Впровадження ресурсозберігаючих технологій заготівлі стеблових кормів

Потужна кормова база — основа підвищення продуктивності тварин, а зменшення собівартості кормів — найефективніший шлях підвищення рентабельності тваринництва. Оскільки в структурі собівартості тваринницької продукції вартість кормів становить 50–70%, то кожні 2% зниження вартості кормів зменшують ціну м’яса та молока приблизно на 1% і, відповідно, підвищують рентабельність їх виробництва. У раціоні великої рогатої худоби (ВРХ), яка дає до 70% продукції тваринництва, за надоїв до 4000 кг молока на рік на одну корову, економічно вигідно мати 90% якісних стеблових кормів.
Основу стеблових кормів становлять дві близькі за технологіями заготівлі групи кормів: сіно та сінаж, кукурудзяний силос і зерносінаж. Усі стеблові корми економічно вигідно заготовляти подрібненими, що дає змогу механізовано роздавати їх тваринам із мінімальними трудозатратами. Для сіна у скиртах і сінажу в траншеях достатньо порізати корм на часточки 14–15 см. Це дає змогу уникнути травмування сіном піднебіння жуйних тварин і водночас механізувати всі операції, включаючи й роздавання широко використовуваними вітчизняними кормороздавачами КТУ–10. Кукурудзяний силос і зерносінаж доцільно заготовляти в період воскової стиглості зерна, подрібнити не менше 96% його кількості, а товсті стебла розщепити вздовж, ці шматочки не повинні перевищувати 30–40 мм, що найприйнятніше для ВРХ. Це створює умови для найефективнішого використання кормів.

Для реалізації цих перспективних технологій Національний науковий центр “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” (ННЦ “ІМЕСГ”) розробив комплекс нових ресурсозберігаючих технічних засобів, про що неодноразово повідомлялося в періодичних виданнях. Практична цінність і висока ефективність розробок зацікавила відоме у Бершадському районі Вінницької області ВАТ “Явір-Агросервіс”. Керівництвом фірми було вирішено впровадити наукові досягнення в галузі механізації заготівлі кормів у майже повному обсязі в одному із своїх сільськогосподарських відділків, який знаходиться в с. Поташня.
Для заготівлі подрібнених сіна та сінажу було застосовано переобладнаний прес-підбирач ППЛ-1,6 (фото 1). Суть нового полягає в тому, що з преса знімають ненадійний в’язальний апарат, замість нього встановлюють V-подібні різальні ножі (фото 2), а позаду лаштують лоток для завантаження порізаної маси в причіп. За такої технології відпадає потреба у використанні дорогого шпагату та додатковому транспортному засобі. Під час апробації усереднена довжина різки сіна становила 14–15 см. Продуктивність агрегату на сіні сягнула 15 т/год, а на сінажі — 30 т/год. Технологічний процес виконувався надійно. Різальні V-подібні ножі відпрацювали сезон без поломок. Результати розрахунків свідчать (табл. 1) про найменші приведені витрати на заготівлю 1 т корму порівняно з іншими технологіями, в яких застосовують нову вітчизняну та зарубіжну техніку. Використовуючи переобладнаний прес-підбирач, можна зменшити витрати палива до 2,5 та витрати коштів — до 6,11 раза. Інші технології заготівлі сіна в рулонах, тюках, великих паках, поліетиленовій плівці також істотно програють запропонованій. У процесі випробувань було висловлено побажання виробничників зробити варіант завантаження подрібненого корму набік у транспорт, який рухається паралельно основному агрегату. Планується реалізувати цю пропозицію до наступного збирального сезону. Зацікавленість у випуску таких дешевих і ефективних підбирачів-подрібнювачів виявила дирекція ВАТ ”Ірпіньмаш”. Немає сумніву, що ринкові умови спонукають виробничників використовувати запропоновану економічно вигідну технологію і техніку для заготівлі подрібнених сіна та сінажу і підвищення ефективності тваринництва.
Для скошування трав у валок, заготівлі сінажу, кукурудзяного силосу та зерносінажу було виготовлено самохідний кормозбиральний комбайн (фото 3) на базі “Херсонця-200”, який був у господарстві, з використанням придбаних і відремонтованих адаптерів від КСК-100. Переобладнання було зроблено безпосередньо у господарстві за один робочий тиждень. Для нового комбайна використали оригінальні перехідні конструктивні елементи привода і начіпки трав’яної та кукурудзяної жниварок. Під час скошування трав у валок використовували трав’яну жниварку, її привід і в ній самій розширювалось вихідне вікно, а живильно-подрібнювальний апарат комбайна відмикався. Отже, вдалося розширити функціональні можливості комбайна та обійтися без спеціалізованих косарок, зекономивши кошти на їх купівлі. Після скошування комбайн працював на заготівлі силажу, якого заготовлено у відділку близько 800 т. Для отримання якісного кукурудзяного силосу на комбайн встановили ребристий рекатер, що дало можливість отримати масу з розщепленими стеблами та подрібненим зерном у фазі воскової стиглості. Як свідчить аналіз (табл. 2), у впровадженого комбайна найнижчі приведені витрати на заготівлю 1 т корму серед комбайнів подібного класу. Це створює економічну основу для випуску самохідних кормозбиральних комбайнів на вітчизняній елементній базі. Про реальність розвитку цього напряму свідчить і те, що протягом останніх років це вже четвертий дослідний зразок комбайна, виготовленого за кошти конкретних замовників.
Конструктивні особливості запропонованих технічних рішень мають світову новизну і захищені в Укрпатенті як інтелектуальна власність, і їх використання можливе тільки з дозволу автора винаходів.
На впровадження нової кормозбиральної техніки ВАТ “Явір-Агросервіс” витратив близько 20 тис. грн і заготовив належну кількість якісних технологічних стеблових кормів із мінімальними ресурсозатратами. Цей позитивний досвід має перспективу для широкого впровадження в сільськогосподарське виробництво для підвищення рентабельності тваринництва.
М. Карпенко,
завлаб кормовиробництва ННЦ “ІМЕСГ”, Національного наукового
центру “Інститут механізації та електрифікації сільського
господарства” (ННЦ “ІМЕСГ”)