Спецможливості
Статті

В Азію “вікно прорубали”. А в рідну країну?

05.06.2008
88
В Азію “вікно прорубали”. А в рідну країну? фото, ілюстрація
В Азію “вікно прорубали”. А в рідну країну?

Заправляти автомобілі імпортним біопаливом, виробленим на основі української технічної сировини, — така перспектива світить нам у недалекому майбутньому.

Доктор сільськогосподарських наук, завідувач відділу нових культур Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка Джамал Бахлулович Рахметов нещодавно повернувся з Чехії. Його запросили туди організатори міжнародної конференції, присвяченої... виключно розробкам відділу, очолюваного впродовж десятиліть відомим ученим-інтродуктором, селекціонером Юрієм Утеушем, а нині — Джамалом Рахметовим. У цій країні, так само як і в багатьох інших, уже давно зацікавилися кормовими, овочевими, пряноароматичними культурами, виведеними в Києві. Особливої популярності набув щавнат (щавель гібридний овочево-кормовий сорту Румекс ОК-2) — до конференції в Празі видали про нього навіть спеціальний буклет. На честь великого вченого чехи, за погодженням з українцями, офіційно назвали в себе щавнат щавлем Утеуша. Що ж то за культура, що викликала таку увагу і повагу за кордоном?

Згідно зі всесвітньою стратегією ботанічних садів щодо охорони рослин, основними напрямами наукових досліджень у цій галузі є збагачення генофонду рослин селекційними методами, селекція нових культур і опрацювання біологічних основ їх вирощування. Від часу створення в ботсаду відділу нових культур учені під керівництвом Юрія Адольфовича Утеуша взяли курс на комплексні інтродукційні та селекційні дослідження видів, що становлять високу народногосподарську та економічну цінність. У пошуках багаторічних високопродуктивних стійких до екстремальних умов рослин звернули увагу на щавель тянь-шанський. Він придатний для годівлі тварин дуже ранньої весни, але маловрожайний і, до того ж, містить значну кількість щавлевої кислоти, що знижує смакові якості молока в молочних корів. 1974 року розпочали гібридизацію його як батьківської форми зі щавлем шпинатним (шпинат англійський) як материнської форми. Останній — малопоширений, пізніше достигає, але більш високорослий, з незначною кислотністю. У результаті отримали мжвидовий гібрид, який за продуктивністю біомаси та насіння перевищує батьківську форму, стійкий до несприятливих умов, високорослий, довговічний, має незначну кислотність. Після тривалих відборів у 80-ті роки минулого століття гібридний кормовий щавель був районований під назвою Румекс К-1. Як найбільш рання високопродуктивна багаторічна високобілкова рослина сорт-гібрид швидко поширився не лише в господарствах України, а й опановував дедалі більші простори за її межами.

За допомогою цього велетня серед трав’янистих, який напрочуд добре поєднав у собі якості англійського шпинату та високогірного щавлю тянь-шанського, Юрій Утеуш “прорубав вікно” в Азію — спершу до Казахстану, а потім і до Китаю, де Румекс вирощують уже на значних площах. У чотирьох інститутах Алмати, у тому числі в НДІ харчування та НДІ фізіології людини і тварин, навіть розробили комплекс біологічно активних добавок як для годування тварин, так і для дієтичного та лікувально-профілактичного харчування людини, а також десятки рецептів страв на основі зеленої маси щавлю гібридного. Неабиякої популярності він набув завдяки ідеальному співвідношенню білків, вітамінів, макро- та мікроелементів, що сприяє швидкому та повному засвоєнню їх організмом. На свої розробки казахські інститути отримали патенти.

Селекційна ж робота в ботсаду тривала — наслідком її став новий, більш високопродуктивний гібрид на основі тих самих видів щавлю. 2001 року він був районований в Україні та рекомендований для вирощування в усіх кліматичних зонах країни під назвою щавнат (сорт Румекс ОК-2). Автори його — Юрій Утеуш і Джамал Рахметов. Так було створено нову багаторічну культуру, що поєднала в собі за спадковістю кращі якості батьківської пари і придатна для універсального використання як кормова й овочева рослина. Це підтвердили інтродукційні випробування в інших країнах. Зокрема, в умовах Китаю щавнат показав високу морозо- та холодостійкість, здатність виносити з грунтів солі (до 375 кг/га щорічно), стійкість до перезволоження. При триразовому скошуванні за вегетацію він дає 15 т сухої трави з гектара. Недарма китайці рекомендують вирощувати його в гірських районах, на засолених грунтах, деградованих луках. А от у Чехії після багаторічних випробувань він дістав широке визнання ще й як енергетична рослина, що має всі оптимльні характеристики для виробництва біопалива. У країні почали активно впроваджувати новий напрям використання біомаси щавлю гібридного, відпрацювавши технологію вирощування, переробки та використання біопалива для обігрівання житлових та виробничих приміщень. На цьому аспекті, не менш важливому і для України, зупинимося детальніше.

За останні роки чехи збільшили виробництво біодизелю в десять разів. Особливо помітних успіхів досягли у питанні використання біомаси рослин для опалювання різних споруд. З 1994 року випробовують культури і київського ботанічного саду — окрім Румексів, ще й нові сорти сильфії, мальви, сиди багаторічної... Те, що площа під ними рік у рік зростає, свідчить про неабиякий потенціал інтродуцентів.

— Наші близькі сусіди поставили за мету на 30–40% забезпечити енергетичну незалежність держави саме за рахунок енергоносіїв рослинного походження, — розповідає Джамал Рахметов. — На власному прикладі переконалися: скажімо, аби задовольнити потреби в енергоресурсах села на 100 осель, досить посіяти 80–100 га щавлю чи сиди. Для опалення одного будинку треба 4–6 т сухої речовини — трав’яну масу на спеціальному обладнанні переробляють на “дрова” — брикети. Дедалі більший попит мають і гранули — у конструкції котлів передбачено автоматичну подачу їх, тож тепло в квартирі можна підтримувати й тоді, коли господаря немає вдома. Фірма “Вернер” налагодила випуск різних типів котлів, камінів — і всі працюють на біопаливі. Вони у півтора-два рази дорожчі, ніж газові, але держава виділяє солідну дотацію на їх придбання. Бо зацікавлена в тому, щоб якомога менше імпортувати звичайне паливо — дороге та екологічно шкідливе. Котли постійно удосконалюють — їх сьогодні охоче, у дедалі більшому обсязі, купують не лише західновропейці, а й прибалти, білоруси, росіяни. Пропонували й Україні випустити агрегати спеціальної конструкції -— для утилізації забруднених радіацією чорнобильських лісів, та нікого те не зацікавило.

— Під час міжнародної конференції, — продовжує вчений, — ми побували на деяких підприємствах, які використовують альтернативні джерела енергії. У місті Замберг відвідали завод, що випускає близько 200 видів комбікормів, — він повністю працює на біопаливі. Сировиною для нього слугують наші щавель та сида, які сама комбікормова фірма “Фітмін” і вирощує. Як нам пояснили, біопаливо уп’ятеро дешевше від солярки. І не виділяє токсичних відходів. На конференції не лише чехи виявляли великий інтерес до нових культур Національного ботанічного саду України. Проте чехи співпрацюють з нами найбільш плідно. На сорт щавнату Румекс ОК-2 уже оформляють патент — ми передали їм 5 відсотків авторського права, щоб мати змогу виходити на інші європейські країни. В Україні, на жаль, на нові культури (окрім кількох, що вважаються основними) видається лише авторське свідоцтво, яке не є документом, що захищає авторське право. Таким документом є патент.

— Чи не трапиться так, Джамале Бахлуловичу, що ми скоро імпортуватимемо, крім нафти й газу, ще й біопаливо, вироблене підприємливими сусідами з нашої ж технічної сировини?

— Цілком можливо, бо Україна не поспішає розвивати ринок біодизелю. Науковці відділу нових культур з болем констатують ослаблення уваги в державі до їхніх творчих розробок. Навіть у такій традиційній галузі, як кормова. Згадують ті часи, коли діяла чітка система впровадження селекційних новинок у виробництво — вони швидко потрапляли на поля, отримували прописку в нових і нових регіонах. Нині ніхто в Україні не координує роботу вкрай важливої галузі, у тому числі й щодо нових культур. У Міністерстві аграрної політики навіть відділ кормовиробництва ліквідували. А в якому стані перебуває тваринництво — відомо всім.

Ми тримаємо першість у світі лише за обсягом розорюваності власної території. Рівень освоєння земельного фонду становить близько 70 відсотків, тоді як у Європейському Союзі — 43. Якщо в Німеччині розорюється 28% землі, Великій Британії — 25, США — 20, то в нас — понад 57. Зате врожайність зернобобових культур у Великій Британії — 70,9 ц/га, Франції — 69,3, США — 51,4, Норвегії — 39,9 ц/га, а в Україні пересічно — 18–20 ц/га. Давно йдуть розмови про те, щоб вилучити з обробітку до 10 млн га орних земель та перевести їх у сіножаті, пасовища, лісопосадки — а справа майже не рухається. Засіяти б бодай частково ті площі кормовими культурами, створеними в Національному ботсаду, — і надійну базу для тваринництва мали б, і загальну екологічну ситуацію поліпшили б... Зацікавленість виявляють поодинокі фермери, сільські підприємці. Звісно, якщо не брати до уваги сусідів — он з Росії пачками надходять пропозиції розмножувати київські сорти, білоруси взялися активно висівати високостеблові рослини в чорнобильській зоі, шлють гінців за насінням Молдова, Казахстан...

— Могли б уже й власну целюлозу виробляти, — каже Джамал Рахметов. — З тієї ж сиди, сильфії, які дають за рік з гектара до 25 т сухої речовини та ростуть на одному місці до 20 років.

А втім, повернімося до наших баранів — рослин як альтернативних джерел енергії. Нещодавно в Києві відбулася Друга міжнародна конференція з біодизелю, на якій наводилися вельми цікаві дані. Завдяки протекціоністській політиці ЄС, щорічне виробництво біодизелю у Європі зросло до 2 млн т, до 2010 року його використання в загальній масі палива мають довести до 12%. Дедалі більшого попиту в цивілізованому світі набувають паливні суміші, що містять до третини компонентів рослинного походження. Провідні автомобільні компанії — “Ауді”, “Фольксваген”, “Шкода” — почали випускати пристосовані до такого палива моделі. У Німеччині, скажімо, біодизель пропонують уже понад 1,7 тисячі автозаправок — він там дешевший за звичайне дизпаливо. А в Латвії ввели високий акцизний збір на ввезення останнього, стимулюючи в такий спосіб виробництво вітчизняного біологічного палива. Виробникам технічного ріпаку на кожен гектар посіву надається дотація у 320 євро — Європа зацікавлена в значному розширенні площ під ним. Вони зростають,а ріпакової олії у зв’язку з шаленим попитом не вистачає — у Німеччині, наприклад, підприємства з випуску біопалива завантажені лише на 30%.

Ото б Україні сказати своє вагоме слово: на думку фахівців, вона має величезний селекційний потенціал та сприятливі кліматичні умови для того, щоб засівати ріпаком без шкоди для інших культур 1,5 млн га. А ще ж є сильвія, сида, щавель, суріпиця, амарант, мальва... Могли б заробляти на експорті мільйони доларів, могли б уже тепер бодай частково вирішити питання альтернативних енергоносіїв... Про це говорилося не лише на конференції з біодизелю. Про це йдеться вже давно і на всіх рівнях. Ось із інтерв’ю міністра аграрної політики Сергія Рижука:
“...Ріпак — серйозна альтернатива соняшнику. Це — великий “лікар” землі. А при згорянні одного грама його виділяється 3000 калорій: стільки дає єдиний у світі продукт — сало. Чехія уже виробляє 1,17 млн т ріпаку, він займає 14% посівних площ. Якщо в Україні буде хоча б 9% посівів, а врожай становитиме 9 млн т, то можна буде одержати 3,5 млн т біодизельного палива і ним повністю забезпечити сільське господарство. За моїм глибоким переконанням, завдяки ріпакові наша країна зробить стрибок у світову економіку. У мене вже чотири роки лежить доповідна записка Президенту, і якщо моя ідея не знайде розуміння, ми знову відстанемо років на 20”.

Скільки ще та доповідна записка лежатиме — невідомо. Відомо інше: так само як і торік, цього року площі під ріпаком у країні становлять 300 тис. га. Ніхто вам не скаже, скільки посіяно сиди, щавнату, сильфії... Багато хто й не чув про такі культури, не знає, що з ними ведуться успішні селекційні роботи на полях під Києвом. Зате про це добре знають чехи, китайці, казахи.

М. Пуговиця

Інтерв'ю
 Стручков
В Україні практично відсутнє власне виробництво ЗЗР. Попит на цю продукцію задовольняється завдяки імпорту. Економічна криза спричинила збільшення фальсифікату засобів захисту рослин. 
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча

1
0