Спецможливості
Агробізнес

ЩОСЬ НЕГАРАЗД У НАШОМУ СУСПІЛЬСТВІ, ЯКЩО ДОВКОЛА ВСІ МОНОПОЛІСТИ (повна версія)

05.06.2008
616
ЩОСЬ НЕГАРАЗД У НАШОМУ СУСПІЛЬСТВІ, ЯКЩО ДОВКОЛА ВСІ МОНОПОЛІСТИ   (повна версія) фото, ілюстрація
На тлі подорожчання значної групи продовольчих товарів, нафтопродуктів, підвищення тарифів та послуг, зокрема на перевезення залізничним транспортом, та інших не зовсім привабливих моментів в українській економіці, що вплинули на зниження темпів зростання ВВП й прискорення інфляційних процесів, новий уряд чомусь більше заклопотаний пошуком винних у цих негараздах, а в деяких випадках застосовує або обіцяє застосувати адміністративні методи управління ринком.

Почергово різні урядовці, навіть на рівні міністрів, почали звинувачувати в корпоративних змовах та монополізмі представників різних груп приватного бізнесу: виробників міндобрив, банкірів, нафтопереробників, зернотрейдерів... Навіть продавці м’яса на колгоспних ринках були визнані монополістами та спекулянтами, яких потрібно “приструнити”. І все більше протистояння влади та бізнесу наближається до оголошення “війни” (особливо це відчувається в конфлікті з нафтопереробними компаніями), коли діалогу вже не виходить, і сторони не дослухаються своїх аргументів. Натомість кожна з сторін на прес-конференціях та в засобах масової інформації апелює до громадськості, суспільства, Президента України (і навіть до іноземних держав), мов, “наше дело правое”. До чого це призведе — ще невідомо, але деякі бізнесмени вирішили не конфліктувати з владою (бізнес дорожчий) і працюють у визначенних меморандумами рамках (наприклад, птахівники та виробники міндобрив), а хтось не погоджується з адміністративними методами і пручається.


До речі, цікаво, як оцінює суспільство ситуацію в економіці. За результами всеукраїнського опитування, яке на замовлення Інституту політики з 8 по 14 квітня 2005 року провела громадська організація “Українське демократичне коло”, 44% українців вважає, що останнє підвищення цін на продукти харчування та бензин є наслідком спротиву новій владі фінансово-політичних угруповань; 28% вважають це прорахунком уряду, ще 28% вагалися з відповіддю. Отже влада, на думку більшості опитанних громадян, робить все правильно. Громадяни — схвалюють, проте бізнесмени не погоджуються.
У квітні, на нараді з питань формування концепції комплексної програми підтримки й розвитку українського села, міністр агрополітики Олександр Баранівський висловив думку про те, що “аграрний ринок сьогодні монополізований зернотрейдерами... Вони диктують ціни, а не виробник”.
Взагалі ціни на ринку визначають унаслідок домовленості між продавцем та покупцем товару. Як відомо з офіційних джерел, продавців зерна на внутрішньому ринку — десятки тисяч, якщо враховувати сільгосппідприємства різних форм власності та фермерські господарства, що займаються вирощуванням зернових культур. З іншого боку, крім кількасот зерноторгівельних компаній, що активно працюють на експорт, на українському ринку зерно закуповують переробні підприємства: виробники борошна, хліба та хлібобулочних виробів, комбікормів та спирту, а також підприємства тваринницької галузі: великотоварні свинокомплекси та птахофабрики. Можна згадати ще одного покупця — державу, яка (через свої відомі структури Держрезерв та ДАК “Хліб України”) останнім часом досить активно купувала зерно у великих обсягах. Тобто говорити про диктат цін на ринку тільки однієї групи покупців, м’яко кажучи, помилково.
 Своєю чергою Українська зернова асоціація (УЗА), яка об’єднує найбільших зернотрейдерів країни, в зв’язку з такою заявою міністра, розповсюдила прес-реліз, де по пунктах намагалася довести протилежне.
По-перше, йдеться в заяві УЗА, зернотрейдери працюють на зерновому ринку та частково на ринку олійних культур, і, навіть за великого бажання, не змогли б монополізувати весь аграрний ринок.


По-друге, термін “монопольне становище” визначено законодавчо — Законом України “Про захист економічної конкуренції”. Якщо ним керуватися, то можна зробити висновок, що на загальнонаціональному зерновому ринку України монопольних утворень не існує, що підтверджено висновком Антимонопольного комітету, який здійснював перевірки зернового ринку щодо наявності монополізму в 2003 році.
По-третє, конкуренція на зерноринку останнім часом не тільки не зменшилася, а, навпаки, зросла, що пов’язано з приходом на нього кількох потужних світових компаній. Крім цього, зміцнила свої позиції і низка українських зернових компаній. Внаслідок цього боротьба за визначену частку ринку зерна ще більше загострилася.
По-четверте, наявність високої конкуренції на зерновому ринку підтверджується й економічними розрахунками. Наприклад, у квітні експортні ціни на фуражний ячмінь на умовах CPT-порт були на рівні 115–116 USD/т, або за курсом — 608 грн/т. У той самий час, закупівельні ціни на ячмінь на елеваторах становили 580–600 грн/т. Це означає, що трейдери фактично беруть на себе усі витрати, пов’язані з експортним оформленням зерна, перевезенням, одержанням необхідних сертифікатів, митними процедурами тощо. При цьому трейдери мають надію, що вони колись зможуть компенсувати собі збиток за рахунок повернення ПДВ, перспективи повернення заборгованості за яким і дотепер туманні. На думку УЗА, закупівельні ціни трейдерів зменшуються тільки у разі зниження цін на світовому ринку або у разі підвищення інфраструктурних витрат, як це було з підвищенням вартості послуг Укрзалізниці. В таких випадках брати на себе додатковий збиток трейдери вже просто не можуть, тим більше, що в цьому немає логіки.
По-п’яте, у 2004/05 МР були непоодинокі випадки (особливо в липні-жовтні 2004), коли трейдери виконували експортні контракти зі значним збитком, навіть врахуванням гіпотетичного повного майбутнього повернення ПДВ, оскільки власники зерна диктували необхідність підвищення цін на нього на внутрішньому ринку.
По-шосте, цього сезону компанії практично не закуповують пшеницю 3 класу для експорту, оскільки внутрішні ціни на неї вищі за рівень світових цін. В УЗА виникло з цього приводу питання: а чому б, за такою логікою, не звинуватити в монополізмі на ринку пшениці 3 класу внутрішні переробні підприємства, а також Держрезерв і ДАК “Хліб України”, що здійснюють закупівлю і диктують ціни. Зрештою, нагадує УЗА, саме зернотрейдери завезли в неврожайному 2003/04 МР потрібну кількість зерна для того, щоб не допустити надмірного росту цін на пшеницю та хліб на внутрішньому ринку.
Окрім вище перерахованих аргументів, УЗА поставила декілька риторичних запитань до аграрного блоку уряду. Зокрема, чому зернові компанії платять 219 грн за дезінфекцію кожного вагона зерна, при тому що така дезінфекція нікому не потрібна і не несе ніякої практичної користі (причому платять спеціально створеним для цього недержавним компаніям)? Чому транспортна складова при перевезенні зерна на експорт залізницею, за підрахунками тієї ж залізниці, вища за транспортну складову під час перевезення на експорт дизельного палива на 60%, сирої нафти — на 24, чавуну — на 74, феросплавів — на 349, брухту чорних металів — на 203%? Очевидно, це потрібно трактувати таким чином, підкреслює УЗА, що сільське господарство має більше можливостей для забезпечення прибутковості залізничного транспорту, аніж інші галузі економіки.
Насправді таких питань в УЗА є досить багато, і тільки коли чиновники згодяться дати на них відповіді, можна буде зрозуміти, чому сільгоспвиробники часом не задоволені цінами реалізації власного зерна. А у разі, якщо таке невдоволення все-таки залишається, то треба розуміти його природу. Якщо всі проблеми пов’язані з низькими цінами реалізації зерна в Україні, то, на думку УЗА, їх слід порівнювати з цінами на зерно в інших країнах світу. Так, станом на 8 квітня 2005 року ціни на м’яку продовольчу пшеницю (приблизний аналог української пшениці 3 класу), у світі становили, USD/т:
Якщо підрахувати середній ціновий показник для зазначених країн (а вони на світовому ринку є досить показовими), одержимо середню розрахункову світову ціну на м’яку пшеницю на умовах EXW на рівні 114,38 USD/т, або за курсом — 602 грн/т. Водночас в Україні ціни на пшеницю 3 класу перебувають на рівні 640–660 грн/т, або 123,4 USD/т на умовах EXW. Подібна ситуація спостерігається й щодо інших зернових культур: ціни на українському ринку ідентичні світовим або навіть перевищують їх.
Закінчивши з аргументами на свій захист, УЗА звернулась до міністра агрополітики з проханням обгрунтованіше висвітлювати ситуацію на зерновому ринку — з урахуванням того, що висловлювання такої вельмишановної особи прямо впливають на інвестиційний клімат в аграрному секторі України. На думку УЗА, доцільно всім посадовцям зосередитися на вирішенні реальних проблем власників зерна, які заважають їм одержувати пристойні економічні результати.

Інтерв'ю
Компанія «Нор-Ест Агро» свою роботу розпочала у 2013 році як ДП «ТАК» у складі групи компаній «ТАК». А 2019 року ДП «ТАК» стало повністю самостійною компанією, отримало нову назву, новий імпульс до розвитку та нові ідеї. І зовсім не просто... Подробнее
Останніми роками різко почастішали нотифікації на українське зерно — скарги від іноземних покупців на наявність у ньому карантинних організмів. Фахівці стверджують, що таку ціну Україна платить за існуючу схему поборів з експортерів, які... Подробнее

1
0