Спецможливості
Агробізнес

Ринок свинини: тенденції, шанси та ризики

15.07.2008
196
Ринок свинини: тенденції, шанси та ризики фото, ілюстрація
Підготовлено на основі доповіді генерального директора “Россвинопрому” (РФ) Валерія Шарніна на Міжнародній конференції “Як вистояти виробникові свинини на світовому ринку: стратегії успіху для вашого майбутнього!”, яка відбулася 31 серпня в Москві.

За останні 10 років світове виробництво свинини збільшилось на 24,2 млн т, або 31%, і нині становить 102,7 млн т. У Росії, на жаль, динаміка виробництва цього виду м’яса інша. Якщо 1995 року вироблялося 1,9 млн т свинини, то минулого року — лише 1,58 млн т (зниження на 17%). Тенденція до зниження виробництва зберігається і останніми роками. Виробництво свинини в 2003–2005 рр. зменшилось на 7% (у світі виросло на 4%.) З м’ясних галузей найвищими темпами розвивається вітчизняне птахівництво. Порівняно з 2003 р., виробництво м’яса птиці збільшилось на 35% (у світі зросло на 7%).
Незважаючи на значні обсяги імпорту м’яса, що досягають останніми роками 2,2 млн т, у тому числі свинини — 600 тис. т, рівень середньодушового споживання знизився на 44%. Щодо споживання свинини на душу населення Росія суттєво відстає від провідних країн світу.
Споживання свинини на душу населення в деяких країнах світу (кг/рік)



  • Данія — 77

  • Угорщина — 62

  • Німеччина — 57

  • Польща — 42

  • Нідерланди — 44

  • Китай — 34

  • Росія — 14,6

  • Бразилія — 11

За розрахунками ВНДІ споживчого ринку та маркетингу, обсяги російського виробництва свинини не відповідають основним життєвим потребам більш ніж 36% населення навіть на найнижчому рівні. В цілому, за рівнем споживання продовольства країна опинилася на 67 місці в світі.
Причини кризового стану:



  • порушення структури виробничо-фінансових відносин на селі;

  • зниження платоспроможного попиту населення;

  • масивне надходження на внутрішній ринок дешевого субсидованого імпортного м’яса.

Ясна річ, обсяги споживання м’ясної продукції перебувають у прямій залежності від рівня прибутків населення. Прогнозований їхній ріст у країні, безсумнівно, стимулює збільшення внутрішнього виробництва свинини. За прогнозом експертів Продовольчої та сільськогосподарської організації при ООН (FAO), найбільший приріст виробництва відбудеться в тих країнах, де рівень споживання свинини перебуває на найнижчому рівні — 10–15 кг/рік. У рамках цільової програми розвитку свинарства Росії на період до 2015 р., затвердженої Колегією Мінсільгоспу РФ минулого року, поставлено завдання за рахунок випереджувального розвитку свинарства наблизитись у 2015 р. до мінімально-достатнього рівня середньодушового споживання м’яса всіх видів: 75 кг проти 51 кг у 2005 р., у тому числі свинини 23–24 кг (2005 р. — близько 15 кг). Збільшено виробництво свинини на 1,5 млн т (у забійній масі) до 2015 р., що становитиме приблизно 45% усього приросту м’яса, дасть змогу наблизити структуру російського м’ясного ринку до оптимального стану.
Нині в структурі світового виробництва м’яса свинина має найбільшу питому вагу. За експертними оцінками, така структура збережеться й на перспективу. Російський м’ясний ринок перебудовуватиметься у цьому ж напрямі.
Свинина відіграє провідну роль у структурі внутрішнього споживання м’яса в більшості країн світу. Про це свідчать цифри: частка експортних продажів свинини від загального обсягу її світового виробництва становить менше 5%. Щодо яловичини та м’яса птиці цей показник перевищує 11%. М’ясо птиці становить 40% світової торгівлі.
Експортний потенціал свинини на світовому ринку останніми роками не зростає через низку причин, перш за все, ветеринарного порядку, і становить нині 4,2 млн т. Серед багатьох обмежувальних факторів — відміна експортних субсидій в Європі, що призвело до подорожчання імпорту.
Порівняно з 2003 роком, свинячі напівтуші, що поставляються за імпортом (до Росії. — Ред.), виросли за ціною, в середньому, більш ніж на 70%, що негативно відбилося на роздрібних цінах. Разове викидання на російський ринок великих партій свинини, зокрема з Бразилії — основного імпортера до Росії, за відносно низькими цінами справляють негативну дію на внутрішніх виробників м’яса. Ситуація  внутрішніх виробників погіршується ще й тим, що в літній період, коли в країні суттєво зменшується споживання свинини, імпортується близько 1/3 річного обсягу. У результаті ціни на російському ринку знижуються, і внутрішні виробники нерідко зазнають труднощів з реалізацією відгодівельного поголів’я.
Нині, коли на перший план висувається проблема продовольчої незалежності країни, ставиться завдання значно підвищити ефективність вітчизняного виробництва, з тим щоб у достатньо короткі строки покращити забезпечення населення, в основному, за рахунок власних ресурсів. Суттєвим резервом для збільшення виробництва м’яса в країні може стати імпортозаміщення. Обсяг імпорту свинини передбачається стабілізувати на рівні 150–200 тис. т (у 2003–2005 рр. — 410–600 тис. т).
Нині у більшості регіонів Росії реалізується програма “Прискорений розвиток тваринництва” у рамках Національного проекту “Розвиток АПК”. У ній активно беруть участь великі інтегровані агропромислові компанії, а також кооперативи, що об’єднують різні малі форми агробізнесу.
На реалізацію проектів із створення і модернізації тваринницьких підприємств щодо укладених договорів виділяється близько 100 млрд руб. субсидованих кредитних ресурсів зі строком дії 8 років. Приблизно 22% цієї суми направляється на розвиток свинарства. Сума вже виданих пільгових кредитів для фермерів і громадян, що мають власне підсобне господарство, а також для розвитку кооперативів перевищила 7 млрд руб. (30% плану на поточний рік).
Це не могло не відбитися на результатах розвитку свинарства в поточному році. За І півріччя виробництво свинини на сільськогосподарських підприємствах Росії становило 356 тис. т у живій масі, що  на 29 тис. т, або 9%, більше, ніж було вироблено за відповідний період минулого року. Темпи розвитку перевищують заплановані показники на найближчі 2 роки (7%).
Наступними роками прогнозуються середньорічні темпи приросту ресурсної бази свинарства близько 10%. Ріст виробництва зафіксований у 58 регіонах країни, в тому числі в Бєлгородській, Липецькій, Ярославській, Новгородській, Орловській, Калінінградській, Московський, Ленінградській, Ростовській областях, Краснодарському та Ставропольському краях, республіках Удмуртія, Татарстан і Мордовія.
Станом на 1 липня 2006 р. поголів’я свиней, в цілому по РФ, збільшилось, порівняно з показниками минулого року, на 746 тис. голів, або на 10,8%. Поліпшуються якісні показники галузі.
До основи плану програмно цільових дій на найближчу перспективу покладено створення свинарських та відгодівельних потужностей, що дають змогу забезпечити рентабельне конкурентоспроможне виробництво свинини. Реконструкція і нове будівництво ведуться з використанням сучасних ресурсоощадних технологій та ефективних організаційно-управлінських рішень.
Запланований приріст виробництва свинини намічено забезпечити за рахунок:



  • реконструкції наявних свинокомплексів індустріального типу — на 25–30%;

  • будівництва нових високотехнологічних свинарських підприємств — на 55–60%;

  • збільшення виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення — на 10–20%.

Потужності свинарства інтегруються з великими споживачами м’ясної сировини і фінансовими структурами. Взаємодія з фермерськими господарствами і населенням передбачає розвиток виробничої, реалізаційної та кредитної кооперації.
У рамках Програми планується вирішити комплекс завдань, що включає розвиток виробничої інфраструктури галузі, відгодівельної бази, селекційно-племінного потенціалу, питання соціально-економічного розвитку і НДДКР.
З урахуванням наявного досвіду, ветеринарних і екологічних вимог будівництво нових свинарських підприємств індустріального типу ведеться, як правило, з використанням дво- або тримайданчикових систем вирощування та відгодівлі свиней.
У складі тих, що працюють, та реконструйованих свинокомплексів передбачені власні комбікормові цехи (заводи), а для підприємств з потужністю відгодівлі понад 108 тис. голів — і власні елеваторні потужності та сховища незернової сировини. Свинокомплекси розраховані на використання індустріальних технологій виробництва з автоматизованими системами годування, мікроклімату, гноєвидалення відповідно до екологічних вимог. Підприємства повинні мати власні племінні і товарні репродуктори.
В основу технологічної частини Програми покладено значне покращання використання маточного поголів’я при рості чисельності свиноматок в країні з 1,8 млн голів до 2,25 (зростання на 25%), і ставиться завдання збільшити забійний контингент свиней з 24 млн голів нині до 40,5 до 2015 року (зростання на 70%).
Із розрахунку на одну свиноматку кількість забиття свиней на м’ясо зросте, в середньому, з 13,3 до 18 голів, виробництво свинини (в живій масі) — з 1248 до 1900 кг (в 1,5 раза), що у світовій практиці вважається доволі високим показником.
Одночасно планується поліпшення якісних показників. Маса туш забитих свиней повинна збільшитись з 68 до 79 кг (або на 16%).
Інтенсифікація використання маточного поголів’я дасть змогу забезпечити 2/3 запланованого обсягу приросту виробництва мяса, підвищення маси кондицій і забійного виходу туш — приблизно на 1/3. Тривалість вирощування та відгодівлі свиней до 100 кг живої маси передбачається знизити майже вдвічі — з 325 діб нині до 180 — до 2015 року.
До числа першочергових заходів із розвитку виробничої інфраструктури свинарського комплексу належить і поліпшення відгодівельної бази. Щодо зерна ставиться завдання повністю перейти на його використання в складі комбікормів, збалансованих за енергією, амінокислотним складом, вітамінами і мінеральними компонентами. Це дасть змогу, не збільшуючи, в цілому, витрати кормів у свинарстві (загальний обсяг використання в усіх категоріях господарств становить 16 млн т у перерахунку на зерно в рік), практично подвоїти виробництво свинини. Витрата кормів на виробництво 1 кг приросту живої маси на вирощуванні і відгодівлі у цьому разі скоротиться по стаду з 7,5 кг до 3,8–4 кг до 2015 року.
Поставлені завдання передбачається вирішувати завдяки механізмам підтримки виробництва. У тому числі шляхом створення інтервенційного фонду фуражного зерна, без якого через значні коливання цін на внутрішньому ринку неможливий стабільний розвиток галузі.
У рамках розвитку селекційно-генетичного потенціалу заплановано: створення регіональних та міжрегіональних свинарських селекційно-гібридних центрів, підтримка регіональних систем гібридизації свиней з використанням дотацій племінним господарствам і центрам з федерального і регіонального бюджетів, державна підтримка у реконструкції виробничих об’єктів, придбанні нового обладнання тощо. У результаті планується довести частку племінних свиноматок до 15% усього маточного поголів’я, а частку гібридного молодняку — до 80% товарного поголів’я.
У комплексі заходів із поліпшення ветеринарного благополуччя свинарських підприємств передбачається постачання високоефективних ветеринарних препаратів, сучасних методів діагностики, профілактики та лікування тварин.
У сфері організаційно-управлінських рішень передбачаються: держпідтримка лізингових  програм із оновлення основних фондів свинарських підприємств (включаючи кормовиробництво), закупівлі племмолодняку свиней, заходи, що дають змогу реалізувати інноваційні технології для досягнення високих показників ефективності та конкурентоспроможності. В їх числі — розробка, експертиза, введення в експлуатацію макроекономічних регуляторів, що покращують економічні умови функціонування підприємств свинарського комплексу Росії, в тому числі державна підтримка виробників м’яса, товарні інтервенції, формування бюджетного фонду підтримки із коштів митних зборів при імпорті м’яса та м’ясопродуктів.
Програмою передбачаються також заходи із професійної підготовки та перепідготовки кадрів, організація обміну досвідом, внутрішньогалузеве та зарубіжне стажування, інші заходи та проекти, спрямовані на підвищення професійного рівня робітників галузі, престижності їхньої праці.
У частині науково-технічної та інноваційної діяльності потрібні суттєва активізація наукових розробок у галузі селекційно-племінної роботи, удосконалення і розробка нових високоефективних систем кормозабезпечення та ветеринарно-санітарного захисту свиней, технологій утилізації гною, переробки відходів виробництва та первинної переробки.
Якісні зміни очікуються в загальнофедеральній інформаційній системі свинарського комплексу з реалізацією, в тому числі і в мережі Інтернет, довідкових ресурсів, майданчиків електронної торгівлі та матеріально-технічного забезпечення. Найбільше уваги приділяється розвитку інформаційно-консультаційних служб АПК, у тому числі і в свинарському комплексі.
Фінансування переважної більшості заходів, передбачених даною Програмою, передбачається з недержавних джерел: власних коштів переробних, торгівельних підприємств, вертикально інтегрованих агропромислових структур, інвестиційних фондів, комерційних банківських кредитів тощо. За цих умов обмежені ресурси державної підтримки будуть зосереджені на загальносистемних завданнях, що забезпечують максимальний ефект із підтримки селекційно-племінної діяльності та НДДКР, компенсації частини витрат за відсотковими платежами за користування кредитами, сприянні в рішенні завдань у сфері соціально-економічного розвитку господарств, екології та природокористування.
Реалізація Програми розвитку свинарства Росії створює надійні засади для виведення галузі з кризового стану, дає змогу суттєво поліпшити рішення нагальних соціально-економінчих проблем.
Росія активно інтегрується у світове виробництво. Цей процес не обходить і агропромисловий комплекс. На думку більшості спеціалістів, саме в цьому секторі виробництва можливі найскладніші дискусії із узгодження взаємоприйнятних позицій, особливо в сфері виробництва таких соціально значущих продуктів, як зерно, м’ясо та низки інших. Прийняття оптимальних рішень стане добрим стимулом для поліпшення постачання населення раціональним харчуванням. Проте пріоритетним напрямом має стати, на наш погляд, розвиток і укріплення власного бізнесу.
Переговори щодо вступу Росії до СОТ наштовхнулися на вимогу США дозволити поставки м’ясних продуктів без проведення російськими спеціалістами санітарно-ветеринарного контролю в місцях їхнього виробництва зберігання і відвантаження. США пропонує обмежити дію російських спеціалістів, тоді як останніми роками в цій країні відбулося декілька спалахів коров’ячого сказу, при вирощуванні тварин і птиці використовують антибіотики, призначені для лікування людей і заборонені в Росії і ЄС при виробництві продукції тваринництва. Перевірка якості м’яса птиці показала наявність солей важких металів, радіонуклідів, гормональних стимуляторів, діоксину хлору, бактерій сальмонели. Що стосується питання, чи не підірве американське постачання м’яса за вступу до СОТ позицій російських виробників, то картина тут зрозуміла. Руйнівним для російського ринку може бути постачання м’яса птиці. Що ж стосується “червоного” м’яса, то його США виробляє не так багато, щоб його постачання обвалило російський ринок. Так, свинини США експортують 1,2 млн т (причому 2/3 обсягів експорту припадає на традиційних покупців — Японію та Мексику, в Росію поступає лише 3%), в той самий час імпортують 0,4 млн т.
Разом з тим, у нашій повсякденній роботі ми виходимо з очевидного факту, що російський ринок уже став частиною світової системи. Ефективна інтеграція країни в світову економіку і міжнародну торгівлю має одночасно передбачати заходи із захисту національних інтересів власних виробників. Російських свинарів, першою чергою, турбує проблема субсидованого експорту до Росії свинини за цінами, значно нижчини за ті, що склалися на внутрішньому ринку.
Галузевий Союз неодноразово вносив уряду РФ та Держдумі відповідні пропозиції щодо посилення митно-тарифних захисних заходів від недобросовісної конкуренції зарубіжних фірм. Такі документи прийняті, третій рік працює постанова уряду РФ із квотування імпортних поставок свинини. В її основу покладено принцип коректування обсягів імпорту за відповідного росту вітчизняного виробництва. На 2006 рік імпортна квота визначена в обсязі 476 тис. т, що на 15% нижче фактичних поставок минулого року. Прийнято федеральних закон “Про спеціальні захисні, антидемпінгові та компенсаційні заходи при імпорті товарів”, за яким  передбачається введення додаткових обмежувальних заходів, у тому числі із компенсації збитків вітчизняним виробникам при імпорті свинини за заниженими цінами, відповідне збільшення митних тарифів усередині квоти та інші заходи.
Проте через низьку купівельну спроможність населення Росія не може відразу відмовитись від дешевого імпортного м’яса. Тому, вирішуючи завдання щодо квотування, Росія одночасно розглядає питання і щодо зниження затрат і підвищення рентабельності вітчизняного виробництва. У кінцевому підсумку основним критерієм оцінки діяльності підприємства є не те, яка прибавка отримана, а якою є рентабельність виробництва. Висока рентабельність — це власні оборотні кошти, які дають змогу свинарським підприємствам успішно розвиватися.
Насамкінець хотілося б сказати таке.
Російський ринок — перспективний, але водночас — доволі складний. Головне, що тут є, — це споживачі. На наш погляд, у виграшу, без сумніву, будуть ті фірми, які враховують специфіку російського ринку. Ясно одне: цій роботі слід надати прискорення.


За матеріалами доповіді
В. Шарніна,
ген. директора
“Россвинопрому” (РФ)

Інтерв'ю
Про перспективи вирощування не ГМО сої в Україні, а також потенційно цікаві ніші соєвих продуктів для українських виробників у інтерв’ю рropozitsiya.com розповіла представник  Асоціації
Ольга Насонова, ресторанний експерт, концептолог і аналітик
В Європі та Америці вже давно цінується все, що відрізняється від масового продукту в маркетах, так званий hand made, до якого відносяться в тому числі і продукти, вирощені на приватних фермерських

1
0