Спецможливості
Статті

Своєчасно обстежити і доглянути посіви озимих культур

05.06.2008
87
Своєчасно обстежити і доглянути посіви озимих культур фото, ілюстрація
Своєчасно обстежити і доглянути посіви озимих культур

У грудні в Україні переважав стійкий зимовий режим погоди з інтенсивними морозами та короткочасними незначними відлигами. На переважній частині країни грудень 2002 року виявився одним із найхолодніших за весь період спостережень. Холодна, майже без опадів, погода у більшості днів третьої декади грудня залишалась малосприятливою для перезимівлі озимих культур на переважній частині території країни.
Вплив погодних умов на стан посівів озимих

Протягом першої декади січня в Україні спостерігалась нестійка погода із значними коливаннями температури повітря. Поверхня снігу (а на півдні грунту) охолоджувалась до мінус 15–30. Чергування відлиги та похолодання, випадання рідких опадів спричинило на багатьох полях утворення притертої до грунту льодової кірки, яка нині вкрита снігом. Надалі це також може ускладнити перезимівлю озимих. На 10 січня льодова кірка завтовшки від 14 до 20 мм та ступенем охоплення від 20 до 90% спостерігалась на полях Волинської, Житомирської, Київської, Сумської, Вінницької, Полтавської, Черкаської, Дніпропетровської, Луганської, Херсонської та деяких інших областей.
Мінімальна температура грунту на глибині вузла кущіння озимих культур у першій декаді січня знижувалась до мінус 5–12, місцями у центральних областях до мінус 13–15°С.
Попередні вибіркові відрощування рослин озимої пшениці, взяті з полів степової зони країни у кінці грудня, показали, що найбільші пошкодження мають рослини, посіяні у першій декаді вересня (це, як правило, перерослі рослини), та надто пізні посіви. У значно кращому стані перебувають рослини оптимальних строків сівби (11–25 вересня). Добре розвинена надземна маса рослин є важливим фактором утеплення, і, звичайно, температура грунту на таких посівах вища, ніж на нерозкущенних посівах.
За попередніми даними, рослини озимого ячменю загинули майже повністю на більшості площ, де спостерігалось зниження температури грунту на глибині залягання вузла кущіння (3 см) до мінус 12–14°С.
Озима пшениця має зрідженість до 30% на третині площ, а до 50% і більше — на площі 20–25%.
У зв’язку з неприятливими умовами перезимівлі озимих культур, в ряді областей республіки в лютому – на початку березня спеціалістам господарств слід своєчасно провести обстеження площ озимої пшениці, озимого жита, озимого ячменю, особливо слабких та зріджених, пізніх посівів та визначити стан зрідженості посівів, які треба пересівати яровими культурами, кукурудзою та іншими. Найбільш поширений і точний спосіб визначення стану озимих — метод відрощування рослин у монолітах. Для цього в двох- чотирьох типових місцях поля по діагоналі вирубують моноліти і кладуть їх у ящики розміром 30 х 30 см, глибиною 15 см і відрощують. Більш швидким методом визначення стану озимих є відрощування рослин у воді. Для цього у двох – чотирьох типових за рельєфом місцях поля відбирають проби в двох суміжних рядках по 0,5 м. Після відтавання грунту рослини кожної проби промивають водою при кімнатній температурі. У них відрізують корені так, щоб від вузла кущіння до місця зрізу залишилось 3–4 см. Потім їх розкладають по краях тарілок, наполовину заповнених водою, занурюючи коріння та нижню частину вузлів кущіння. На сьомий день після взяття проб підраховують кількість живих рослин.
Найшвидший метод визначення стану озимих — метод фарбування зрізів через нижню частину пагонів 0,3% розчином кислого фуксину. Розчин кислого фуксину фарбує оболонки мертвих клітин в червоний колір.
В умовах поточного року підсівати слід лише ті площі, де кількість життєздатних рослин становить 150–200 шт./м2 з осередковою зрідженістю 40–50% з підживленням їх азотними добривами в дозі 30–40 кг/га. Площі, на яких щільність рослин становить менше 150 шт./м2 з осередковою зрідженістю понад 50%, бажано пересівати за першої можливости виходу в поле ранніми зерновими культурами, а при недостатньому зволоженні поверхневого шару грунту — пізніми (кукурудза та ін.).
Підсівання та пересівання зерновими культурами (ярова пшениця, яровий ячмінь, горох, овес) слід проводити з такою нормою висівання, щоб вдалося одержати продуктивних стебел на час дозрівання 600–800 шт./м2.
Весняно-літній догляд за озимими
Для запобігання зрідженню посівів озимих рано навесні слід проводити обстеження посівів на заселеність мишоподібними гризунами (миші та нориці) та доцільність застосування різних методів зниження їх чисельності (родентицид Шторм, аміачна вода, бактерородентицид).
На Поліссі та в Лісостепу великої шкоди посівам задають застійні дощові і талі води. Для їх відведення треба зробити борозни або канави, а в замкнених зниженнях (блюдцях) на грунтах, що підстелюються водопроникними породами, влаштовують шурфи.
Важливим резервим підвищення врожайності та якості зерна озимої пшениці є весняно–літнє підживлення рослин азотними добривами. Підживлення азотом в дозі 30 кг/га діючої речовини, за багаторічними даними науково-дослідних установ, підвищує врожай в Степу на 2– 3 ц/га, в Лісостепу та на Поліссі — на 2–5 ц/га.
Рано навесні вміст азоту у верхніх шарах грунту здебільшого не задовольняє потреб озимої пшениці для активного росту, особливо при вирощуванні її після кукурудзи на силос і стерньових попередників. У цей період рослини відчувають гостру нестачу азоту і добре реагують на його внесення, оскільки він як найбільш рухомий елемент живлення часткого засвоюється рослинами з осені, частково вимивається з верхніх шарів грунту талими водами, а мікробіологічні процеси в цей період, внаслідок відсутності достатньої кількості тепла, не проявляють себе.
Ефективність способів та строків підживлення мінеральними добривами великою мірою залежить від стану посівів, попередників, основного внесення добрив, типу грунту та ін.
Слабкі посіви краще підживлювати аміачною селітрою поверхневим способом по мерзло-талому грунту. Добре розвинуті розкущені посіви на удобрених грунтах підживлювати рано навесні поверхневим способом азотними добривами недоцільно. Азот, внесений рано, посилює весняне кущіння, внаслідок чого посіви ще дужче загущуються, мінеральні добрива і волога використовуються для живлення паразитичних непродуктивних пагонів, що призводить до ослаблення продуктивних стебел рослин. Ранньовесняне поверхневе підживлення таких посівів часто зовсім не дає приросту врожаю. Такі посіви потрібно підживлювати кореневим способом. Цей спосіб підживлення озимих проводять зерновими сівалками СУК-24 або СЗ-3,6 в агрегаті з боронами впоперек посіву в кінці весняного кущіння, коли визначаться продуктивні пагони і внесене добриво буде використане для формування врожаю. При цьому способі мінеральні добрива загортають у вологий шар грунту на глибину 4–5 см, а борони, що йдуть в агрегаті з сівалкою, добре розпушують верхній шар грунту, чим створюють нормальні умови для процесів нітрифікації, росту і розвитку рослин. Кореневе підживлення в середньому дає 2 ц/га приросту зерна порівняно з поверхневим способом внесенням добрив. У наших дослідженнях в південно-західному Лісостепу в середньому за три роки при підживленні озимої пшениці кореневим способом в дозі по 30 кг/га азоту, фосфору і калію одержано додатково 5,9 ц/га, або на 2,5 ц/га більше порівняно з підживленням при поверхневому внесенню добрив.
Для запобігання виляганню посівів, особливо високорослих сортів озимої пшениці, після кращих попередників та на високих агрофонах слід застосувати ретарданти підвищеними дозами (45 кг/га препарату ТУР) у кінці кущіння— початку виходу в трубку.
На дуже розвинутих та загущених посівах провести боронування важкими боронами, на слабо розвинутих посівах на легких грунтах потрібно боронувати легкими боронами, а на посівах з оголеним вузлом кущіння боронування слід замінити коткуванням кільчасто-шпоровими котками. При весняному боронуванні знищується до 40–65% сходів бур’янів, а урожайність підвищується на 1–2 ц/га, крім того, зменшується кількість втрат вологи на випаровування.
У фазі виходу в трубку озимої пшениці ефективним заходом є обприскування посівів біостимуляторами росту рослин Емістимом та Аргостимуліном в дозі — 5 мл на га. На високих агрофонах дози стимуляторів збільшують удвічі. Цей агрозахід слід поєднувати з внесенням пестицидів у спільних бакових сумішах, що підвищує врожайність на 10% і більше. В умовах поточного року, в наслідок поширення хвороб та бур’янів слід, передбачити додаткові витрати на захист посівів.
Крім мінеральних добрив, для підживлення озимини з місцевих добрив потрібно широко використовувати в першу чергу гноївку — по 3–4 т/га, а також пташиний послід по 5–6 ц/га та перегній-сипець по 4–5 т/га, що значно підвищує врожайність озимини. Гноївку та інші місцеві добрива слід вносити перед самим боронування озимини. При внесенні в підживлення гноївки слід застосовувати гноївкорозкидачі, а перегною-сипцю — гноєрозкидачі.
Строки весняного підживлення дуже короткі, тому треба використовувати на цій роботі усі наявні засоби механізованого внесення добрив.
Найбільш високопродуктивним є проведення підживлення за допомогою літаків. Крім того, літаки можуть розсівати добрива в той час, коли по талому грунту неможливе пересування тракторних та інших наземних агрегатів.
Одним з вирішальних заходів у справі підвищення якості зерна в усіх зонах республіки поряд з ранньо-весняним є пізнє (літнє) підживлення озимої пшениці азотними добривами.
В зоні Степу воно особливо ефективне за умов зрошення. За даними дослідів Інституту зрошувального землеробства, проведених на каштанових грунтах Херсонської області, пізнє підживлення озимої пшениці азотними добривами в дозі 30 кг/га азоту на фоні основного удобрення (по 60 кг/га азоту і фосфору ) та весняного підживлення (по 30 кг/га азоту) підвищило вміст клейковини в борошні з 31,0 до 35%, силу борошна — з 251 до 290 дж, об’ємний вихід хліба — з 505 до 550 мл. За даними Інституту зернового господарства (Дніпропетровськ), у степовій зоні України в середньому за 9 років позакореневе підживлення озимої пшениці сечовиною в дозі 45 кг/га підвищило врожай пшениці з 35,6 до 37,8 ц/га, вміст сирого білка — з 11,8 до 13,5% і сирої клейковини — з 27,8 до 32,7%. Підвищилась і сила борошна.
У дослідах Інституту землеробства без пізнього підживлення вміст клейковини в озимій пшениці становив 27,4%, а при підживленні азотом в дозі 20 кг/га діючій речовині в фазі колосіння — 34,1 %.
Ефективність пізнього підживлення значною мірою залежить від строків його проведення. Аналіз результатів досліджень науково-дослідних установ показує, що кращим строком проведення пізнього підживлення для нагромадження в зерні клейковини в усіх грунтово-кліматичних зонах є період колосіння до початку наливу зерна.
Позакореневе підживлення кращі результати дає при використанні сечовини в дозі 30 кг/га. Добрива вносять за допомогою наземних обприскувачів та при авіообприскуванні за висоти польоту не більше за 5 метрів. Ефективніше обприскувати посіви у другій половині дня та хмарну погоду.
Б. Оверченко,
ст. наук. співробітник
НЦ “ Агроресурси”
Інституту гідротехніки
та меліорації УААН,
канд. с.-г. наук,
засл. працівник сільського
господарства України

Інтерв'ю
Олександр Карпенко, директор із маркетингу та технічної підтримки компанії «Адама Україна»
Агрохімічний ринок в Україні нібито великий з чималою кількістю учасників, але водночас усі одне одного знають, і події, які відбуваються на ньому, дуже швидко стають темами для активного обговорення.
Про перспективи вирощування не ГМО сої в Україні, а також потенційно цікаві ніші соєвих продуктів для українських виробників у інтерв’ю рropozitsiya.com розповіла представник  Асоціації

1
0