Спецможливості
Агробізнес

Український соняшник: новому сезону — нові ціни!

15.07.2008
104
Український соняшник: новому сезону — нові ціни! фото, ілюстрація
У загальному обсязі виробництва олійних культур в Україні на насіння соняшнику ще кілька років тому припадало понад 90%, у 2006/07 МР частка соняшнику, вірогідно, становитиме 70–75%. А от якими будуть ціни?

Останніми роками для вітчизняного олійного сектору характерним було збільшення виробництва сої та ріпаку, нарощування споживання соєвого шроту та імпортованої пальмової олії. Слід зазначити, що, попри це, обсяги виробництва соняшнику утримуються на високому рівні, так само як і внутрішня переробка олійного насіння на вітчизняних підприємствах. Активно експортують продукцію переробки соняшнику.
У 2005/06 МР виробництво соняшнику, за офіційними даними, становило 4,71 млн т у вазі після доробки. Щоправда, оцінка аналітиків “АПК-Інформ” дещо вища — 5,4 млн т. Експерти агенції дають її на підставі балансів олійних культур на 2005/06 МР, виходячи з обсягів розподілу насіння соняшнику (внутрішньої переробки та експорту). Розбіжність в оцінках валового збору фахівці “АПК-Інформ” пояснюють так: офіційна статистика неповністю врахувала посівні площі та/чи використала недосконалий метод визначення середньої врожайності соняшнику.
Посівні площі під цьогорічний врожай зберегли на торішньому рівні (за даними Держкомстату, навіть дещо розширили, приблизно на 3% — до 3,86 млн га), проте валовий збір передбачають нижчим, ніж торік, через несприятливі погодні умови, що негативно впливали на стан посівів цього літа та осені. Зокрема, фахівці УкрГМЦ зменшили прогноз врожайності соняшнику ще в липні, а тепер констатують погіршення якості олійного насіння (теж через несприятливі погодні умови).
Цьогорічний урожай ріпаку оцінють у 625–650 тис. т, валовий збір сої може сягнути 1 млн т, соняшнику — знизитися до 4–4,2 млн т. Динаміку валових зборів, збираних площ та врожайності соняшнику, ріпаку й сої в Україні (у вазі після доробки) подано на рис. 1–3.
Нагадаємо, що кілька років тому з нашої країни експортували переважно олійне насіння (як тепер це роблять із соєю та ріпаком). Але після того, як Україна ввела на насіння соняшнику експортне мито, перевагу здобули внутрішні переробники: почали нарощувати потужності й збільшувати свою присутність на зовнішніх ринках соняшникової олії та шроту. Проте, як у кожної медалі, і в цієї є зворотний бік. Так, минулого сезону, що тільки-но завершився, надлишки олійної сировини в умовах закритих воріт для експорту товарного насіння соняшнику та несприятливої зовнішньої кон’юнктури ринків продукції переробки олійних спричинили істотне зниження внутрішніх цін.
Сумарні потужності всіх вітчизняних олійно-добувних підприємств із переробки насіння соняшнику, за оцінками експертів олійного ринку, становлять близько 6,2 млн т за рік. Однак, як показує практика, потужності з переробки олійного насіння у нас не використовують на 100%. Насамперед, переробляють в Україні переважно соняшник, а достатнього для повного завантаження потужностей обсягу цієї олійної культури в країні поки що не виробляють (щодо соєвої та ріпакової олії — не налагоджено збуту). Крім того, оскільки виробництво продукції переробки соняшнику значною мірою орієнтовано на експорт, свої корективи вносять зовнішні чинники, через які, зокрема, певні обсяги олійного насіння можуть бути спрямовані на експорт (навіть в умовах дії обмежувального мита на вивіз) чи залишаться не використаними (у вигляді перехідних запасів, при цьому природно очікувати збільшення втрат).
У період з вересня 2005 до серпня 2006 рр. (включно) із України було експортовано близько 220 тис. т насіння соняшнику. Нагадаємо, що на початку 2005/06 МР ціни на соняшник стрімко падали, й Мінагрополітики прогнозувало експорт насіння соняшнику з України в межах 400–500 тис. т (за очікуваного валового збору соняшнику на рівні 4,8 млн т). Та дальша стабілізація цін на олійне насіння (ближче до середини сезону) покращила настрій сільгоспвиробників, а також сприяла активнішій внутрішній його переробці.
Соняшникову олію ми найбільше відвантажуємо на Близькій Схід, в країни Північної Африки, на південь Європи, в країни СНД (Росію), шрот та макуху соняшнику — в країни ЄС-25, СНД (Білорусь), а також на Близький Схід та країни Північної Африки.
Структури світової торгівлі соняшником (у розрізі країн) подано на рис 4–5, а продукцією переробки соняшнику — на рис. 6–9.
Експорт з України насіння ріпаку в 2005/06 МР (липень-червень) становив 186,96 тис. т при тому, що врожай культури мали 284 тис. т. Збір ріпаку нового врожаю перевищив 600 тис. т (середня врожайність у початково-оприбуткованій вазі — близько 17 ц/га), отже, й експортують цю культуру значно активніше, ніж торік. У серпні 2006 р., за повідомленням “АПК-Інформ” з посиланням на митні дані, з України експортовано 108,7 тис. т насіння ріпаку (рекордний показник обсягів місячного експорту для країни за останні 10 років). За перші два місяці поточного МР (липень-серпень 2006 р.) було експортовано 116,33 тис. т ріпаку.
Найбільші обсяги українського ріпаку останнім часом закуповувала Польща. Великі партії його нового врожаю відвантажували також до Туреччини, Угорщини та на Південь Європи. За прогнозами аналітиків “АПК-Інформ”, експорт ріпаку з України в новому сезоні досягне 480 тис. т.
У минулому сезоні через надто високу пропозицію соняшнику на ринках країн Причорномор’я, зокрема, в Росії, на фоні високого виробництва й пропозиції олійних на світовому ринку в цілому знизилися світові ціни на соняшник та продукцію його переробки. Зниження цінового рівня спостерігалося і в Україні (див. рис. 10).
Щодо подальших перспектив розвитку ринку, з урахуванням сприятливішої кон’юнктури зовнішнього ринку й очікуваного зниження валового збору проти торішнього, ціни на продукцію соняшникового комплексу зростатимуть. Зокрема, це стосується внутрішніх цін на насіння соняшнику.
Деякі оператори ринку очікують досить високого рівня цін на насіння соняшнику вже на початку сезону переробки. Пов’язують такі очікування із кон’юнктурою світового ринку олійних (загальним балансом рослинних олій на глобальному рівні, очікуваним зростанням цін на ріпакову олію, потреби в якій зберігаються на високому рівні в зв’язку з нарощуванням потужностей з виробництва біопалива в країнах ЄС тощо — детальніше про це йдеться у матеріалі “Світовий ринок олійних”) та зниженням валового збору соняшнику, а отже, — пропозиції олійного насіння на внутрішньому ринку (для переробки).
У плані перспектив на новий сезон найбільш імовірним бачиться розширення посівів цієї культури, особливо якщо соняшник врожаю’2006 підтвердить свою ліквідність. Бажано було б звернути увагу і на врожайність (за цим показником ми помітно відстаємо від ЄС-25: там збирають 20 ц/га), а отже, — на технологічні моменти.



Археологічні дані засвідчують, що насіння культурного соняшнику (однолітнього) використовують у їжу вже понад дві тисячі років. Тривалий час помилково вважали, що походить він із Перу, і тільки недавно з’ясувалося, що дикі види соняшнику існують порізно відразу на двох американських континентах: у Північній Америці (де від Канади до Мексики можна зустріти близько 50 його дикоростучих видів) і в Південній Америці (від Південної Колумбії до Болівії поширено 17 видів). В Європу ще в ХVІ столітті соняшник завезли іспанці з Північної Америки. В Україну (тоді Російську імперію) він потрапив у середині ХVІІІ століття завдячуючи Петру І: під час перебування в Голландії допитливому молодому самодержцеві сподобалося нове придбання європейських квітникарів, і він розпорядився надіслати насіння до Росії. Спершу соняшник культивували як декоративну рослину і в Європі, і в Російській імперії, згодом, теж заради зерна, яке використовували як ласощі, соняшникове насіння стали лускати. Виробляти з насіння соняшнику олію почали наприкінці ХVІІІ століття, як олійну культуру соняшник стали використовувати з ХІХ століття, а істотне розширення посівів соняшнику (і саме на територіях нинішньої України та Росії) спостерігалося вже в ХХ столітті. Що цікаво, завдяки росіянам, нащадок колись завезеного з Америки соняшнику повернувся на батьківщину олійною культурою. Досить багато його вирощують в Аргентині.




У дев’яти українських губерніях Російської імперії 1881 року соняшником засівали 9,9 тис. га, в 1913 році — 76. Значно більші площі тоді засівали соняшником на Кубані. В 20-ті роки минулого століття площа соняшнику (вже в УРСР) зросла до 1,2 млн га. Проте після колективізації площі посівів деякий час змінювалися. У 1945–1955 рр. загальна площа під соняшником майже не зазнавала змін (висівали близько 900 тис. га), потім знову збільшилася і в 1960 р. становила 1,5 млн га, після 1965 р. — понад 1,7 млн га.
Тепер соняшник вирощують на зерно (олійне насіння), зелений корм і силос. Із насіння соняшнику виробляють соняшникову олію (використовують на продовольчі цілі в переробленому чи непереробленому вигляді, на технічні потреби), шрот або макуху (на кормові цілі). Стебло використовують для виробництва паперу і поташу. Соняшник ще й медодайна культура.
Насіння соняшнику містить жирні олії, вуглеводи, хлорогенову кислоту, дубильні речовини, каротиноїди, фосфоліпіди, органічні кислоти. За винятком лізину, в соняшниковому насінні міститься повний набір амінокислот. Соняшник багатий на макро- та мікроелементи, а надто на кальцій, залізо, цинк, калій, а також на вітаміни: А, Д, F і групи В, зокрема, В1, В2, В3, В6 та пантотенову кислоту.



 


Марина Моісеєва

Інтерв'ю
Родіон Рибчинський, голова асоціації «Борошномели України»
Український ринок борошна незважаючи на негативні тенденції розвивається, для продукції відриваються кордони нових країн, а підприємства будують та оновлюють свої потужності. Про життя борошномелам
Клінт Мартін
11 липня 2016 року Україна і Канада підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі. Це найбільша угода такого плану після ЗВТ з Євросоюзом. 

1
0