Спецможливості
Статті

Соя в Україні: у гостях чи вдома?

05.06.2008
143
Соя в Україні: у гостях чи вдома? фото, ілюстрація
Соя в Україні: у гостях чи вдома?

Наприкінці липня — на початку серпня український степ укрився яскравою жовтою ковдрою. Але ті веселі гарячі барви серце аж ніяк не гріли. За неофіційними даними, нинішнього року майже третина вітчизняної ріллі була засіяна соняшником, що у кілька разів перевищує допустимі норми. Це означає, що саме стільки площ наступного сезону має бути вилучено з виробництва, аби дати землі перепочити. Проте чи відбудеться той перепочинок, наразі сказати важко: через неврожай зернових культур сільгосппідприємствам бракує посівного матеріалу і у додержанні сівозмін вони обмежені. Серед культур, насіння яких під сівбу’2004 буде вдосталь, знову маємо соняшник. Отакі-то перспективи.

У кризові роки держава зазвичай намагається робити якісь конвульсивні рухи, щоб змусити (умовити, залякати) аграріїв додержувати сівозмін — бодай не науково вивірених, але й не нищівних для родючих колись українських чорноземів. Практика показує, що вдається це чиновникам кепсько. Тож сподіватися залишається лише на сумлінних господарів, які і в кризі не пропадуть. І родючість землі зберегти зуміють. З огляду на це “Пропозиція” продовжує нагадувати про сою — культуру, що поєднала в собі властивості лікувати і грунти, й економіку товаровиробника. На жаль, доводиться констатувати, що темпи розвитку виробництва сої в Україні залишаються доволі низькими.
Здавалося, чому б це? Маючи ту саму вартість зерна, що й соняшник, соя переважає його за багатьма іншими показниками. Передусім вона не виснажує землю, а, навпаки, підвищує її родючість, збагачуючи органічним азотом. Соя майже не уражується хворобами і практично не має шкідників, завдяки чому її можна вирощувати на тих самих землях кілька років поспіль. Високий вміст білка у соєвому зерні, а також його склад роблять цю культуру незамінним компонентом у раціонах годівлі худоби. За свідченням низки сільгоспвиробників, економіка виробництва сої стає позитивною при досягненні врожайності 7—10 ц/га (з урахуванням додержання оптимальних технологій), тобто ця культура спроможна без надзусиль забезпечувати 200–300 відсотків рентабельності.
Але соя Україною поки що просувається повільно. Причинами цього є, напевно, традиційно обережне ставлення аграріїв до нововведень, брак якісного районованого насіння, відсутність масового досвіду вирощування культури, на який могли б спиратися широкі кола господарств. Проте окремі сільгосппідприємства такий досвід мають, з року в рік він нагромаджується, що дає цим підприємствам змогу одержувати врожаї у 2–4 рази вищі за пересічні по Україні. З-поміж таких підприємств — кіровоградська наукова селекційно-насінницька фірма “Соєвий вік”. Вона спеціалізується на виробництві посівного матеріалу широкого спектра сортів сої — від надранніх до середньопізніх, веде власну селекцію. Нинішнього року фірма разом з фермерським господарством Руслана Моніча засіяла соєю вищих репродукцій понад
1000 га, і на час формування врожаю жодне поле не мало вигляду невдалого. Погодні примхи нинішнього сезону відкоригували майже всі аспекти технології вирощування сої. Навесні головним завданням спеціалістів було зберегти грунтову вологу. Ще з осені поля були оброблені за мінімальною технологією, і в травні, коли почала позначатися нестача вологи, перед сівбою застосовували лише зубчасті борони. За такого обробітку грунт вирівнювався недостатньо, тож посіви вдалися не дуже рівномірними. Проте згодом стало видно, що на тих полях, де перед сівбою грунтообробної техніки було застосовано менше, віддача була більшою.
Водночас партнери весь час намагалися відтягнути сівбу кожного наступного поля, бо сподівалися на дощ. Але виходило так, що кожного наступного дня зерно лягало у дедалі сухішу землю. Урешті, останній посів (25 травня) виконувався за умов, коли 60–70% грунтів у своєму посівному шарі були сухі. До того ж, через ріст бур’янів перед останніми посівами було проведено культивацію, що ще більше висушило землю. Сходи на цих полях були дуже неравномірними, частина засіяного зерна пролежала до червневих дощів, частина, до 30%, — загинула.
Проте з початком дощів ситуація стрімко змінилася. На пізніх посівах майже всі рослини вирівнялися. У липні вже було зрозуміло, що та соя, яку сіяли вчасно (до 10 травня), зазнала від посухи найбільшої шкоди і перебувала в найгіршому стані. Пік її цвітіння припав на найдовший день року 22 червня, що несприятливо позначилося на формуванні бобів (збільшилася кількість абортованої зав’язі). Виняток становили середні сорти з незакінченим типом росту, цвітіння яких не має певної фази, бо відбувається протягом тривалого періоду.
Дощ пройшов у середині червня, і 18 червня було зроблено останній — найпізніший, експериментальний — висів.
Усе насіння перед сівбою було оброблено мікроелементами, а також ризоторфіном — для утворення на корінні бульбочкових бактерій. Сівбу здійснювали паралельно з внесенням мінеральних добрив — у рядок, 100 кг/га. Проте через посуху вони не розчинилися і вчасно не спрацювали, тож у період цвітіння ранніх сортів й утворення ними зав’язі ефекту не дали. Спрацювали добрива пізніше — на етапах цвітіння середніх сортів і наливання бобів.
Незвично цього року відбувалося і кущення сої. У минулі роки, коли травень був вологим, у неї розвивалася передусім надземна частина. Проте тепер рослини пішли “у коріння”: вони змушені були шукати воду на більших глибинах, і згодом, коли випали дощі, ця потужна коренева система зумовила активний розвиток надземної частини. Спеціалісти фірми “Соєвий вік” відзначали, що така кількість гілок на рослині сої є великою рідкістю, зазвичай їх буває по дві-три. Отож, збільшена кущистість сої стала приємною несподіванкою, яка обіцяла сприяти більшому врожаю.
Інакше цього року розподілилися на рослинах боби. Якщо торік більшість з них сформувалася у нижній частині рослини (посушливими були червень і липень), то тепер повно бобів було й на верхівці, формування якої припало на початок дощів.
Мала свою специфіку і боротьба з бур’янами. Зазвичай застосування грунтового і страхового гербіцидів повністю знімає проблему з небажаною рослинністю. Проте цього разу грунтовий гербіцид було закуплено і… майже ніде не внесено. Бо вносити його бажано під культивацію чи під боронування після сівби, але ці операції не було виконано: першу — з метою збереження вологи, другу — щоб не вигортати з невирівняного грунту соєве насіння. Тому було застосовано лише страхові гербіциди. Однак через високу температуру повітря вони спрацювали відсотків на 40–50. Водночас на тлі високих температур дія гербіциду справила тривалий гальмівний вплив на рослини сої, тобто тут знов-таки більше постраждали посіви, виконані у ранні строки.
Ті бур’яни, що були лише пригнічені гербіцидом, але не знищені, з початком дощів дали бічні пагони і, отже, відновили вегетацію. Унаслідок цього знадобилися ручні прополювання, які проводили протягом усієї вегетації культури мірою відростання бур’янів. З огляду на це варто згадати, що сою можна висівати як рядковим, так і суцільним способом (особливо дрібніші ранні сорти): урожай культури за суцільного способу формується більшим. Проте у господарствах, де роблять ставку лише на ручне прополювання, суцільну сівбу застосовувати не варто, бо після того, як культура ввійде в ріст, зайти в поле буде неможливо.

***
І насамкінець кілька зауважень загального плану. Нинішній рік “подарував” нам багато втрат і розчарувань, проте, водночас, на загальному кризовому тлі рельєфніше позначилися більш перспективні напрями господарювання, а також ті осередки, де ці напрями взято на озброєння. Приємним є той факт, що в умовах загальної нестачі якісного посівного матеріалу під урожай 2004 року окремі господарства (такі, зокрема, як фірма “Соєвий вік” та ф/г Руслана Моніча) зуміли сформувати пропозицію насіння такої культури, якої нині дуже не вистачає Україні. Тішить і те, що науковці, які займаються селекцією та насінництвом сої, можуть запропонувати сільгоспвиробникам свій досвід успішного її вирощування. Звісно, весь цей досвід у журнальній публікації не передати, проте кілька актуальних нагадувань зробити можна. Передусім, купувати насіння краще з осені, бо навесні воно коштуватиме дорожче. Плануючи свої наступні посіви, господарству варто передбачити придбання щонайменше двох-трьох різних за строками достигання сортів сої. Не слід робити ставку лише на урожайніші середньопізні сорти, бо в умовах холодного початку осені вони можуть і не визріти. Слід мати на увазі, що менш урожайні ранні сорти є дуже вдалим попередником для озимої пшениці: їх збирають у серпні, що дає змогу господарствам навіть з невеликим запасом техніки встигнути підготувати грунт і відсіятися озиминою.
Різниця у часі достигання дасть змогу не лише зменшити осінні погодні ризики, а й розтягнути збирання врожаю з середини серпня до середини жовтня. Це є дуже важливо, адже темпи збирання сої значно нижчі, ніж, скажімо, зернових: комбайн “Нива” за добу може скосити сої до 9 га. На темпи робіт впливає і те, що збирати сою можна лише у проміжок денного часу між висиханням роси і її вечірнім випаданням, і те, що поле треба буквально “голити” — висота зрізу стебла має бути якомога нижчою. Тому більш розтягнутий період її збирання дасть змогу зібрати врожай якісніше і без залучення додаткової техніки.
У підсумку можна сказати, що аграрні кризи в Україні — річ цілком штучна. Узявши на озброєння досвід успішних виробників, вивчивши технологію, вчасно придбавши добре насіння, український господар здолає будь-яку кризу.
Павло Коротич
E-mail: pavelk@univest-group.com

Інтерв'ю
Богдан Шаповал, директор UFEB
Хто з сільгоспвиробників (навіть невеликих за обсягами виробництва) не мріє експортувати продукцію та отримувати за неї тверду валюту? Порадити кому варто розпочинати експорто-орієнтовану діяльність,
Органіка
Садівництво належить до найперспективніших галузей аграрного сектора. Інтенсивні сади у поєднанні з органічним садівництвом збільшують можливості експорту продукції.

1
0