У думах про житнє...

Останніми роками в світі виробляють та споживають 19–22 млн т жита. Найбільшими світовими виробниками жита є країни ЄС-25 (Польща, Німеччина) та СНД (Росія, Білорусь, Україна). Динаміку світового виробництва жита подано на рис 1.
Щодо світової торгівлі, то обсяг річного експорту/імпорту становить майже 1 млн т, найбільшими імпортерами є Японія та США, найбільшими постачальниками — ЄС та Канада (див. рис 2–3). Позиції Росії, України та Білорусі на світовому ринку послабились через зниження валових зборів, а отже, й експортного потенціалу (Україна та Росія в окремі сезони імпортують жито, як очікується, імпортуватимуть і в 2006/07 МР).
У 2005/06 МР в Україну було завезено близько 20 тис. т жита, цього року обсяг імпорту збільшиться, проте дефіциту пропозиції внутрішньому ринку не уникнути: зерна власного виробництва недостатньо для покриття потреб країни, а завозити майже нізвідки. Адже Росія, як уже зазначалося, імпортуватиме, але водночас приглядатиметься й до білоруського та німецького жита. Можливості Білорусі щодо постачань на зовнішні ринки обмежені. У Польщі за останнє десятиліття виробництво жита істотно скоротилося, але й десять років тому експортували цю культуру звідти невеликими обсягами: майже все споживав внутрішній ринок. Щодо Німеччини — там виробництво жита теж значно скоротилося, й ситуація з надлишками не обнадіює. Інші країни-постачальники дуже віддалені, і вартість зерна, якщо закуповувати, скажімо, у Північній Америці, буде зависокою для українського споживача. До того ж, чиновники докладуть зусиль, аби не допустити надстрімкого зростання цін на основні види хліба, в т. ч. пшенично-житнього (подорожчання, як усього навкруги, такого стратегічного продукту, як хліб — недопустиме).
Отже, розраховувати доводиться на власні ресурси (зерно врожаю'2006 та перехідні запаси — 280 тис. т за оцінкою аналітиків АПК-Інформ) й 50-80 тис. т імпорту. Що маємо? Майже 100% виробництва жита в Україні — це озиме жито, яким під урожай 2006 року було засіяно 434 тис. га (під урожай 2005 р. — 661 тис. га), у т. ч. на зерно — 377,1 тис. га (623,4 тис. га).
Примітка. Сільгосппідприємства під цьогорічний урожай висіяли 265 тис. га озимого жита на зерно, з них сортами, що не занесені в Реєстр сортів рослин, та іншим несортовим насіннєвим матеріалом — 37,5 тис. га.
Окрім зниження посівних площ, на кількісних та якісних показниках останнього врожаю позначились несприятливі погодні умови в період, що передував його збиранню в основних регіонах виробництва жита. Так, на заході й півночі країни перед початком жнив пройшли рясні опади, що негативно вплинуло на якісні показники зібраного зерна, зокрема борошномельні.
За попередніми даними Держкомстату, жита цього року зібрали 580 тис. т (у початково оприбуткованій вазі). З поправкою на доробку та дооцінку виробництва у господарствах населення очікувати можна приблизно на такий самий обсяг, отже, — на рівні 600 тис. т. Динаміку виробництва жита, а також показники щодо збиральних площ та середньої врожайності в Україні подано на рис. 4.
Найнапруженішою слід очікувати ситуацію з пропозицією у продовольчому секторі, особливо в другій половині сезону через зменшення обсягу й зниження якості зерна цьогорічного врожаю та важкодоступність імпорту.
Як водиться, внутрішній ринок споживає понад 1 млн т жита. З них на продовольчі цілі спрямують близько 360–390 тис. т, на технічні — 200–260, на насіння — майже 140, решту — на корми. У поточному сезоні споживання на продовольчі цілі найімовірніше становитиме 360 тис. т, на технічні — 200, на насіння — зросте проти торішнього, а от використання на корми — істотно знизиться. Знизяться й запаси на кінець сезону.
Експортних надлишків жита Україна у 2006/07 МР не має. На вивіз жита діють обмеження (квоту до 1 січня 2007 р. встановлено в обсязі 3 тис. т).
На внутрішньому ринку через нестачу продовольчого жита з початку вересня спостерігається зростання цін як на жито, так і на житнє борошно. Щодо житнього борошна позначку в 1000 грн/т EXW було подолано майже в усіх регіонах ще в жовтні (найнижчими ціни були в центральних регіонах), 1100 — у листопаді (максимальні ціни пропозиції були на 100–200 грн/т вищими). Напругу із пропозицією жита (сировини) посилює також очікуване подальше зростання цін, через що українські сільгоспвиробники не квапляться із реалізацією, особливо, якщо йдеться про жито прийнятної для млинарів якості.
За інформацією агенції “АПК-Інформ”, українські компанії, які працюють у північному регіоні країни, зазначають, що через зависокі залізничні тарифи на транспортування зерна в межах України їм вигідніше продавати жито на експорт — великі компанії Росії та Прибалтики у першій половині листопада виявляли готовність сплачувати за продовольче жито на кордоні України (базис DAF) близько $150/т. Проте вивіз жита з України обмежується (і згідно з проектом урядової постанови щодо квотування до кінця МР розширення квоти на жито не передбачається) — отже, мова йде про невеликий обсяг зовнішньої торгівлі. Основні обсяги вирощеного в Україні жита так чи інакше реалізовуватимуть на внутрішньому ринку — це можна вважати чинником, що стримуватиме ціни (тобто понижувальним).
У такій ситуації пекарі, які не матимуть можливості покрити свої витрати за рахунок підвищення ціни на готову продукцію, або використовуватимуть сировину з не найкращими борошномельними характеристиками, або знижуватимуть частку житнього борошна під час виготовлення пшенично-житнього хліба, або взагалі відмовляться випікати деякі види хліба (що передбачають використання житнього борошна). Зниження обсягів використання житнього борошна — це теж фактор, що стримуватиме ціни. Отже, може виявити протидію підвищувальним чинникам та посприяє стабілізації цін. Проте на відчутне зниження цін розраховувати не варто: від’ємний баланс попиту/пропозиції підтримуватиме ціни на високому рівні.

Марина Моісеєва