Спецможливості
Архів

Волинська м’ясна — крок до рентабельності

05.06.2008
148
Волинська м’ясна — крок до рентабельності фото, ілюстрація
М’ясне скотарство в Україні почало розвиватись у 70-х роках минулого століття. В 1974 році під науковим керуванням тваринницького відділу Волинського інституту агропромислового виробництва до племінної справи підключився й колишній колгосп ім. Кірова Ковельського району. Володимир Юхимович Потапчук, який працював тут головним зоотехніком, брав активну участь у створенні волинської м’ясної породи великої рогатої худоби.

Вона мала бути пристосованою до умов утримання на Західному Поліссі з його літніми природними випасами. У 1983 р. Потапчук очолив господарство “Зоря”, в яке реорганізувався колгосп. А коли 1994 року породу апробували й затвердили волинську м’ясну породу, стандарти якої — 950–1000 кг дорослі бугаї, 500–550 кг — корови, господарство одержало статус племзаводу.
Колись на Волині було 40 племрепродукторів м’ясних порід, нині залишилося з десяток. Завдяки державній підтримці, яка почалась у 2003 році, вони починають нарощувати поголів’я, але 200–300 голів — це, погодьтесь, не 2500, які утримує “Племзавод “Зоря”. З них — 950 м’ясних корів. Пан Володимир планує за два роки довести поголів’я великої рогатої худоби до трьох тисяч, а корів — до 1100 голів. Останнім часом така перспектива стала реальністю.
У господарстві до земельної реформи у сівозміні було 2800 гектарів, були культурні пасовища. Після паювання землі 54 особи вийшли зі своїми паями, а 500 залишилось. Їхню землю (а це близько двох тисяч гектарів) взяли в оренду. Цього було замало для утримання наявного поголів’я, його тоді налічувалось близько двох тисяч голів. Нарощувати почали після того, як у сільських радах орендували дві тисячі гектарів земель запасу. На них і випасають нині худобу. Влітку в гуртах утримують близько 150 корів з телятами, ремонтний молодняк, а взимку — на вигульному майданчику, з відпочинком уночі в приміщенні. Телят вирощують за підсосним методом: до шести-восьмимісячного віку їх утримують біля корів. Випаси влаштовують біля заплав річок, ставків, меліоративних каналів, де зручно робити водовідводи для водопою.
Зрозуміло, що культурні пасовища дають змогу отримати у вісім-десять разів більший урожай трав, утроє-вчетверо збільшити навантаження худоби на один гектар пасовищ, а отже, досягти високої ефективності ведення м’ясного скотарства. Годівля м’ясної худоби повинна проводитись на кормах власного виробництва з розрахунку 70 к. о. на корову з телям. У 70–80-х роках у господарстві “Зоря” культурні пасовища для 150 корів із телятами на підсосі займали 45–50 га. Їх обов’язково підживлювали, бо добрива тоді були дешеві. А якщо й рік дощовий випадав, то такі випаси давали ще й сіно. Нині через короткі терміни оренди (на один-три роки) та високі ціни на добрива й гербіциди створювати культурі пасовища нерентабельно. “Це можна було б робити за умов, аби землю в оренду давали хоча б на 15–20 років, — каже пан Володимир. — І все ж почали проводити залуження орендованої землі. А загалом, дбаючи про кормову базу, сіємо 300 га кукурудзи на силос, 500 — багаторічних трав на сіно, 1200 га зернових — на концкорми та на продаж. Із кормами проблем немає, але те, що півторарічну худобу здаємо на забій з малою масою (450–460 кг), нас хвилює, як і те, що середньодобові прирости — в межах 600–700 г, а треба понад кілограм. Тож разом із науковцями проводимо аналіз кормів і раціонів. Думаємо включати в раціон годівлі білкові добавки й премікси”.
 Щорічно племзавод продає близько 50 племінних бичків, від 100 до 200 теличок. Якщо раніше більше купували їх у Рівненській та Тернопільській областях, то нині частіше приїздять із Київщини та Львівщини. “Поголів’я, яке не задіяне в племенній роботі, після відгодівлі здаємо на м’ясокомбінат”. Для “Племзаводу “Зоря” вже протягом трьох десятиліть таким партнером є нинішній ВАТ “Ковельські ковбаси”, де, до речі, й відбулось наше знайомство з паном Володимиром. “За кілограм живої маси м’ясної породи тут платять на 15% більше, ніж за кілограм молочної. Нам вигідно з ними працювати. Бичків менше ніж по 450 кг не здаємо. Вихід м’яса — 56–57%. На тушках ніколи немає збитків. Чесні паритетні стосунки. Можна отримати й аванс. До речі, сьогодні я приїхав на “Ковельські ковбаси” за фінансовою допомогою. Тому що початок року, і я чекаю порядку розрахунків державної підтримки м’ясного тваринництва. Торішнім залишились задоволені. Господарство працює рентабельно”.
Тож є надія, що, завдяки роботі таких господарств, як “ТОВ “Племзавод “Зоря”, з роками частка яловичини, одержаної від м’ясних порід, становитиме щонайменше 54% загальних обсягів її виробництва, як це є в усьому світі.

Інтерв'ю
Восени 2018-го гіпермаркет «Ашан Україна» запускає проект «Фермерські товари» - на полицях магазинів будуть продаватися продукти, поставлені безпосередньо українськими фермерами. Про те, як
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України
Ідея спалювати в котлах ТЕЦ солому ще в 80-х здалася б смішною. Однак зараз учені бачать не тільки можливість замінити ним, кукурудзяним і соняшним бадиллям дві третини газу, але й доводять, що тепло

1
0