Спецможливості
Архів

ПРОСТО НАДІЙНІ

05.06.2008
134
ПРОСТО НАДІЙНІ фото, ілюстрація
Продукцію ЗАТ “Ковельські ковбаси” продають у магазинах Чернігова й Севастополя, Ужгорода й Дніпропетровська. Їй уже належить близько двох процентів українського ринку ковбас, на якому чимала конкуренція. Тож усе робиться для того, щоб цей процент невпинно зростав.

Підприємство відоме ще з 1978 року як Ковельський м’ясокомбінат. Наприкінці 90-х років через нестачу сировини частина виробничих площ простоювала. Володимир Петрович Головатий, який пройшов тут шлях від майстра-технолога до директора заводу, щоб врятувати підприємство, 1999 року разом із колективом на базі цеху з виробництва ковбасних виробів створив ВАТ “Ковельські ковбаси”.
“Починали ми з 8 тонн продукції в місяць, сьогодні маємо понад 100 тонн ковбасних виробів за цей самий період. Спочатку реалізовували продукцію в межах Ковеля, до речі, й сьогодні тут продають її найбільше — 40 тонн щомісяця, — розповідає голова правління ВАТ Володимир Головатий. — З перших днів своєю філософією обрали якість продукції. Це означає, що виготовляємо її з м’яса”. Але робимо й таку, в якій є білкові замінники. Її всього 10% від загального випуску, і виготовляємо цю продукцію на замовлення клієнтів, які беруть дорогу м’ясну, але для асортименту хочуть мати й дешевшу.
“Мабуть, якісну м’ясну продукцію важче реалізувати?” — запитую у Володимира Головатого. “Вже ні. Сформувався контингент споживачів, які купують саме таку продукцію. Сьогодні часто людина з невеликими статками просить краще сто грамів ковбаси, але якісної”, — відповідає він.
Як з’ясовується в розмові, підприємство на 90% забезпечує себе волинською сировиною. Має домовленості як з товарними господарствами, так і з населенням. “Наші затрати не дають змоги платити високу ціну, але ми є надійними партнерами. І наші постачальники це цінують. Вони знають, що сировину ми заберемо обов’язково, гроші за неї також заплатимо обов’язково, в разі чого — завжди можемо домовитись, знайти компроміс. У скрутну годину прийти на допомогу нашим постачальникам, допомогти фінансово. Якщо не ми, то хто? Мабуть, цим і завоювали надійних постачальників, — пояснює голова правління. Підприємство має власну переробку. Тож м’ясо використовуємо у виробах охолоджене і в жодному разі не заморожене!
Індивідуальну роботу ведемо не лише з кожним постачальником сировини, а й з реалізаторами продукції. І до кожного регіону — окремий підхід. Тому що, як з’ясувалось, наприклад, покупець зі Львова відрізняється своїми смаками та уподобаннями від покупця з іншого міста. Тут люблять, щоб через прозору оболонку або на розрізі було видно шматочки м’яса чи сала, щоб не були вони дуже подрібнені, тут віддають перевагу натуральним продуктам. Як, до речі, не користується попитом ковбаса в поліетиленовій плівці. Хоча й на самому підприємстві до неї ставляться як до затратного й вимушеного кроку із збереження товарного вигляду і якісних параметрів ковбаси, що може потрапити на прилавки магазинів, де не завжди дотримуються всіх потрібних умов зберігання.
Щоб краще вивчити смаки покупців, проводять презентації безпосередньо в магазинах. Найбільш допитливими виявились львів’яни. Коли проводили дегустації-продажі продуктів дитячого харчування, серед яких сосиски “Малюк”, сардельки “Школярик” та інші, то їх реалізація збільшувалась. Для порівняння: в Луцьку саме продукції дитячого харчування купують менше. Це все враховує відділ маркетингу й збуту “Ковельських ковбас”. Є ще один аспект — робота із самими торговими підприємствами. Зокрема, враження про столичні заклади у Володимира Головатого не найкращі: “Київ ми дуже поважаємо, але, на жаль, тут до нас ставляться зверхньо. І наша філософія — бути лише присутніми, але не більше. Ми точно знаємо, що на цьому ринку нічого не заробимо. Там непаритетні стосунки торгівлі з виробниками. Диктуються зовсім не вигідні умови, на зразок проплати через 70 діб, і то без договорів. Хочеш — залишай товар. Натомість в інших містах усе робиться згідно з умовами договорів: проплатити можуть і через сім днів, і через 21, як домовимось. Але все надійно”.
Велику увагу у ВАТ “Ковельські ковбаси” приділяють і безпосередній роботі з продавцями. “Це не є нашим ноу-хау, — каже Володимир Петрович, — але ми робимо це вже багато років і вважаємо, що так треба робити. Ми даємо інформацію про продукцію, яких умов зберігання потребує та чи інша ковбаса. Дуже багато таких випадків, що продавці навіть не мають можливості її покуштувати. Власник магазину забороняє це робити. Як може продавець пропонувати виріб, коли він нічого про нього не знає? Коли він “Московську” називає твердою ковбасою, а такого терміну взагалі немає. Тож розповідаємо, починаючи від сировини й завершуючи поясненням, як треба розрізати ковбасу. І від того є результат”.
 В асортименті підприємства близько ста видів продукції, є вироби, які “живуть” десятиліттями, є й інші, за які покупець не захотів “голосувати” своїм гаманцем — їх знімають з виробництва. Тому асортимент постійно обновлюємо. “Ковельські ковбаси”, хоч як це дивно, не мають власного магазину, бо голова правління твердо переконаний у тому, що кожен повинен займатися своєю справою. Виробництво — виробляти, торгівля — торгувати. А завдання держави — створювати для цього умови.
За словами голови правління ВАТ “Ковельські ковбаси” Володимира Головатого, підприємство працює завжди з перспективою, і це завдяки тому, що команда, яка вже понад два десятиліття організовує виробництво, має прекрасний склад як управлінців і технологів, так і рядових працівників. Гасло: “Кадри вирішують усе” — тут знайшло своє практичне підтвердження. “Можна мати надсучасне обладнання, можна мати чудові приміщення, але, не маючи команди виконавців, — не буде продукції. Найцінніше, що ми маємо на нашому підприємстві, — це кадри”, — переконаний Володимир Петрович.
Тож є з ким здійснювати й плани. Постійне завдання — не втратити того, що досягли. У перспективі — добавляти в рік по 10% до обсягів виробництва. Готуються “Ковельські ковбаси” і до вступу в СОТ. Робиться все, щоб продукція дорогого цінового сегмента була сертифікована, щоб була вона якісна, щоб покупець віддавав перевагу тільки їй. Серед відзнак підприємства: “Кращий вітчизняний товар 2004 року”, “Кращі товари Волині”, “Кращий роботодавець Ковельського району”. Тож гасло підприємства: “Наші ковбаси — столу прикраса” — не є перебільшенням.

Інтерв'ю
Раїса Вожегова, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, директор Інституту зрошуваного землеробства
Інститут зрошуваного землеробства НААН України посів 1-е місце серед експортерів наукоємної продукції та отримав Міжнародний сертифікат «Експортер року». Його керівника - доктора сільськогосподарських
Валерій Давиденко, народний депутат України
Чутки про відставку Кутового, підтримка кооперативного руху і малих виробників ці та інші актуальні питання propozitsiya.com погодився висвітлити народний депутат України Валерій Давиденко. 

1
0