Спецможливості
Статті

Які перспективи ринку землі в Україні?

05.06.2008
164
Які перспективи ринку землі в Україні? фото, ілюстрація
У Верховній Раді очікує на розгляд законопроект, який пропонує подовжити дію мораторію на продаж землі в Україні до 2012 року. Він передбачає також заборону (на такий самий термін) вносити земельні паї до статутних фондів господарських товариств.

Як відомо, на продаж та інші форми відчуження землі сільгосппризначення в Україні накладено мораторій, датою закінчення дії якого визначено 1 січня 2007 року. Виняток становлять лише земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (ОСГ), на які дія мораторію не поширюється.
До недавнього часу існувала практика укладення попередніх угод або видавання довіреностей на відчуження землі сільськогосподарського призначення в майбутньому, після зняття мораторію, однак після прийняття Верховною Радою 9 лютого 2006 року змін до Земельного кодексу такі угоди, в тому числі довіреності, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Як бачимо, українські законодавці зробили все для того, щоб земля не могла бути об’єктом купівлі-продажу, а дальшим кроком у цьому напрямі може стати чергове подовження терміну дії мораторію.
Основна причина, з якої було обмежено вільний обіг земель сільгосппризначення в Україні, — недопущення масового скуповування української землі за безцінь. Показовим у цьому сенсі є обгрунтування потреби прийняття згаданого вище законопроекту. В пояснювальній записці до нього, зокрема, зазначено: “Враховуючи нерозвиненість ринкової інфраструктури на селі, відсутність державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції, а також низький рівень доходів більшої частини населення України і, особливо, у сільській місцевості, зняття обмежень щодо обігу земельних ділянок з початку 2007 року призведе до монополізації ринку сільськогосподарського виробництва внаслідок викуповування значної частини земельних ділянок за безцінь фінансово-промисловими групами і земельними баронами”.
Таке обгрунтування, особливо остання його частина, на нашу думку, дещо дивне. Навряд чи ініціатори законопроекту “забули” про пункт 13 Перехідних положень Земельного Кодексу, яким встановлено максимальну площу землі сільгосппризначення, яку громадяни та юридичні особи можуть набувати у власність. Стати “земельним бароном”, принаймні до 1 січня 2015 року, в Україні буде не так уже й легко. Встановлений Земельним Кодексом максимум у 100 га на одну особу не дасть змоги зробити це напряму. Зацікавленій особі доведеться або робити землевласниками своїх рідних та близьких, або створювати спеціально для купівлі землі потрібну кількість юридичних осіб. Перший варіант для великого скупника не придатний, а от другий — досить прийнятний, адже обмежень щодо числа юридичних осіб, заснованих однією особою, чинне законодавство не передбачає.
Однак чи варто задля недопущення скупівлі земель за такою схемою подовжувати мораторій? Можливо, краще встановити певні обмеження для юридичних осіб? Як це, наприклад, зробили в Росії, де сільськогосподарську землю продають і купують із 2002 року. Юридичні особи там можуть купувати землі сільгосппризначення тоді, коли їхніми статутами передбачено, що агровиробництво є основним видом діяльності. Щодо земельних часток, то, відповідно до ст. 12 Федерального Закону “Об обороте земель сельскохозяйственного назначения”, покупцем земельних часток можуть бути тільки ті сільськогосподарські організації, в яких не менше 25% засновників є власниками земельних часток.
Цікаво порівняти українське законодавство в цій сфері із законодавством інших країн Східної Європи. Купівлю-продаж сільськогосподарської землі заборонено, крім України, лиш у Білорусі, де вся земля сільгосппризначення — у власності держави. В інших східноєвропейських країнах її дозволено купувати та продавати. Однак певні обмеження щодо цього все ж таки є. Так, у 1994 році в Угорщині було прийнято закон про землю, який заборонив її продаж угорським юридичним особам та іноземцям. Статтею 3 закону про землю Литовської Республіки встановлено, що вся земля в Республіці Литва може належати на праві власності виключно громадянам Республіки Литва та державі. Обмеження щодо максимальної площі земельних ділянок, які може мати у власності одна особа, та/або заборона на продаж сільськогосподарської землі іноземцям прийнято в Польщі, Естонії, Латвії, Чехії інших східноєвропейських країнах.
До речі, ініціатори українського законопроекту вважають, що досвід Польщі та Естонії щодо захисту інтересів сільгоспвиробника придатний і для України. Проте в Естонії та Польщі сільськогосподарську землю, хоч і з обмеженнями, продають і купують, а тому посилання на досвід цих країн для обгрунтування подовження мораторію є недоречним.
Протягом 2006 року депутати вже нового складу Верховної Ради мають вирішити питання, чи подовжувати дію земельного мораторію. На нашу думку, враховуючи досвід східноєвропейських країн, в Україні краще було б тимчасово заборонити придбання сільськогосподарської землі у власність юридичними особами, ніж у котре подовжувати мораторій у чинній його формі.

Інтерв'ю
Уявити розвиток будь-якого бізнесу без активного впровадження інформаційних технологій сьогодні неможливо. Вирощування сільськогосподарської продукції на відміну від промислових процесів вкрай чутливо до багатьох непередбачуваних факторів... Подробнее
Міжнародна фінансова корпорація (International Finance Corporation, англ. IFC) - міжнародний фінансовий інститут, що входить у структуру Світового банку. Штаб-квартира організації знаходиться у

1
0