Родючість ґрунтів в Україні різко погіршується, - НААН

В Україні вже понад 25 років відсутні програми з охорони земель. Звернення до Президента країни, Верховної Ради, Кабміну Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків, що об'єднує понад 1000 фахівців, рекомендації Національної академії аграрних наук України щодо створення відповідної програми, численні статті у пресі, виступи провідних учених залишаються без відповіді. А стан справ між тим стрімко погіршується. Такі висновки зробили академки НААНУ Святослав Балюк і Віталій Медведєв, повідомляє propozitsiya.com, посилаючись на  інформацію www.golos.com.ua.

Учені запевняють: розмови про багаті, невичерпні, найкращі у світі чорноземи, які має Україна - це міф, який створили публіцисти і письменники, і підтримують лише люди, які мало розуміються на проблемах агарної галузі.

За їх даними, з 30 млн га ріллі третина еродована, не менше половини переущільнено, майже 5 млн га кислих, 2 млн га солонцюватих, не менше 6 млн га перезволожених, ще більше посушливих земель, більш ніж 50% орних земель мають середній і бідний поживний режим.

Експерти звертають увагу на те, що останніми роками "турбота" влади призвела до того, що надзвичайно цінні меліоровані угіддя - а це майже 6 млн га - фактично закинуто. На осушувальних каналах вже виросли чагарники, зрошувальне обладнання розкрадено, а землі не поливаються.

Крім того, загострився фосфорний режим ґрунту через те, що фактично призупинено застосування цих добрив. Те саме стосується і гумусового стану ґрунтів через зниження кількості сільськогосподарських тварин і різке зменшення внесення до ґрунту гною.

Між іншим, у Білорусі щорічно вносять у ґрунт у чотири рази більше мінеральних добрив - майже 280--300 кг азоту, фосфору і калію, і в 10 разів більше гною.

Учені впевнені, що стан справ в Україні можна було б виправити, якби виконувався закон про плату за землю, а зібраний податок спрямовувався на підвищення родючості.

І при цьому вони констатують, що вищезгаданий закон з моменту його прийняття в 1996 р. не працював жодного року, фінансові ресурси не були задіяні ні на державному, ні на обласному, ні на місцевому рівнях. А є ще кошти землевласників. Навіть у багатих США значна частина коштів на відтворення родючості витрачається безпосередньо землекористувачами. Всі агротехнічні заходи, реконструкція протиерозійних  і гідротехнічних споруд здійснюється за рахунок землекористувачів.