Спецможливості
Технології

Кожній грунтово-кліматичній зоні свій гібрид кукурудзи

19.04.2017
6142
Кожній грунтово-кліматичній зоні свій гібрид кукурудзи фото, ілюстрація

Задля зниження впливу стресових факторів у вирощуванні кукурудзи потрібно чітко визначитися з потенційними можливостями зони вирощування та конкретного поля. Слід мати на увазі: не буває поганих гібридів кукурудзи — є не­­вдалий їхній добір та неправильне використання. Виробникам варто пам’ятати, що гібрида «на всі випадки життя» немає. Кожен із них придатний для певних ґрунтово-кліматичної зони і технології, тому важливо дотримуватися рекомендацій щодо оптимальної зони для того чи іншого гібрида й умов, за яких він виявить максимальну продуктивність.

 

 

В умовах глобального потепління і зміни клімату актуальними є обґрунтування й розробка заходів послаблення негативних явищ посухи, жари й дефіциту ґрунтової вологи. У ракурсі цих проблем важливим є пошук шляхів оптимізації умов вирощування рослин різних біотипів, а також дослідження адаптивних функцій і агроценотичної стійкості новостворених гібридів.

Посушливі умови завжди були проблемою для ефективного землеробства України, більша частина території якої належить до зони нестійкого та недостатнього зволоження. У середньому в країні тривалість літнього посушливого (бездощового) періоду може сягати 50–90 днів. Здебільшого такі явища супроводжуються підвищеною температурою повітря, що призводить до атмосферної та ґрунтової посухи. Ґрунтово-кліматичні ресурси Степу та Лісостепу України достатні для вирощування майже всіх сільськогосподарських культур, які культивують у Східній Європі. Однак унаслідок несприятливих за зволоженням погодних умов в окремі роки недобір урожайності кукурудзи може сягати 45–50%.

Одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур  значною мірою залежить від накопичення і правильного ви­­­користання ґрунтової вологи. Головним джерелом її попов­нення є атмосферні опади. Розпо­ділення їх як за кількістю, так і за часом випадання дуже нерівномірне. У теп­лий період (квітень — листопад) опади мають особливо важливе значення для сільсь­кого господарства. Саме в цей часовий проміжок нерідко спостерігаються зливи з градом, грози. Як між зонами, так і між окремими областями, районами і навіть в одному господарстві опади розподіляються нерівномірно. У холодну пору ро­ку в степовій та перехідній (від Лісо­степу до Степу) зонах завдяки опадам у ґрунт потрапляє 65–75% вологи.

Серед несприятливих для землеробства умов найістотнішими є періодичні посухи, суховії, пилові бурі. Згубно впливає на стан посівів с.-г. культур і їхню врожайність низька відносна вологість повітря (30% і мен­ше) у поєднанні з ви­­сокою температурою (30°С і вище) та віт­ром (понад 5 м/с). Ступінь шкідливості суховіїв визначається їхньою інтенсивністю, тривалістю і станом посівів. Най­шкід­ливіші суховії у період запилення та наливання зерна кукурудзи. Доведено, що най­­кращі умови для одержання високих урожаїв зернових культур створюю­ться тоді, коли гідротермічний коефіцієнт (ГТК) за відповідний період дорівнює 1–1,4. За значення цього показника 0,6 і менше рослини пригнічуються посухою (рис. 1).Рис. 2. Урожайність та збиральна вологість зерна під час виробничого випробування гібридів кукурудзи з ФАО 200–300 у різних ґрунтово-кліматичних зонах (14 точок випробування)

Тривалий час відсутність високопродуктивних ранньостиглих та середньоранніх гібридів стримувала поширення кукурудзи в північно-західних регіонах України. Нині вчені селекційних центрів створили велику кількість ранньостиглих та середньоранніх гіб­ридів, які ви­­різняються стійкістю проти хвороб та високою продуктивністю, а їхнє зерно швидко віддає вологу під час дозрівання. Це дало поштовх розвитку виробництва кукурудзи в пів­нічно-за­хідних регіонах. Наприклад, 2010 р. у Чернігівській об­­ласті під кукурудзу було відведено 204 тис. га, а вже 2014-го — 367,9 тис. га. На Київщині та­­кож площі під цією культурою збільшилися протягом зазначених ро­­ків від 183,6 до 258,7 тис. га, у Сум­сь­кій обл. — від 136,4 до 326,2, у Хмель­ни­ць­кій — від  111 до 209,5 тис. га. Отже, кукурудза швидко поширюється у тих регіонах країни, де раніше її вирощування стримували кліматичні умо­­­ви та відсутність скоростиг­лих форм. Стабі­лі­зу­валися площі ви­­рощу­вання кукурудзи у Полтавській, Черка­ській, Вінницькій, Харківській і Кіро­во­градській областях.

У сучасному виробництві в куку­рудзо­сійних господарствах щороку виникає питання, яким гібридам та групам стиглості надати перевагу, адже склад гібридів, занесених до Дер­жав­ного реєстру сортів рослин, придатних для по­­ширення в Україні, постійно вдосконалюється, збагачуючись новими, вро­жай­нішими, з покращеними господарськими ознаками, біотипами. Рис. 3. Урожайність та збиральна вологість зерна під час виробничого випробування гібридів кукурудзи з ФАО 300–470 у різних грунтово-кліматичних зонах (11 точок випробування)

На наш погляд, саме новітні гібриди кукурудзи, вдало вписавшись у конкуренцію з наявними, можуть повніше мі­німізувати вплив стресових факторів, аніж створені раніше. Маючи такі гіб­риди, як ЛГ 3258, ЛГ 30288, перестаєш звертати увагу на групу стиглості гібрида, оскільки для виробника важливо знайти максимально адаптований до різних умов вирощування зі стабільно високою продуктивністю.

За результатами виробничих випробувань 2014 р. у зоні Полісся нові середньоранні гіб­ри­ди з ФАО 250–290 показали високу та ста­біль­ну врожайність — на рівні 102,2–117,2 ц/га. Як контроль були використані популярні гіб­риди ін­ших селекційних компаній. Вищу вро­жай­ність щодо контролю 1 та контролю 03 показали гіб­риди ЛГ 3255 та ЛГ 30288, а ЛГ 3258 забезпечив вищий урожай порівняно з контролем 81 та контролем 95 (рис. 2).

У зоні Лісостепу високу врожайність за­­­­­­­­­­­­­­безпечили середньоранні гібриди — на рівні  105,6–125,0 ц/га. Вищу врожайність щодо Конт­­­­ролю 1 показав гіб­рид ЛГ 3255 та Конт­роль 03, а гібриди ЛГ 3258, ЛГ 30288 — по­­рівняно з контролем 03, конт­ролем 81 та контро­лем 95.

У перехідній зоні від Лісостепу до Степу стабільну врожайність показали нові гібриди з ФАО 250–290 — 82,3–92,5 ц/га. Вищою щодо  контролю 1, контролю 03 та контролю 81 була врожайність гібридів ЛГ 3255 та ЛГ 30288, а гібрид ЛГ 3258 забезпечив вищий урожай що­до всіх використаних у ви­­пробуваннях контролів.

У зоні Північного Степу стабільну врожайність також показали нові гібриди — на рівні 58,7–69,0 ц/га. Вищу врожайність щодо контролю 1, контролю 03, контролю 81 та контролю 95 була в напівінтенсивного гібрида ЛГ 3255 та інтенсивного — ЛГ 3258. Найвищу продуктивність мав новий гібрид ЛГ 30288.

Коливання показника вологості зерна відбувалося відповідно до зон вирощування та залежно від призначення та типу зерна гібрида. Варто зауважити, що у гібрида ЛГ 3255 напрям використання, окрім фуражного, як у ін­­ших, ще й круп’яний. Це, на нашу думку, є його значною відмінністю та перевагою. Ство­рюю­чи цей гібрид, селекціонери заздалегідь подбали про якісні показники зерна, а саме  цілісність насіння під час збирання, наділивши його здатністю до інтенсивного зменшення збира­льної вологості до 16–17%. Подальший темп вологовіддачі суттєво сповільнюється, що за­­безпечує отримання високоякісної сировини для виробництва крупів.

Слід відмітити, що найнижчу вологість незалежно від зони вирощування мав гібрид Аалвіто (Полісся та Лісостеп — 17,0%, а в пе­­ре­­хід­ній зоні та Північному Степу показник був 14,2–14,9%). Також добра вологовіддача в зонах Полісся та Лісостепу в гіб­ридів ЛГ 3258 (17,6–18,6%) та ЛГ 30288 (17,3–17,7%).

Як свідчать наукові дослідження, досить цікавим і важливим є добір гіб­ридів кукурудзи за групою стиглості відповідно до зони вирощування. Ві­­домо, що в однакових агрокліматичних умовах гібриди, які різняться тривалістю вегетаційного періоду, навіть за умови рівної збалансованості елементами живлення, з однаковою стійкістю проти хвороб та шкідників, подібною реакцією на несприятливі умови се­­ре­довища тощо, формують неоднакову врожайність.

Для нормального росту й розвитку кукурудза на зерно потребує відповідних значень температурного режиму й воло­го­забезпеченості. Температурні умо­и в зо­­нах Лісостепу й Степу України сприятливі для вирощування кукурудзи всіх груп стиглості. Для пізньостиглих форм дещо ризикованими є північні лісостепові райони. Не завжди сприятливою для вирощування середньостиглих та середньопізніх гібридів є зона Полісся. 

Кукурудзу, завдяки добре розвинутій кореневій системі і підвищеній стійкості до ґрунтової та повітряної по­­сухи, вважають посухостійкою куль­­турою. Так, зони Лісостепу і Степу відповідають біологічним по­­требам кукурудзи. Винятком є посушливі райони Пів­денного Степу, які вважають менш задовільними для вирощування цієї куль­­тури, а врожайність взагалі перебуває на межі збитковості. У цій зоні ку­­ку­рудзу здебільшого вирощують на зрошенні.

Провівши 2014 р. виробничі вип­робування з гібридами з ФАО 300–470 у зоні По­­лісся, можна відмітити стабільну врожайність нових се­­­ред­ньо­­стиглих та середньопізніх гібридів — на рівні 109,0–120,1 ц/га. Вищу врожайність щодо конт­ролю 11 показав гібрид ЛГ 3330 (до +4,7 ц/га), а Латізана, ЛГ 30360, ЛГ 3350 за­­безпечили вищий урожай порівняно з  конт­ро­лем 3/1, контролем 11 та контролем 14 (від +1,4 до +11,2 ц/га). Най­вищу продуктивність серед контролів забезпечив контроль 01, із яким достойно конкурували гібриди ЛГ 30360, ЛГ 3350, ЛГ 3395 та ЛГ 3475 (рис. 3).

У зоні Лісостепу нові гібриди показали ви­­соку та стабільну врожайність — на рівні 113,2–123,9 ц/га. Так, вищу врожайність забезпечив гібрид ЛГ 3330 щодо контролю 11 (+9,8 ц/га), а гібриди Латізана, ЛГ 30360, ЛГ 3350 — щодо контролю 3/1, контролю 11 та контролю 14 (від +3,4 до +15,4 ц/га). Дещо вищу врожайність серед контролів забезпечив гібрид контроль 01, із яким достойно конкурували гібриди ЛГ 30360, ЛГ 3350, ЛГ 3395 та ЛГ 3475.

Значна частина посівів кукурудзи в нашій країні розміщена в районах із недостатнім та нестійким зволоженням, де обмежена кількість опадів і високі температури повітря під час ве­­гетації рослин часто призводять до помітного зниження врожаю зерна. Тому в перехідній зоні від Лісостепу до Степу стабільну врожайність показали нові посухостійкі гібриди, які сформували врожайність на рівні 94,0–103,4 ц/га. Вищу врожайність щодо всіх контролів показали гіб­риди ЛГ 3330, ЛГ 30360, ЛГ 3350, ЛГ 3475. Най­вищу продуктивність забезпечив гібрид ЛГ 3350.

У зрошуваних умовах Степу високу врожайність також показали гібриди ЛГ 30360, ЛГ 3350 та ЛГ 3475 — на рівні 104,7–108,8 ц/га.

Як бачимо з результатів практики, асортимент гібридів кукурудзи різниться  тривалістю вегетаційного періоду, габітусом рослин, стійкістю до затінення, за­­гу­щен­­ня, хвороб, посухи, реакцією на змі­ну рівня живлення, водного режиму то­­що. У зв’язку з цим актуальним аспек­­том ви­­ко­ристання у виробництві різних гіб­ри­дів є визначення й застосування оп­­ти­ма­льних прийомів їхнього вирощування, властивих конкретним біотипам. У комп­­­­­лексі агротехнічних заходів важливе міс­це займають строки сівби, густота стояння рослин та інші технологічні фактори.

Основним етапом у вирощуванні кукурудзи на зерно та боротьбі зі стресовими явищами має бути правильне ви­­значення гібрида, що найкраще відповідає наявним ґрунтово-кліматич­ним, агротехнічним умовам та технічному забезпеченню певного господарства. Підвищення рівня виробництва продукції, зниження витрат на післязбиральну доробку зерна зумовлюють строки сівби та добір гібридів кукурудзи різних груп стиглості, частка яких у структурі посівних площ на зерно має бути диференційована і змінюватися залежно від спеціалізації господарства та його практичної спрямованості.

У збільшенні валових зборів зерна кукурудзи та підвищенні його якості провідну роль відіграють строки сівби, які в різних ґрунтово-кліматичних зо­­нах неоднакові. 

Коли висівати кукурудзу?

Постає питання: коли висівати кукурудзу, на що саме слід орієнтуватися — на температуру ґрунту чи ка­­лен­дар­ні строки? Агроном має визначити ці терміни за температурою ґрунту й установити дату початку сівби з урахуванням наявного на­­сіння  відповідного гібрида. Гібриди кукурудзи по-різному реагують на строки сівби, тому головне завдан­­ня— правильно визначити, з якого гіб­рида розпочати сівбу для покращання умов росту й розвитку рослин та підвищення продуктивності культури з одиниці площі.

За результатами досліджень, проведених 2013–2014 рр., усі гібриди ку­­ку­руд­­зи в різних зонах вирощування показали найкращий результат за раннього строку сівби з температурою про­­­­­­­­грівання ґрунту на глибині загортання насіння 6…8°С, і лише гібриди ЛГ 3258, ЛГ 30288 та ЛГ 3475 у зоні Лісо­степу забезпечили більшу врожайність за тем­­­­ператури 10…12°С. Слід відмітити суттєву втрату продуктивності гібридами за пізнього строку сівби, що особливо помітно у зоні Північного Степу (табл. 1).

Для мінімізації впливу факторів навколишнього середовища на продуктивність кукурудзи та задля максимального використання осінньо-зи­мових та зимово-весняних запасів вологи ми пропонуємо в технології вирощування кукурудзи висівати її в ранні та ранньо-оптимальні строки.

Урожайність кукурудзи є результатом взаємодії рослин із чинниками дов­кілля, які сильно варіюють, залежно від ґрунтово-кліматичних і погодних умов, і зумовлюються агротехнічними прийомами вирощування. Одним із факторів зменшення негативних явищ є вста­­новлення оптимального попередника.

Проведені протягом 2010–2012 рр. у перехідній зоні від Лісостепу до Степу дослідження з кукурудзою показали, що застосування сої як попередника мало позитивний вплив на фор­­мування врожайності, яка становила в середньому за роками 71,5 ц/га та суттєво перевищувала продуктивність посівів після еталона (пше­ниця озима) на 4,3 ц/га. По­­рів­няно з іншими поперед­никами, а саме кукурудзою на зерно та соняшником, при­­бавка була ще більша: 6,0 та 8,6 ц/га. За вирощування кукурудзи в пов­торних посівах та після соняшнику на фоні оранки рівень урожайності іс­­тотно знижувався — до 65,5 та 62,9 т/га щодо попередника соя (табл. 2).

Мінімізація обробітку ґрунту в технологічному процесі вирощування ку­­курудзи після різних попередників, крім сої, призводило до суттєвого зниження врожайності: після озимої пшениці, кукурудзи та соняшнику — на 4,5–4,6 ц/га щодо варіантів з оранкою. Ще більший недобір урожаю спостерігали за прямої сівби після попе­редників: сої – 5,9 ц/га, соняшнику – 6,8, у повторних посівах – 9,1, а після озимої пшениці – 25,5 ц/га.

Також слід відмітити, що врожайність кукурудзи у повторних посівах за традиційного обробітку ґрунту була близькою за рівнем до ділянок із прямою сівбою після сої, де рівень продуктивності становив 65,5–65,6 ц/га.

Висновки

Зменшити негативну дію стресових чинників під час вирощування кукурудзи на зерно можна за вмілого добору попередника та обробітків ґрунту. Перш за все, ці агротехнічні заходи мають бу­­ти спрямовані на зменшення забур’я­неності посівів, створення умов для максимального накопичення вологи в ґрунті, її збереження та раціонального використання. 

Тому оптимальними попередниками кукурудзи, у класичному розумінні, є зернові колосові куль­­тури в ланках із чистими, зайнятими парами або ж зерно­бобові культури та соя чи навіть кукурудза. Ризи­кова­ним у плані посилення водного стресу, особливо в Степу, Пів­денному та Схід­ному Лісо­степу, може виявитися такий поперед­ник, як соняшник, а в окремі роки – й кукурудза на зер­­но. Кращим основним обробітком ґрунту для кукурудзи був і залишається глибокий об­­робіток на 25–27 см. 

А. Андрієнко, Д. Дергачов, канд-ти с.-г. наук,
В. Кузьмич, Б. Токар, ТОВ «Лімагрейн Україна»

Інформація для цитування
Стресові фактори для кукурудзи та мінімізація їхнього впливу / А. Андрієнко, Д. Дергачов, В. Кузьмич, Б. Токар// Пропозиція/ — 2017. — № 3. — С. 94-97

Інтерв'ю
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та
Бакуменко
Голова Верховної Ради Андрій Парубій підтримав продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель в Україні. За продовження мораторію виступають фракції "Народного фронту", "Батьківщини" і

1
0