Спецможливості
Агробізнес

Соняшник виборюватиме місце під сонцем?

05.06.2008
126
Соняшник виборюватиме місце під сонцем? фото, ілюстрація
І в Україні, і в Росії цього року, порівняно з торішнім, прогнозується істотне збільшення валового збору соняшнику. Очікування багатого врожаю підтверджуються і даними про хід польових робіт. Ціни на насіння соняшнику істотно знизилися, причому стосується це не тільки українського ринку, а й європейського. Найбільше зниження цін зафіксовано в Росії. Збільшення пропозиції насіння олійних культур і низькі ціни можуть обумовити відносно високі показники експорту насіння соняшнику навіть в умовах дії 16–17% експортного мита. Кон’юнктура світового ринку рослинних олій не обіцяє сприятливих для експорту цін на соняшникову олію, а потреби внутрішнього ринку в продукції переробки соняшнику обмежені.

Останніми роками в олійному секторі сталися істотні структурні зміни. А саме: збільшення виробництва сої та ріпаку, нарощування споживання соєвого шроту, що покривається переважно за рахунок внутрішньої переробки сої, вирощуваної в Україні, збільшення споживання імпортованої пальмової па пальмоядрової олії. І, звичайно ж, на чому ми сьогодні й сфокусуємо нашу увагу, — значне збільшення внутрішньої переробки насіння соняшнику та перехід від експорту цього виду олійних до експорту продукції переробки соняшнику (див. рис. 1).



Частка соняшнику в загальному обсязі всіх вироблюваних світовим ринком олійних невелика — менше 10%. Так, виробництво всіх олійних культур у світі в новому сезоні прогнозується на рівні 385 млн тонн, із них насіння соняшнику — 29 млн тонн. На переробку, як очікується, буде спрямовано близько 315 млн тонн усіх олійних, у тому числі 25 млн тонн соняшнику. Але соняшникова олія є одним із найдорожчих видів рослинних олій (зокрема, порівняно з лідируючими за обсягами світового виробництва — соєвою та пальмовою) і користується великою популярністю в європейських споживачів (тут мається на увазі територія від Уралу до Піренейського півострова). Основне виробництво соняшнику зосереджено в Євразії та Південній Америці. Україна, поряд із ЄС, Аргентиною та Росією, входить до четвірки найбільших світових країн — виробників соняшнику — та до трійки головних експортерів продукції соняшникового комплексу. ЄС традиційно є нетто-імпортером насіння соняшнику та/чи продукції його переробки.


Потреби України в соняшнику, за нашими оцінками, становлять близько 1,5 млн тонн на рік. Від сезону до сезону цей показник змінюється залежно від загального використання всіх олій та жирів і структури споживання (в окремі сезони він становив 1,1–1,2 млн тонн). Усе, що перевищує названий обсяг, за винятком інших потреб внутрішнього ринку ( а це ще близько 200 тис. тонн), повинно бути експортовано або насінням олійних культур, або продукцією переробки. Ще кілька років тому з нашої країни експортували головним чином насіння соняшнику. Але після того, як Україна ввела експортне мито (спочатку вивізне мито було встановлено на рівні 23%, потім знижено до 17), перевагу одержали внутрішні переробні підприємства: почали нарощувати потужності, основні обсяги олійних переробляли в Україні, а надлишки експортували соняшниковою продукцією: олія, шрот, макуха. Українські експортери (а це переважно великі олійно-добувні підприємства та їхні торгові доми) продемонстрували, що їм під силу за сезон поставляти на зовнішні ринки понад 950 тис. тонн соняшникової олії та понад 1 млн тонн шроту/макухи соняшнику (таких показників було досягнуто в 2003/04 МР).


У цьому сезоні в Україні будуть істотні експортні надлишки продукції соняшникового комплексу. Згідно з даними Мінагрополітики, станом на 18 листопада соняшник в Україні зібрано з 3,61 млн га (100% прогнозу). Одержали 4,95 млн тонн олійного насіння (в початково-оприбуткованій вазі) за середньої врожайності — 13,7 ц/га. Тобто валовий збір насіння соняшнику прогнозується на рівні 5 млн т (такий прогноз, зокрема, дали фахівці “АПК-Інформ” станом на середину листопада). Зауважимо, що різниця між валовим збором у початково-оприбуткованій (чи бункерній) вазі та виробництвом соняшнику у вазі після доробки зазвичай становить близько 6% (основні показники виробництва соняшнику в Україні представлено на рис. 2 та 3).




Сумарні потужності всіх вітчизняних олійно-добувних підприємств з переробки насіння соняшнику, за оцінками експертів олійного ринку, становлять близько 6,0 млн тонн за рік. Однак, як показує практика, потужності з переробки олійного насіння не використовуються на 100%. Насамперед, Україна не має достатнього для цього обсягу олійних. Крім того, невеликі підприємства з обмеженими оборотними коштами найчастіше зупиняють переробку в другій половині сезону (олійниці, як засвідчив минулий сезон, можуть узагалі не запускати через несприятливе співвідношення цін на сировину й продукцію переробки); великі підприємства керують обсягами переробки з урахуванням зобов’язань за внутрішніми та зовнішніми контрактами і можуть вважати недоцільним працювати на повну потужність, якщо є труднощі зі збутом.


Зокрема, асоціація “Укроліяпром” прогнозує, що в поточному сезоні олійно-добувні підприємства (без обліку непромислового сектору) перероблять 3,9 млн тонн насіння соняшнику (роком раніше — 2,8 млн тонн). З цього обсягу, як вважають фахівці асоціації, буде вироблено 1,6 млн тонн соняшникової олії. Збільшення обсягів переробки насіння олійних культур пов’язано зі збільшенням виробництва насіння соняшнику порівняно із торішніми показниками. Так, 2004 року, відповідно до офіційної статистики, в Україні було вироблено 3,05 млн тонн насіння соняшнику (оцінка “АПК-Інформ” — 3,44 млн тонн, “ПроАгро” — 3,34 млн т у вазі після доробки).


На частку українських промислових підприємств із переробки насіння соняшнику припадає приблизно 90% внутрішньої переробки соняшникового насіння. Теоретично, в новому сезоні непромислові підприємства олійно-добувного сектору (олійниці) можуть переробити ще 400–500 тис. тонн. На насіння для сівби та інші, не пов’язані з переробкою на олію та шрот, потреби може бути використано ще близько 200 тис. тонн (про це вже згадувалося вище). Втрати становлять близько 50 тис. тонн за сезон. Отже, залишається видимий надлишок олійного насіння — близько 400 тис. тонн (він може бути й більшим, якщо не виправдаються очікування щодо внутрішньої переробки).


Згідно з прогнозом канадської сільськогосподарської служби Agriculture and Agri-Food Canada, з України в 2005/06 МР може бути експортовано 560 тис. тонн насіння соняшнику. На початку листопада Мінагрополітики України оприлюднило прогноз експорту соняшнику з України в 2005/06 МР:  400–500 тис. тонн (на той момент урожай соняшнику очікувався на рівні 4,8 млн тонн, це останній прогноз Мінагрополітики, доступний на момент підготовки матеріалу). Для порівняння: експорт насіння соняшнику в 2004/05 МР оцінюється в 11,6 тис. тонн (див. рис. 3). Збільшення експорту, як вважають фахівці міністерства, станеться через значно нижчі внутрішні ціни на олійні в поточному сезоні. В минулому МР експорт українського соняшнику стримували високі внутрішні ціни та 17-відсоткове вивізне мито (в подальшому, у рамках програми вступу в СОТ, передбачається зниження вивізного мита на 1%  щорічно до досягнення показника в 10%). До того, що експортові соняшнику в новому сезоні бути, схиляються й аналітики агенції “АПК-Інформ”: їхній поточний прогноз експорту насіння соняшнику з України в 2005/06 МР (вересень-серпень) — 400 тис. тонн.


Слід зазначити, що перспективи експорту залежать не тільки від експортного потенціалу (наявність експортних лишків та пропускна здатність транспортної інфраструктури) — з цим в Україні все гаразд, а й від кон’юнктури зовнішніх ринків, тобто затребуваності тієї чи іншої продукції на ринках інших країн. Від співвідношення попиту та пропозиції на конкретних ринках залежить і цінова кон’юнктура. Своєю чергою, різниця в цінах на ринках країн, що імпортують та експортують, визначає інтенсивність товарних потоків.


Доки експорт насіння соняшнику з України не обмежували вивізним митом, а внутрішні ціни на нього були відносно низькими, експортували головно товарне насіння соняшнику (олійне насіння, не призначене для висіву й не лущене, тобто те, яке направляють на переробку на олію та шрот). І це закономірно. Країни, що мають достатні потужності для переробки, навіть якщо потребують імпорту, воліють завозити сировину, завантажувати власні потужності, забезпечувати робочі місця всередині країни та дуже неохоче закуповують на зовнішніх ринках готову продукцію, якщо тільки йдеться про міцні довготривалі торговельні зв’язки (в основі яких можуть лежати й політичні міркування). Саме такої політики дотримуються країни Євросоюзу. Покупці з країн ЄС традиційно імпортують соняшник та сиру соняшникову олію (яку потім доробляють на європейських підприємствах) з Аргентини. Європейські переробники досить охоче свого часу закуповували українське й російське соняшникове насіння. Після введення Україною та Росією експортного мита на насіння соняшнику (за відсутності мита на вивіз олії та шроту) експорт олійних значно скоротився, однак пробитися на європейський ринок соняшникової олії виявилося непросто.


Проте наростити експорт продукції переробки соняшнику все ж таки вдалося. Як показали три попередні сезони, сиру соняшникову олію ми активно відвантажуємо на Близький Схід, досить великі обсяги поставляємо в країни Північної Африки та на Південь Європи. У минулому сезоні в зимовий період у числі провідних країн — покупців української олії — значилася Франція. Рафіновану соняшникову олію поставляємо переважно в країни СНД, головним покупцем є Росія ( закуповує в основному продукцію Дніпропетровського ОЕЗу, ТМ “Олейна”).


Високим останніми роками був і зовнішній попит на шрот та макуху соняшнику. Цю продукцію ми активно поставляємо в Польщу, Білорусь та Прибалтійські країни. Крім того, відвантаження шроту й макухи соняшнику здійснюють на Близький Схід, у країни Північної Африки та Південної Європи.


У минулому сезоні експортові продукції переробки соняшнику не сприяли високі внутрішні ціни на його насіння за відносно невисоких експортних цін на соняшникову олію. Так, за оцінкою “АПК-Інформ”,  у 2004/05 МР з України було експортовано 642 тис. тонн соняшникової олії (на 34% нижче за показник 2003/04 МР, коли було експортовано майже 980 тис. т). Ситуація зі шротом була дещо кращою, однак і в цьому секторі зафіксовано зниження обсягів експорту порівняно з 2003/04 МР.


У новому сезоні, як зазначають вітчизняні фахівці олієжирової галузі, попри падіння цін на олійні, стан олійно-добувних підприємств не поліпшився — таким відчутним виявилося зниження цін на експортному ринку рослинної олії.


Не в захваті від ситуації, що склалася, й українські сільгоспвиробники: рентабельність продажів насіння соняшнику істотно знизилася порівняно з торішньою. Зауважимо, що минулий сезон на українському ринку був рекордним у плані високого рівня цін на насіння соняшнику, нинішній, здається, — навпаки.


Проте найвідчутніше падіння цін на соняшник зафіксовано в Росії: ціни досягли свого мінімуму, й рентабельність (мається на увазі, чи буде вона невід’ємною) продажів насіння соняшнику російськими сільськогосподарськими товаровиробниками — під великим сумнівом. У Росії очікується рекордний урожай соняшнику. Зокрема, за інформацією Мінсільгоспу РФ, станом на 14 листопада 2005 р. у господарствах усіх категорій соняшник на зерно було обмолочено з площі 5,3 млн га (97% збираної площі), зібрано 6,3 млн тонн олійного насіння (у бункерній вазі). Це на 1,6 млн тонн більше, ніж у 2004 році.


Тенденція зниження світових цін на соняшникову олію, через надто високу пропозицію соняшнику на ринках країн Причорномор’я на фоні високого виробництва й пропозиції олійних на світовому ринку в цілому, на думку як іноземних, так і деяких українських експертів, буде спостерігатися до початку — середини зими, поки не перероблять соняшник та ріпак, вирощені в країнах ЄС (валові збори цих культур у ЄС прогнозують на рівні 3,8  і 15,3 млн тонн, відповідно). Однак у весняний період сезонне підвищення цін на причорноморську олію на зовнішніх ринках стримуватиме характерне для цього періоду сезонне зниження цін на аргентинське соняшникове насіння (основний урожай соняшнику в Аргентині починають збирати в лютому; згідно з прогнозом USDA, виробництво цієї культури в 2005/06 МР очікується на рівні 3,8 млн тонн проти 3,6 млн тонн у 2004/05 МР). Додатковим понижуючим чинником є й прогнозоване збільшення в світі виробництва всіх основних олійних культур у 2005/06 МР.


Імовірно, українським експортерам олії справді вдасться активізувати постачання соняшникової олії на європейський ринок у грудні-лютому, скориставшись характерним для цього періоду сезонним зниженням постачань соняшникової олії з Аргентини в ЄС. Загалом експорт соняшникової олії з України в 2005/06 МР, як очікується, буде рекордним за роки незалежності й перевищить 1 млн тонн. Але, з урахуванням наведеного вище, а саме: низькі ціни на соняшник у Росії та надлишкова пропозиція олійних на світовому ринку — віддача у вигляді цін на експортовану продукцію може бути не такою, як хотілося б.


Тим часом на внутрішньому ринку України цінова тенденція — в цілому  знижувальна (див. рис. 4 та 5). Ціни на насіння опускаються вниз. Періодично настає короткочасна стабілізація, а потім знову зниження — свого роду “сходи”. Експорт насіння соняшнику не розвивається, ціноутворення цілком залежить від активності та закупівельних цін переробників. Своєю чергою, переробники орієнтуються на ціни реалізації соняшникової олії на внутрішньому ринку, а також на експортні ціни на цей продукт (причому експортується більше, ніж споживається внутрішнім ринком).




Тож ситуація має такий вигляд: олійно-добувні підприємства “тримають” ринок, утримуючи рентабельність продажів своєї продукції (а це олія та шрот) на одному рівні (чого не можна сказати про сільгоспвиробників). Отже, в міру зниження експортних та внутрішніх цін на олію ОЕЗи знижують закупівельні ціни на насіння соняшнику. Зниженню ціни для покупців олійної сировини сприяє надлишкова пропозиція олійних. Значна частина врожаю соняшнику ще перебуває у власності аграріїв, однак багато великих переробників уже мають у своєму розпорядженні запаси олійних на кілька місяців уперед.


Зниження цін на сиру соняшникову олію призвело до того, що фактично на самому початку сезону деякі переробні підприємства (із достатніми потужностями збереження) призупинили реалізацію рослинної олії на внутрішньому ринку, деякі — призупинили закупівлі олійного насіння. Найбільш вразливими до змін кон’юнктури ринку є невеликі олійно-добувні підприємства — з “укрупненням” ринку їхнє становище стає все хиткішим, конкурентоспроможність знижується.


Внутрішні ціни на шрот (та макуху) соняшнику в жовтні-листопаді були приблизно на 100 гривень за тонну нижчі, ніж торік, експортні ціни на цей продукт хоч і були відносно низькими — в цілому відповідали торішньому рівню. Потреби внутрішнього ринку в цьому продукті досить обмежені, навіть попри зростаючий попит з боку свинарського та птахівницького секторів. До того ж, у цьому сезоні, як вважають деякі експерти ринку, ситуація з пташиним грипом може позначитися як на обсягах постачань на зовнішні ринки, так і на внутрішній реалізації.


Що стосується подальших перспектив розвитку ринку, з урахуванням помірного попиту й очікуваного нарощування переробки, ціни на шрот та макуху соняшнику залишатимуться низькими, підвищення наразі не спостерігається (можливе навіть подальше зниження). Внутрішні ціни й на насіння соняшнику, й на олію теж можуть дещо знизитись, хоча причин для істотного зниження цін на цих ринках немає. Досить імовірно, що ціни на насіння соняшнику стабілізуються в грудні, а в другій половині сезону почнуть поступово відновлюватися. Це не означає, що потрібно притримувати соняшник в очікуванні зростання цін. Це зростання може виявитися таким повільним, що ледве покриє витрати на зберігання соняшнику. З іншого боку, прагнення скоріше все розпродати може тільки ще більше “опустити” ціни.


Про те, що українське соняшникове насіння сильно не “впаде” в ціні й що зниження цін не триватиме довше, ніж до середини зими, свідчить і таке: ціни на олійне насіння на ринку ЄС поступово підвищуватимуться під дією сезонних факторів (у міру переробки знижуватимуться запаси сировини). Підвищення цін на імпортному ринку (приміром, ЄС) за одночасного зниження на експортному (Україна) обумовлюватимуть збільшення розриву цін, і у визначений момент вартість насіння соняшнику українського походження, з урахуванням вивізного мита, митних зборів та витрат на доставку, може виявитися конкурентною на ринках деяких зацікавлених в імпорті країн. Так, наприклад, російський соняшник уже відвантажують на експорт, навіть незважаючи на чинне 20-відсоткове експортне мито, бо внутрішні ціни на ринку Росії дуже низькі (за нашими даними, російський соняшник відвантажують на Близький Схід і в країни Південної Європи).


Звичайно, якби обмеження на вивіз соняшнику (а це вивізне мито і встановлювана Мінекономіки індикативна ціна) послабили, це б сприяло підтримці цін на олійні. Однак малоймовірно, щоб сільгоспвиробникам удалося домогтися тимчасового скасування вивізного мита або пільг у вигляді квоти на безмитний експорт насіння соняшнику. Залишається сподіватися хоча б на зважений підхід Мінекономіки до встановлення індикативних цін, які переглядають щомісяця (на листопад індикативну (мінімальну) ціну на експорт насіння соняшнику встановлено на рівні $250/т).


У плані перспектив на наступний сезон — а посівна’2006 уже не за горами,  — на наш погляд, найбільш імовірним є деяке скорочення площ під соняшником. А це (особливо тоді, коли погодні умови, які не беремося прогнозувати, в період вегетації будуть несприятливі) може обумовити зниження валового збору цієї культури.


На думку заступника міністра аграрної політики І. Демчака (джерело — офіційний сайт Мінагрополітики), в наступному році через потребу пересівання озимих культур можна очікувати розширення посівних площ під соняшником. Згідно з прогнозом Мінагрополітики, посівні площі під соняшником у 2006 р. можуть зрости до 3,8 млн га. Тоді як за оцінками аналітиків “ПроАгро”, саме таку площу (3,8 млн га) засівали соняшником під урожай 2005 р., за оцінкою “АПК-Інформ”, торік соняшником було засіяно 4 млн га.


Ми також спробували провести власне опитування сільгоспвиробників щодо того, чи будуть вони переглядати структуру посівів сільгоспкультур під урожай 2006 р. залежно від розвитку цінової ситуації. Багатьом із опитаних важко було чітко відповісти, хтось і зовсім відмовився, були й такі, що ще не визначилися. Але ті, що вже сформували думку з цього приводу, говорили як на користь збереження площ культивування соняшнику на рівні 2005 р., так і на користь скорочення посівів під соняшником. Жоден із респондентів не виявив наміру розширити посіви соняшнику.


Очевидно, що низькі внутрішні ціни не сприяють розширенню посівів. Проте якщо в Європі потенціал нарощування виробництва соняшнику практично вичерпано, то в Україні та Росії все ще залишається можливість збільшувати виробництво цієї культури за рахунок урожайності (за цим показником ми помітно відстаємо від ЄС-25, де середня врожайність соняшнику — на рівні 20 ц/га). Однак у кожному разі для реалізації будь-якого потенціалу потрібні стимули, і головне, у нашому випадку — у вигляді доходів сільгоспвиробників. Але тільки розширення потужностей із переробки для цього недостатньо. Побажаємо і сільгоспвиробникам, і переробникам знайти золоту середину: так щоб інтересів усіх сторін було дотримано, олійний сектор благополучно розвивався, якість української продукції підвищувалась і її успішно поставляли на внутрішній ринок та на ринки третіх країн.


Марина Моісеєва

Інтерв'ю
У розвинених країнах агрострахування вже давно застосовується як ефективний інструмент розвитку агробізнесу, в Україні страхування ризиків сільського господарства все ще знаходиться на стадії розвитку
Восени 2018-го гіпермаркет «Ашан Україна» запускає проект «Фермерські товари» - на полицях магазинів будуть продаватися продукти, поставлені безпосередньо українськими фермерами. Про те, як

1
0