Спецможливості
Архів

"Світила нелюдської медицини", або Про перспективи розвитку приватної ветеринарної практики

05.06.2008
180
"Світила нелюдської медицини", або Про перспективи розвитку приватної ветеринарної практики фото, ілюстрація
Згадуючи працю селянина на думку майже завжди приходить фраза: “Хвала рукам, що пахнуть хлібом!” А от коли згадують працю ветеринарного лікаря, чим пахнуть його руки, згадують з великою неохотою. Прийде літо і ще декілька сотень студентів стануть моїми колегами. З тими, хто обере своєю подальшою роботою приватну ветеринарну практику, хотілося б поділитися своїми майже трирічними спостереженнями приватного лікаря ветеринарної медицини.

Як правило, молоді фахівці приходять на ринок ветеринарних послуг, де вже працюють лікарі державної ветеринарної медицини та лікарі сільськогосподарських підприємств, які вже мають коло своїх клієнтів, і саме клієнту — власнику тварини — новоспечений приватний лікар повинен довести, що він є кращим і саме він заслуговує на заробіток у його оселі. А тому без практичного досвіду або ж допомоги висококваліфікованого лікаря розпочинати буде дуже тяжко.
Одним із найважливіших чинників у формуванні приватного лікаря ветеринарної медицини є не тільки серйозна теоретична підготовка, а й набуття досвіду практичної роботи. Найліпшим полем для його діяльності я вважаю середньої сили сільськогосподарські підприємства. По-перше, вони мають, хоч і не великий, але все-таки реальний фінансовий ресурс для закупівлі ветеринарних препаратів. По-друге, праця ветеринарного фахівця там, хоч і не повністю, але все ж таки оплачується грішми. І по-третє, і рівень патологічних процесів сільськогосподарських тварин, який там зустрічається, за свою практику у приватному секторі ви можете ніколи і не побачити.
Як правило, приватні лікарі ветеринарної медицини не прагнуть стати універсалами у всіх галузях тваринництва та птахівництва. Нині найпривабливішим для обслуговування є дійне стадо ВРХ, птиця і в дещо меншій мірі — свинарство та дрібні домашні тварини. Що стосується овець, кіз, кролів та інших тварин, то для хвороби не має значення, високоцінна чи малоцінна ця тварина, а от для її лікування іноді потрібно витратити тільки на ветеринарні препарати від 40 до 80 грн, при тому, що, наприклад, сама коза коштує від 40 до 80 грн. До того ж, у цієї групи тварин патологічні процеси при лікуванні долаються дуже важко. І в таких випадках я завжди згадую слова І. Бабака: “Кожен ветеринарний лікар, який вилікував хоча б одну козу, заслуговує на те, щоб при в’їзді у населений пункт на його честь поставили пам’ятник”.


Заробітки приватного лікаря ветеринарної медицини мають явно виражений сезонний характер: якщо з середини весни до середини літа навантаження може бути майже цілодобовим, то з серпня по березень найчастіше не вдається заробити навіть на обов’язкові проплати. А тому, приступаючи до приватної ветеринарної практики, потрібно мати чітке уявлення про затратну частину.
Що стосується матеріальної бази, необхідної для початку роботи, то, в першу чергу, слід визначитися з приміщенням. Якщо це власна будівля, то витрати підуть лише на ремонт, опалення та електроенергію. Якщо воно орендоване, то додайте до цього ще й орендну плату. Для зберігання біопрепаратів обов’язково потрібен холодильник. На закупівлю мінімального набору інструментів та спецприладів доведеться витратити від 700 до 1500 грн. Бажано, щоб приватний лікар був забезпечений автотранспортом, а його експлуатація в найнапруженіший період обійдеться в суму від 300 до 1000 грн на місяць (паливно-мастильні матеріали, ремонт). Без наявності засобів зв’язку ефективність роботи лікаря буде на 30% нижчою і, оскільки мобільний зв’язок є ще малодоступним для селянина, я радив би використовувати радіоподовжувачі. На це треба, хоч і одноразово, але все ж таки викласти від 1200 до 2000 грн, додайте до цього оплату за використання радіоефіру.


Для нормальної роботи лікаря потрібно також придбати серйозний арсенал медикаментозних засобів. Особисто у мене в користуванні близько 200 найменувань препаратів на суму від 2000 до 2500 грн. Звісно, можна зменшити витрати на їх закупівлю. Дехто з колег грішить, користуючись недорогими ліками, завезеними контрабандним шляхом, або ж такими, у яких закінчився термін придатності. Але якщо ви хочете мати нормальний ефект від лікування і чисту совість перед клієнтом, радив би не заплямовувати свій авторитет, бо такі ліки поставляються з недотриманням умов зберігання, не мають жодних підтверджуючих документів і найчастіше не сертифіковані в Україні.
Особисто я співпрацюю з ВАТ ВНП “Укрзооветпромпостач”. Це підприємство з розумінням ставиться до проблем розвитку приватної ветеринарної медицини. За угодою у нього можна отримати ветеринарні товари у кредит, а після використання ви не тільки не сплачуватимете відсотки, а, навпаки, отримаєте кошти за реалізацію.
Оскільки ветеринарна практика — ліцензований вид діяльності, додайте ще 330 грн на три роки за ліцензію. Необхідними є також дозволи від санітарно-епізоотологічної станції та пожежної охорони. Витрати на ці дозволи в різних регіонах різні: від незначних до абсурдно великих. При цьому (із незрозумілих причин) їх потрібно поновлювати кожні 12 місяців і якщо, наприклад, приватний ветеринарний лікар не веде прийом хворих тварин в клініці, а працює лише за викликом, то просто неможливо зрозуміти, для чого йому вогнегасник ОУ-5, який він має регулярно здавати на перевірку кожних 3–4 роки, заплативши до 50 грн за кожен вогнегасник.
Окремої уваги заслуговують відносини з податковими органами. Однозначно радив би обрати спрощену систему оподаткування. Заплативши один раз на місяць фіксовану суму (залежно від регіону — 40–120 грн) і один раз в три місяці здавши звіт, ви позбавите себе зайвого клопоту.


Насамкінець хотілося б наголосити на ролі приватної ветеринарної медицини у розвитку тваринництва.
Проведена мною за сезон обробка 120 голів дійного стада ВРХ приватного сектора тільки проти фасцильозу збільшила надої на кожну корову в середньому до 2 кг молока за день. За 300 днів лактації це дало моїм клієнтам додатково близько 72000 кг молока, а це надій приблизно 20 середньостатистичних корів за рік по Україні. Після цього виникає закономірне питання: може, цей спосіб збільшення поголів’я є більш прийнятним для держави? Додайте до цього запобігання збиткам і від інших захворювань, вимушеного забою та загибелі продуктивних тварин.
Якщо ви все ж таки вийшли на шлях приватного ветеринарного бізнесу, не забувайте, що ваші лікарняні та відпустки скоріш за все плануватимуться лише у вашій уяві. У разі коли наснаги вистачить на п’ять років роботи, то, згідно з “Законом про ветеринарну медицину України”, вам слід підвищувати свій фаховий рівень у відповідних установах. А сьогодні це коштує від 200 до 600 грн.
Без серйозної підтримки з боку держави приватна ветеринарна практика не має ніяких шансів не лише на життя, але навіть на народження. Шалені затрати на початок діяльності та підтримання нормального виробничого процесу в комплексі з обтяжливими вимогами всіх контролюючих установ не сприяють виходу колег на ветеринарне  поле діяльності. Лікар на селі і так має свою клієнтуру, і держава, з свого боку, повинна запропонувати йому умови, за яких лікарням було б вигідно вийти з “тіні”.
За майже три роки діяльності приватного ветеринарного лікаря у мене склалося враження, що приватна ветеринарна практика вигідна всім, окрім самих лікарів.


В. Дейнека
Малюнок автора

Інтерв'ю
Олександр Карпенко, директор із маркетингу та технічної підтримки компанії «Адама Україна»
Агрохімічний ринок в Україні нібито великий з чималою кількістю учасників, але водночас усі одне одного знають, і події, які відбуваються на ньому, дуже швидко стають темами для активного обговорення.
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  

1
0