Спецможливості
Статті

Рослинні кормові добавки: минуле, сьогодення, майбутнє

15.07.2008
773
Рослинні кормові добавки: минуле, сьогодення, майбутнє фото, ілюстрація
Білок був і залишається найдорожчим інгредієнтом у їжі людини та в кормах тварин: його вартість у системі раціонів перевищує 70% загальної вартості поживних речовин. Тож у здешевленні білкової складової варто шукати головний резерв зниження собівартості кормів, а значить, — і собівартості продукції тваринництва.

Упродовж багатьох років вітчизняне тваринництво й птахівництво одержували продукти переробки харчової промисловості за низькою ціною і з високою засвоюваністю білка. Найдешевшими і найціннішими серед них були молочні відвійки, молочна сироватка, м’ясо-кісткове борошно. У радянські часи села України молочні відвійки привозили бочками й реалізовували по 1 копійці за літр.
Сьогодні ця недозволена розкіш зникла назавжди. Жодна пристойна фірма з переробки молока не реалізує молочні відвійки ні в свіжому, ні в сухому вигляді. Переробка знежиреного молока на сир, йогурти, ряжанки, кефір — реальність, що повністю позбавила тваринництво зазначеного каналу надходження білка в раціони. До того ж, це не тільки українська, а й світова тенденція останніх років.
Вихід сучасне тваринництво бачить у максимальному використанні рослинного білка — продуктів переробки соняшнику, сої, ріпаку, кукурудзи й інших культур. Усі відомі рослинні джерела кормового білка можна класифікувати відповідно до рисунка.
Чи зможуть ці рослинні джерела замінити тваринні кормові добавки, частка яких постійно зменшується в раціонах? На перший погляд, — ні (табл.1).
Тваринні білкові добавки за рівнем протеїну вдвічі багатші за рослинні, а перетравність цієї цінної речовини вища в 1,2—1,5 раза. У тваринних білках більше незамінних амінокислот — лізину й метіоніну, у них вища сума незамінних факторів харчування. Однак рослинні білкові добавки в перерахунку на протеїн дешевші за тваринні джерела в 2,5—4,5 раза. В умовах ринкової економіки цей чинник має вирішальне значення для ухвалення рішення про його використання. Але водночас зафіксовано й значно нижчу поживність, а, головне, — біологічну повноцінність кормового протеїну.
Як розібратися й правильно користуватися рослинними білковими добавками замість тваринних, аби не зашкодити здоров’ю й продуктивності тварин?
Серед рослинних інгредієнтів корму для тварин треба виділити сою. Вона й продукти її переробки найбагатші за інші рослинні джерела за протеїном і амінокислотами. Чимало дослідників часто наближають її до кормів тваринного походження й беззастережно вважають сою адекватним замінником тваринного білка. Це не зовсім так, тому що ця культура й продукти її переробки все-таки поступаються тваринним білкам незамінними амінокислотами, особливо, метіоніном і лізином. Балансування соєвого білка за допомогою синтетичних добавок лізину й метіоніну зрівнює ці рослинні добавки з тваринними кормами. Сума вартості соєвих білків і добавок амінокислот менша за вартість тваринного білка на 10—12%. Тоді як соєві продукти найдорожчі серед усіх рослинних джерел білка. Крім того, їхнє використання в годівлі обмежує наявність антипоживних речовин, що породжують розлади травлення й різку втрату продуктивності. Саме тому соя потребує обов’язкової теплової обробки, перш ніж перетворитися в безпечну протеїнову добавку. Контроль за активністю антипоживних властивостей сої утруднений і не завжди ефективний, а вартість теплової обробки значна. Усе це й обмежує використання соєвих протеїнів у годівлі тварин і птиці.
Друга група рослинних білкових кормів — продукти переробки соняшнику. Для України — це найбільше джерело кормового білка, бо соняшник вирощують у нас в усіх кліматичних зонах у достатній і навіть надлишковій кількості.
На жаль, продукти переробки соняшнику містять не зовсім повноцінний протеїн і значний надлишок клітковини, при тому що кормовий протеїн олійних є й буде найдешевшим рослинним кормовим протеїном.
Безсумнівно, що низька ціна соняшникових протеїнів — головний і вирішальний чинник використання їх у тваринництві. Сьогодні протеїн соняшнику розглядають як основний засіб збагачення сирим протеїном раціону свиней, птиці, великої рогатої худоби.
Зрозуміло, що неповноцінність білків соняшникових макух і шротів потрібно компенсувати синтетичними амінокислотами. Кількість їхнього введення перевищує компенсацію за використання сої в 2—2,7 раза. Крім того, макухи й шроти потребують обов’язкового підвищення перетравності вуглеводів. Для цього одночасно з розглянутою групою протеїнових добавок у раціон уводять екзоферменти, що збільшують перетравність клітковини, пектинів, некрохмальних полісахаридів.
Слід пам’ятати, що часто макухи й шроти соняшнику можуть накопичувати хлорогенну кислоту. Остання паралізує дію травних ферментів шлунково-кишкового тракту птиці. Це насамперед позначається на перетравленні протеїну та засвоєнні амінокислот лізину й метіоніну. Якщо рівень хлорогенної кислоти перевищує 1% маси побічних продуктів переробки соняшнику (макух і шротів), знадобиться додаткове введення синтетичних лізину й метіоніну до складу раціону, де використано такі продукти.
Корекція несприятливих характеристик соняшникових макух і шротів обходиться дорого. Однак доведено, що всі зусилля щодо поліпшення поживних характеристик соняшнику (за будь-якого варіанту) виявляються дешевшими за аналогічні маніпуляції із соєю ще на 8—12%.
Крім того, в деяких європейських країнах розроблено технології збагачення соняшникового шроту, внаслідок чого рівень протеїну в ньому зростає до 40—42%, а рівень клітковини падає до 8—10%. За цього кардинального поліпшення поживності вартість добавки зростає тільки на 20—40%. З’являється непогана альтернатива створення продукту, близького за хімічним складом до соєвих добавок, але дешевшого за них у 2—2,2 раза.
У зв’язку зі значним збільшенням посівів ріпаку в Україні і зростанням обсягів його переробки, на ринку кормових добавок активно фігурують ріпакова макуха і шрот. Вони перебувають у тому самому ціновому сегменті ринку, що й продукти переробки соняшнику, а в окремі роки бувають навіть істотно дешевші. За основними показниками протеїнової поживності ріпакові макухи й шроти схожі на продукти переробки соняшнику (табл.2.). Можна лише сказати, що в них нижчий вміст аргініну й тирозину.
І все ж використовувати в раціонах свиней, а особливо птиці, ріпакові протеїнові добавки на рівні з продуктами переробки соняшнику — не можна. Це обумовлено наявністю в ріпакових продуктах специфічних антипоживних речовин: глікозинолатів, танінів, філатів і ерукової кислоти. Глікозинолати, що надходять в організм у надлишковій кількості, спричинюють крововилив у печінці, підвищують смертність поросят, курчат, курей, стають причиною неприємного запаху курячих яєць і стороннього присмаку м’яса бройлерів.
Не меншої шкоди завдає ерукова кислота, яка часто концентрується в насінні, а потім і в продуктах переробки ріпаку. Ця речовина стає причиною зниження (більш ніж на 20%) яйценосності курей, зменшення маси яйця й різкого падіння інкубаційних якостей яєць. Таніни ріпаку можуть викликати негативні процеси на всмоктувальній поверхні слизової кишківника тварин, зменшуючи доступність амінокислот.
 Оскільки антипоживні речовини ріпаку шкодять якості олії, селекційна наука розпочала пошуки створення нешкідливих низькоерукових сортів цієї культури. У макухах і шротах, одержаних із низькоерукових сортів( котирування “00”), вміст ерукової кислоти не повинен перевищувати 5% (за масою жиру), а рівень глікозинолатів знижуватися до 0,3% і менше за масу добавки. У цьому разі макуха й шрот ріпаку вважаються нешкідливими для птиці, й ними можна заміняти близько 2/3 маси соняшникової макухи або шроту. Якщо рівень глікозинолатів підвищується до 0,8%, то норму введення ріпакових шроту або макухи обмежують рівнем не більш 5% на масу комбікорму для дорослих свиней і курок-несучок. Не рекомендується вводити ріпакові шроти й макухи тваринам племінного стада, а також несучкам, які несуть яйця з темною шкаралупою.
Слід пам’ятати, що усунути антипоживні властивості ріпакових макух і шротів методами теплового впливу не можна. Отже, первісні характеристики ріпакових протеїнових добавок і повинні визначати рішення щодо їхнього введення в комбікорм. Усякі спроби позбутися несприятливих чинників у цих продуктах поки що безуспішні.
Істотний резерв кормового протеїну — суха барда, глютен (концентрований кукурудзяний білок) і висівки. Ці продукти, завдяки низькій вартості, стають дефіцитними на ринку кормових добавок, попри їхню невисоку біологічну повноцінність. Однак вони добре вписуються в кормовий раціон усіх видів тварин і птиці, успішно коригуються мікродобавками і не містять антипоживних речовин. Із розвитком харчової промисловості обсяг виробництва таких добавок найближчим часом буде зростати, а отже, збільшуватимуться можливості застосування їх у годівлі тварин і птиці.
Розмаїтість рослинних протеїнів і можливість корекції їхнього хімічного складу реально дали змогу вже сьогодні годувати тварин раціонами, що не містять білків тваринного походження. При цьому вартість годівлі значно зменшується, продуктивність залишається на рівні стандартних раціонів, а якість продукції тваринництва часто навіть поліпшується.

Л. Подобєд,
д-р с.-г. наук, професор

Інтерв'ю
Директор фірми "Скок Агро" Сергій Скок
Керівник стартапу, у якого вже з’явилося двоє конкурентів, - про важливість моніторингу ущільнення грунту, еволюцію методів вимірювання ущільнення і боротьбу з останнім.    - Ваш стартап «Скок Агро» зосередився на вдосконаленні методів... Подробнее
Corteva Agriscience щорічно інвестує в наукові розробки близько 1 млрд доларів США. Компанія працює в понад 140 країнах світу, маючи майже 100 виробничих комплексів та понад 150 науково-дослідницьких центрів. В Україні Corteva виробляє... Подробнее

1
0