Спецможливості
Архів

Щасливі випадковості "Бузницького"

05.06.2008
137
Щасливі випадковості "Бузницького" фото, ілюстрація
У середині 80-х відомий газопровід Уренгой — Памари — Ужгород прокладався територією Київщини саме в районі Миронівки. Можна було по-всілякому “хитрувати” в столиці, а 22 кілометри газотраси (такою була квота України в цьому будівництві) на всю державу неможливо було рівноцінно поділити.

На той час районною радою керував Андрій Кіндратович Деньга — людина розважлива, досвідчена, щира й відкрита для спілкування і сприйняття нових ідей. Він найпершим зметикував: створивши необхідні умови будівельникам, можна сподіватись на шанс. І чуття Андрія Деньгу не зрадило. Остаточну крапку в цій історії поставив щасливий збіг обставин.
Андрій Деньга, голова правління ЗАТ “АПО Бузницького”: Дуже багато роботи ми провели, щоб отримати для Миронівки газ. І плюс щасливий випадок у житті, — пригадує. — Тодішній міністр газового будівництва Союзу Щербина ( на жаль, уже не пам’ятаю імені), до речі, родом із Переяслав-Хмельницького району, випадково перевіряв якість будівництва газопроводу Уренгой — Памари — Ужгород. Його гвинтокрил сів тут у Миронівці. Була неділя, я якраз випадково приїхав до будівельників. Так ми з ним і зустрілись. Десь у 84-му. Хоча його супроводжувало близько 20 спеціалістів: заступники міністрів, голови комітетів по Україні, інженери, проектанти, інші спеціалісти, — він сприйняв усі наші аргументи. Їх же тільки й спитав: хто проти того, щоб Миронівка отримала газ? Ніхто й руки не підняв. Щоправда, спочатку справа трішки затягнулась. Та міністр свого слова дотримав, і в 91-му році в наших будинках з’явилось “блакитне паливо”.


 Так росіяни, поляки, українці, які працювали на прокладанні газогону, отримали омріяне житло і прописку, а разом з ними і соціальний захист для сімей. Жінки змогли влаштуватися на роботу, діти — ходити до садка та школи. Так і подорослішали всі разом: і приїжджі, і місцеві. Можливо, тому, коли постало питання відшукати авторитетну кандидатуру для нового сільськогосподарського підприємства, люди прийшли саме до Андрія Деньги.
Анатолій Семенюта, головний агроном ЗАТ “АПО Бузницького”: Районне керівництво привезло нам своїх представників. Але ми між собою вже визначились, хто б міг очолити колгосп із тих, кого ми знаємо, хто достойний. Хто потягне це господарство, поставить його на ноги? Воно ж велике, і не кожен зміг би ним керувати. Всі ми одностайно вирішили, що це буде Андрій Деньга. Попередили його, що так хочемо. Андрій Кіндратович морально був готовий до нашого рішення.
Андрій Деньга: ... Якраз колгоспники приїхали, щоб забрати мене на загальні збори, а в моєму домі свято — я сина одружував. Тому ( сміється ) я не очікував таких гостей. Та й дружина збентежилась: “Мовчи, нікому нічого не кажи, бо зірвеш весілля”... Чесно кажучи, на збори колективу я не піти не міг, мене привели колгоспники у своєму тісному колі. Претендентів було шість. Я останнім ішов, заключним, в оточенні водіїв. Вони намагались не допустити ексцесів ( сміється )...
Анатолій Дідик, виконавчий директор ЗАТ “АПО Бузницького”: Андрія Кіндратовича ми добре знали по роботі в районі. Навіть той газ взяти, що прийшов у Миронівку. Немало недоспаних ночей у нього було, а скільки моральних сил коштувало!
Микола Нецун, головний інженер ЗАТ “АПО Бузницького”: ... Або ця окружна дорога, що йде навколо Миронівки. Вона теж була збудована з допомогою Андрія Кіндратовича і за його безпосередньої участі. Раніше там була така шосейка тільки до лікарні, що можна було вбитися: каміння, ями...


Андрій Деньга: Як зараз пригадую: нас було десь чоловік 800 у районному Палаці культури... На цих загальних зборах. 22 чоловіки проголосувало “проти” із 800. Ну, а передавав мені господарство... Анатолій Степанович Даниленко. Пам’ятний день...
Так Андрій Кіндратович Деньга, економіст за фахом, організатор виробництва за покликом душі, лідер за характером, у вівторок, 1 жовтня 1991 року, очолив один із найвідоміших на Київщині колективів.
 Правду кажучи, слава про колишній колгосп ім. Жданова бере початок з 1951-го, коли керівником його був Олександр Григорович Бузницький. Він і створив те міцне господарство, в якому запроваджувалися найновіші на той час технології, використовувались найпрогресивніші сорти зернових і технічних культур, отримувались найвищі і в області, і в Україні врожаї. Якщо в сусідів визрівало 30–35 ц/га озимої пшениці, то Бузницький стабільно мав 50–55. Олександр Григорович першим застосував метод підкореневого підживлення культур під час посіву. Тепер він відомий як “метод Бузницького”. За радянських часів у колгоспі працювало 1200 чоловік, оброблялось 2300 га орних земель. На зароблений трудодень тут була найвища оплата праці. У 1974-му, коли до колгоспу приєдналось ще одне господарство — колгосп ім. 40-річчя Жовтня, Олександра Григоровича Бузницького, на жаль, уже не було. Селяни ж, бажаючи увічнити пам’ять про свого талановитого керівника, дали новому об’єднанню його ім’я. Майже два десятиліття потому господарство спіткала б доля багатьох колгоспів, якби не здоровий прагматизм та амбіції нових керівників. Останні 11 років ЗАТ “АПО Бузницького” впевнено крокує вперед завдяки професійному підходу до селянської справи.


Анатолій Семенюта: Ми вирощуємо зернові, технічні культури, цукрові буряки, соняшник, сою, горох... Посіяли 600 га озимої пшениці, діставши елітне насіння сортів Селянка, Перлина степу, Мірлебен, Миронівська-67, Ніконія. Плюс Поліська-90 — старий сорт, який і торік непогано себе показав. На сьогодні вся озимина 100% збереглася, очікуємо хороший урожай, адже під час сівби внесли по 50 кг нітроамофоски на кожен гектар. У дуже короткий строк літаком та гвинтокрилом зробили підживлення: по 150 кг аміачної селітри на гектар. По полях видно: рослини вчасно отримали свою порцію азоту. Обов’язково сіємо ячмені. У нас їх 300 га: сорти Цезар, Скарлет пивоварного призначення. Цього року придбали ще супереліту сорту Оболонь. Уклали угоди з фірмою “Сингента”, посіяли гібриди кукурудзи Пелікан, Мандра, Монтана — перспективні, хороші гібриди, — відвівши для них 320 га. На 100 га маємо дві лінії — батьківські та материнські, — буде своє гібридне насіння кукурудзи. 350 га відвели під цукрові буряки, це гібриди на основі “чс”. Нині гарно видно: довгоносик намагається їсти насіння і гине, бо воно дуже якісно оброблене перспективними препаратами Круізер, Фурадан. Найбільша концентрація препарату — в перших листочках. Шкідник надкушує їх — і гине. Поля з цукровими буряками у нас в гарному стані, на 120 га ми внесли під них з осені аміачну воду, гній, на решті площ — по 100 кг нітроамофоски. Тут, до речі, використали сидерати: посіяли гірчицю, потім переорали... Як ніколи, в цьому році очікуємо отримати хороший урожай... Ще 100 га соняшнику посіяли, близько 100 га гречки, 150 га сої, елітні сорти дістали...

Інтерв'ю
Міжнародна насінницька компанія Strube, яка спеціалізується на селекції цукрового буряка, пшениці, жита і ріпаку, в 2017-му відзначає своє 140-річчя. В Україні офіс компанія відкрила в 2008 році. Про
Клінт Мартін
11 липня 2016 року Україна і Канада підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі. Це найбільша угода такого плану після ЗВТ з Євросоюзом. 

1
0