Розроблено ПО для керування азотним живленням кукурудзи

Чому управляти азотним живленням так складно? Тому що це, мабуть, найважливіша складова технології вирощування кукурудзи. Тут усе ще стільки некерованих факторів, що управління азотним живленням нерідко зводиться до прийняття миттєвих емоційних рішень. В результаті більшість виробників вирішують перевищити норму внесення, аби лише забезпечити очікувану врожайність, — говорить генеральний директор SST Sowtware  Метт Вейтс.

За словами професора Університету штату Оклахома Браяна Арнолла, коли фермерам рекомендували норму внесення азоту нижчу, ніж зазвичай, через загрозу шкоди для довкілля і для поля в майбутньому, ті не прислухались, побоюючись недобрати врожай. Аж поки ціни на кукурудзу не впали і вартість внесення азотних добрив не стала більш відчутною.

За словами Браяна Арнолла, реальна потреба в азоті залежить перш за все від погоди. «Це погода може посилити втрати азоту з грунту а також вплинути на якість засвоєння цього елементу», — пояснює він.

Вміст азоту в грунті, джерело його надходження, спосіб, час і місце внесення теж мають значення. «Всі ці фактори визначають конкретну норму внесення азоту, яка може коливатися від 0,9 до 5,4 кг азоту на центнер кукурудзи залежно від умов на полі і погоди в сезоні», — розповідає професор.

З метою врахування всіх цих факторів при визначенні норми внесення азоту фірма ForeFront Ag Solutions з американського штату Індіана розробила програму Adapt-N, яка використовує хмарні сервіси. Вона дає змогу моментально вирахувати потребу в азоті за формулою, що включає більш ніж півтора десятка факторів. Виробляючи рекомендації, програма будує тисячі моделей. Програма враховує технологію, ключову інформацію про грунти, а також дані про погоду — минулі й поточні. Вона може обчислювати єдину норму внесення азоту або змінну — на вибір користувача.

— Ми можемо відстежувати по зонах поля кількість внесених добрив і ефективність вкладення в урожайність. Ми розбиваємо поле на зони залежно від ефективності використання азоту та врожайності. Окупність вкладень при змінній нормі порівняно з єдиною становить 50–75 $/га. Буває, що й більше. Якось врожайність із ділянки, на яку було внесено 100 кг/га азоту, на 1 ц/га перевищила аналогічний показник на ділянці, де було внесено 226 кг/га. Тут економія склала 125 $/га. Мінімальний розмір ділянок, на який програма може поділити поле при диференційованій нормі внесення азоту, — 18х18 м, — розповів спеціаліст ForeFront Ag Solutions Ерік Еллер.

Розробники наголошують, що максимальний ефект програма принесе за виконання наступних умов:

• потрібно мати точні дані про врожайність протягом 3–5 років;
• результати аналізу грунту мають враховувати останнє внесення гною, якщо такі здійснювались;
• правильно здійснити розбивку поля на зони з урахуванням відбору даних, зокрема, про тип грунту, врожайність за попередні роки та вміст органічної речовини;
• правильно визначати глибину, місце й час відбору проб грунту — з глибини не менше 15 см, кожні 3 роки, з однорідних зон або з сітчастою розбивкою поля;
• робити обчислення напередодні внесення, з використанням якнайсвіжіших даних про погоду.

Як розповів викладач Корнелльського університету Аарон Рістоу, 113 дослідів, закладених у штатах Айова і Нью-Йорк, продемонстрували користь від впровадження програми як для фермерів, так і для довкілля. У 83% випадків програма рекомендувала знизити внесення азоту порівняно з попереднім рівнем. Середній обсяг зменшення внесення становив 34% або 45,4 кг/га. Середній прибуток від застосування програми склав 65 $/га. Втрати азоту зменшились на 36–39%, тож програма принесла користь і для довкілля. Програма вже доступна в 38 штатах США.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com