Спецможливості
Агробізнес

Перспективи аграрного ринку та доходів європейських фермерів до 2013 року

15.08.2008
251
Перспективи аграрного ринку  та доходів європейських фермерів до 2013 року фото, ілюстрація

Ринкові прогнози в цьому звіті для зернових і олійних культур, цукру, м’яса та молочних продуктів у ЄС-27 було зроблено за певних припущень. Вони охоплюють макроекономічне середовище з поступовим відновленням економічного зростання та посиленням американського долара в середньотерміновій перспективі. 

 

Обсяги світових сільськогосподарських ринків і торгівлі, за прогнозом, зростатимуть. Даний прогноз побудовано на інформації, наявній до листопада 2006 р. Зміни в законодавстві або пропозиції до таких змін, прийняті після цього, наприклад, щодо інтервенції кукурудзи, не враховано. Більше того, у прогнозі не враховано потенційних наслідків багатосторонніх переговорів у рамках Дохського раунду. Отож, вважалося, що чинними до 2013 року залишатимуться угоди Уругвайського раунду СОТ. Наслідки реформи 2005 р. цукрової галузі враховано.

Ринкові прогнози в цьому звіті для зернових і олійних культур, цукру, м’яса та молочних продуктів у ЄС-27 було зроблено за певних припущень. Вони охоплюють макроекономічне середовище з поступовим відновленням економічного зростання та посиленням американського долара в середньотерміновій перспективі (див. табл. 1). Обсяги світових сільськогосподарських ринків і торгівлі, за прогнозом, зростатимуть. Даний прогноз побудовано на інформації, наявній до листопада 2006 р. Зміни в законодавстві або пропозиції до таких змін, прийняті після цього, наприклад, щодо інтервенції кукурудзи, не враховано. Більше того, у прогнозі не враховано потенційних наслідків багатосторонніх переговорів у рамках Дохського раунду. Отож, вважалося, що чинними до 2013 року залишатимуться угоди Уругвайського раунду СОТ. Наслідки реформи 2005 р. цукрової галузі враховано.

Польові культури

 

Зернові

Загальні перспективи

Середньострокові перспективи спрямовують погляд на європейський ринок зернових, який видається помірковано позитивним для більшості країн ЄС завдяки зростанню внутрішнього споживання та експорту зерна. Очікується збільшення внутрішнього споживання зернових внаслідок розвитку галузей біоетанолу та біомаси. Невелике зростання сектору тваринництва на тлі наявності дешевих відходів виробництва біоетанолу спричинить незначне скорочення споживання зерна в кормах. Очікується, що ЄС матиме вигоди також від зростання попиту в світі та зміцнення американського долара в середньостроковій перспективі. Такий розвиток подій на внутрішньому та зовнішньому ринках має збалансувати ринки зерна в більшості країн ЄС.
Проте, незважаючи на сприятливі загальні умови, затримка із інтеграцією країн ЄС Центральної Європи через невирішення проблем землекористування призводитиме до неефективності ринкових механізмів у зерновому секторі. Структурні надлишки, передусім кукурудзи, протягом прогнозованого періоду тиснутимуть на ринки Болгарії, Угорщини, Румунії та Словаччини, хоча під кінець ситуація має поліпшитися.

Розподіл посівних площ

Загальна площа під зерновими культурами залишатиметься незмінною протягом прогнозованого періоду — 51–52 млн га в ЄС-25. Після вступу до ЄС Болгарії та Румунії ця площа зросте на 7,6 млн га, внаслідок чого загальна площа під зерновими в ЄС-27 сягне 59 млн га. Тенденція до збереження або навіть скорочення частки зернових культур у сівозміні спостерігатиметься в маргінальних регіонах Європи. Така сама тенденція матиме місце в більшості основних зернових регіонів через обмежені можливості в них подальшої спеціалізації. У середньостроковій перспективі, особливо ЄС-12, збільшуватиме використання свого зернового потенціалу. Якщо обмеження на сівозміну cприятимуть, у районах інтенсивного скотарства теж збільшуватиметься частка зернових культур. Загалом, регіони, на які поширилася реформа цукрової галузі, збільшать посівні площі під зерновими культурами.
У середньостроковій перспективі очікуються невеликі зміни площ під іншими зерновими культурами. Ячмінь поступово втрачатиме конкурентоспроможність, якщо порівняти з м’якою пшеницею та олійними культурами. Площі під ячменем зменшаться із 13,7 млн га у 2007 до 13,2 млн га в 2013 році.
Площі під м’якою пшеницею зростуть із 22,6 млн га у 2007 до 23,1 млн га у 2013 році. Виробництво жита матиме вигоди від збалансування ринку зерна із високими цінами, особливо за якісне зерно. Площі під житом залишаться незмінними — 2,9 млн га.
Вступ до ЄС Болгарії та Румунії призведе до зростання потенціалу виробництва кукурудзи на третину, тобто до розширення площ під нею на 3,1 млн га. Позитивні перспективи прибутковості виробництва кукурудзи в чотирьох нових країнах ЄС сприятимуть збільшенню площ під кукурудзою в ЄС-27 — з 9,2 млн га до 9,4 млн га попри запровадження виведення земель з обороту в ЄС-10 в  2009 р. та ЄС-2 в 2012 р.
Площа виведеної з обороту землі поступово зросла до 7,2 млн га у 2006 р., з яких 4 млн га — землі, які підлягають обов’язковому виведенню з обороту. Починаючи з 2009 року, країни ЄС-12 мають обов’язково вивести з обороту ще 1 млн га земель. А з 2012 року примусово треба вивести з обороту 0,5 млн га Болгарії та Румунії. Запровадження обов’язкового виведення земель з обороту в країнах ЄС-12, а також вплив повного відокремлення субсидування від обсягів виробництва сприятимуть скороченню структурних надлишків у цих країнах. Зростання попиту на відходи виробництва біопалив та біомаси з боку сектору тваринництва, ймовірно, призведе до виробництва зернових культур в енергетичних цілях на примусово виведених з обороту землях.
Реформа цукрового сектору спричинить збільшення площ під зерновими та олійними культурами приблизно на 0,5 млн га після завершення в 2009 році перехідного періоду, а отже, до зменшення площ під цукровими буряками — із 2,2 до 1,7 млн га. Очікуване збільшення виробництва біоетанолу із цукрових буряків мають сприяти стабілізації площ під цією культурою, особливо в найбільш конкурентоспроможних регіонах.
Із звільнених площ (0,5 млн га) під цукровими буряками приблизно 0,3 млн га буде відведено під виробництво олійних культур; 0,1 млн га — м’якої пшениці та 0,1 млн га — кукурудзи. Таким чином, вплив реформи цукрової галузі на виробництво зернових культур буде дещо обмежено додатковим виробництвом 1,3 млн т зернових (0,6 млн т м’якої пшениці та 0,7 млн т кукурудзи). Виробництво ріпаку теж зросте на 1,1 млн т.

Урожайність зернових культур

Середнє щорічне зростання врожайності зернових до 2013 р. очікується на рівні 0,7%. Урожайність зернових у ЄС-25 зросте з   5,1 т/га (2006 р.) до 5,3 т/га       (2013 р.). У 2013 р. урожайність зернових у ЄС-15 досягне 6,1 т/га, тоді як у країнах ЄС-10 вона становитиме 3,7 т/га. На сьогодні врожайність зернових у Болгарії та Румунії становить 3 т/га, і до 2013 р. вона зросте до 3,1 т/га. Незавершена реформа, особливо в Румунії, не дасть змоги повною мірою скористатися наявним потенціалом.
Урожайність кукурудзи щорічно помірно зростатиме на 0,4%, причому в основних регіонах виробництва кукурудзи (західна частина ЄС) урожайність залишатиметься незмінною.
Аналіз зростання врожайності у 1980–2006 рр. показує різні тенденції в північних і південних, а також у західних і східних країнах ЄС. Протягом останнього десятиріччя зростання врожайності в “старих” країнах — членах ЄС суттєво загальмувалося, а це свідчить про те, що виробництво досягло своїх технологічних меж навіть у найбільш конкурентоспроможних регіонах. Отже, подальше зростання врожайності буде вкрай обмеженим. Окрім цього, іншими стримуючими факторами зростання врожайності, навіть за впровадження нових сортів, є жорсткіші вимоги щодо виробництва та зростаюча нестача ресурсів, наприклад, води у південних країнах ЄС. Однак у країнах ЄС-12 перед вступом до ЄС врожаї почали збільшуватися (хоча й не набагато) через повільні структурні зміни.

У середньостроковій перспективі виробництво цукру скорочуватиметься в найменш конкурентоспроможних регіонах ЄС. Реструктуризація супроводжуватиметься створенням нових ринків для цукрових буряків і бурякового цукру за рахунок здобутків у таких галузях:

  • після реформи цукрової галузі буряковий цукор ставатиме конкурентоспроможнішим за виробництво ізоглюкози із зернового крохмалю;
  • нинішні ініціативи Єврокомісії та країн-членів щодо гарантування енергетичної безпеки та скорочення викидів тепличних газів у контексті Біопаливної Стратегії матимуть позитивні середньострокові наслідки для ринку цукрових буряків із суттєвим потенціалом. Виробники буряків у найбільш конкурентоспроможних регіонах ЄС, найперше у Франції, Бельгії і Німеччині, матимуть з цього вигоду та знайдуть додаткові канали збуту. Обсяги виробництва біоетанолу з цукрових буряків ще й досі є непевними, оскільки вони залежать від майбутніх інвестицій, але могли б охопити площі в 250 тис. гектарів.

Протягом наступних семи років ціни на цукор на світовому ринку можуть залишатися на відносно високому рівні у зв’язку зі зростанням попиту на біоетанол, а також через зменшення експорту з ЄС. Це може мати вплив на конкуренцію між імпортом і внутрішнім виробництвом на ринку ЄС.

Темпи реструктуризації європейської цукрової галузі визначать, скільки і коли він виграє від цих позитивних чинників. На сьогодні основними умовами є:

  • повільні темпи реструктуризації, прийняті в даному аналізі в 500 тис. т в 2007/2008 році;
  • зростання попиту на біопалива;
  • вступ до ЄС Болгарії і Румунії збільшує імпортну квоту на 530 тис. т;
  • поступове зростання імпорту з найбідніших країн у середньостроковій перспективі, а також достатня конкурентоспроможність виробництва цукру з боку країн — експортерів цукру;
  • зобов’язання в рамках СОТ щодо обмеження експорту цукру — 1,3 млн т у сирцевому еквіваленті;
  • цифри щодо імпорту та експорту не відображають обсяги цукру в готовій продукції.

В аналізі вдалися до важливих обмежень: прогноз було зроблено для цукрових буряків у перерахунку тільки на білий цукор, до того ж, аналіз явно включає попит на біоетанол. У балансах не враховано ізоглюкози із зернового крохмалю, але в інших балансах, де йшлося про кукурудзу, її врахували.

Згідно з прогнозом, виробництво бурякового цукру скоротиться з 20,3 млн т у 2005 р. до 16,5  у 2009-му та до 15,6 млн т — у 2013 році. Зростання виробництва біоетанолу посприяє стабілізації виробництва цукрових буряків, незважаючи на значний ціновий тиск на ринку бурякового цукру через повільну реструктуризацію та накопичення великих запасів до кінця перехідного періоду в 2009 році. Площі під цукровими буряками скоротяться з 2,2 млн га у 2005 році (включаючи Болгарію та Румунію) до 1,7 млн га у 2013 році в ЄС-27.

Внутрішнє використання цукрових буряків у ЄС-27 в 2013 році збільшиться із 16,2 млн т (17 млн т з урахуванням Болгарії та Румунії) у 2005 році до 20,8 млн т. Таке зростання стане можливим завдяки попиту з боку виробників біоетанолу, який поступово зросте до 2,2 млн т (2013 р.) у перерахунку на білий цукор. Крім того, попит на цукор має зрости внаслідок зниження цін і зростання конкурентоспроможності порівняно з іншими продуктами, такими як ізоглюкоза із зернового крохмалю. Після вступу до ЄС Болгарії та Румунії додасться ще приблизно 60 тис. т і споживання в 725 тис. т. Прогнозується, що виробництво в Болгарії та Румунії не зміниться, попри будь-які міркування щодо масштабу виробництва.

Основною рушійною силою реструктуризації буде рівень імпорту. Тут припускається, що найменш розвинені країни будуть у змозі поставити необхідні обсяги цукру. Починаючи з 2010 р., ці країни можуть досягти рівня експорту в 2,2 млн т, а загальний імпорт із цих країн, країн Африки, Карибського басейну, Тихого океану та Балкан може досягти 4,4 млн т. У цих цифрах не враховано цукру в готовій продукції. Експорт цього продукту залишиться в межах, які встановила СОТ. Менший рівень експорту збільшуватиме тиск у напрямі реструктуризації галузі.
Великі запаси цукру зменшаться до 4,2 млн т у 2013 р. Після цього запаси цукру досягнуть рівня, який можна вважати нормальним за стандартами для інших культур. Велика пропозиція цукру тиснутиме на внутрішні ціни і після 2009 р., враховуючи повільні темпи реструктуризації галузі. Найбільший тиск буде в 2011–2012 рр. Така тенденція сприятиме збільшенню внутрішнього споживання цукру. Проте ціни на буряк для потреб виробників біоетанолу залишаться відносно стабільними за умови, що темпи зростання виробництва біоетанолу будуть такими, як передбачено.

 

Зерновий ринок ЄС

Відносно стабільні площі під зерновими та низькі темпи зростання врожайності є основними чинниками стабільності на ринку зерна до 2013 р. Очікується, що виробництво зерна в ЄС-27 у 2013 р. досягне 301 млн т, або на 15 млн т більше проти 2007 р. Зростання відбудеться переважно за рахунок пшениці, виробництво якої збільшиться із 133 до 146 млн т, та кукурудзи — з 60 до 65 млн т.
З іншого боку, виробництво ячменю незначно зменшиться, але стабілізується на позначці 58 млн т у 2013 р.
Вступ до ЄС Болгарії і Румунії посприяє збільшенню виробництва зерна на 22 млн т та зростанню споживання на 19,5 млн т. На кукурудзу припадатиме половина збільшення виробництва та споживання зерна.
Внутрішнє споживання зерна збільшиться на 9 млн т — з 270 до 279 млн т у 2013 р. внаслідок розвитку виробництва біоетанолу та біомаси. Попит на зерно з боку виробників біоеталу зросте з 2007 до 2013 рр. на 13 млн т.

Загальний попит на фуражне зерно трохи зменшиться — з 167 до 165 млн т у 2013 р. Найбільше зменшиться використання на кормові цілі м’якої пшениці, яка йтиме на виробництво біопалив. Цьому також сприятимуть кілька інших чинників. По-перше, і далі підвищуватиметься ефективність годівлі, особливо в ЄС-12. По-друге, загальне зростання виробництва білого м’яса та яєць буде суттєво меншим, ніж у попередні десять років. Це пояснюється зниженням темпів зростання населення та й без того великим споживанням м’яса на душу населення в більшості регіонів, а також подальшим зменшенням частки ЄС на світових ринках м’яса. По-третє, відносно високі ціни на зерно водночас із наявністю дешевих і багатих на білки відходів виробництва біопалив для використання на корми у свинарстві та птахівництві.

У середньостроковій перспективі зміни у цінових співвідношеннях призведуть також до значних змін у видах використання фуражного зерна. Ячмінь на кормові цілі залишатиметься конкурентоспроможним у західній частині ЄС через повільне проникнення дешевої кукурудзи з країн ЄС-12, а також через відносно високі ціни на м’яку пшеницю в зв’язку зі збільшенням її використання на виробництво біоетанолу. Наприкінці прогнозованого періоду привабливішим стане використання в кормах кукурудзи. Зростаюча пропозиція кукурудзи з країн ЄС-12 і ринкова інтеграція та поліпшення транспортної інфраструктури призведуть до падіння цін на кукурудзу на західноєвропейських ринках, починаючи з 2009 р. Такий розвиток відбудеться за рахунок фуражних кукурудзи та ячменю.

Очікується, що в Болгарії та Румунії зменшиться попит на корми після реструктуризації їхнього тваринницького сектору. Починаючи з 2009 р., попит на корми в цих двох країнах почне знову зростати й досягне 18 млн т у 2013 р.

Попит на продовольчу кукурудзу залишиться незмінним — на рівні 3,3 млн т через скорочення населення, навіть незважаючи на зростання рівня доходів після вступу до ЄС.
У середньостроковій перспективі слід очікувати зростання експорту зерна з ЄС внаслідок сприятливих умов світового ринку. Загальний експорт із ЄС зросте з очікуваних 22,5 млн т (2007 р.) до 32,8 млн т (2013 р.). Вигоду від цього матимуть виробники м’якої пшениці. Світовий ринок зерна розвиватиметься під впливом таких чинників: 1) збільшать імпорт зерна країни Африки (Північної), Близького Сходу та Південно-Східної Азії; 2) американський долар зміцніє відносно євро; 3) стрімко зросте виробництво біоетанолу із зерна в деяких країнах-експортерах.
За нинішніх політичних угод у рамках СОТ та чинних двосторонніх торговельних угод імпорт зерна впродовж прогнозованого періоду залишатиметься практично стабільним — на рівні 10–11 млн т. Вступ до ЄС Болгарії та Румунії суттєво не змінить перспектив ЄС.
Запаси зерна в ЄС-25 стрімко скоротяться в 2006 р. — з 75 до 53 млн т. Протягом наступних років рівень у 60 млн т залишатиметься незмінним до 2013 року. Однак ця сприятлива картина не відтворює суттєвих регіональних відмінностей на окремих регіональних ринках ЄС. У більшості європейських регіонів спостерігатимуться доволі сприятливі умови з дуже швидким скороченням запасів (насамперед державних) через менший врожай 2006 року та збільшення внутрішнього споживання, повільніше зростання врожайності та більший експорт. З іншого боку, ринкові та державні запаси залишатимуться великими в Угорщині, Словаччині, Болгарії та Румунії. Проте структурні надлишки в Угорщині та Словаччині повільно зменшуватимуться завдяки зростанню внутрішнього споживання (стабілізація сектору тваринництва, попит з боку виробників біоетанолу), збільшенню експорту до інших країн ЄС та третіх країн, а також завдяки відокремленню субсидій від обсягів виробництва та введенню примусового виведення земель із користування після 2009 року. Аналогічна тенденція, але із запізненням на кілька років матиме місце в Болгарії та Румунії.

Державні запаси зерна скоротилися з рекордних 17,4 млн т (2004 р.) до 14,6 млн т (2005 р.) і зменшуватимуться до 9 млн т у 2006 р. Однак вони зростуть до 10,1 млн т у 2007 р. та 14,1 млн т у 2008 р. і досягнуть 18,6 млн т у 2013 р. Починаючи з 2010 р., державні запаси в ЄС-10 стабілізуються на рівні 8–10 млн т. Більша частина їх припадатиме на Угорщину та Словаччину, і буде це переважно кукурудза. В Болгарії та Румунії державні запаси зростуть до 10 млн т у 2011 році, але зменшаться до 9 млн т у 2013 р. Як і в Угорщині та Словаччині, більша частина цих запасів припадатиме на кукурудзу. В інших регіонах ЄС спостерігатиметься подальше скорочення державних запасів зерна через сталий попит з боку виробників біоетанолу та експорт.

У короткостроковій перспективі більша частина державних запасів зерна складатиметься з м’якої пшениці, ячменю, кукурудзи та жита. Державні запаси жита вичерпаються в 2007, ячменю — в 2008 рр. Кукурудза в ЄС-12 поступово стане конкурентоспроможною у виробництві кормів, біомаси та біопалив після 2008 р. Майже всі інтервенційні запаси кукурудзи в 2013 р. зосереджуватимуться в Болгарії, Угорщині, Румунії та Словаччині. М’яка пшениця частково втратить привабливість через конкуренцію з боку фуражної кукурудзи.
Загалом, середньострокові перспективи ринку зерна в ЄС-25 мають залишитися помірковано позитивними для більшості регіонів ЄС. Певні труднощі можуть з’явитися на регіональних ринках кукурудзи, якщо інтеграція та розвиток галузі тваринництва в чотирьох країнах будуть повільніші за очікувані.
 

Перспективи світового ринку

Короткотерміновий прогноз для світового ринку зерна характеризується низькою пропозицією в основних країнах-експортерах. Світові ціни на зерно досягли рекордного рівня й залишатимуться високими до нового врожаю. У середньостроковій перспективі на світові ринки зерна впливатиме сукупність таких чинників: 1) зростання імпорту в країни Африки, Близького Сходу та Південно-Східної Азії; 2) зменшення експортної пропозиції з боку деяких основних експортерів зерна через збільшення його використання для виробництва біопалив; 3) жорсткі обмеження водних ресурсів у деяких основних країнах-експортерах зерна (які можуть зрости через глобальне потепління).

Ці фактори можуть створити сприятливі експортні умови для ЄС, особливо для експорту м’якої пшениці та ячменю, і зафіксувати високі ціни на зерно у середньостроковій перспективі.
2.2 Європейський ринок олійних культур
На середньострокові перспективи європейського ринку олійних культур впливатимуть: підвищення врожайності, сприятливі умови світових ринків (завдяки стабільному зростанню попиту на рослинні олії) і, що найважливіше, зростання попиту на біодизель у ЄС. Нинішній попит на використання ріпакової олії для виробництва біодизелю розширив потенціал європейських насіннєвих ринків ріпаку та ріпакової олії. Вперше з 2005 р. нехарчове використання ріпакової олії стало важливішим за харчове.

 

Структура державних запасів зерна в ЄС, млн т, 1995–2013 рр.

Така тенденція має створити подальші стимули для збільшення виробництва ріпаку та імпорту ріпакової олії. За останні два роки ціни на ріпакову олію досягли рекордного рівня і мають тенденцію до подальшого зростання. З іншого боку, ціни на насіння ріпаку зростали помірковано. Одна з причин — дефіцит переробних потужностей в ЄС. Нинішнє нарощування потужностей з переробки олійних культур, а також стабільно зростаючий попит на біодизель посприяють тіснішій залежності між цінами на ріпакову олію, шрот та насіння ріпаку.

Загальна площа під ріпаком, соняшником і соєю досягла мінімуму в 6,6 млн га в 2002 році, після чого зросла до 7,0 млн га в 2004 (з яких 0,5 млн га припадало на олійні культури для нехарчових цілей на виведених з обороту землях). 2005 року площі під олійними культурами скоротилися до 6,8 млн га, з яких 0,8 млн припадало на виведені з обороту землі. Вступ до ЄС Болгарії і Румунії збільшує потенціал виробництва на 1,5 млн га, найперше для виробництва соняшнику. Позитивні середньострокові перспективи на ринку олійних культур мають посприяти стабільному зростанню площ під ними до 9,4 млн га (до 2013 року). Площа під олійними культурами для нехарчового використання має залишитися на рівні 0,8 млн га в зв’язку обмеженням за угодою Кабінету Тоні Блера (з максимальним еквівалентом у соєвому шроті в 1 млн т). Починаючи з 2008 р., збільшення площ під олійними культурами стримуватиметься вимогами сівозмін у більшості регіонів. Сприятливі ринкові умови для виробництва біодизелю могли б мати нові сорти соняшнику, хоча потенціал врожайності цієї культури обмежено наявними водними ресурсами в основних регіонах виробництва соняшнику.
Загальне виробництво олійних культур досягне в 2006 р. 20,1 млн т. Румунія та Болгарія додадуть ще 4,8 млн т у 2007 р. Таким чином, виробництво олійних культур у ЄС-27 становитиме 27,8 млн т. У перспективі воно сягне 32,3 млн т унаслідок збільшення площ під олійними культурами та підвищення врожайності (на 1,8% щорічно). Основне збільшення виробництва олійних культур припадатиме на ріпак, а виробництво соняшнику та сої залишатиметься стабільним. Виробництво олійних культур для нехарчового використання на виведених з обороту землях теж дещо збільшиться — з 2,8 млн т (2005 р.) до 3,1 млн т (2013 р.).

Внутрішній попит зросте на 16 млн т між 2006 та 2013 рр. — до 66,4 млн т (передусім за рахунок ріпаку, а потім сої). Це зростання внутрішнього попиту зумовлено зрослим попитом на біодизель — із 9 млн т до 18,8 млн т у 2013 р. Суттєво зросте також імпорт ріпакової олії, біодизелю та сумішей рослинних олій. Глобальне виробництво біодизелю подвоїться між 2006 та 2013 рр.
 

Ринок цукру

Реформа ринку цукру впливає на економіку виробництва цукрових буряків і їхню переробку в два етапи: 1) перехідний період — до 2009/2010 р. з поступовим зменшенням базових цін і збільшенням імпорту з найменш розвинених країн у рамках ініціативи “все, крім зброї”; 2) повне відкриття ринку цукру для цих країн, а також відновлення конкурентоспроможності європейських ринків цукру після 2010/2011 р.
Конкурентоспроможність регіонів пов’язана із собівартістю виробництва цукрових буряків, структурою переробної промисловості та транспортної системи. На мал. 5 показано регіони ЄС відповідно до їхніх витрат на виробництво цукрових буряків. Конкурентоспроможні регіони (від темно- до світло-зелених) містяться у Франції, Бельгії та частково в Німеччині. Ці регіони придатні також для виробництва біопалив із цукрових буряків і збережуть рівень виробництва цукрових буряків, якщо переробна промисловість залишиться конкурентоспроможною.

У блакитних регіонах виробничі витрати більші, тож ці регіони є вразливими з боку сільськогосподарського виробництва. Темно-сині регіони, такі як південь Іспанії та Греція, мають найбільші виробничі витрати. Світло-блакитні регіони в Італії, Ірландії та Швеції є більш конкурентоспроможними з огляду на виробничі витрати. Однак собівартість виробництва цукрових буряків є лише одним чинником конкурентоспроможності ланцюга пропозиції, який може бути знівельований масштабом виробництва цукру, як у випадку південної частини Великої Британії та Ірландії. В останній собівартість виробництва цукрових буряків дещо менша, але через обмежені потужності виробництва цукру в країні ірландський цукор менш конкурентоспроможний.
Брак даних ускладнює аналіз для країн ЄС-12. Однак низькі виробничі витрати можна побачити в Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині. Крім того, останніми роками в цукрову галузь було здійснено масштабні інвестиції. Тому в аналізі треба врахувати регіональні особливості виробництва цукру.

 

Підготував Юрій Михайлов

Інтерв'ю
Система аграрних розписок (АР) працює у 8 областях: Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській та Миколаївській. Станом на середину квітня в Україні
Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) – єдиний державний оператор зернового ринку України, лідер у сфері зберігання, переробки та експорту зернових і продуктів їх переробки. Про

1
0