Спецможливості
Технології

Успішна боротьба з мишоподібними гризунами на полях

05.06.2008
666
Успішна боротьба з мишоподібними гризунами на полях фото, ілюстрація
Успішна боротьба з мишоподібними гризунами на полях

Мишоподібні гризуни — це численна група гризунів із класу ссавців. До них належать шкідники з родин мишей та хом’якоподібних (полівки). Ці тварини харчуються тваринною їжею і характеризуються дуже високою плодючістю. Гризуни завдають значних збитків сільськогосподарському виробництву, а також є переносниками хвороб, небезпечних для людей та свійських тварин. Тому з ними треба вести непримиренну боротьбу, особливо на полях.

Історичний погляд на проблему боротьби з мишоподібними гризунами засвідчує, що відомі у Європі з XVIII століття “мишачі нашестя” найбільш спустошливими були в часи економічних потрясінь. Нині ж, коли землі в господарствах України залишаються незораними й до мишей руки не доходять, слід чекати зростання чисельності гризунів.
Протягом двох останніх десятиліть на сільгоспугіддях нашої країни спостерігається поступове розширення площ, заселених мишоподібними гризунами. Так, якщо в 1978–1987 роках гризунів виявляли на 20–26,7% масивів, то в 1988–1996 роках — 30–38, а починаючи з 1997-го — на 43–47%.
Останні 10 років і навіть більше на полях країни, особливо в зонах Лісостепу й Полісся, відзначено зростання кількості цих небезпечних тварин. У 1990–1995 роках максимальна щільність на орних землях у найбільших осередках не перевищувала 80–100 колоній/га. А в 1996 році на окремих площах посівів багаторічних трав у Вінницькій, Київській, Черкаській, Чернівецькій областях кількість колоній сягала до 150–400 колоній/га. Загрозливим було становище у 1998 році — у Вінницькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Черкаській та Хмельницькій областях, де за середньої щільності 14–46 колоній/га в осередках озимої пшениці восени нараховувалося 110–196, багаторічних трав — 180–400 і навіть 600 колоній/га. Осередки з високою чисельністю гризунів (50–140 колоній/га) спостерігалися на полях й у наступні роки.
На території України поширено п’ять видів мишей — хатня (повсюдно), лісова (у лісах та лісосмугах), польова (у Поліссі, Лісостепу, Карпатах, у Степу — лише біля водойм), жовтогорла (у Карпатах, Поліссі, гірських районах Криму, лісових масивах Лісостепу й частково лісонасадженнях Степу), миша-крихітка (у Поліссі й Лісостепу). Це дрібні гризуни, довжина тіла яких не перевищує 13 см, із довгим, не менш як 2/3 довжини тіла, хвостом і розвиненими вушними раковинами. Харчуються переважно насінням рослин. Значною мірою пошкоджують посіви зернових культур, соняшнику, конопель, зернобобових та багаторічних трав. Протягом року самки дають від 3–4 до 7 і більше приплодів по 3–8 малят у кожному. За сприятливих умов миші розмножуються масово. У полі вони риють неглибокі (30–38 см) нори простої будови, де живуть улітку, восени ж заселяють скирти соломи, різні будівлі, льохи, комори.
Серед полівок найбільш поширені й численні сіра (звичайна) та гуртова. Ареалом першої є всі природні райони країни, а другої — лівобережні райони Херсонської й Запорізької областей, степовий Крим та південно-західні райони Донецької області. Це такі самі дрібні гризуни, довжина їхнього тіла — 7–12 см, хвіст коротший за половину довжини тіла, вушна раковина коротка, майже непомітна в хутровому покриві голови. Полівки пошкоджують посіви зернових, багаторічних трав та інших культур, значної шкоди завдають сінокосам та пасовищам. Селяться у посівах, на вигонах, перелогових землях, городах, у молодих посадках та садах. Узимку під снігом харчуються сходами озимих зернових. Зимують також у скиртах соломи й сіна.
Розмножуються полівки протягом усього теплого періоду, а сіра — у скиртах — і взимку. Одна самка може давати до 88 особин на рік. До того ж, у сірої полівки малята стають статевозрілими через 16–22 дні, а в гуртової — через 2 місяці після народження. За сприятливих умов усе це призводить до масового розмноження гризунів.
Шкодочинність полівок дуже висока. На окремих полях у степовій та лісостеповій зонах за наявності 50–60 колоній/га за неправильного або несвоєчасного регулювання чисельності гризунів втрати зерна озимої пшениці становили 35–40%. Харчуючись сходами пшениці, полівки утворюють на посівах лисини. У роки ж масового їх розмноження подекуди виникає потреба у пересіванні пошкоджених масивів.
Розмноження мишей та полівок може обмежуватися природними чинниками. Так, ранні морози за відсутності снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу спричинюють загибель цих гризунів. Зниженню їх кількості сприяють також посушливі умови весни й літа. Певну роль у цьому відіграють також хижі та всеїдні птахи й ссавці. Та попри все це, щільність та шкодочинність мишей та полівок на сільськогосподарських угіддях залишаються досить високими, і тому треба завжди планувати проведення захисних заходів.
Заходи з контролю щільності популяцій мишоподібних гризунів поділяють на профілактичні й винищувальні.
Найважливішими профілактичними заходами є агротехнічні: дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів (у лісосмугах та на узбіччях доріг і зрошувальних каналів), своєчасне й без втрат збирання врожаю, своєчасна та якісна оранка. Усе це позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища.
Боротьбу з гризунами треба здійснювати як у період масового розмноження, так і в період низької їх чисельності, коли вони живуть у місцях резервацій. У степових районах України, де впроваджено безполицевий обробіток грунту, за наявності на полі колоній полівок оранку краще провести з оборотом скиби на глибину 25–30 см. При цьому гине близько 70–75% гризунів. Оранка на таку глибину сприяє руйнуванню гнізд і кормових камер полівок. Поряд із цим особливу увагу слід приділити посівам озимої пшениці, не допускаючи заселення їх полівками з осені. Для цього перед сівбою озимини треба знищувати гризунів на попереднику й на прилеглих угіддях.
Якщо ж на одному гектарі посівів озимих зернових, багаторічних трав та соняшнику щільність мишоподібних гризунів досягає 3–5 і більше колоній, то треба вжити винищувальних заходів, застосовуючи головним чином хімічні та біологічні засоби.
Шторм, 0,05% воскові брикети, використовують для знищення мишей та полівок на посівах зернових культур, багаторічних трав, соняшнику. Цей родентицид на зерновій основі з діючою речовиною флокумафен, що є похідним від кумарину і належить до антикоагулянтів крові. Препарат розкладають на полях восени — після збирання врожаю або навесні — у період дефіциту природної їжі для гризунів. Норми витрати — 0,7–1,5 кг/га (1–2 брикети в нору). Принаду відновлюють через кожні 7–10 днів — аж до повного знищення гризунів.
Рекомендований також Роденфос — зернова принада, до складу якої входять 2,5% фосфіду цинку, 3% соняшникової олії та 94,5% зерна пшениці (по 3 г в нору з наступним притоптуванням).
Проти мишоподібних гризунів можна використовувати й аміачну воду — 150–200 г в нору з наступним притоптуванням.
Лабораторії біологічного захисту рослин виготовляють біопрепарат Бактороденцид — зерно, заражене бактеріями мишачого тифу (2 г в нору).
Застосовуючи родентициди, слід враховувати видовий склад гризунів, пори року, особливого значення надаючи домінуванню шкідників на кожному полі. Так, найкращою принадою для мишей, що харчуються насінням рослин, є зерно пшениці; для полівок узимку — лише зерно, проте влітку, у спекотну погоду, більш ефективними є зелені рослинні принади.
Проте ефективність зернової принади у боротьбі проти полівок в окремих випадках (особливо взимку на озимій пшениці з густим і високим травостоєм) може бути дуже низькою, адже молоді полівки, що народжуються взимку, зерном не харчуються і тому зернової принади уникають. У такому разі слід використовувати аміачну воду.
Проти польової миші застосування Бактеродентициду неефективне, оскільки вона зовсім несприйнятлива до бактерій мишачого тифу. Не слід використовувати і зернових отруєних принад, бо польова миша (і лише вона), поїдаючи зерно (зокрема пшеницю), завжди вилущує його, відкидаючи оболонку, що містить у собі найбільше отрути. Ефективним проти цього гризуна може бути застосування аміачної води, Шторму.
Доволі ефективним у 80-ті роки був захід, що полягав у знищенні гризунів аміачною водою за допомогою спеціального пристрою (шприца й рами), прилаштованого до аміаковоза або обприскувача.
Існує й дідівський метод боротьби з гризунами — приваблення хижих птахів за допомогою жердин, розставлених у полях.
На невеликих полях, у фермерських господарствах гризунів можна відловлювати. Для механічного відловлювання застосовують пляшки-давильниці й інші пастки, споряджуючи їх змоченими олією шматками хліба та моркви. Встановлюють пастки біля нір та на тропах, якими пересуваються миші й полівки.
М. Круть,
канд. біол. наук,
Інститут захисту рослин УААН

Інтерв'ю
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 
Раїса Вожегова, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, директор Інституту зрошуваного землеробства
Інститут зрошуваного землеробства НААН України посів 1-е місце серед експортерів наукоємної продукції та отримав Міжнародний сертифікат «Експортер року». Його керівника - доктора сільськогосподарських

1
0