Спецможливості
Техніка та обладнання

Підготовка бурякозбиральної техніки до польових робіт

15.07.2008
143
Підготовка бурякозбиральної техніки до польових робіт фото, ілюстрація
Цукрові буряки збирають, застосовуючи два способи: потоково-перевальний і потоковий. У системі агропромислового комплексу України найширшого застосування набув потоково-перевальний спосіб без ручного доочищення коренеплодів.

Вибір способу збирання коренеплодів залежить від відстані їх перевезення, наприклад: коли відстань перевезення не перевищує 15 кілометрів, то дві третини бурякозбиральних машин працюють за потоковим способом, а інші — за перевальним; якщо відстань від 16 до 20 кілометрів, то половина машин збирає потоковим, інші перевальним способом; а за умови, що відстань становить від 21 до 30 кілометрів, усе збирання провадять перевальним способом. Слід зауважити, що за достатньої кількості потрібної бурякозбиральної техніки, виконання вимог технології збирання й чіткої організації робіт збирання проводять ефективнішим потоковим способом. Здебільшого цукрові буряки збирають, застосовуючи комплекси машин, базу яких складають комбайни: Barigelli B/6 4x4; Garford Victor; КСП-2; Matrot M 41; Moreau GR; Lectra 4005; Stoll V 202; Spectrum MК2.
Одним із головних чинників ефективної і безперебійної роботи бурякозбиральної техніки під час польових робіт є вчасне і правильно проведене (відповідно до норм технічної документації) технічне обслуговування та відповідне регулювання машин. Відомо, що весь комплекс машин має бути готовим до проведення збиральних робіт за 20 календарних днів до початку сезону.
Головними причинами виникнення недоліків в організації підготовки техніки до польових робіт є насамперед незадовільне проведення обслуговуючих і ремонтних робіт, брак належної бази, потрібного ремонтно-технологічного обладнання, недостатня кількість висококваліфікованих спеціалістів і невідповідність методів обслуговування та ремонту фактичним потребам. Потрібно провести технічне переозброєння наявних і створити нові регіональні, обласні та міжрайонні сервісні центри з технічного обслуговування і ремонту складних сільськогосподарських машин та обладнання. Загальними недоліками відремонтованих машин є: неякісне регулювання, порушення вимог збирання, некомплектність, незадовільне затягування болтових з’єднань, підтікання мастила й пального, фарбування непідготовлених поверхонь. Причин цьому чимало, серед яких слід назвати: низьку виробничу культуру багатьох сільськогосподарських виробників, недостатність науково обгрунтованих на реальних дослідженнях технологій, коштів на сучасні посівні матеріали, хімікати тощо.
Аналіз відмов та причин їхньої появи свідчить, що від більшості з них можна було б убезпечитись, аби на підприємстві дотримувались регламенту технології, документації, удосконалювали роботи з діагностування й дефектації, посилили контроль тощо. Для якісного виконання операцій технічного обслуговування бурякозбиральної техніки під час зберігання на машинних дворах, пунктах технічного обслуговування, майданчиках і секторах її зберігання розроблено агрегат технічного обслуговування машин під час зберігання.
В основу технології, яка забезпечує потрібну надійність роботи машин із збирання буряків, покладено високу якість їх деталей і складових частин, вчасне проведення ремонтно-обслуговуючих робіт і монтажно-регулювальних операцій.
Дальший розвиток індустріалізації і комплексної механізації сільськогосподарського виробництва має відбуватися на основі розвитку сільськогосподарського машинобудування, його слід переорієнтувати на випуск усього набору машин для комплексної механізації виробничих процесів. Максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу, досвіду підприємств сільськогосподарського машинобудування зарубіжних країн, умов сільськогосподарського виробництва повинно бути спрямоване на випуск нового покоління високопродуктивних, нематеріаломістких, насичених автоматикою, гідравлікою й пневматикою машин, здатних забезпечити комплексну механізацію та автоматизацію всіх виробничих процесів.
Нині не кожне з сільськогосподарських підприємств може придбати машини для комплексної механізації виробництва. Тому слід забезпечити організацію машинно-тракторних станцій, сприяти великим агрофірмам у придбанні та ефективному використанні сучасних високопродуктивних машин.


Машини для збирання цукрових буряків:
конструкції та сучасні вимоги
Враховуючи особливості транспортування коренеплодів цукрових буряків на бурякоприймальні пункти цукрових заводів, використовують три найпоширеніші способи збирання: потоковий, перевальний і потоково-перевальний. За потокового способу збирання коренеплоди від бурякозбиральних машин доставляють безпосередньо на бурякоприймальні пункти. За перевального — коренеплоди від бурякозбиральних машин доставляють у польові кагати для тимчасового зберігання та дальшого доочищення з навантаженням буряконавантажувачами в транспортні засоби для перевезення на бурякоприймальні пункти. За потоково-перевального збирання поєднують потоковий та перевальний способи. Залежно від обраного способу збирання цукрових буряків і конструкції бурякозбиральних машин, можна здійснювати одно-, дво- й трифазне їх збирання. Однофазне збирання цукрових буряків здійснюють прямим комбайнуванням однією машиною — бурякозбиральним комбайном. Бурякозбиральні комбайни за кількістю одночасно зібраних рядків поділяють на 1-, 2-, 3- та 6-рядні. За наявністю бункера їх поділяють на бункерні й безбункерні. За способом агрегатування з енергетичним засобом бурякозбиральні комбайни поділяють на самохідні, монтовані, навісні та причіпні.


Самохідні бурякозбиральні комбайни
Самохідний бурякозбиральний комбайн — це спеціальний або універсальний енергетичний засіб, на якому встановлено, змонтовано, напівначіплено, начіплено, причеплено виконавчі механізми, які за один прохід машини по полю здійснюють усі технологічні операції зі збирання гички та коренеплодів цукрових буряків. Гичкорізи бурякозбиральних комбайнів можуть бути обладнані різальними апаратами копірного, роторного, турбобітного, шабельного, шнекового та стрічкового типів. У конструкціях бурякозбиральних комбайнів найбільшого поширення набули різальні апарати роторного типу. Такий апарат — це вал (порожниста труба), на якому шарнірно прикріплено Г-подібні ножі. На цьому самому валу можуть бути закріплені щітки та била для доочищення головок коренеплодів. Гичку цукрових буряків використовують як корм для тварин або органічне добриво. Залежно від використання гички, гичкозбиральні модулі комбайнів мають різні конструктивні особливості. У разі використання гички на корм бурякозбиральні комбайни обладнують стрічковими або прутковими навантажувальними транспортерами. Нині здебільшого використовують стрічкові транспортери. Вони менш металомісткі та енергоємні, ніж пруткові. У разі використання гички як органічного добрива її розкидають по полю. Для цього використовують різні конструкції розкидачів. Якщо гичку розкидають по полю у вологих умовах роботи або під час атмосферних опадів, зафіксовано ускладнення руху автотранспорту, який відвозить коренеплоди. У вітряну погоду під час розкидання гички її соки забруднюють лобове скло автотранспорту. За таких умов роботи практикують відмикання розкидача, й гичку вкладають у валок. Без подальшого перерозподілу гички з валків по всій зібраній площі поживні речовини в грунті розподіляються неоднаково. Це впливає на рівномірність розвитку та продуктивність нової культури в сівозміні. Крім того, під час розкидання гички по полю на забур’янених ділянках бур’ян штучно розсівається. Для найефективнішого використання гички цукрових буряків її слід збирати на корм або переробляти на органічні добрива в спеціальних місцях (гноєсховищах). Щоб поліпшити очищення головок коренеплодів від решток гички, в конструкціях гичкозбиральних агрегатів використовують пасивні та активні дообрізувачі. Найчастіше використовують пасивні дообрізувачі з фіксованою або автоматичною системою регулювання висоти дообрізування. Бурякозбиральні комбайни оснащують пасивними або активними викопувальними робочими органами. Пасивні викопувальні органи — це такі знаряддя та пристосування, які в динаміці стало виконують технологічний процес і не потребують приводу. До пасивних робочих органів належать: безприводні дискові, полозково-дискові, лемішні та полозково-ножові копачі. Активні викопувальні органи — це такі знаряддя та пристосування, які в динаміці стало виконують технологічний процес і мають примусовий привод. До активних робочих органів належать: бральні, приводні дискові, ротаційно-вилчасті, лемішно-коливальні копачі.
У розвинутих європейських країнах останнім часом із впровадженням сучасних бурякозбиральних машин встановлено жорсткіші вимоги до забрудненості сировини для переробних підприємств, що спонукало машинобудівні фірми обладнувати комбайни ефективнішими копачами та потужними очисниками вороху або ж запроваджувати проміжне польове зберігання зібраного врожаю біля доріг із твердим покриттям з дальшим інтенсивним доочищенням навантажувачами-доочисниками. Це посприяє зменшенню на 40–60% кількості грунту та рослинних решток, які потрапляють на переробні підприємства.
Очисні робочі органи, які у бурякозбиральних комбайнах встановлюють безпосередньо за копачами, за конструкцією поділяються на турбінні, кулачково-бітерні, вальце-шнекові та прутково-транспортерні. Кулачково-бітерні, вальце-шнекові та прутково-транспортерні типи очисників можуть між собою поєднуватися в різні конструкційні комбінації. Для додаткового очищення коренеплодів від землі та рослинних решток під час їхнього транспортування в бункері або технологічному транспорті в конструкціях бурякозбиральних комбайнів здебільшого використовують пруткові транспортери. Як тягові ланки використовують ребристі гумові стрічки або ролико-втулкові ланцюги. Загальні компонувальні схеми самохідних бурякозбиральних комбайнів відпрацьовані в двох типових варіантах: із заднім і переднім розміщенням двигуна і відповідним зміщенням бункера. Заднє розміщення двигуна характерне для неуніверсальних, суто збиральних машин, а переднє — для універсальних шарнірно-блочних, які змонтовано за модульним принципом, завдяки чому вони можуть ширше використовувати енергомодуль.
Аналіз свідчить, що розвиток елементної бази сприяє створенню компактніших гичковидаляючих модулів із подрібненням і розкиданням гички по полю та потужних очисників вороху. Це зумовлює розробку досконаліших самохідних машин для збирання цукрових буряків бункерного типу для 1–2-фазного збирання.
Слід зазначити, що за останні 15–20 років еволюція розвитку бурякозбиральних машин відбувалася в напрямі обладнання їх спочатку бункерами-компенсаторами місткістю 1,5–3,5 т. А потім, зі збільшенням потужності двигунів внутрішнього згоряння до 250–300 кВт і створенням ефективних гичкозбиральних модулів та очисників, місткість бункера збільшували поетапно — до 10–12, 15–18, 20–25 т. Це пояснюється не лише зростанням спеціалізації агрофірм і концентрацією підприємств цукрової промисловості, а й технічними, технологічними та економічними перевагами, такими як: підвищення продуктивності та якості збирання, скорочення терміну збирання, зменшення потреби в транспорті (автомобілях, тракторах, причепах). Це сприяє підвищенню надійності комплексів машин для збирання цукрових буряків завдяки зменшенню кількості їх ланок у технологічному процесі. Практично всі провідні фірми світу створили сучасні самохідні комбайни, які оснащено бункерами.
Усі комбайни оснащені бункерами для нагромадження зібраних коренеплодів. Місткість бункерів — від 4 до 40 м3. Бункери невеликої місткості (4–4,5 м3) розміщено ззаду комбайнів, середньої (12,5–25 м3) та великої (40 м3) — між переднім і заднім мостами. Комбайни з великою місткістю бункерів оснащено трьома мостами. Завдяки оснащенню бункерів високопродуктивними вивантажувальними транспортерами, досягається швидке вивантаження коренеплодів навіть із бункерів великої місткості. Отже, останнім часом розробка потужних і надпотужних конструкцій самохідних бурякозбиральних машин здійснюється в напрямі підвищення потужності двигунів — від 300–350 до 420–510 к. с. і переходом із двовісної на тривісну ходову систему (6 х 6). Надпотужні бурякозбиральні комбайни фірм Kleine, ROPA та інших з місткістю бункера 25–35 і 40 м3 комплектують профільними шинами та розосереджують їх розміщення за шириною захвата для забезпечення рівномірного ущільнення грунту. Тривалість вивантаження — не довше 1 хв. Більшість самохідних комбайнів — шестирядні, але є й трирядні. Маса шестирядних самохідних комбайнів — 15100–25200, трирядних — 9500–12900 кг. Потужність двигунів, установлених на шестирядних самохідних комбайнах, — 200–480, на трирядних — 180–260 к.с. Для полегшення обслуговування самохідні комбайни оснащено автоматизованими системами водіння по рядках і регулювання глибини ходу викопувальних органів, системами автоматичного контролю технологічних і технічних параметрів, системами централізованого автоматичного змащування всіх вузлів, бортовими комп’ютерами, зручними постами керування, комфортабельними кабінами з кондиціонерами та опаленням, потужним електроосвітленням. Деякі моделі комбайнів передбачають можливість бічного зміщення мостів для запобігання проходженню коліс по одному сліду та зменшення ущільнення грунту. Передбачено також можливість поворотів передніх і задніх коліс у різні боки (для зменшення радіуса повороту) та в один бік (для забезпечення бічного зміщення всієї машини — система “крабового” ходу). Застосовують також повороти задніх коліс під певним кутом до напрямку руху та їх автоматичну фіксацію в повернутому положенні — для запобігання знесенню машини під час роботи на поперечних схилах. Завдяки фронтальному розміщенню гичкозбирального й викопувального модулів, що автоматично спрямовуються по рядках, і спеціальним технологічним люфтам активних лемішно-коливальних копачів (±20–30 мм), створюються умови для спрощення й поліпшення виконання технологічного процесу в цілому. Велика протяжність очисного тракту (10–12 м) зі зміною напрямків руху та створенням турбінними очисниками значних інерційних зусиль забезпечують належне очищення коренеплодів від землі, рослинних решток і навіть часткове обминання необрізаної гички у технологічному потоці. Наявність бункерів місткістю 12,5–25 м3 дає змогу формувати великі польові кагати на одному кінці поля. Із збільшенням місткості бункера до 40 м3 коефіцієнт робочих ходів і продуктивність комбайна зростають на 15–20%. Завдяки оснащенню комбайнів із великою місткістю бункерів тримостовими ходовими системами з гідростатичним приводом і широкопрофільними шинами (завширшки близько 1,1 м), машини восени мають високу прохідність, а активні лемішно-коливальні копачі, потужні шнекові та турбінні очисники працюють і у вологих умовах, і на важких суглинках. Поширенню самохідних потужних шестирядних бункерних комбайнів сприяє їх висока технологічна й технічна готовність працювати навіть за несприятливих пізньоосінніх перезволожених умов, а також бажання вилучити з роботи дорогий технологічний транспорт і мати на збиранні цукрових буряків тільки одного машиніста. Самохідні бурякозбиральні комбайни виробляють фірми: Franz Kleine, Holmer, Stoll, ROPA (Німеччина), Matrot, Moreau (Франція), TIM (Данія), AGRIFAC, RIECAM, VREDO (Нідерланди), P.Barigelli&C, Italo svizzera (Iталія) та інші. В Україні найвідоміші такі самохідні бурякозбиральні комбайни: SF-10 фірми Franz Kleine (Німеччина), М-41МН фірми Matrot (Франція), GR-4000, LECTRA-4005 фірми Moreau (Франція), R26.45K та R26.50K фірми ROPA (Німеччина), KRВS фірми Holmer (Німеччина), SR-1800 i SR-2500 фірми TIM (Данія). Зарубіжні бурякозбиральні комбайни дорогі, їх використання ефективне в господарствах із високою врожайністю (понад 50 т/га) та великою площею висівання (сезонне напрацювання на комбайн має бути 600–800 га). Україні, яка вирощує цукрові буряки на площі 800 тисяч гектарів, доцільно виготовити власний самохідний бурякозбиральний комбайн, який би відповідав таким вимогам. Бурякозбиральні комбайни призначено для збирання гички чи розкидання її по полю та збирання коренеплодів з одночасним навантаженням у транспортний засіб або для нагромадження їх у бункері з дальшим перевантаженням у транспортний засіб. Бурякозбиральні комбайни обов’язково оснащують автоматичною системою керування напрямком руху машини міжряддями, системою автоматичного контролю за технологічним процесом робочих органів, обліком часу роботи, зібраної площі та за іншою інформацією із її збереженням і можливістю перенесення в комп’ютерну мережу. Робоча швидкість бурякозбиральних комбайнів має бути не меншою 6,0 км/год, транспортна — близько 20 км/год. Продуктивність за годину основного часу — не менше 0,54 га для дворядних, не менше 0,81 — для трирядних і не менше 1,62 га — для шестирядних комбайнів. Коефіцієнт надійності виконання технологічного процесу — не менше 0,98; коефіцієнт використання змінного часу — не менше 0,75. Бурякозбиральні комбайни мають забезпечувати 98,5% збору коренеплодів. У купі зібраних коренеплодів домішок повинно бути не більше 8,0%, у тому числі рослинних решток — не більше 0,20%. Пошкоджених коренеплодів може бути не більше 10%, у тому числі сильно пошкоджених — не більше п’яти. Питомі витрати пального повинні становити для дворядних — не більше 24,0 кг/га, для три- та шестирядних — не більше 30,0 кг/га. Напрацювання на відмову має бути не менше 50 годин основного часу, коефіцієнт готовності за оперативним часом — не менше 0,95. Питома сумарна оперативна трудомісткість усунення відмов — не більше 0,08 люд.год/год. Середньозмінний оперативний час технічного обслуговування (ТО) — не більше 0,40 год. Питома сумарна оперативна трудомісткість ТО — не більше 0,09 люд.год/год. Питома конструкційна маса на виконанні технологічної операції для дворядних комбайнів — не більше 4400 кг/м, для трирядних — не більше 5100 і для шестирядних — не більше 6500 кг/м. Питома матеріаломісткість для дворядних — не більше 9700 кг/га/год, для трирядних — не більше 11000 і для шестирядних — не більше 14400 кг/га/год. Оперативна трудомісткість переведення з транспортного положення в робоче і навпаки — не більше 0,10 люд.год. Дорожній просвіт — не менше 300 мм. Бурякозбиральні комбайни мають відповідати вимогам ДСТУ 2189–93: “Машини сільськогосподарські навісні та причіпні. Загальні вимоги безпеки” та ГОСТ 12.2.019–76 “Система стандартов безопасности труда. Тракторы и машины самоходные сельскохозяйственные. Общие требования безопасности”. Комбайни повинен обслуговувати один тракторист, витрати праці при цьому мають бути для дворядних — не більше 2,44 люд.год/га, для трирядних — не більше 1,64 і для шестирядних — не більше 0,82 люд.год/га. Річне завантаження — не менше 160 годин. Термін експлуатації комбайнів — вісім років.


Монтовані бурякозбиральні комбайни
 Монтований бурякозбиральний комбайн — це універсальний енергетичний засіб (самохідне шасі), на якому модульно монтують гичкозбиральний і коренезбиральний агрегати, бункер (за його наявності), навантажувальний транспортер та інші пристосування й вузли. Монтовані бурякозбиральні комбайни оснащують такими самими типами робочих органів, як і самохідні.
 
Причіпні бурякозбиральні комбайни
Усі причіпні бурякозбиральні комбайни мають міцну основну раму, на якій монтують гичкозбиральний і коренезбиральний модулі з механічними або гідравлічними системами приводів, бункер, встановлюють автономну гідросистему, систему автоматичного керування руху рядками. Причіпні бурякозбиральні комбайни оснащують бункерами-нагромаджувачами різної місткості. Однорядні комбайни агрегатують з енергозасобами, які мають двигуни потужністю 30–55 к. с., а дво- і трирядні — з енергозасобами на 75–120 к. с. Ширина міжрядь цукрових буряків, на яку розраховано комбайни, — 45 і 50 см. В окремих комбайнах передбачено можливість зміни ширини міжрядь у межах від 40 до 70 см. Маса комбайнів залежить від конструкції та ширини захвата. Для однорядних комбайнів вона становить 2400–2800 кг, дворядних — 3600–6300, трирядних — 5400–7020 кг. Усі комбайни розраховано на автоматичне розкидання гички по полю, але окремі їх моделі передбачають оснащення транспортерами або пристроями для навантаження гички в транспортні засоби. Зрізання гички причіпними комбайнами здійснюють у дві фази. Перша фаза — зрізання гички на рівні найвище розміщених головок коренеплодів з одночасним її подрібненням і розкиданням по полю (або навантаженням у кузов транспортного засобу, що рухається поряд). Друга фаза — дообрізування головок коренеплодів. Першу фазу зрізання гички здійснюють роторні гичкорізи з горизонтальним валом і шарнірно підвішеними до нього ножами, другу — дообрізувачі з пасивними гребінчастими копірами та пасивними ножами. Для викопування коренеплодів використовують лемішно-коливальні копачі, пасивні копачі — “полоз-сферичний диск”, пасивні дискові копачі. Аналіз свідчить, що бурякозбиральні комбайни нового покоління обладнують копачами коливального типу в різних модифікаціях, з частотою коливань від 3–5 до 10 Гц. Слід зазначити, що є розробки копачів із протифазним коливанням їхніх робочих органів.
На комбайнах, які оснащено дисковими копачами, застосовують диски системи “Опель”, що обертаються завдяки зчіплюванню з грунтом. Для цього на дисках є спеціальні грунтозачепи. Для очищення викопаних коренеплодів від землі та рослинних решток застосовують пруткові турбіни з бічними решітками. Транспортери — пруткові — виготовлені на основі прогумованих пасів. Усі комбайни обладнано автоматичними системами проходження рядками і регулювання глибини ходу копачів. Для полегшення обслуговування комбайнів застосовують електрогідравлічні системи керування. Щоб запобігти бічному спрацюванню під час роботи на полях із поперечними схилами, комбайни оснащують дисковими ножами-стабілізаторами та системами керування ходовими колесами. У ходових системах причіпних бурякозбиральних комбайнів застосовують колеса із широкопрофільними шинами для зменшення ущільнення грунту. Більшість комбайнів оснащено автономними гідросистемами для приводу робочих органів та для керування технологічним процесом. Найбільшого сучасного поширення набули дво- та трирядні причіпні бурякозбиральні комбайни фірм Franz Kleine, Stoll (Німеччина) і ТІМ (Данія). Це дворядні KR2 (Franz Kleine), V202 (Stoll), RATIONAL (Becker), MIISA/TE120 (АІМ) та трирядні V300 (Stoll), ROTIONAL (Becker), MIIІSA/TE120 (ТІМ). В Україні на КВП “ДКЗ” (Дніпропетровськ) серійно виробляють бурякозбиральний комбайн КСП-2. Причіпні бурякозбиральні комбайни в 60-ті роки виробляли у колишньому СРСР. Це СКД-2 та КСТ-3. У колишній Чехословаччині — ЗVСХ (“АГРОСТРОЙ”, ЙІЧИН), у ФРН — Automatic 3001/5002/5003/5500 (Franz Kleine), в Данії — KRB/S2RE, KRB/S301RE (ТІМ). Вимоги до якості виконання технологічного процесу монтованими та причіпними бурякозбиральними комбайнами аналогічні до самохідних. Двофазне збирання цукрових буряків здійснюють дві окремі машини: гичкозбиральна та коренезбиральна. В Україні серійно виробляють дві марки причіпних гичкозбиральних машин: МБП-6 виробництва КВП “ДКЗ”, БМ-6Б виробництва ВАТ ТеКЗ та машина МБК-2,7 виробництва КВП “ДКЗ” для збирання гички з кормових коренеплодів. Ці машини призначено для збирання гички на кормові цілі. Тепер вони недостатньо продуктивні, матеріаломісткі, енергоємні, складні та мають недостатній рівень надійності. Показники якості виконання технологічного процесу не повною мірою відповідають чинним вимогам НТД. Нині настала потреба мати в парку гичкозбиральних машин високопродуктивні, прості, маломатеріаломісткі та малоенергоємні гичкозбиральні й гичкозрізувальні машини, які б відповідали таким вимогам. Гичкозбиральні машини призначено для зрізання гички з коренеплодів, доочищення головок від незрізаних решток з одночасним навантаженням їх у транспортні засоби. Гичкозрізувальні машини призначено для зрізання гички з коренеплодів, доочищення головок від незрізаних залишків, видалення гички та рослинних решток із зони рядків із дальшим розкиданням її на вільне від буряків поле. Гичкозбиральні машини обладнують автоматичним регулюванням керування напрямком руху вздовж рядків. Гичкозбиральні та гичкозрізувальні машини можуть бути обладнані системою автоматичного контролю за виконанням технологічного процесу робочими органами, для обліку часу роботи та зібраної площі, іншої інформації з її збереженням і можливістю перенесення в комп’ютерну мережу.
Гичкозбиральні машини оснащували потужними ротаційно-лопатевими очисниками головок як індивідуальними для кожного рядка, так і суцільними лопатево-гвинтовими, встановленими під кутом до напрямку руху машини для вимітання рослинних решток із зони рядків. Згодом, зі створенням начіпних комплексів для роздільного дво-трифазного збирання і самохідних бурякозбиральних машин і переходом на двостадійне суцільне видалення гички з дальшим дообрізуванням головок коренеплодів, було розроблено компактні високопродуктивні гичковидаляючі та викопуючі модулі, використання яких зменшеншує потужність доочисників головок коренеплодів.
Робоча швидкість машин повинна бути не менше 6,0 км/год, а транспортна — близько 20 км/год. Продуктивність за годину основного часу — не менше 1,62 га. Коефіцієнт надійності виконання технологічного процесу — не менше 0,98, а коефіцієнт використання змінного часу — не менше 0,80. Коренеплодів із нормальним зрізом має бути не менше 85%, а коренеплодів із низьким зрізом — не більше 5%. Коренеплодів із гладкою поверхнею зрізу — 90%. Загальні втрати гички — не більше 10%. У купі має бути не менше 95% гички, грунту допускається — не більше 0,2%. Кількість необрізаної гички на коренеплодах — не більше 1,5%. Вибитих із рядків коренеплодів — не більше 0,1%. Питома витрата палива — не більше 9,0 кг/га для гичкозбиральних і, відповідно, 7,0 — для гичкозрізувальних машин. Напрацювання на відмову має становити не менше 50 год для гичкозбиральних і не менше 60 год — для гичкозрізувальних машин. Коефіцієнт готовності за оперативним часом повинен бути не менше 0,96. Питома сумарна оперативна трудомісткість усунення відмов — не більше 0,05 люд.год/год. Середньозмінний оперативний час ТО — не більше 0,30 год і не більше 0,25 год, відповідно. Питома сумарна оперативна трудомісткість ТО — не більше 0,05 і 0,04 люд.год/год, відповідно. Питома конструкційна маса на виконанні технологічної операції — не більше 1020 кг/м і не більше 400 кг/м, відповідно. Питома матеріаломісткість — не більше 2100 і 830 кг/га/год, відповідно. Оперативна трудомісткість переведення з транспортного положення в робоче і навпаки — не більше 0,10 люд.год. Дорожній просвіт — не менше 300 мм. Гичкозбиральні та гичкозрізувальні машини повинні відповідати вимогам ДСТУ 2189–93, мати автоматичну систему начіплення на енергетичний засіб, простоту заміни робочих органів, щоб їх міг обслуговувати один тракторист. Витрати праці повинні бути не більшими 0,77 люд.год/га за нормативного річного завантаження — 160 годин. Термін експлуатації машин — вісім років.
Використання в господарствах згаданих вище зарубіжних і вітчизняних машин для збирання цукрових буряків, може гарантувати вчасне збирання врожаю в Україні.


С. Карабиньош,
А. Новицький,
Національний аграрний університет

Інтерв'ю
Во­ло­ди­мир Яков­чук, ге­не­раль­ний ди­рек­тор Євраліс Се­менс Ук­раї­на
Ге­не­раль­ний ди­рек­тор ТОВ «Євраліс Се­менс Ук­раї­на» Во­ло­ди­мир Яков­чук розповідає про новинки французького насінницького бренда сезону-2017 та «закулісне» життя компанії.
Клінт Мартін
11 липня 2016 року Україна і Канада підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі. Це найбільша угода такого плану після ЗВТ з Євросоюзом. 

1
0