Спецможливості
Технології

Щоб гарну гречку мати, про неї треба дбати

15.07.2008
186
Щоб гарну гречку мати, про неї треба дбати фото, ілюстрація

Для захисту гречки від шкідників і хвороб, узагальнюючи досягнення науки з вирощування гречки та практику передових гречкосійних господарств України, можна рекомендувати комплекс уже давно ефективно застосовуваних агротехнічних заходів.

В Україні рослинам із родини гречкових можуть завдати шкоди 114 видів шкідників. Проте поки що не встановлено точного видового складу шкідників гречки культурної, хоча на ній виявлено майже 50 їх видів. Питання доповнення видового складу шкідників та їхньої шкодочинності залишається відкритим. Найвідоміших потенційно шкідливих комах гречки, які здатні спричинити відчутні втрати врожаю, налічують близько 15 видів.
Із загальним погіршенням фітосанітарного стану на посівних площах під різними культурами в Україні знову виникає загроза, в т. ч. і для гречки, від таких багатоїдних комах, як дротяники (личинки коваликів), хробаки (личинки хрущів), гусениці озимої совки та низки інших шкідливих безхребетних, чия чисельність значно зросла останнім часом.
У практиці вирощування гречки ще раніше було зафіксовано значні її пошкодження дротяниками у фазі 2–4 листків, у низьких місцях — капустянкою, на багатих грунтах траплялося масове пошкодження культури буряковою попелицею, внаслідок чого рослини дуже деформувались. Їхній ріст і розвиток затримувались або й зовсім припинялися.
Гречку слід сіяти на родючих і чистих від бур’янів грунтах після кращих для неї попередників. На Поліссі — після картоплі, удобрених кукурудзи, буряків, озимини та люпину. В Лісостепу — після цукрових буряків, картоплі, удобреної кукурудзи, удобреної озимини або озимини, що йде по зайнятому пару, і зернобобових. У Степу — після просапних і озимини, що йде по зайнятому пару.
Грунт до сівби гречки треба добре обробляти. На Поліссі після зернових, а в Лісостепу та Степу після усіх попередників оранку провадити на зяб із урахуванням якості грунту та попередника. В зоні достатнього зволоження в разі значного ущільнення грунту за зиму зяб навесні переорювати на глибину 3–4 см дрібніше за зяблеву оранку. На Поліссі (за потреби весняної оранки після просапних) провадити її потрібно не пізніше висівання ранніх ярих. Навесні, до сівби, грунт обробляти так, щоб він дуже не ущільнювався і не заростав бур’янами. Грунт для висівання гречки має бути пухким і чистим від бур’янів.
Застосовувати правильне удобрення гречки. Для цього використовувати в усіх зонах, насамперед, післядію добрив, унесених під попередники з огляду на добре використання їх гречкою.
За безпосереднього внесення добрив під гречку на бідних на поживні речовини грунтах Полісся й частково Лісостепу органічні та мінеральні добрива застосовувати з урахуванням якості грунту та попередника. На дерново-підзолистих і сірих опідзолених грунтах перевагу мають азотні та калійні добрива й добре діють органічні, а на чорноземах — фосфорні.
Одночасно широко застосовувати на всіх видах грунтів і в усіх зонах України рядкове удобрення, що економічно є найвигіднішим способом застосування під гречку. На дерново-підзолистих і сірих опідзолених грунтах, бідних на поживні речовини, найдоцільніше вносити в рядки повне мінеральне добриво, а на чорноземах — суперфосфат з розрахунку по 10–15 кг/га поживних речовин. За сприятливих погодних умов азотні добрива можуть бути дуже ефективні.
В усіх зонах і на всіх видах грунтів не допускати внесення з весни безпосередньо під гречку калійних добрив з високим вмістом хлору (каїніт, калійна суміш, калійна сіль). Хлорні форми калію, особливо в поєднанні з фосфорними добривами, часто спричинюють депресію в рості й розвитку гречки, що призводить до відчутного зниження врожаю.
Зрідка, якщо й доводиться використовувати хлорні форми калію, то їх найдоцільніше вносити під гречку заздалегідь, щоб хлор промивався в грунті.
Внесення в грунт вапна нейтралізує шкідливу дію хлоридів, а також сульфатів амонію. Дуже добре використовує гречка калій, внесений у попелі. На широкорядних посівах слід застосовувати підживлення азотними та фосфорними добривами у фазі бутонізації і початку цвітіння; використовувати для сівби велике й ваговите насіння кращих районованих сортів гречки. Обов’язково сортувати та очищати насіння, доводячи його до високих посівних кондицій. Відомо, що завдяки добору сорту можна в середньому збільшити врожайність на 20–30%. Гібридне насіння з довгостовпчастих рослин у подальших поколіннях дає вищий урожай порівняно з гібридним насінням, одержаним із короткостовпчастих. Сіяти гречку треба в кращі для кожної зони й господарства строки, а орієнтовними вважати: для Лівобережного Полісся кінець травня — першу половину червня; для Правобережного Полісся — другу половину травня; для північної і центральної частини Лісостепу — середину травня; для південної частини Лісостепу — першу половину травня; для зони північного Степу — кінець квітня — початок травня. Сівба в пізні строки, переважно через післяукісні посіви, допускається в межах 20–30% до загальної площі висівання гречки в господарстві. Краще сіяти гречку раніше, ніж запізнюватися.
Скоростиглі сорти можна висівати на 8–10 днів пізніше за середньостиглі. Якщо грунт не зовсім чистий від бур’янів, у всіх зонах і в районах із недостатнім зволоженням на всій площі потрібно запроваджувати широкорядні посіви гречки з обов’язковим обробітком міжрядь не менше двох разів. Ширина міжрядь має бути 45 см, це забезпечить механізований міжрядний обробіток. Щоб зменшити шкідливий вплив суховіїв, доцільно запроваджувати кулісні посіви гречки. Куліси треба висівати із соняшнику або кукурудзи на два-три захвати тракторних сівалок (одночасно з сівбою гречки, а ще краще за 10–15 днів до її висіву). Перший міжрядний обробіток широкорядного посіву гречки провадити у фазі 2–3 листків на глибину 5–6 см, а другий на початку цвітіння гречки на глибину 8–10 см з одночасним виполюванням великих бур’янів у рядках. Одночасно з другим розпушенням міжрядь доцільно здійснювати підживлення. Для поліпшення запилювання на початку цвітіння гречки до її висіву слід підвозити бджіл із розрахунку не менше двох бджолосімей. Для збільшення виробництва гречки широко впроваджувати в усіх зонах післяукісні посіви культури, а в південніших районах (за наявності потрібних умов) — післяжнивний висів гречки після культур, що рано звільняють поле. Для післяжнивних посівів доцільніше використовувати скоростиглі сорти.
Збирати врожай потрібно роздільним способом у фазі, коли 65–75% зерна на рослинах побуріє. Скоростиглі сорти гречки, що дружно достигають, і низькорослі та дуже зріджені посіви треба збирати прямим комбайнуванням. Зерно з-під комбайнів одразу ж перечищати на зерноочисних машинах та підсушувати, доводячи його до товарних і посівних кондицій. Якщо в період росту гречки її пошкодили шкідники, тоді слід застосувати такі заходи: щоб запобігти пошкодженням не висівати культуру на площах, що мають підвищену чисельність грунтоживучих шкідників (капустянка, дротяники, личинки різних видів хрущів, підгризаючі совки). Якщо замінити площі не можна, насіння перед висіванням треба протруювати інсектицидами.
Важливим запобіжним заходом у боротьбі з попелицями є старанне знищення бур’янів на посівах гречки та поблизу них. На жаль, для гречки немає пестицидів, які входять до “Списку... дозволених до використання в Україні”. Цю проблему потрібно вирішувати як найшвидше, а нині залишається тільки пропонувати для захисту цієї культури від шкідливих організмів інсектициди та фунгіциди, які використовують проти спільних шкідників і хвороб на інших культурах. Слід мати на увазі, що обробляти посіви гречки проти шкідників треба до початку цвітіння.
Основою захисту гречки від комплексу шкідників є профілактичні заходи: правильна організація землекористування й дотримання сівозміни. Невелика частина гречки в структурі посівних площ та її висока лабільність щодо попередників дають змогу ефективно використовувати плодозміну та просторову ізоляцію для відвернення масового заселення посівів багатьма шкідниками, насамперед тими, що пов’язані трофічно з рослинами родини гречкових. Ці заходи забезпечують задовільний фітосанітарний стан посівів гречки й не завжди потребують застосування пестицидів.
Так, у районах широкого розповсюдження та високої шкодочинності стеблової картопляної нематоди рекомендується не розміщувати гречку після картоплі.
Якщо, за даними грунтових розкопок, перед сівбою гречки призначені під культуру площі мають високу чисельність грунтоживучих шкідників (дротяники, личинки хрущів, капустянка), то насіння доцільно протруювати препаратами: Промет 400 СS, мк.с., (фуратіокарб, 400 г/л) — 2 л/т (обробка насіння перед сівбою суспензією препарату в 10 л води на 1 т насіння) або Семафор 20 СТ, т.к.с., (біфентрин, 200 г/л) — обробка насіння перед сівбою суспензією препарату 2–2,5 л/т (10 л води на 1 т насіння). Ці препарати також захищають сходи від паросткової мухи, блішок, підгризаючих совок, піщаного мідляка.
У разі загрози істотного зрідження посівів такими шкідниками сходів, як гречкова блішка, хетокнема Шефлера, піщаний мідляк, підгризаючі совки, проти них проводять обприскування інсектицидами, які використовують для спільних шкідників на цукрових буряках. Це — Актара 25 WG, в.р.г., (тіаметоксам, 250 г/кг) у нормі витрати 0,08 кг/га; Актеллік 500 УС, к. е. (піриміфосметил, 500 г/л) — 1,0 л/га; Альтекс 100, к.е. (альфа-циперметрин, 100 г/л) — 0,1–0,15 л/га; Базудин 600 ЕW, 60% в.е. (діазинон) та аналог Діазинон, 60% к.е. (діазинон, 600 г/л) — 0,8–1,0 л/га; Бі-58 Новий, 40;, к.е. (диметоат) та аналоги: Пілармакс, 40; к.е. (диметоат, 400 г/л); Рогор, 40; к.е. (диметоат, 400 г/л) і Рогор-С, 40% к.е. (диметоат, 400 г/л) — 0,5–1,0 л/га; Децис, 2,5% к.е. (дельтаметрин, 25 г/л) — 0,4–0,5 л/га та аналог Децис Форте, 12,%% к.е. (дельтаметрин, 125 г/л) — 0,1–0,15 л/га; Дурсбан, 48% к.е. (хлорпірифос, 480 г/л) — 1,5 л/га; Золон, 35% к.е. (фозалон, 350 г/л) — 1,0 л/га (блішки); Карате Зеон 050 S, м.к.с. (лямбда-цигалотрин, 50 г/л) — 0,125–0,15 л/га та аналог Карате 050ЕС, к.е., в такій самій нормі витрати; Маршал, 25% к.е. (карбосульфан, 250 г/л) — 0,8–1,0 л/га; Моспілан, 20% р.п. (ацетаміприд, 200 г/кг) — 0,05–0,075 кг/га; Сумітіон, 50% к.е. (фенітротіон, 500 г/л) — 0,6–1,0 л/га.
Ці самі препарати можна пропонувати в тих самих нормах витрати проти попелиць, листогризучих шкідників — лучний метелик, листогризучі совки, білянки.
Застосовувати інсектициди у фазі бутонізації гречки не можна, щоб не зашкодити медоносним бджолам та іншим корисним комахам, зважаючи на ранні та дуже розтягнуті строки цвітіння.

Грибні хвороби
Пероноспороз (несправжня борошниста роса). Збудник — Peronospora fagopyri Elenev. Упродовж вегетаційного періоду рослини заражаються конідіями, що розвиваються на конідієносіях, які виходять пучком із продихів нижнього боку листка. Збудник зимує у вигляді кулястих ооспор із тонкою гладкою оболонкою в залишках тканин хворих рослин і на насінні. Уражує квітки та листя. На листках хвороба проявляється в утворенні круглих розпливчастих світло-жовтих маслянистих плям. Із нижнього боку листків, особливо у вологу погоду, розвивається пухкий сірувато-білий або злегка фіолетовий наліт (пліснява). За великого розвитку хвороби листя відмирає. Уражені квітки коричневіють (темніють), передчасно гинуть, висихають і теж вкриваються пліснявою. Дуже сильне ураження рослин у вологі роки. Недобір урожаю — до 20%. Зазерненість в уражених рослин буває на 20–35% меншою, ніж у здорових. Відносно стійкий проти хвороби — сорт Орлиця.
Сіра гниль. Збудник — Botrytis cinerea Fr. Раннє ураження насіння і сходів, здебільшого у фазі цвітіння й утворення насіння. Збудник зимує у пожнивних рештках рослин, у зараженому грунті та на насінні у вигляді склероціїв.
Хвороба характеризується утворенням на листі і стеблах запливаючих плям, які вкриті сірою пліснявою або чорними плівками. Збудник розвивається особливо інтенсивно за теплої (оптимум — 16...26°С) і вологої погоди. Заражене насіння або зовсім не проростає, або дає паростки з побурілими корінцями та підв’ялими з краю сім’ядольними листками. Стебла, що уражені в нижній частині, ламаються і відокремлюються від кореня, рослини передчасно гинуть (засихають) і вилягають. Особливо шкодочинна хвороба за раннього ураження у фазі цвітіння. Хвороба дуже уражує гречку в дощові роки, де попередником були цукрові буряки та інші коренеплоди. Локально зараженість посівів може становити 60%, що знижує врожай в 1,5–2 рази. Схожість ураженого насіння знижується на 10–15%. Дуже слабкий розвиток хвороби зафіксовано на площах, де посіви мають добрі умови аерації й освітлення.
Фузаріоз. Збудник — Fusarium oxysporum та інші види цієї родини. Період ураження — з початку сходів. Проява — фаза цвітіння за вологої теплої погоди. Збудник зимує на насінні, до якого під час збирання врожаю прилипають спори, і на хворих рослинах у грунті. Завдає гречці значної шкоди. Уражуються стебло й корені. За ураження цією хворобою спочатку в’януть верхівки рослини, а згодом і вся рослина. Верхня частина у добре розвинутих рослин деякий період зовні розвивається нормально, квітує і навіть утворює плюскле насіння. Основа стебел хворих рослин поступово темніє, загниває і вкривається блідо-рожевим міцелієм (нальотом). Інтенсивно хвороба розвивається в вологу погоду.

Вірусні хвороби
Мозаїка (звичайна мозаїка). Збудник — Tabacco mosaic virus. Передається інокуляцією соку і різними сисними комахами. Можлива передача вірусу з насінням гречки. Вірус зберігається, головним чином, на неперегнилих рештках уражених рослин і зимуючих бур’янах. Проявляється у вигляді мозаїчності, зморщування, некротизації, подовження кінчиків листків і знебарвлення квіток. Вірус, що спричинює мозаїку, уражує багато рослин з родини пасльонових, складноцвітих тощо.
Вірусний опік. Збудника не виявлено. Зазвичай проявляється у фазі бутонізації. Уражені рослини мають вкорочені міжвузля і короткі бічні пагони. Нові листки дрібні, деформовані, розміщуються компактно, що нагадує “відьмину мітлу”. На старіших листках з’яляються некротичні плями. Таке листя набуває обпаленого вигляду, підсихає по краях, зкручується та опадає. За раннього розвитку хвороби на уражених рослинах утворюється плюскле насіння або його зовсім немає. За більш пізнього ураження хворі рослини дають менше насіння, ніж здорові. Вірусні хвороби гречки більшої шкоди завдають пізнім посівам, ніж раннім, що пояснюється настанням сприятливих температур для розвитку вірусів і більшою можливістю їх перенесення комахами. Стійких сортів немає.

Бактеріальні хвороби
Бактеріальна плямистість (за припущенням, це можуть бути бактерії Pseudomonas angulata Frome et Nurray Stevens або інші з родини Pseudomonas, а також жовто-пігментні бактерії, що подібні Xanthomonas heteroceae (Wsoros) Savulesku). Початок ураження — у фазі бутонізації або цвітіння. Основне джерело поширення інфекції — насіння. Через грунт зараження не відбувається. На початку ураження, у фазі цвітіння або бутонізації, в середній частині листка або на його краях з’являються мокрі дрібні плями. Згодом вони забарвлюються в бурий, темно- чи жовто-бурий колір і збільшуються. У хворих рослин спостерігається затримка розвитку, зменшення кількості бічних пагонів і суцвіть. За сильного ураження плями поширюються по всьому листку. Темно-бура тканина всихає, а листок набуває викривленої, скарлюченої форми. В дуже уражених рослин всихають бутони, квітки та цілі суцвіття, а також листя й стебла. Хворі рослини дають плюскле зерно або повністю неплідні. Внаслідок цього зменшуються абсолютна маса та врожай зерна і збільшується його плівчастість. Скоростиглі форми сприйнятливіші до бактеріозу, ніж середньо- та пізньостиглі. Карликові форми уражуються сильніше, ніж сильнорослі та звичайні. Дещо стійкіші форми з рожевими та червоними квітками, ніж із білими та зеленими. Диплоїдні стійкіші за тетраплоїдні. На ступінь поширення хвороби впливають вологість середовища та сортова стійкість. Значно інтенсивніший розвиток захворювання — за другого строку сівби.
Для вчасного виявлення хвороб гречки можна використовувати календар фітопатологічних обліків О. Алексєєвої та З. Паушевої
Система заходів проти хвороб гречки, як і інших культур, передбачає таке.
Створення й районування стійких до хвороб сортів. Суворе виконання правил насінництва, просторової ізоляції посівів супереліти, еліти та першої репродукції від товарних посівів не менше 500 м. Вологість суперелітного та елітного насіння має бути не більше 15%, схожість — не нижче 95, а чистота — не менше 99%. Забороняється сівба насінням за наявності на ньому карантинних хвороб, шкідників і домішок бур’янів відповідно до Переліку.
Дотримання правильної сівозміни. Найкращими попередниками гречки є кукурудза на силос, цукрові буряки та картопля (через відсутність зараженості грунту стебловою нематодою картоплі (дитилену), зернобобові культури, шар і оберт шару багаторічних трав, удобрені озимі, а в посушливих районах — чистий пар. Не слід висівати гречку після вівса. Висівання гречки після гречки призводить до накопичення збудників хвороб і підсилення ураженості рослин, що негативно впливає на кількість і якість урожаю.
Ретельне очищення та калібрування насіння. Цей захід дає можливість видалити плюскле, недорозвинене насіння, яке частіше заражене збудниками хвороб. Велике насіння дає добре розвинуті рослини, які стійкі проти збудників хвороб та інших несприятливих умов.
Протруювання насіння має важливе значення проти фітофторозу, переноспорозу та деяких інших захворювань. Протруювання проводять до сівби препаратами: Фундазол, 50% з.п. (Беноміл, 500 г/кг) з нормою витрати препарату 2–3 кг, розчиненого у воді, на 1 т насіння, тобто готової суспензії 10 л проти фузаріозу, аскохітозу, антракнозу, сірої гнилі, пліснявіння насіння; ТМТД, в.с.к. (тирам, 400 г/л) — 4 л/т, протруювання насіння суспензією (10 л розчину на 1 т насіння) проти фузаріозу, пероноспорозу, сірої гнилі, пліснявіння насіння та ще низка інших препаратів, до яких входить діюча речовина тирам. Наприклад, Вітавакс 200, з.п. (карбоксин, 375 г/кг + тирам, 375 г/кг) — проти пероноспорозу, пліснявіння насіння, фузаріозу — 3 кг/т (протруювання насіння супензією — 10 л розчину на 1 т насіння.
Окрім того, для боротьби з сірою гниллю С. Сидорова (1965) рекомендує передпосівну обробку насіння гречки розчином молібденовокислого амонію (з розрахунку 1 г/л). Можливе застосування й інших протруйників, наприклад, Байтан Універсал, з.п. (триадименол, 150 г/кг + імазаліл, 25 г/кг + фуберидазол, 20 г/кг) — 2 кг/т — проти пліснявіння насіння та фузаріозу.
Потрібно уникати загущених посівів у низинах, що особливо важливо проти сірої гнилі, фітофторозу і пероноспорозу. Оптимальна норма висіву насіння гречки за міжрядь 45 см у Лісостепу — 2,2–3 млн схожих насінин на 1 га, у Степу — 2,5 млн/га. За суцільного рядкового висівання норма у Лісостепу — 4 млн схожих насінин на 1 га. За достатньої вологості на складних грунтах насіння загортають на глибину 4–5 см, а за сильного пересихання грунту і на легких за механічним складом грунтах — 6–7 см до 8 см. Для зменшення накопичення й перенесення збудників хвороб слід вчасно знищувати бур’яни та комах-переносників на посівах, у лісосмугах та інших місцях їхньої концентрації.
Проти фітофторозу, пероноспорозу і сірої гнилі (в міру їх виявлення) обприскувати сходи гречки або її посіви до початку цвітіння 1%-ною бордоською рідиною. Проти сірої гнилі перед цвітінням ефективне обприскування посівів 0,1%-ним мідним купоросом (сульфат міді) або 0,1%-ним молібденовокислим амонієм. Проти фітофторозу та пероноспорозу також до цвітіння можна запропонувати обприскування посівів Акробатом МЦ, 69% з.п. (диметоморф, 90 г/кг + манкоцеб, 60 г/кг) — 2 кг/га, Ридомілом Голд МЦ, 68 WG, в.г. (метаксил-М, 40 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг) — 2,5 кг/га.
Раціональне внесення добрив згідно з результатами агрохімічних аналізів грунтів забезпечує дружність сходів і підвищення стійкості рослин проти фітофторозу, пероноспорозу тощо. Під гречку не можна вносити гній, тому що за високих температур він швидко розкладається і дає багато азотнокислих сполук, які сприяють сильному росту вегетативних органів і завдають шкоди плодоношенню. Як наслідок, одержують багато соломи й мало зерна, особливо у вологі роки. Гній та інші органічні добрива слід вносити під попередню культуру. Дуже ефективне застосування фосфору за рядкового удобрення. Гранульований суперфосфат у дозі до 20 кг діючої речовини на 1 га, що внесений одночасно з сівбою, підсилює початковий ріст рослин, підвищує їх стійкість до несприятливих умов, хвороб і шкідників.
Підживлення. Перенесення частини азоту й фосфору з основного удобрення у підживлення у фазі масового цвітіння гречки сприяє збільшенню врожаю завдяки кращому розвитку рослин та більшій їх зазерненості. При цьому формується велике насіння з високим виходом ядра. На широкорядних посівах гречку можна підживлювати азотними або складними добривами (20–25 кг діючої речовини на 1 га) у період останньої міжрядної обробки, що проводять перед змиканням рядків. Підживлення ефективне лише за достатнього зволоження грунту. Після збирання врожаю потрібно вчасно вивозити й скиртувати солому, щоб зменшити резервацію збудників хвороб на полі. Високоякісний осінній обробіток грунту згідно з технологією, використовуваною в конкретній зоні, значною мірою зменшує запас інфекцій, кількість зимуючих комах — переносників хвороб і (в поєднанні з дотриманням науково обгрунтованої сівозміни) є ефективним заходом захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів.

О. Грикун,
кандидат біологічних наук,
Інститут захисту рослин УАА

Інтерв'ю
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних
Раїса Вожегова, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, директор Інституту зрошуваного землеробства
Інститут зрошуваного землеробства НААН України посів 1-е місце серед експортерів наукоємної продукції та отримав Міжнародний сертифікат «Експортер року». Його керівника - доктора сільськогосподарських

1
0