикуляріоз, гельмінтоспоріоз, ризоктоніоз, фузаріоз, альтернаріоз.

Хвороби рису можна також поділити на дві групи:
- спеціалізовані: пірикуляріоз
- неспеціалізовані: гельмінтоспоріоз, ризоктоніоз, фузаріоз, альтернаріоз.
Питання екологічно безпечного застосування пестицидів під час вирощування рису на Півдні України має дуже велике значення тому, по-перше, що зони рисосіяння України розміщені поряд з курортними зонами з суворим санітарним режимом. По-друге, кліматичні умови регіону та забезпечення водного режиму вирощування рису дають змогу ефективно використовувати малопродуктивні засолені грунти з одержанням гарантованих врожаїв важливого продукту харчування.
Застосування пестицидів під час вирощування рису є економічною потребою для збереження врожаю, скорочення затрат на ручну працю. Проте застосовувати пестициди слід лише за результатами обстежень з урахуванням економічного порогу шкодочинності у тому разі, коли інші методи та засоби не знизили чисельності бур’янів, шкідників і хвороб до безпечного рівня.

Оскільки хімічні препарати належать до небезпечних для людини та біоти речовин, їх використання в сільському господарстві має бути регламентованим.
Пестициди, які застосовують в технологіях вирощування рису, були класифіковані за інтегральною класифікацією, що враховує показники токсиколого-гігієнічної та екотоксикологічної класифікацій /категорії А і Б, відповідно/. Головним показником для категорії А є ЛД50 — доза, що спричинює загибель 50% тварин. Основний критерій категорії Б — це стійкість препарату, що характеризується константою швидкості детоксикації або періодом його напіврозпаду /Т50/ — часом, за який кількість отруйної речовини в досліджуваному об’єкті зменшується на 50 %. Пестициди вважаються практично безпечними, якщо їх доза ЛД50 перевищує 1000 мг/ кг, а Т50 — менше 3 діб.
Інтегральний ступінь небезпеки пестициду розраховується за формулою:
Сн = ( Ка + Кб ) —1,
де Сн — ступінь небезпеки препарату, К а і К б — класи небезпеки пестициду в категорії А і Б.
За інтегральною класифікацією, відповідно до 7-бальної шкали, пестициди характеризуються так: особливо небезпечні — ступінь небезпеки 1 і 2; небезпечні — 3; помірно небезпечні — 4 і 5; малонебезпечні — ступінь небезпеки 6 і 7.
Класифікацію пестицидів, що їх застосовують під час вирощування рису, за ступенем небезпечності наведено в таблиці 3. Інсектициди належать до небезпечних та помірно небезпечних сполук. Фунгіциди та гербіциди, які становлять більшість у технології вирощування рису, належать до помірно і малонебезпечних речовин.

    За одержаними даними, ступінь небезпечності пестицидів  оновленого асортименту становить  5–6, що дає змогу планувати технологічні схеми сівозмін з насиченістю рисом, відповідно, на 50 та 80%  без ризику для довкілля (табл. 4).
Екотоксикологічне навантаження пестицидів на агроценоз  оцінюють інтегральним показником / V /, що враховує   три параметри

      , умовних кг/ га, де

SН — сезонне  навантаження пестицидів, кг/га,
І зон — індекс здатності земельних угідь до самоочищення. Цей показник відбиває інтенсивність деструкції пестицидів  залежно від грунтово-кліматичних умов і змінюється від 0,1 до 1. Для сухостепової зони України він  становить 0,23 бала, що свідчить про слабку толерантність території до пестицидного навантаження.
Q — середньозважений ступінь небезпеки використовуваного асортименту пестицидів. Обчислюється за формулою:

Q = Сн1 х   m1 + Cн2 х  m2  + . . .
+ С нn  х  mn / Мс,

де m — запланована або використана кількість одного пестициду, кг, л; Сн — ступінь небезпеки цього пестициду, Мс — сумарна сезонна витрата пестицидів, кг, л.
Потенційна небезпека внесення пестицидів в агроекосистему збільшується для  живих організмів з зростанням показника V.
Ризик застосування пестицидів, які використовують під час вирощування рису, характеризує агроекотоксикологічний індекс /АЕТІ/ із значенням від 0 до 10: 0–1 — малонебезпечний, 1–4 — середньонебезпечний, 4–8 — підвищеної  небезпечності, 8–10 — високонебезпечний.

Максимальне сезонне навантаження пестицидами різного ступеня небезпеки для  сухостепової зони України наведено в таблиці 4.
та їх сумарну витрату на одиницю орної площі так, щоб  значення АЕТІ  були  якнайменші та не  перевищували 1- межу, коли ризик малонебезпечний. За величини АЕТІ вище одиниці контроль за фактичним вмістом пестицидів у продуктах урожаю та об’єктах агроекосистеми обов’язковий.

Л.Бублик,
д-р с.-г. наук, професор,
 Н.Федоренко,
канд. с.-г. наук,Інститут захисту рослин УААН