Останнє свято Святок - Водохреще (Відео)

Різдвяно-новорічний цикл свят завершують відразу два торжества: Хрещення Господнє і Богоявлення. Обидва пов'язані з одним євангельським сюжетом - хрещенням Іоанном Хрестителем Ісуса в річці Йордан, пише ogorodnik.com.

Після таїнства Ісуса Христа з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець - в голосі, що дослухається з небес, Син Божий - у плоті і Дух Святий - у вигляді голуба. У народі до свята Водохреща ставилися з особливою повагою. 18 січня повторювали традиції Святого вечора, або Голодної куті, а 19 - освячували воду і занурювалися в ополонці.

Згідно Євангелія

Описані в Євангелії події хрещення Ісуса водою і Богоявлення пов'язані з одним біблійним персонажем - високо шанованим Церквою святим пророком Іоанном Хрестителем. Він почав проповідувати істинну віру ще до Ісуса, оселившись відлюдником в пустелі.

Згідно зі Святим писанням, Іван Предтеча (так часто називають святого в народі) носив одяг з верблюжої шерсті і шкіряний пояс, харчувався сарана (сараною) і диким медом.

Тисячі людей приходили в пустелю, щоб тільки почути проповіді святого і переконатися, що почуте ними насправді правда. Іоанн Хреститель закликав людей покаятися, пророкуючи пришестя Спасителя. А тих, хто був готовий до покаяння, він приводив до річки Йордан і там хрестив. Він обмивав тих, хто приймав істинну віру водою в знак того, що Бог прощав їм їхні гріхи. Від Бога пророк дізнався, що і Спаситель світу прийде до нього і під час хрещення водою Дух Святий зійде на нього.

Ісус з'явився несподівано. Іоанн, сам давно проповідував і точно знав про швидке пришестя Спасителя, побачивши Ісуса, був здивований: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?». Увійшовши в річку, Ісус звеличив молитву до Отця Небесного і прийняв хрещення від Івана. Тоді «розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!».

Свята вода - від усіх недуг

Традиція святкувати Водосвяття - Водохреще - бере початок ще в ранні століття християнства. За довгі роки склалося безліч різних обрядів і звичаїв освячення води, а їй самій приписують особливі цілющі властивості і зберігають протягом року як святиню і лікувальний засіб від будь-якої хвороби і напасті.

В Україні до свята Водохреща ставляться з великою повагою. 19 січня традиційно під час ранкової служби у всіх церквах освячують воду.

Вважається, що в цей день, від півночі до опівночі, вода набуває здатність зцілювати від тілесних і духовних хвороб і зберігає цю здатність протягом усього подальшого року. Йорданську, освячену, воду зберігають весь рік, дають пити тяжкохворим, освячують нею вдома, ласкаво називаючи «водичкою-йорданічкою».

Точно не встановлено, чому набрана в день Водохреща освячена вода при зберіганні не псується, не має запаху і залишається незмінною протягом року. Є думка, що неприродні властивості воді надає срібний хрест, який священик опускає в воду під час служби. Але як тоді пояснити той факт, що точно такими ж магічними властивостями володіє і вода, освячена дерев'яним хрестом або виготовленим з будь-якого іншого металу?

Водосвяття проводять і під відкритим небом, на берегах річок або озер. Ще напередодні Йордана в льоду вирубують ополонку в формі великого хреста, а сам хрест («Йордан») встановлюють поруч. Іноді хрест прикрашають гілками калини і сосни. Після освячення води - віруючі занурюються в ополонці.

Вважається, що той, хто в день Водохреща викупався в освяченій воді, цілий рік буде залишатися здоровим. Однак цей звичай все ж варто дотримуватися людям з міцним здоров'ям і твердими релігійними переконаннями.

Друга Свята вечеря

Наші предки створили цілий комплекс прикмет і звичаїв, пов'язаних зі святом Водохреща.

Ще вдень напередодні - 18 січня - віруючі люди нічого не їли. А ввечері на стіл знову подавали 12 пісних страв - це друга Свята вечеря, або Голодна кутя. Приступати до їжі можна було тільки після того, як на небі з'явиться перша вечірня зірка. Як і в Різдвяний Святвечір, сімейна вечеря починався молитвою, а по його завершенні всі складали свої ложки в одну миску, яку накривали хлібиною - «щоб хліб родився».

Протягом усіх Святок жінки не ходили набирати воду (це належало робити тільки чоловікам) і не полоскали білизни в річках. Дівчата ж, навпаки спеціально набирали вранці водохресної води, клали в неї калину або намиста з намистин коралів - коралі - і вмивалися, «щоб щоки були рум'яні».

В останній день Святок почитали Іоанна Хрестителя. Це був ритуальний перехід від свят до звичних клопотів по господарству. Господині роздавали домашній птиці і худобі залишки обрядових страв і бралися за справи: «Прийшов Предтеча и забравши свята на плечі».

Народні прикмети

У цей день особливо пильно стежили за погодою: за нею визначали майбутній урожай.

На Водохреща день ясний — хліба будуть чисті, а якщо похмурий — буде у хлібі повно «сажки».

Іде лапатий сніг — на врожай. Якщо похмуро — хліба буде вдосталь.

Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи і ягоди.

Коли на Водохреща випав повний місяць — бути великій воді.

Удень іде сніг — на врожай гречки: вранці — ранньої, вдень — середньої, а ввечері — пізньої.

Якщо вдень осідає іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.

Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.