Спецможливості
Техніка та обладнання

Технологічні аспекти внесення консервантів під час силосування монокормів

05.06.2008
171
Технологічні аспекти внесення консервантів під час силосування монокормів фото, ілюстрація
Технологічні аспекти внесення консервантів під час силосування монокормів

Аналіз виробничих особливостей і технологічних способів приготування силосу з монокормів та кормосумішей, результатів використання технічних засобів дає змогу визначити основні технологічні вимоги обробки кормів біохімічними препаратами: нерівномірність розподілу консерванту — до 20%, вміст препарату в повітрі робочої зони — не більше 5 мг/м3, продуктивність процесу формування силосного леоноліту — 45–80 т/год.

Технологічне обладнання для консервування кормів без використання траншейних сховищ виготовляє фірма “Аг-Баг” (США). За такої технології силосну масу закладають у поліетиленові шланги діаметром 1,5–3,6 м, завдовжки 30–150 м.

Однак через матеріальну скруту реформовані господарства АПК України не в змозі придбати обладнання провідних виробників. Тож основним способом силосування кормових компонентів є традиційний — формування силосного моноліту за три-чотири дні та герметизація біологічної маси, обробленої консервуючим розчином або сипким порошком, в облицьованих траншеях.

Відомо, що під час внесення мікробіологічних препаратів у потік корму, який вивантажується з кормозбирального комбайна КСК-100А, КСС-2,6 або “Марал-125” (Е-281) у транспортний засіб, використовують обладнання типу ОВК-Ф-1 виробництва заводу “Гомельсільмаш” (Білорусь). Такий мобільний агрегат забезпечує першу вимогу за рівномірністю розподілу консерванту в кормі — 14,3–18,7%, але він не відповідає другій, оскільки вміст препарату у робочій зоні становить 23–28,4 мг/м3, що у 4,6–5,7 раза перевищує допустиму норму.

Обприскування стеблостою рослин консервантом у польових умовах до скошування має істотну ваду — 26–33% консервуючого розчину випадає на поверхню грунту і переноситься вітром, що призводить до забруднення довкілля.

Процес внесення консервантів шляхом вприскування (ін’єкції) крізь перфоровані голки безпосередньо у штабель, розміщений в кузові автомобіля або причепа, і вивантаження обробленої маси в траншеї не забезпечує першої вимоги, але відповідає третій — щодо продуктивності та об’ємного дозування консерванту у відношенні до кількості маси в штабелі.

У господарствах Івано-Франківської області застосовують процес внесення препаратів безпосередньо у траншеях. Поверхневе пошарове обприскування маси проводять за допомогою пристрою, який навішено на трактор-розрівнювач Т-150 або ДТ-75 М і містить резервуар, насос, трубчасту штангу з розпилювачами. Проте поверхневе обприскування не забезпечує рівномірності і повноти розподілу консерванту в масі корму, хоча продуктивність процесу силосування — 45–60 т/год, а термін робочого періоду — чотири-п’ять днів. Під час силосування гички коренеплодів, біологічної маси кукурудзи, інших монокормів вологість маси в траншеї має становити не більше 65–70%. Силосування сільськогосподарських культур із вищою вологістю призводить до одержання перекисленого силосу. Щоб запобігти цьому, до зеленої маси слід додавати сухі компоненти (подрібнену солому, сухі стебла кукурудзи) з розрахунку 100–200 кг/т високовологого компонента, а також консервуючі добавки.

Для силосування монокормів та кормосумішей у траншеях із подрібненням/змішуванням компонентів доцільно використати напівнавісну машину, що агрегатується з трактором-ущільнювачем. Агрегат містить ротор із вільно підвішеними ножевими лопатями, протирізальні елементи, блок рифлених пластин, напрямний кожух і заслінку, змінне пристосування для внесення в силосну масу мікробіологічних препаратів або хімічних консервуючих добавок.

Нашими дослідженнями та виробничо-експлуатаційною перевіркою було встановлено, що на якість перемішування/подрібнення силосної маси істотно впливають чинники: колова швидкість обертання ротора, поступальна швидкість руху агрегату, просвіт між різальною кромкою ножа лопаті й протирізальним елементом, а також рифленими пластинами, глибина оброблюваного шару, — які у вивчених межах становлять, відповідно, 18–25 м/с, 1,3–1,8 м/с, 5–42 і 5–14 мм за глибини ходу ротора 0,35–0,50 м. Нерівномірність перемішування компонентів становить 13,6–33,8%, ступінь розщеплення подрібнених стебел — 16,8–23,5%. За межами вказаних величин чинників якість суміші погіршується. Це пояснюється тим, що коефіцієнт транспортування часток компонентів лопатями ротора зменшується з 0,92–0,96 до 0,80–0,85.

Із зміною положення розпилювачів у межах 30–60° до дотичної абсолютного руху часток корму, які сходять із лопаті, нерівномірність розподілу біологічного консерванту “Літосул” у силосній масі знижується з 25,8–27,3 до 13,6–15,4, його вміст у повітрі робочої зони становить 2,9–4,4 мг/м3, що забезпечує відповідність технологічним вимогам силосування і гарантує захист навколишнього середовища.

М. Фіялка,
завлаб механізації Коломийської дослідної станції Івано-Франківського інституту АПВ, канд. техн. наук

Інтерв'ю
Ів Піке, керівник підрозділу Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні
З бе­рез­ня цьо­го ро­ку підрозділ Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні очо­лив Ів Піке. За до­волі ко­рот­кий час він уже встиг відвіда­ти прак­тич­но всі регіо­ни Ук­раїни та оз­най­о­ми­ти­ся
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 

1
0