Спецможливості
Статті

Племінні ресурси качок, гусей та індиків в Україні

05.06.2008
284
Племінні ресурси качок, гусей та індиків в Україні фото, ілюстрація
Поки що в Україні немає жодної великої птахофабрики з виробництва м’яса качок, гусей та індиків, проте існує низка племінних підприємств, що виводять та реалізують гібридний і чистопородний молодняк.

Розведенням качок, гусей, індиків на м’ясо займаються невеликі господарства та населення. Щоб забезпечити їх добовими каченятами, гусенятами й індичатами, в Україні створено мережу племінних господарств. Головним чином — це племптахорепродуктори другого порядку, які займаються виведенням і реалізацією гібридного молодняку (якщо вони розводять крос) або чистопородного (в разі розведення порід).



Качки


За даними атестації племінних господарств, проведеної в кінці 2005 року, в Україні налічується 44 племінних стада з розведення кросів та порід качок. Із них 1 племінний завод (ПЗ), 3 племптахорепродуктори першого порядку (ППР-1) і 40 племптахорепродукторів другого порядку (ППР-2).


Серед птиці, яку розводять у цих племінних птахогосподарствах, найпоширеніший крос Благоварський. Племінну роботу з ним проводить племзавод “Коробівський” Черкаської області. Для оновлення вихідних ліній цього кросу в 2005 році в господарство завезено новий генетичний матеріал. При племзаводі функціонує племптахорепродуктор 1-го порядку, з якого батьківські форми реалізують ППР-2. Є в господарстві й батьківське стадо.


 Крім кросу Благоварський, в трьох ППР-2 утримують крос Темп білоруської селекції, в одному — крос Медео, ще в одному — угорський крос Компакт-94.


Усі ці кроси дволінійні, з великою живою масою каченят у забійному віці (сім тижнів), із високим вмістом жиру в тушці (34–37%), тому їх ще називають “жирною качкою”. За живою масою ці кроси мало різняться, бо всіх їх створено на базі спеціалізованих за певними ознаками ліній пекінської породи, але крос Благоварський має значно вищі показники виведення молодняку — 78% проти 65–70% в інших кросів (табл. 1).


Крім батьківських форм кросів, у деяких ППР-2 розводять різні породи качок: пекінська — в чотирьох репродукторах; українські білі, сірі, глинясті, чорні білогруді (рис. 1). З українськими білими і сірими качками є ППР-1 і ППР-2, з іншими — тільки ППР-2. У невеликих обсягах (по 450–500 голів на породу) зберігають ці чотири породи в генофондному стаді ДП “Дослідне господарство “Борки” Інституту птахівництва УААН. Там з ними проводять масову селекцію з типізації та підтримання біологічно-екстер’єрних особливостей кожної із порід.


У ТОВ “Колос” Конотопського району Сумської області розводять попу-ляцію мускусних качок, а в ЗАТ “Новоазовська птахофабрика” Донецької області — породу угорська К-99.


Як видно з таблиць 1 і 2, українські породи качок, порівняно з “жирними” кросами та породами, мають дещо нижчу живу масу як у сім тижнів, так і в до-рослому віці, але в тушці цих качок значно менше жиру — 23–27 % проти 34–37% у “жирних” порід і кросів.


 


Гуси


Для одержання гусячого м’яса в Україні використовують різні породи гу-сей, які можна поділити на дві групи:


 



  • важкий тип — велика сіра, велика біла, тулузька, угорська біла й сіра, ле-гарт;

  • середній та легкий тип — італійська біла, горківська, ліндовська, кубанська, роменська, рейнська біла.

 


Найбільшого поширення в Україні набула велика сіра порода вітчизняної селекції. Створено її в Інституті птахівництва УААН унаслідок схрещування різних порід і послідовної спрямованої селекції одержаної гібридної популяції в напрямі підвищення живої маси як молодняку в забійному віці, так і дорослої птиці, виходу м’яса в тушці, поліпшення м’ясних форм будови тіла. Удоскона-лення цієї породи в напрямі підвищення несучості, виведення та живої маси молодняку здійснюють на племзаводі “Роздольне” Харківської області під ме-тодичним керівництвом співробітників відділу селекції і генетики Інституту птахівництва УААН.


У племптахогосподарстві “Роздольне” працює також племзавод, на якому вдосконалюють недавно створену породу гусей — велику білу. За основними го-сподарсько-корисними ознаками ця порода близька до великої сірої, але цінною особливістю великих білих гусей є їх аутосексність. Гусенят у добовому віці можна розділити на самочок і самців за кольором пуху: самочки — з темними плямами на голові й спині, а самці — світлі (рис. 2).


Такі самі м’ясні якості, але вищу плодючість (вихід гусенят від однієї самки) за рахунок вищих показників несучості й виведення молодняку мають великі білі та великі сірі гуси угорської селекції, яких завезли в Україну з Угорщини і вже кілька років розводять у сільськогосподарському підприємстві “Маргус” Таращанського району Київської області.


Заводську роботу з тулузькою породою розпочато   на   племзаводі     ТОВ “Фірма “Агропроменерго” (раніше – племзавод “Україна”) Дніпропетровської області. Селекцію спрямовано на стандартизацію птиці за живою масою, на підвищення несучості та виведення молодняку, розширення поголів’я цієї породи.


Два-три роки тому в Україну завезли важких гусей породи легарт, виведених у Данії, та колуш білий угорської селекції.


Гуси середнього типу, порівняно з важкими породами, мають меншу живу масу, але вищі показники несучості й виведення гусенят.


 


Індики


Для забезпечення товаровиробників, які займаються вирощуванням індиків на м’ясо, добовим молодняком, у племгосподарствах України розводять два кроси: середнього типу — Харківський 56 і важкого — BUT-8.


Крос Харківський 56 (рис. 3).  Створено в Інституті птахівництва УААН. До його складу входять дві лінії білої широкогрудої породи: п’ята — батьківська з підвищеною живою масою і шоста — із вищими, ніж у лінії п’ять, відтворними якостями (несучість, виведення молодняку).


Поглиблену селекційно-племінну роботу з вихідними лініями цього кросу проводять на племзаводі “Державне підприємство “Дослідне господарство “Борки” Інституту птахівництва УААН у напрямі підвищення виходу індичат від одної несучки п’ятої материнської лінії і живої маси в шостій батьківській лінії. Завдяки цьому в гібридів спостерігається гетерозис за інтенсивністю росту.


Характеристика фінального гібрида. Жива маса: у віці 12 тижнів — 4,4, у 17 тижнів — 6,7 кг; витрати корму на кілограм живої маси: за 12 тижнів вирощування — 2,6, за 17 тижнів — 3,4 кг; збереженість — 96%.


Цим кросом укомплектовано два племптахорепродуктори в Донецькій області: ЗАТ “Новоазовська птахофабрика” і ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”.


Крос BUT-8. Розведенням прабатьківського стада цього дволінійного кро-су займається племптахорепродуктор 1-го порядку приватної фірми “Агроім-пекс”, що в Зміївському районі Харківської області. Це єдине в Україні племін-не господарство з розведення цього кросу. Воно має також батьківське стадо, з якого реалізує виробникам м’яса добовий гібридний молодняк.


За даними бонітування стада ППР-1 ПФ “Агроімпекс” у 2005 році, жива маса молодняку в 16-тижневому віці становила: в п’ятій материнській лінії у самок 5,3 кг, у самців — 8,3 кг; у восьмій батьківській лінії, відповідно, — 6,5 і 10,8 кг за збереженості 87–89%. Несучість п’ятої материнської лінії становила 85 штук, виведення молодняку — 70–75%.


 


Страуси


Останніми роками в Україні все більше з’являється такої екзотичної птиці, як страуси. Використовують їх в основному для одержання ніжного дієтичного делікатесного нежирного м’яса з низьким вмістом холестерину та бажаним для здоров’я людини співвідношенням ненасичених та насичених жирних кислот. Шкіра страусів є цінною сировиною для виготовлення галантерейних виробів (куртки, гаманці, рукавички тощо).


Кількість господарств з розведення в Україні чорних африканських страусів з кожним роком зростає. Для подальшого розширення поголів’я цього виду птиці в 2005 році було атестовано шість племінних господарств, у кожному з яких налічувалось понад 30 голів страусів.


Це такі господарства:


 



  • СВАТ “Гайсинське підприємство з племінної справи у тваринництві”, Вінницька область;

  • ЗАТ “Агро-Союз”, Синельниківський район, Дніпропетровська область;

  • ПСП “Краснолиманська страусина ферма”, Донецька область;

  • ТОВ “Перкос”, Хустський район, Закарпатська область;

  • ТОВ “Ясногородська страусина ферма”, Макарівський район, Київська область;

  • ПП “Аграрна фірма “Хлібодар”, Баштанський район, Миколаївська об-ласть.

Інтерв'ю
Теплица
Сучасне життя диктує необхідність ІТ- модернізації вітчизняних агропідприємств, проте новітніми технологіями поки що володіє лише десята частина підприємств. 
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних

1
0