Спецможливості
Статті

Підходи до грунтоощадного землеробства

05.06.2008
88
Підходи до грунтоощадного землеробства фото, ілюстрація
Цей матеріал було оприлюднено під час Міжнародної конференції “Самовідновлюване ефективне землеробство на основі системного підходу NO-TILL”. Конференція відбулася 20–23 листопада на базі корпорації “Агро-Союз”.

На жаль, система грунтоощадного безорного землеробства (No-Till) не має сторічного досвіду використання, який є в систем з використанням плуга. Тому потрібно визначити вплив агрономічних і агротехнічних чинників на вирощування сільгоспкультур та оцінити, як на сільгоспкультурах позначається зміна методів обробітку грунту. Іншим важливим моментом є збереження і відновлення родючості грунтів, призупинення ерозійних процесів. Запобігання ерозії у кінцевому підсумку зменшить кількість потрібних для виробництва сільгосппродукції добрив.


Землеробські системи No-Till мають як сильні, так і слабкі сторони. Сільгоспвиробники,  не знайомі із цим методом, можуть дивуватися, що грунтоощадне землеробство розглядають як рівноцінне або навіть переважаюче інші системи. Проте вправний сільгоспвиробник може заробити на сильних сторонах No-Till і, водночас, розробити стратегію, яка б мінімізувала втрати у категоріях, де вплив No-Till  негативний. Це означає, що слід більше акцентувати на адаптації управлінських технологій, які б дали змогу використовувати найсильніші переваги грунтоощадного землеробства.


Сівозміни
Система No-Till повинна контролювати всі аспекти чергування культур та їхні характеристики. Слід враховувати такі чинники:
  Водоспоживання
  Снігоутримуюча здатність
  Патогени
  Життєві цикли комах
  Фітотоксичність
  Контроль над популяцією бур’янів
  Можливість чергування різних гербіцидів
  Потенційна прибутковість
  Технологічне обладнання
  Оптимальна ширина рядків
  Строки посівних і збиральних робіт
  Стримуючі та заохочувальні фактори фермерських програм
  Прийнятність для ринку
  Дані про опади минулих років та прогнози


Найперше слід розглянути культури за водоспоживною здатністю. Скажімо, кукурудза і сорго — злакові культури з високою нормою водоспоживання, тому можуть займати однакову нішу в сівозміні. Те саме можна сказати про олійні — сою та соняшник. У посушливих районах фермерам краще сполучати культури з високою і низькою нормами водоспоживання, а в районах з добрим рівнем опадів — використовувати більше культур із високою водоспоживною здатністю.
Щоб краще зрозуміти сутність фактору водоспоживання, розподілимо культури за мірою зростання цієї властивості з відповідними коефіцієнтами: пар — 0, низьке водоспоживання — 1, високе — 2. Для кожної сівозміни визначимо середню норму водоспоживання.
Нижче подано перелік потенційних сівозмін. Він не претендує на повноту, але вказує на планування з урахуванням фактора інтенсивності водоспоживання. 
  Озима пшениця — пар: 0,5
  Озима пшениця — озима пшениця — пар: 0,66
  Озима пшениця — кукурудза — пар: 1,0
  Озима пшениця — кукурудза — просо —пар: 1,0
  Озима пшениця — кукурудза — просо: 1,33
  Озима пшениця — кукурудза — льон: 1,33
  Озима пшениця — соя — яра пшениця: 1,33
  Озима пшениця — кукурудза — соя — ячмінь: 1,33
  Озима пшениця — кукурудза — соя — яра пшениця: 1,5
  Озима пшениця — соя — кукурудза — льон: 1,5
  Яра пшениця — соя: 1,5
  Яра пшениця — соя — кукурудза: 1,66
  Кукурудза — соя: 2,0


Проведені в Акроні (США) дослідження (де сівозміна озима пшениця — пар переважала в традиційній орній системі) показали велику прибутковість у разі застосування сівозміни озима пшениця — кукурудза — просо — пар у системі No-Till. Традиційна сівозміна давала менше прибутку, ніж інтенсивна нова. Ці дані було одержано за теплих сухих умов (середньорічна норма опадів — 406 мм).
    Сівозміни за традиційного землеробства в цьому районі зазвичай складаються з 50% зернових культур (інтенсивність водоспоживання — 1,5 і менше). Проте результати дослідження показали збільшення прибутковості сівозміни яра пшениця — озима пшениця — соняшник у разі застосування методу No-Till порівняно із застосуванням тієї самої сівозміни на орних землях або за менш інтенсивної сівозміни (яра пшениця — пар), незалежно від способу обробітку грунту.
З’ясувалося, що сівозміни No-Till на грунтах із середньою та доброю вологоємністю навіть у дуже посушливих районах більш прибуткові за інтенсивності водоспоживання понад 1. Так, річний рівень опадів у районі Редфілда (Південна Дакота) становив 299, 424 і 388 мм у 1987, 1988 і 1989 рр., відповідно. Сівозміни яра пшениця — соя, кукурудза — соя і кукурудза — соя — яра пшениця дали 55, 53 і 42 дол./га чистого прибутку порівняно з 11–23 дол./га за менш інтенсивних сівозмін. Навіть за такого сухого циклу сівозміни з показником інтенсивності понад 1,5 дають прибуток більший ніж удвічі порівняно з традиційними системами землеробства. Коли було визначено середні показники за період з 1988 по 1991 рр. у Редфілді, сівозміна кукурудза — соя виявилася найприбутковішою, далі йшли соя — яра пшениця і кукурудза — соя — яра пшениця.
Дуже важливо, щоб фермер під час вибору сівозміни у системі No-Till оцінив стан довкілля, грунтів і власних фінансів. Вибір менш інтенсивних сівозмін буде безпечнішим під час вирощування культур у посушливі роки. Інтенсивніші сівозміни мають більший потенціал прибутковості, але й тягнуть за собою збільшення ризиків. Грунти з обмеженою водоутримувальною здатністю потребують простіших сівозмін.


Обладнання
Різниця між системами землеробства полягає, зокрема, в кількості пожнивних решток, що перебувають на поверхні грунту під час сівби. Багато фермерів, які вважають, що застосовують мінімальний обробіток або принципи ощадного землеробства, залишають на поверхні грунту менше 10–20% рослинних решток. Отож їх ліпше зараховувати до послідовників традиційного землеробства. Так само деякі види сівалок No-Till спричинюють істотне пошкодження грунтової поверхні й залишають не більше 30% наземного рослинного покриву. Фермери, які застосовують ці сівалки, використовують систему мінімального орного обробітку, а не метод No-Till.
   Для реалізації методу No-Till фермерові знадобляться відповідна сівалка, трактор і обприскувач. Цей набір машин має бути спроектований для руху по технологічних коліях.
Розміри комбайна й жатки також важливі. Великі комбайни з широкими жатками потребують великих зернових бункерів. Це створює надвисокі навантаження на вісь, що призводить до глибокого ущільнення грунту. Великі комбайни з широкими жатками не можуть рівномірно розподілити подрібнену солому по всій ширині захвату, отож значна частина проблем у методі No-Till може бути пов’язана саме з нерівномірним розподіленням пожнивних решток. Тому іноді потрібно купувати додаткове обладнання, яке поліпшує якість роботи жатки.
   Боронування перпендикулярно рухові комбайна із застосуванням борони з пружинними зубцями є чудовою альтернативою в разі відсутності соломорозкидача. Якщо таке боронування провести одразу після збиральних робіт, забезпечується добре розподілення соломи по полю, але зменшується здатність до снігозатримання. Якщо боронувати навесні, розподілення пожнивних решток буде хаотичне.
Фермери, які вдаються до методу No-Till, повинні мати якісний обприскувач і вміти ним користуватися. Вітрозахисні пристрої зменшать можливості нецільового потрапляння гербіцидів. База самохідного обприскувача має дорівнювати базі трактора і ширині технологічної колії. На всьому обладнанні треба застосовувати вузькі високі колеса, щоб мінімізувати ділянки ущільненого грунту й зменшити ширину міжрядь. Гусенична техніка також доволі придатна для сівби, але нині вона не надто економічна.
   Розглянемо три типи сівалок, які можна застосовувати у системах No-Till: з анкерними сошниками, пневматичні та дискові. Перевагою сівалки з анкерним сошником є її здатність пересувати пожнивні рештки й грунт із насіннєвого рядка. Це зменшує ймовірність захворювань коріння та знижує фітотоксичний ефект, якщо сівозміни застосували неправильно.
Недоліком сівалки з анкерним сошником у системі No-Till є недостатній контроль глибини висівання і нерівномірність розподілення пожнивних решток. Крім того, така сівалка має тенденцію розмазувати верхній шар грунту в умовах підвищеної його вологості, що, своєю чергою, викликає проблему кіркоутворення. Застосування сівалки з анкерним сошником сприяє також загортанню насіння дрібнонасінних трав. Отож ці сівалки не дуже придатні для застосування у технології No-Till. З переліку сівозмін, які ми запропонували як приклад, лише в сівозміні озима пшениця — пар можливе використання сівалки з анкерним сошником за умови доброго очищення від пожнивних решток. Сівалку з анкерним сошником можна також застосовувати в сівозмінах, де є кукурудза й просо, але разом із кукурудзяною сівалкою.
  Пневматичні сівалки оснащені здебільшого сошниками анкерного типу або культиваторною лапою. Однак культиваторні лапи більше ушкоджують грунт, ніж прямі сошники, і забиваються пожнивними рештками. Тому пневмосівалками з культиваторними лапами можна користуватися в системі мінімального орного обробітку, а не в No-Till.
   Сівалки з анкерними сошниками і пневматичні сівалки з культиваторними лапами в процесі роботи виносять брили грунту й каміння на поверхню, а це, своєю чергою, породжує проблеми під час збирання таких культур, як соя.
І ось нещодавно деякі виробники почали випускати дискові сошники, призначені для сівби пневматичними сівалками у безорній системі. За умов дотримання контролю над глибиною висівання і встановлення потрібного тиску ці машини можуть бути корисними для багатьох фермерів.
   Третя категорія рядкових сівалок характеризується дисковими сошниками. Існує велика кількість різновидів дискових сошників і, відповідно, вони в різних ситуаціях працюють по-різному. Взагалі перевагами нових дискових сошників є мінімальне пошкодження грунтової поверхні, вдосконалений принцип контролю глибини закладання насіння, звуження міжрядь і краще очищення від пожнивних решток. Потенційними недоліками (залежно від способу застосування й сівозміни) можуть бути проникнення стерні в насіннєву лунку, підсилення фітотоксичної дії, збільшення витрат на технічне обслуговування, висока ціна сівалки.
   Дискові сошники діляться на два класи залежно від специфіки їх використання в No-Till. У першому застосовано ножі для підрізання пожнивних решток і формування розрихленої зони, в яку традиційні насіннєві сошники вкладають насіння. У другому використано потужніші сошники, призначені як для зрізання пожнивних решток, так і для висівання насіння.



Далі буде

Інтерв'ю
Ів Піке, керівник підрозділу Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні
З бе­рез­ня цьо­го ро­ку підрозділ Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні очо­лив Ів Піке. За до­волі ко­рот­кий час він уже встиг відвіда­ти прак­тич­но всі регіо­ни Ук­раїни та оз­най­о­ми­ти­ся
Останнім часом площа пустельних і непродуктивних земель в світі постійно зростає. Пустелі вже займають понад 17 млн км2 або близько 12% всієї поверхні суші. Вчені всього світу стурбовані такою

1
0