Спецможливості
Архів

Сенсація неніжинського масштабу

05.06.2008
546
Сенсація неніжинського масштабу фото, ілюстрація
Сенсація неніжинського масштабу

В агробізнесі України найближчим часом може відбутися сенсація. Невелика компанія з міста Ніжин (Чернігівська область) подала в суд на місцеву митницю за відмову останньої дозволити експорт сої без свідоцтва про реєстрацію відповідного зовнішньоекономічного контракту на одній з акредитованих для цього бірж.

На перший погляд, особливої сенсації немає. Ну подала компанія позов на митницю до суду — таких справ в Україні і без того вистачає. Але в даному випадку мова йде про дуже важливу річ: чи можна забороняти підприємницьку діяльність, не маючи на те жодних законних підстав?
Нагадаємо історію появи відомого Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” (№832/2000 від 29 червня 2000 року), в якому Кабінет Міністрів України зобов’язувався “вжити заходів щодо запровадження порядку, за яким експорт зерна здійснюється лише за експортними контрактами, укладеними та зареєстрованими на акредитованих для таких операцій біржах”. Зауважте, указ не запроваджував процедуру обов’язкової реєстрації експортних контрактів на біржах, а лише давав доручення розробити таку процедуру Кабінету Міністрів.
Виробництво зерна у 2000 році було малим. За офіційними даними, воно становило 25,4 млн тонн. А ось повідомлення інформагентства “Рейтерс”: “Київ, 4 вересня 2000 (“Рейтерс”) — Президент України Леонід Кучма наприкінці тижня заявив, що колишній радянській республіці загрожував рекордно низький урожай зерна, і тільки жорсткий контроль над експортом зерна міг запобігти дефіциту хліба. “Цього року врожай зерна буде, ймовірно, на три мільйони тонн менше, ніж попереднього року”, — заявив Кучма агентству “Рейтерс”. Наприкінці тижня Кучма пояснив необхідність свого указу: “Без мого указу стосовно регулювання експорту зерна трейдери вже б експортували весь цьогорічний урожай”.
Отже, фактично врожай зерна в Україні в 2000 році становив десь 22 млн тонн, і влада шукала засоби обмежити експорт. Незважаючи на суто адміністративний метод вирішення забезпечення країни зерном (замість розширення імпорту), заступник голови Адміністрації Президента Павло Гайдуцький назвав цей Указ “чисто ринковим нормативним документом”.
Однак, по суті, цим указом Президент доручав уряду порушити чинне законодавство. Законом “Про зовнішньоекономічну діяльність” визначається, що принцип верховенства закону полягає в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) лише законами України і забороняється застосовувати підзаконні акти та акти управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів ЗЕД умови, менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України. Крім того, вимога торгувати зерном виключно через біржі суперечить закону “Про підприємницьку діяльність”.
На захист уряду слід зазначити, що уряд не пішов на порушення чинного законодавства і у прийнятій Постанові “Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна” (№1148 від 20 липня 2000 р.) лише зобов’язав Міністерство аграрної політики “вжити заходів до посилення вимог до укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (далі — угоди), передбачивши, зокрема, у 15-денний термін затвердження порядку надання товарній біржі висновку про її відповідність щодо надання послуг з укладення зазначених угод”.
Зауважте, жодного слова про обов’язковість реєстрації експортних контрактів на біржах. У свою чергу Міністерство аграрної політики видало наказ “Про затвердження порядку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів…” №139 від 11 серпня 2000 р., у якому так само не було жодного слова про обов’язковість реєстрації експортних контрактів на біржах.
Але, як це не дивно, Указ Президента досяг своєї мети: експорт був обмежений. Протягом кількох місяців експорт зерна був паралізований тим, що митниці не пропускали зерно, посилаючись на відсутність реєстрації експортних контрактів на біржах, а біржі відмовлялися реєструвати експортні контракти, посилаючись на відсутність необхідних рекомендацій з боку Міністерства аграрної політики.
Цікавим тут є те, що митниця у своїх діях керується підзаконним актом іншого відомства, а саме вже згадуваним наказом Міністерства аграрної політики №139, а не розпорядженням самої Державної митної служби. І одночасно не існує жодного документа, яким би реєстрація експортних контрактів на біржах визначалася як обов’язкова.
Проте запровадження процедури обов’язкової реєстрації експортних контрактів на біржі мало ще кілька негативних наслідків. По-перше, процедура реєстрації контрактів є зайвою, оскільки експортні контракти і без цього реєструються Державною митною службою та Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі. По-друге, процедура реєстрації вимагає додаткових витрат часу і додаткових фінансових витрат (0,5% вартості контракту). Але, найголовніше, на відміну від державних установ, яким законом забороняється розголошення конфіденційної інформації, що міститься в контрактах (наприклад, кому і на яких умовах здійснюється поставка товару), товарні біржі не є державними установами і не зобов’язані дотримуватися цього положення.
Більше того, біржам було надано право визначати, чи є контрактна ціна “справедливою”, чи ні, чим біржі й почали безпідставно користуватися. “За словами виконуючого обов’язки міністра агрополітики Івана Кириленка, агробіржі одержали вказівку проводити постійний моніторинг цін на зернові контракти і не реєструвати угоди, укладені за значно зниженими цінами” (“Українські Новини”, 30.05.2001). І це при тому, що законом про зовнішньоекономічну діяльність забороняється втручання органів державної влади в підприємницьку діяльність. “Комісії при біржах відмовилися реєструвати деякі контракти на біржовому ринку через низькі ціни в цих угодах … на Сумській біржі Комітет відмовився реєструвати угоди” (“Українські Новини”, 20.07.2001).
У 2001 році врожай зерна у 40 млн тонн начебто давав підстави для скасування урядом своєї Постанови №1148 від 20 липня 2000 р. “Уряд має намір ініціювати відміну введеної торік указом Президента процедури обов’язкової реєстрації експортних контрактів на зерно на біржовому ринку. За словами Козаченка, нині уряд готує пропозиції щодо внесення відповідних змін до указу Президента від 29 червня 2000 року, що стосуються регулювання і розвитку ринку зерна. Козаченко підкреслив, що в зв’язку з очікуваним зростанням пропозиції на ринку зерна на рості врожаю, адміністративне регулювання експорту зернових недоцільне. “Коли приймався указ, у нас не вистачало зерна. Ми не могли його експортувати. Сьогодні, навпаки, треба стимулювати експорт”, — сказав Козаченко. (“Українські Новини”, 17.07.2001)
Але ж Президент не вводив процедуру обов’язкової реєстрації експортних контрактів, але дав доручення вжити відповідних заходів Кабміну, а Кабмін їх не вжив. Отже, нічого й не треба було робити, а тільки дати пояснення, що реєстрація експортних контрактів на біржах не є обов’язковою.
Але Президент України Леонід Кучма чомусь продовжує вважати, що своїм указом він саме й запровадив необхідну процедуру: “Біржовий ринок обслуговував головним чином експорт зерна, оскільки відповідний Указ Президента передбачав обов’язкову біржову реєстрацію експортних контрактів. Завдяки цьому вдалося взяти під контроль вивезення 7 млн тонн зерна та забезпечити прозорість експортних цін. А якби я погодився скасувати той указ від 29 червня 2000 року, як цього від мене вимагали дуже настійно? Було б те, що мали в попередньому році”. (“Село на шляху реформ”. Виступ Президента України Л. Кучми на Всеукраїнській нараді з питань пореформеного розвитку аграрного сектора 11 березня 2002 року).
Парадоксальним видається те, що через кілька хвилин Президент України на тій же нараді сказав: “Для виправлення стану справ на аграрному ринку вважаю за необхідне здійснити найближчим часом такі заходи. Розробити спеціальну програму сприяння експорту сільськогосподарської продукції вітчизняними експортерами, розширення його інфраструктури, створення сприятливих умов для просування продукції на зовнішні ринки”.
Міністерство аграрної політики намагалося навіть змусити всіх учасників зернового ринку здійснювати операції із зерном виключно на біржах: “Мінагрополітики хоче зобов’язати всіх суб’єктів підприємницької діяльності торгувати зерном виключно на біржовому ринку. При цьому заступник міністра агрополітики Роман Шмідт посилався на пункт 8 наказу Мінагрополітики № 163 від 13 червня, відповідно до якого власники зерна купують або продають зерно лише на акредитованих у Мінагрополітики товарних біржах” (“Українські Новини”, 25.07.2001).
Але це вже був явний “перебір”. І проти цього виступив Антимонопольний комітет України: розглянувши звернення Української зернової асоціації, комітет заборонив Міністерству агрополітики вимагати обов’язкового укладення внутрішніх контрактів на торгівлю зерном через біржі. “Законодавство не передбачає обов’язкового укладення усіх внутрішніх контрактів на торгівлю зерном через біржі України і торгові доми, тому прийняття примусових рішень на місцевому рівні потрібно розглядати як неправомірне і таке, що суперечить законодавству”, — сказано в рішенні АМКУ” (“Українські Новини”, 03.08.2001).
Антимонопольний комітет заборонив тільки обов’язкову реєстрацію внутрішніх контрактів на біржах, оскільки формально процедура обов’язкової реєстрації експортних контрактів на біржах ніким і нічим не запроваджувалася.
Нарешті знайшлася в Україні компанія “Сяйво”, яка вирішила покласти край цій невизначеній ситуації. Ось як пояснив рішення заступник директора компанії “Сяйво” Микола Шкурко: “Наша компанія не є великою за обсягами діяльності, а тому для нас має значення кожна копійка. Чинним законодавством реєстрація угод на біржах не передбачається, і тому ми не розуміємо, чому ми повинні це робити та ще й платити за це. Додайте до цього проблеми експортерів із поверненням податку на додану вартість, яка вимиває з підприємств украй необхідні їм обігові кошти”.
Розгляд справи у суді призначено на 18 березня. Якщо суд займе принципову позицію, справа ніжинської фірми “Сяйво” проти Чернігівської митниці може стати прецедентом для всіх експортерів української продукції, а Президента України, можливо, змусить вникати в суть тих указів, які він видає.
Людмила Січкар,
Юрій Михайлов

Інтерв'ю
Міністерство аграрної політики, Ярослав Краснопольський
Нещодавні зміни у складі уряду можуть торкнутися  і діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства. Що змінилося і яких новацій очікувати? Із цим запитанням ми звернулися до першого
Заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ Олександр Ярещенко
Чимало аграріїв шукає щось, на чому можна було б заробити великі гроші. Частина з них з цією метою шукає щось таке, чим би ще мало хто займався, принаймні в промисловому масштабі. Тож інтерес значної частини аграрної громадськості був... Подробнее

1
0