Спецможливості
Статті

Уроки посухи’2003

05.06.2008
92
Уроки посухи’2003 фото, ілюстрація
Уроки посухи’2003

Для землеробів рік 2003-й виявився надзвичайно складним. Хоча для людей, які працюють біля землі, легких років не буває. Кожен із сільськогосподарських сезонів складний по-своєму. Осінь минулого року була холодною і дощовою. Титанічних зусиль доклали трудівники полів, щоб зібрати вже вирощений урожай кукурудзи, соняшнику, картоплі і, особливо, цукрових буряків. Доволі складно було провести в оптимальні строки сівбу озимої пшениці.
Зима принесла свої сюрпризи. На початку — сильні й довготривалі морози по голій землі, потім притерта і потужна льодяна кірка. Значна частина озимих у країні загинула ще взимку, але не всі.
Нарешті прийшла весна, а з нею — і нові проблеми. Була вона дуже пізня, суха й коротка. Зима фактично перестрибнула перехідну пору року й одразу вступила в спекотливе сухе літо.
Автор цієї статті далекий від думки, що цими картинками з натури відкрив щось принципово нове для працівників села. Все це їм відоме дуже добре. Спробуємо розібратись у причинах таких сумних наслідків, аби за можливості передбачити і пом’якшити подібний розвиток подій у майбутньому.
Більшість площ озимої пшениці минулої осені була засіяна саме в жовтні. Причин пізньої сівби було кілька. Затяжні дощі не завжди давали змогу провести сівбу в оптимальні строки у вересні. До того ж, практика останніх років підказувала, що пізні посіви дають добрі врожаї зерна і менше пошкоджуються хворобами навесні. А господарники з сівбоюі не поспішали. Проте якось не враховували одного важливого чинника — зиму. Зима останніми роками була м’якою, і рослини озимої пшениці під час довготривалих відлиг активно вегетували, протягом зими навіть формуючи вторинну кореневу систему на посівах, які пішли в зиму з первинною кореневою системою. За нормальних умов весни розвиток посівів продовжувався.
Малорозвинені, з недостатнім запасом цукрів (у багатьох пробах запаси цукрів з осені були менші за середні багаторічні показники від 12 до 20% і більше) рослини озимої пшениці, які пішли в зиму минулої осені, потрапили в екстремальні умови. Перша хвиля сильних морозів призвела лише до часткової загибелі молодих рослин. У Центральному Лісостепу від морозів загинуло близько 20% рослин на посівах. Згодом своє чорне діло зробила льодяна кірка, а довершила знищення весна. Надзвичайно ослаблені рослини озимої пшениці, які пережили зиму, не змогли витримати ще одних складних випробувань. Ними стали високі температури і дефіцит вологи у верхньому шарі грунту.
Більшість рослин озимої пшениці навесні мала лише зародкові корені. Формувати вторинну кореневу систему рослини були неспроможні через дефіцит запасів пластичних речовин. Для нормального процесу фотосинтезу та накопичення їх навесні рослинам потрібна волога, а вона була в достатній кількості лише в нижніх шарах грунту, куди первинна коренева система не проникає. Наслідок: масове відмирання вже навесні рослин озимої пшениці, що змогли пережили екстремальну зиму.
Чи можна все списати на природу та її примхи? Не зовсім. Час проведення сівби озимини значною мірою залежав і від землеробів, а не лише від погоди. Звідси, як наслідок, і розвиток рослин озимої пшениці, і кількість пластичних речовин у тканинах, і ступінь формування вторинної кореневої системи ще з осені.
Статистика говорить, що в цілому торік на орні землі було внесено в середньому лише по 18 кг/га діючої речовини мінеральних добрив. Із них 16 кг/га азоту і лише по 1 кг/га калію та фосфору. Як відомо, саме калій і фосфор сприяють накопиченню цукрів у тканинах і підвищують стійкість рослин до несприятливих умов погоди та хвороб. Без достатньої кількості доступного для рослин фосфору в грунті не може нормально розвиватись і функціонувати коренева система всіх культур, озимої пшениці у тому числі. Про яке розумне чи науково обгрунтоване співвідношення елементів живлення в грунті на площах, які пішли під посів озимих культур у 2002 році, може йти мова?
У роки зі сприятливими погодними умовами природа часто вибачала нам такі порушення вимог фізіології рослин і технології їх вирощування, а в екстремальних умовах переконливо продемонструвала, що вимоги ці далеко не дріб’язкові і що біологічні закони обов’язкові до виконання незалежно від фінансового стану господарств чи бажання конкретних, навіть високоповажних людей.
Виживанню посівів озимини почасти сприяло і розташування їх у захищених від сильних вітрів місцях: біля лісу, за густими розвиненими лісосмугами, що їх останніми роками нещадно знищують селяни, особливо в зоні Степу, тобто саме там, де вони потрібні найбільше.
Вирощування ярих культур в умовах 2003 року також рельєфно висвітлило низку помилок і проблем, які за умов нормальної весни легко вирівнювала сприятлива погода. Передусім ідеться про вміння керівників господарств і агрономів правильно орієнтуватись у ситуації, що склалась. Зупинимося детальніше.
Весна, як уже зазначалося, дуже запізнилась і була сухою, отже, з великою вірогідністю можна було передбачати хід наступних погодних примх: коротке стрімке наростання температури повітря і ущільнення термінів проведення польових робіт та часу проходження фаз онтогенезу культурних рослин.
Досвідчені агрономи знають, що для нормального розвитку рослин ранніх ярих колосових культур необхідне поступове наростання температур протягом як мінімум 30–45 днів від моменту сівби за наявності в грунті достатньої кількості вологи. Тому в третій декаді квітня, в умовах посухи і стрімкого наростання температури повітря було неважко зрозуміти, що за таких умов ярий ячмінь, овес, яра пшениця можуть потрапити у стресову ситуацію на ранніх, найбільш чутливих етапах онтогенезу і отримання вагомого врожаю названих культур можливе, лише якщо травень матиме погоду квітня, що практично неможливо.
Як діють наші землероби в умовах нестандартної весни? Традиційно, за шаблоном, тобто так, як треба діяти в рік з нормальною довгою, прохолодною і помірно теплою весною, коли є достатньо вологи і попереду плавне наростання температур протягом квітня. Як каже народне прислів’я: “Кинеш в грязь — будеш князь”. Втім, князями цього року не будемо, бо кидали зерно аж ніяк не в “грязь”, а в пил, і не в березні, а наприкінці квітня. Тобто помилка була в самій стратегії підходу до ситуації.
Робити основну ставку на ранні ярі зернові колосові в умовах дефіциту вологи і високих температур було недоцільно з погляду їхньої фізіології та їхніх транспіраційних коефіцієнтів. Умови вегетації, що склалися наприкінці квітня цього року особливо на ранніх фазах росту і розвитку ранніх ярих колосових, явно не для них.
Водночас треба визнати, що аграрний сектор економіки країни назагал був не готовий до такого розвитку подій з погодою, а отже, іншого, крім традиційного, шляху розв’язання проблеми реально підготовлено не було. Не було достатньої кількості насіння кукурудзи та інших порівняно стійких до умов посухи культур в регіонах і господарствах, достатньої технічної оснащеності для швидкого та якісного проведення великого обсягу польових робіт у стислі строки, фінансової спроможності більшості господарств оперативно закупити насіння інших культур і висіяти їх як альтернативу раннім ярим зерновим культурам.
Проте навіть за таких умов той господар, який провів весняно-польові роботи оперативно і зберіг вологу у верхньому шарі грунту для проростання насіння, отримав сходи і все-таки дав рослинам ранніх ярих зернових бодай невеликий шанс на виживання. Однак продуктивність таких посівів високою ніяк бути не може.
Сьогодні, з висоти певного узагальненого досвіду, можна стверджувати, що найраціональнішим кроком навесні 2003 року було оперативне пересівання загиблих озимих не ячменем чи ярою пшеницею, а насамперед кукурудзою на зерно. За своїм походженням кукурудза — рослина з тропіків, і тому вона навіть на ранніх фазах онтогенезу не боїться високих температур. Транспіраційний коефіцієнт цієї культури істотно нижчий, ніж у ранніх ярих зернових колосових культур. Глибина загортання насіння кукурудзи може бути істотно більшою, ніж у ярого ячменю, тому є більша можливість покласти його у вологий шар грунту та отримати сходи.
Коренева система в кукурудзи значно потужніша, ніж у ранніх ярих зернових і проникає в грунт на глибину 3,0–3,5м. Вчасно посіяна у вологий грунт кукурудза і сьогодні практично в усіх регіонах України має цілком здоровий вигляд і від посухи практично не постраждалаи, чого не можна сказати про посіви ранніх ярих зернових колосових культур у тих самих регіонах.
Досить своєрідна ситуація складається в Україні з посівами цукрових буряків в умовах посухи 2003 року. Як відомо, за своїм походженням буряки, так само як і інші види ботанічної родини Лободових, походять із Середземномор’я, з пухких солончаків, де часто буває значний дефіцит доступної для рослин вологи. Як сільськогосподарська культура цукрові буряки є дуже посухостійкою рослиною, але такі властивості проявляються не раніше, ніж рослини встигнуть створити потужну кореневу систему, що глибоко проникає в грунт, тобто через 40–45 днів після появи сходів. Найбільш вразливим періодом у житті рослин цукрових буряків є початок вегетації, коли їм конче потрібна доступна і в достатній кількості волога у верхньому шарі грунту. Життєво важливою є умова збереження доступної вологи при підготовці грунту до сівби цукрових буряків і протягом першого місяця після її проведення.
Досвід роботи науковців Інституту цукрових буряків УААН і його великої дослідної мережі в різних регіонах України у 2003 році і в попередні посушливі роки переконливо засвідчив, що на тих полях, де такі особливості було враховано і сівбу провели за першої можливості ведення польових робіт, отримали дружні й рівні сходи рослин цукрових буряків.
Там же, де з сівбою з різних причин запізнилися днів на 5–7 і більше, або де істотно пересушили верхній шар грунту на полях у процесі підготовки до сівби, там отримати навіть нерівномірні сходи стало проблемою.
Сьогодні, попри жорстку посуху початку літа, рослини цукрових буряків нормально ростуть і розвиваються. Вони активно використовують для своєї життєдіяльності запаси доступної вологи більш глибоких шарів грунту. Зазвичай критичним для формування врожаю коренеплодів цукрових буряків є рівень зволоження грунту у липні й серпні. Хоча цукрові буряки є рослинами дуже посухостійкими і здатними виживати в умовах посухи, але за певних умов вони дуже знижують свою біологічну продуктивність. Тому наявність достатньої кількості доступної вологи у другу половину вегетації для рослин є дуже бажаною. Світовий досвід ведення землеробства переконливо доводить, що рентабельне сільське господарство в помірному поясі планети можна вести без зрошення вже за наявності 300–350 мм опадів на рік. У переважній більшості регіонів України середньорічна кількість опадів навіть менша за ці показники. Отже, нам слід навчитись ефективно вести господарство в умовах постійного дефіциту вологи.
Примхи погоди, які сьогодні ми вважаємо екстремальними, завтра, і це цілком реально, можуть стати просто нормою. Глобальна нестабільність клімату на планеті і можливі його зміни, згідно з прогнозами кліматологів, нічого сприятливого для території України не обіцяють. Передбачається аридизація (зростання посушливості) території більшості регіонів України.
У такому розвитку подій посуха 2003 року може стати добрим уроком. Аналіз помилок і визначення правильних підходів дасть можливість нагромадити власний досвід ведення землеробства в умовах посухи і зробити аграрне виробництво стабільнішим.
Наукові дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, великий світовий виробничий досвід переконливо свідчать, що нам вже сьогодні необхідно:
- практично освоїти на полях системи обробітку грунту (нульовий, поверхневий, плоскорізний, комбінований), які дають змогу накопичувати та максимально повно й раціонально використовувати обмежені запаси доступної вологи;
- освоїти технології вирощування культурних рослин, що мають невисокі транспіраційні коефіцієнти (кукурудзи, сорго, проса, сої, нуту та інших), і якнайповніше використовувати вологу в грунті протягом вегетаційного періоду ;
- застосовувати оптимальні структури посівів та їх чергування, які відповідають умовам дефіциту вологи в грунті і забезпечують високу і стабільну продуктивність орних земель;
- комплекс весняно-польових робіт на орних землях проводити у максимально стислі строки єдиним технологічним циклом, не допускаючи розриву між підготовкою грунту і сівбою з метою максимального збереження у верхніх шарах грунту доступної вологи, необхідної для дружного проростання насіння культурних рослин та їхнього успішного росту і розвитку у найуразливіший початковий період вегетації;
- очистити поля від бур’янів, передусім багаторічних видів, які є надзвичайно потужними конкурентами всім посівам культурних рослин щодо елементів живлення, енергії світла, простору і особливо щодо обмежених запасів доступної вологи в грунті у процесі вегетації;
- широко і гнучко використовувати для захисту орних земель від бу’’янів гербіциди, оскільки при переході на системи обробітку грунту без перевертання скиб загроза збільшення забур’янення площ зростає в 1,5–3 рази порівняно з оранкою;
- запровадити надійний захист посівів культурних рослин від шкідників і хвороб, які в умовах високих літніх температур здатні масово розвиватись і проявляти значну шкодочинність (сарана, американський білий метелик, колорадський жук та інші);
- мати достатні резерви матеріально-технічних і фінансових засобів у господарствах, які давали б змогу проводити комплекс весняно-польових робіт і сівбу відповідних культур з урахуванням тих погодних умов, що складаються щороку навесні.
Людина завжди вчилась. На власному досвіді, на досвіді попередніх поколінь. Сьогодні ми всі отримали доволі гіркий, але повчальний черговий урок природи. Звісно, сучасні землероби глибоко проаналізують сумний досвід першої половини вегетаційного періоду 2003 року і зроблять правильні висновки, аби за виникнення подібних ситуацій бути готовим до несподіванок і протиставити примхам природи наукові знання і багатий та мудрий виробничий досвід.
О. Іващенко,
д-р с.-г. наук, професор, членкор УААН

Інтерв'ю
Demydov1
В унікальній споруді на території арктичного архіпелагу Свальбард у Норвегії не так давно офіційно відкрито Всесвітнє сховище насіння. Дбаючи про майбутнє планети, людство прагне зберегти генофонд
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних

1
0