Спецможливості
Статті

СОРТИ СЛИВИ для українських садів (повна версія)

05.06.2008
3284
СОРТИ СЛИВИ для українських садів   (повна версія) фото, ілюстрація
Для нормального розвитку та достигання плодів сливи потрібна сума ефективних температур (вище +10 °С) як мінімум: для ранньостиглих — 2100°; для середньостиглих — 2200°; для пізньостиглих — 2300 ° /Гущін М.Ю., Омельченко І. К., 1982/. Плоди сливи ростуть та достигають від 75 до 150 днів залежно від умов середовища та сортових особливостей. В останні два тижні перед збиранням урожаю маса плодів сливи збільшується на 30–40% /Стоянова Л. А., Азеф Е. П., 1988/. На всіх етапах росту та достигання плодів спостерігається тісна позитивна кореляція між сумою температур та вмістом пектинових речовин (r=0,99). Висока сума температур та велика кількість опадів сприяють накопиченню аскорбінової кислоти та органічних кислот (r=0,83-0,98). Між вмістом цукрів у стиглих плодах та кількістю опадів часто спостерігається негативна кореляція /Кельт К., 1985/. Установлено, що високий потенціал урожайності сорту можна виявити вже в ранньому віці. Сорти, в яких урожайність в 6-річному віці була високою, зберегли її такою і в 15 років /Hartmann W., 1995/. На якість плодів величина врожаю впливає незначною мірою; сама ж урожайність, розміри стиглих плодів та час достигання залежать від умов вирощування.

Сортимент сливи в Україні досить різноманітний, а його основа — великоплідні сорти. Згідно з даними перепису 1998 р., в громадських садах понад половину загальної кількості дерев складали: Угорка італійська  (11,4%), Анна Шпет (15,1%), Ренклод Альтана (14,7%) та Угорка звичайна (17%). Чимала частка (20,4%) — це так звані “інші сорти”, куди ввійшли переважно дрібноплідні сорти та місцеві  форми. Решта припадає на сорти Стенлі (7%), Угорку ажанську (4,4%), Ренклод Карбишева (2,3%), Персикову  (2,5%), Велику синю (2,3%), Волошку (1,7%) тощо /Держкомстат, 1999/.
 Однак серед молодих насаджень спостерігається тенденція до різкого зменшення кількості дерев сортів Анна Шпет, Велика синя, Персикова, Угорка ажанська, отже, через кілька років цих сортів буде значно менше. Натомість побільшало дерев сортів Волошка, Ренклод Карбишева, Стенлі. Стабільно висаджують сорти Угорка звичайна, Угорка італійська та Ренклод Альтана.
Ринок сприяє вирощуванню насамперед великоплідних і високоякісних сортів, придатних для споживання свіжими та виготовлення якісного чорносливу. Це зумовлює потребу одержувати плоди високої товарності: з гарним зовнішнім виглядом, “пристойною” масою, привабливим забарвленням та високими смаковими якостями. В Україні тривалий час підходи до вибору сортів помітно різнилися у садівників-приватників та керівників сільгосппідприємств. Перші з них врожайності сорту надавали дещо меншого значення, їх більше цікавила якість, бо саме високоякісні плоди можна прибутково реалізувати. Цим і пояснюється підвищена зацікавленість садівників-приватників як до ультранових, так і деяких “старих”, але цінних сортів.
Ренклод Карбишева. Дерево сильноросле, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Основні гілки відходять від штамбу під великими (65–70°) кутами. Пагоноутворююча здатність середня. Пагони товсті, прямі, коричнево-червоні, блискучі, з чітко вираженими підбруньковими подушечками.
Зимостійкість середня — на рівні сорту Ренклод Альтана, посухостійкість — вища.
Сорт самобезплідний, цвіте в ранні строки. Кращими запилювачами для нього є сорти: Угорка донецька рання, Ренклод ранній, Угорка донецька. Плодоносити дерева починають на 4–5-ий рік. Урожайність висока — з 6-річних дерев 20–22; з 10-річних — 70–75 кг високоякісних плодів.
Плоди великі (36 г), середньоодномірні, широкоокруглої форми (як у Ренклоду Альтана). В стадії знімальної стиглості жовто-червоного, а в стадії споживчої — червоно-синього кольору з сильним фіолетовим восковим нальотом.
М’якоть відмінного кислувато-солодкого десертного смаку, з явним домінуванням цукрів. Дегустаційна оцінка — 4,8 бала. Смак не втрачає навіть за умов спекотного літа. За смаковими якостями сорт займає перше місце серед ранніх сортів.
Кісточка невелика, майже округла, випукла, добре відділяється від м’якоті, розміщена у великій порожнині. Використовують — свіжими, для приготування компотів та сухофруктів. У холодильнику плоди можуть зберігатися близько двох тижнів, що подовжує термін їх реалізації. Транспортабельність — середня.
Від Ренклоду Альтана відрізняється значно ранішим (на 14–16 днів) достиганням (в умовах Київщини — 5–12 серпня); від сорту Ненька — формою плодів, кращим смаком та більшою сильнорослістю; від Кабардинської ранньої — дещо ранішим достиганням плодів та округлішою формою.
Ренклод Альтана. Дерево сильноросле, з обернено пірамідальною густою кроною. Основні гілки відходять від стовбура під гострими (35–45°) кутами, що значно ускладнює формування дерева, ще один мінус: в разі рясного врожаю часто обламуються гілки. Пагоноутворююча здатність низька. Пагони довгі, товсті сірувато-сині. Зимостійкість середня: 32–34-градусні морози  (1987 р.) спричинюють сильні ушкодження штамбів із подальшим відмиранням частини або й усього дерева. Стійкість проти хвороб середня. Сорт потребує значних затрат праці під час формування крони.
Цвіте в середні строки, довго. Сорт самобезплідний. Генеративні бруньки формуються в основному на коротких (15–20 см) пагонах-списиках та букетних гілочках, рідше — на довгих минулорічних пагонах. На сильнорослій підщепі (алича) у плодоношення вступає на п’ятий-шостий рік. Урожайність дуже висока: в шести-восьмирічних дерев — 35–45, у десяти-дванадцятирічних — 65–75 кг. Сорт схильний до періодичності плодоношення.
Плоди ростуть по 3–4 одразу, що спричинює деяку їх неодномірність. Мають середню вагу 38–40 г, округлоприплюснуту форму та червоно-фіолетове забарвлення на більшій частині плоду. М’якоть щільна, соковита, з кислувато-солодким смаком (4,5 бала) у період знімальної стиглості. Кісточка маленька, вільна.
На Півдні України плоди достигають у третій декаді серпня. Період зберігання короткий, транспортабельність задовільна.
Використовують переважно у свіжому вигляді та для приготування компотів. Для джему й повидла сорт непридатний.
Чачакська наїболія. Сорт рекомендовано для вирощування в південних областях України.
Дерево дуже сильноросле, з широкопірамідальною кроною середньої густоти. Кути відходження основних гілок від стовбура гострі — 30–35°. Пагоноутворююча здатність слабка. Пагони довгі, темні, зелено-бурі. Зимостійкість  вища за середню. Стійкість проти “шарки” висока /Ogasanovic D., Plazinic R., 1986/.
Цвіте в середньопізні строки. Сорт самобезплідний, добре запилюється сортами: Угорка італійська, Стенлі й Чачакська лепотіка. Плоди ростуть відносно рідко — по 1–2 з бруньки, що забезпечує їх високу товарність. На сіянцях аличі сорт плодоносить з п’ятого року і швидко нарощує врожайність, яка є, однак, невисокою (максимум 45–50 кг з десяти-дванадцятирічних дерев у найсприятливіших умовах).
Плоди дуже великі (середня маса — 55 г), широкоовальної форми, темно-синього забарвлення, в густому сизому нальоті. М’якоть зеленувато-жовта, щільна, соковита, з посередніми смаковими якостями (4,0 бали). Кісточка велика, вільна.
Достигання плодів середньопізнє: кінець серпня — початок вересня. Вони високотоварні й транспортабельні.
Використовують, в основному, для різних видів переробки та заморожування.
Стенлі (Stanley). В Україні добре росте в степовій та лісостеповій зонах, можна вирощувати і на Півдні Полісся.
Дерево середньоросле, з широкоовальною середньої густоти кроною. Скелетні (основні) гілки відходять від стовбура майже під прямими кутами, що забезпечує міцність дерева та зручність його формування. Пагоноутворююча здатність слабка. Пагони довгі, синьо-чорні. Зимостійкість середня, сорт стійкий проти “шарки” сливи. Цвіте пізно, дуже рясно і на один погонний метр 2-річної деревини квіток у п’ять разів більше, ніж у відомого сорту Угорка італійська. Сорт самоплідний, сам є добрим запилювачем.
На сильнорослій підщепі аличі у плодоношення вступає на четвертий-п’ятий рік. Тип плодоношення — на складних багаторічних букетних гілочках, менше — на минулорічних пагонах. Шести-семирічне дерево дає 35, а десятирічне — 55–60 кг плодів.
Ростуть вони рідко, по 1–2, що забезпечує їх одномірність та високу товарність. Середня вага — 36 г, оберненояйцеподібної форми, зі своєрідною “шийкою” біля плодоніжки та бугристістю по бічному шву. Темно-сині, майже чорні. М’якоть щільна, жовта, з добрим кислувато-солодким смаком (4,3 бала). Кісточка середньої величини, напіввідстає.
Достигання плодів на Київщині припадає на 6–16 вересня, на 5–6 днів раніше, ніж Угорка італійська. У холодному сховищі плоди зберігаються добре (20–25 днів). Транспортабельність висока.
Використовують у свіжому вигляді для виготовлення чорносливу, різних видів переробки та заморожування.
Угорка італійська. В Україні входить до трійки основних сортів (у районуванні з 1954 року). Однак є загальносвітова тенденція до припинення її вирощування в молодих посадках у зв’язку з сильною чутливістю до “шарки” сливи.
Дерева навіть на сильнорослій підщепі (аличі) мають середню силу росту, в 10-річному віці висота та діаметр крони становлять, відповідно, 3,5 та 4 м. Крона округла чи плоскоокругла, середньої густоти. Основні гілки відходять від штамбу під великими кутами (60–70°), що сприяє легкості формування та міцності дерев. Плодоношення зосереджене в основному на коротких (10–20 см) пагонах та букетних гілочках. На сильних минулорічних приростах квіткових бруньок не закладає.
Зимостійкість висока. Цвіте пізно, порівняно помірно. Сорт самоплідний. Плодоносити  (на сіянцях аличі) починає відносно пізно: на 5–6 рік і майже щорічно дає помірний урожай — 18–22 кг/дер. Обумовлено це низькою водоутримуючою здатністю, і, як наслідок, масовим скиданням зав’язі в разі весняних посух. Сильно уражується сливовим пильщиком та плодожеркою.
Плоди більші за середні (34 г), овальної форми, темно-синього, майже чорного забарвлення, з густим сизим нальотом. Шкірка товста і міцна. М’якоть зелено-жовта, щільна, в міру соковита, чудового кисло-солодкого смаку. Кісточка середньої величини, відділяється легко.
Плоди високої товарності та транспортабельності; універсальні у використанні, особливо цінні для виготовлення чорносливу вищого гатунку. Достигання пізнє, на Київщині припадає на 10–20 вересня, майже одночасне.
Сильно уражується комплексом хвороб та шкідників.
Волошка. Дерево середньоросле, з широкоокруглою дуже густою кроною. Основні гілки відходять від стовбура під великими (45–60°) кутами, що сприяє міцності дерева. Пагоноутворююча здатність середня. Пагони середньої довжини та товщини, коричнево-бурі. Зимостійкість вища за середню, але нижча, ніж в Угорки італійської. Стійкість проти хвороб — плямистостей листя — середня.
Цвіте рясно, строки середні. Плодоносить на коротких списиках та букетних гілочках. Останні не довговічні. Плодоносити починає (на сильнорослій підщепі аличі) на четвертий-п’ятий рік. Врожайність у семи-восьмирічних дерев 35–45, десяти-дванадцятирічних — 60–80 кг за наявності доброго запилювача.
Плоди дуже великі (масою 50–55 г), широкоовальної форми та нерівномірного синьо-бурого забарвлення. М’якоть жовта, середньої щільності та соковитості, з кислувато-солодким смаком (4,0 бали). Кісточка велика, відділяється від м’якоті.
Достигання плодів пізнє, одночасне. В умовах Київщини та Черкащини припадає на другу декаду вересня. Транспортабельність задовільна, термін зберігання плодів — 10–12 днів.
Використовують  для різних видів переробки та заморожування.
Сорт потребує регулярного проріджування крони, захисту від приморозків та наявності сорту-запилювача.
Валор (Valor). Сорт рекомендовано для вирощування в степовій та лісостеповій зонах.
Дерево сильноросле, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Кути відхилення основних гілок великі, однорічні пагони довгі, колінчасто-зігнуті, темно-фіолетові. Пагоноутворююча здатність середня. Зимостійкість та стійкість до “шарки” середні.
Цвіте пізно й рясно. З однієї бруньки утворюються 1–2 квітки. Сорт самобезплідний, добре запилюється сортами Стенлі та Угорка італійська. Скороплідний. Навіть на сильнорослій підщепі аличі починає плодоносити на четвертий рік. Тип плодоношення  мішаний. На десятий рік дає 65–70 кг високоякісних плодів. Зимостійкість середня (дещо нижча, ніж в Угорки італійської). “Шаркою” уражується середньо.
Забарвлення шкірки з численними малими цятками. М’якоть зеленувато-жовта, ніжна, соковита, з чудовим кислувато-солодким смаком (4,8 бала), з явно вираженою цукристістю. Кісточка маленька, легко відділяється від м’якоті.
Достигання плодів пізнє, пересічно 10–25 вересня. Плоди добре зберігаються в холодному сховищі. Транспортабельність добра.
Використовують – для виготовлення високоякісного чорносливу та інших цілей.
Блюфері (Bluefre). Сорт рекомендовано для вирощування в Криму та південних областях.
Дерево середньоросле, з широкоовальною рідкою кроною. Основні гілки відходять від стовбура під досить гострими (35–40°) кутами, що вимагає особливого догляду в період плодоношення. Пагоноутворююча здатність слабка. Пагони довгі, прямі й тонкі. Зимостійкість та стійкість проти основних хвороб середні.
Цвіте пізно й довго. Частково самоплідний сорт, але краще плодоносить за наявності добрих сортів-запилювачів: Стенлі, Угорка італійська. Починає плодоносити на четвертий-п’ятий рік, урожайність десяти-дванадцятирічних дерев — 60–70 кг. Плодоносить в основному на багаторічних букетних гілочках.
Плоди дуже великі (55 г), широкоовальні, дещо асиметричні, темно-синього забарвлення з густим сизим нальотом. Мають численні дуже дрібні підшкіркові цяточки. М’якоть жовта, соковита, щільна, з приємним кисло-солодким смаком (4,4 бала). Кісточка середньої величини, як правило, добре відділяється від м’якоті.
Достигання плодів пізнє, майже в ті самі строки, що й у сорту Угорка італійська. Транспортабельність задовільна.
Використовують у свіжому вигляді, для консервування, сушіння та заморожування.



Василь Павлюк, канд. с.-г. наук,
Інститут садівництва УААН

Інтерв'ю
Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) – єдиний державний оператор зернового ринку України, лідер у сфері зберігання, переробки та експорту зернових і продуктів їх переробки. Про
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та

1
0