Спецможливості
Техніка та обладнання

Перспектива сільськогосподарського машинобудування України

05.06.2008
1477
Перспектива сільськогосподарського машинобудування України фото, ілюстрація
Микола Патращук інколи думає: “Коли ж то іноземці поїдуть на заробітки до нас? Втім, спершу слід зайняти роботою своїх людей, а потім іноземців”. Упевнений: і перше, і друге завдання не є фантастичним: Україна має можливість забезпечити роботою більшу кількість людей, аніж має власних трудових ресурсів. А де ж візьметься робота? Для визначення цього треба подивитися, які світові економічні ніші може зайняти економіка нашої держави.

Народний депутат України Ігор Юхновський стверджує, що Україна з її природними ресурсами та геополітичним положенням реально може претендувати на дві економічні ніші: по-перше, виробництво і повна переробка продукції сільського господарства; по-друге, транзитні транспортні послуги. Повністю підтримуючи академіка НАН України Ігоря Юхновського, висловлюю тверде переконання, що Україна, з огляду на трудові і напрацьовані ресурси, може і повинна зайняти  ще одну світову економічну нішу — йдеться про розробку й виробництво сільськогосподарських машин і забезпечення окремими комплектами сільськогосподарської техніки для потреб як своєї країни, так і інших. Це твердження слід обгрунтувати, зважаючи на складність завдання, адже Україні в цьому разі доведеться налагоджувати потужне виробництво, спрямоване в майбутнє, долаючи шалений опір конкурентів, а українцям, яких знають як добрих, працьовитих і талановитих людей, слід набувати іміджу інтелігентних, чесних, цивілізованих працівників. І, зрозуміло, без набуття нацією патріотизму та “зубів і пазурів” жодне завдання нам не буде до снаги.


Утім, ми живемо з надією, що, оскільки ми загалом люди не дурні, життя нас навчить усього, що потрібно в цьому бурхливому та мінливому світі. Однак вчитися слід надзвичайно швидко!
І віднині Україні слід налагоджувати розробку і виробництво конкурентоспроможних сільськогосподарських машин. А чи під силу це їй? Ось обгрунтування.
Найголовніше — це наявність у нашій державі потужних ресурсів, насамперед — інтелектуального, машинобудівного — і досвіду.
Навіть якщо рахувати формально, то в нашій країні є 14 факультетів механізації сільськогосподарського виробництва, кілька інститутів механізації та сільськогосподарського машинобудування, всього ж близько двадцяти колективів розробників сільськогосподарської техніки. І кожен із цих колективів щороку видає збірник із кількістю науково-технічних праць 35–80, пересічно, приймемо 50. Усього 20х50 і матимемо тисячу вдосконалень машин щороку. І це не враховуючи окремих винахідників і народних умільців, яких в Україні безмежно багато. І невже цей потенціал, який уже працює на повну потужність, приречений лише на “гризучу критику мишей”?
Щоб розробити перспективні конкурентоспроможні машини, потрібні талановиті вчені та конструктори. І вони в Україні є. Проте незаперечно доведено, що наявність таланту ще не вирішує успіху справи, адже абсолютна більшість людей, наділених технічним талантом, не вміє розвинути його та ефективно ним користуватися. І людство запропонувало методи й методики технічної творчості — відмінний на сьогодні метод організації творчої роботи. Відомо понад 80 методів і методик. Відгомоніла слава методу “мозковий штурм”, на який спочатку покладали великі надії, та він скоро себе вичерпав. Нині у світі, ймовірно, найпопулярніший метод — “синектика”, на базі якого створено фірму “Синектикс інкорпорейтед”, серед клієнтів якої —  провідні фірми світу і багато приватних осіб.


Та найбільш науково і технічно обгрунтованим методом у світі визнано радянську методику АВВЗ (алгоритм вирішення винахідницьких завдань). Тепер АВВЗ завойовує США, Швецію, інші країни, а у Великій Британії в популярному шеститомнику “Кібернетика” опубліковано книгу автора цієї методики Г. С. Альтшуллера “Творчість як точна наука”.
В Україні інтерес до вивчення методів технічної творчості взагалі й до вивчення і впровадження продуктивного методу АВВЗ зокрема дуже слабкий. Науковці, фахівці під час творчого розв’язання технічних проблем покладаються лише на  геніальність, талант, інтуїцію, щасливий випадок. За такого підходу наука і техніка приречені на відставання від світового прогресу. І тоді нам не вирішити завдання розробки та виготовлення сільськогосподарської техніки для себе і для всього світу. Втім, переконаний, що ми уникнемо такого безрадісного фіналу. Вважаю, що в наших учених і конструкторів немає іншого шляху, крім вивчення та використання методів технічної творчості, насамперед АВВЗ.
У плані розробки новітньої сільськогосподарської техніки могла б багато позитивного зробити Вища атестаційна комісія (ВАК) України, дещо змінивши окремі вимоги до дисертацій.


Так, у плані підготовки кандидатів і докторів наук, зокрема зі спеціальності 05.05.11 (машини та засоби механізації сільськогосподарського виробництва) перший етап програми, який характеризувався як образною формулою: за всяку ціну — щонайбільше кандидатів і докторів наук, — успішно завершився і розпочався другий, обов’язковою вимогою якого може бути: кожна дисертація — нова машина для України та світу (саме нова машина, яка за своїм рівнем перевищує не лише сьогоденний рівень зарубіжжя, але, головне, завтрашній рівень передової світової техніки) чи робочий орган для нової машини. Це надзвичайно високі вимоги, але їх диктує рівень того завдання, яке має і висуне Україна перед своїми наукою і виробництвом.
Нові машини, що їх розроблятиме і виготовлятиме Україна для себе і світу, лише тоді перевершуватимуть завтрашній рівень зарубіжжя і лише тоді будуть конкурентоспроможними, коли вони відповідатимуть не тільки агрозоовимогам, вимогам техніки безпеки та збереження навколишнього середовища, що є безперечним, а й вимогам найефективнішних машинних технологій майбутнього, будуть створені на принципово нових способах виконання робочих процесів. А принципово нові способи машинної дії на об’єкти сільського господарства можна синтезувати тоді, коли науковці та конструктори сільськогосподарських машин істотно розширять користування фондом фізичних ефектів. Адже можна припустити, що з описаних у підручнику 150 фізичних ефектів та явищ у сільському господарстві використовується, мабуть, не більше половини, тоді як людству відома загальна кількість ефектів близько 5 тисяч. Безумовно, це зовсім не означає, що треба прагнути використовувати у сільськогосподарських машинах усі 5 тисяч ефектів, але не варто забувати, що за останні 100 років принципово змінилася техніка всіх галузей економіки (енергетики, транспорту, хімічної, металообробної промисловості тощо), а робочі процеси сільськогосподарських машин залишилися практично незмінними. Отже, прийшов час істотно поновити арсенал робочих процесів сільгоспмашин. Наприклад, замінити хімічні засоби захисту рослин механічними, електрофізичними тощо (якими саме — потрібно інтенсивно шукати). Або замінити механічну схему сільськогосподарської машини електричною, пневматичною, тепловою чи ще якоюсь. Наприклад, розроблений в 1785 році шотландцем Мейклом бильний барабан зернозбирального комбайна ще й нині є основою процесу молотьби, хоча такий робочий орган пошкоджує багато зерен. А, може, пневмообмолот буде кращим? Чи, може, замість енергозатратної технологічно недосконалої механічної оранки варто перейти на електрооранку? Ми на сьогодні не маємо навіть відповіді на ці та подібні запитання, а життя потребує переходу до досконалих робочих процесів. І на цій ниві могли б багато корисного запропонувати вчені НАН України.


А щоб визначитися з тим, яким має бути сільськогосподарське виробництво завтра і післязавтра, слід не придумувати, а науковими методами, отже, з достатньою імовірністю, спрогнозувати параметри суми аграрних технологій майбутнього, проводити системні дослідження фізико-механічних властивостей об’єктів машинної дії. Мабуть, найкраще з цим завданням впорається Українська академія аграрних наук (УААН). І тут аж ніяк не можна знехтувати тим, що, враховуючи мінливість умов функціонування сільськогосподарської техніки, її (техніку) слід наділити актуальною характеристикою, а саме — технологічною нечутливістю, завдяки якій, за визначенням академіка Леоніда Погорілого, сільськогосподарська машина забезпечує найбільшу нечутливість до змін зовнішніх умов за достатньо високого значення критеріїв ефективності. А в цьому напрямі (технологічної нечутливості) в науці і техніці України ще не зроблено навіть першого кроку.


Потужність і універсальність машинобудівного ресурсу України не викликає сумнівів — наша країна здатна не лише виробляти якісну військову зброю, а й “озброїти” орача. Україна володіє унікальним ресурсом — ресурсом досвіду людей. Цей ресурс виник, мабуть, завдяки природній обдарованості людей, накладеній на складні грунтово-кліматичні умови ведення сільського господарства та обмежені можливості існуючої в країні сільськогосподарської техніки. Проте якою б не була природа цього ресурсу, він є і полягає в тому, що інженери та механізатори АПК України є не тільки операторами, а й висококласними творчими спеціалістами, які здатні удосконалити техніку та адаптувати її до умов використання. Та так вміють техніку використати, що конструктори тільки здивовано розводять руками і, за можливості, використовують пропозиції і думки механізаторів. Нині ж, мабуть, є потреба в тому, щоб цей ресурс використовувався не за можливості, а постійно.
Отже, потрібні ресурси є, потрібна воля та деякі інші суб’єктивні чинники для розвитку сільськогосподарського машинобудування нашої країни. З історії відомо, що для розвитку нового для Росії бурякоцукрового виробництва (а сільськогосподарське машинобудування для України аж ніяк не нове), відповідаючи на стурбованість тогочасної громадськості: “Через привоз всех сил товаров по иностранной торговле выигрывают другие нации”, Петро І видає в 1721 році указ “О запрещении ввоза сахара в Россию”.  Наполегливо продовжуючи й втілюючи в життя турботу про власного виробника, цар Павло І видає указ від 10 серпня 1800 року “Об отводе земель в южных краях России желающим разводить свекольные плантации для добывания сахара”. З приводу бурякоцукрового виробництва тогочасний міністр державного майна писав: “У державі, в якій головним джерелом народного багатства є хліборобство, вирощування буряків, а, відповідно, і переробка їх на цукор заслуговують на особливу увагу та заступництво”. Замінивши в цій цитаті термін “виробництво буряків і переробка їх на цукор” терміном “розвиток сільськогосподарського машинобудування”, одержуємо зразок підходу до найактуальнішої проблеми сьогодення України. Тож хіба позиція царів та їхніх міністрів не є прикладом, гідним наслідування?


М. Хелемендик,
д-р техн. наук,
проф. Луцького державного
технічного університету,
Волинський інститут АПВ УААН

Інтерв'ю
Ксенія Костенко — сповнена енергії та віри в краще, жінка-фермерка, яка за роки плідної роботи досягла успіхів у агробізнесі. Навчалася пані Ксенія на факультеті кібернетики в КНУ імені Т.Г. Шевченка, за спеціальністю прикладна математика... Подробнее
Активні військові дії на території України перевернули з ніг на голову життя мільйонів українців. Але не слід забувати, що в стані гібридної війни Україна перебуває із 2014 року і страхіття окупації до 2022 року пережила значна частина... Подробнее

1
0