Спецможливості
Агрохімія

Оленка волохата в багаторічних насадженнях. Методи боротьби

03.05.2017
1618
Оленка волохата в багаторічних насадженнях. Методи боротьби  фото, ілюстрація

Оленка — найбільш чисельний і шкідливий вид у насадженнях плодових, ягідних культур і винограду в східних і центральних областях України, особливо за останні п’ять років. Раніше вважалося, що цей вид завдає найбільшої шкоди садам саме степової зони, хоч і зустрічався він по всій території України. Спалах чисельності цього шкідника, як і багатьох інших представників ряду жуків, можна пояснити теорією циклічної динаміки популяцій , що пов’язано з ритмікою попадання на поверхню землі енергії сонця, яка визначає добову, сезонну й багаторічну мінливість усього фізичного середовища, в тому числі й чисельність комах.

 

Жуки оленки волохатої зимують у грунті на глибині 15–40 см (близько 85% чисельності всієї популяції). Жук чорний, густо вкритий сірими волосками з білими плямами на надкриллях, 10–12 мм завдовжки. За середньодобової температури повітря 14,2°С і вище та середньої вологості повітря 62,7–84,6% жуки починають виходити з грунту (початок льоту шкідника), що спостерігається традиційно в кінці другої — третьої декади квітня під час цвітіння трав’янистих рослин: кульбаби лікарської (75% усього видового складу рослин), підбілу звичайного (15%), барвінку трав’янистого і барвінку малого (10%).

Заселення насаджень плодових культур розпочинається з фази рожевого пуп’янка і триває впродовж цвітіння дерев.

Встановлено, що заселення насаджень шкідником відбувалося як на периферії, так і в центрі масиву. Жуки перелітали на квітучі плодові дерева в теплі сонячні дні за температури повітря вище 15,6°С і відносної вологості повітря  72,6–81,9%, виїдаючи з квіток пиляки й маточку, обгризаючи пелюстки. Чисельність шкідника досягла 0,3 екз./квітку. Жуки частково пошкоджували молоде листя.

Оленка волохата

Ми не помітили особливої переваги харчової бази цього шкідника: пошкодження квіток дерев і трав’янистих рослин, що росли в саду, відбувалося інтенсивно і становило 95,6–99,9% і 90,4–97,8%, відповідно.

У вечірній час (після 20.00 і пізніше) та в холодні ночі жуки ховалися в грунт на глибину 0,5–1,0 см.

Коли відцвіли плодові, оленка перелетіла на злакові рослини, що росли в саду й по його периметру та на прилеглих до нього територіях, і заселила їх. Перевагу вона надала таким видам злакових рослин: пирій повзучий (65,9%), вівсюг (9,6%), грястиця збірна (6,8%), плоскуха звичайна (4,2%), мишій сизий (4,8%) мишій зелений (4,9%) та іншим (3,8%). Літ поодиноких жуків спостерігався до половини серпня, а масовий тривав до середини червня.

У цих самих місцях вона відклала і яйця в грунт, тривало це з першої декади до кінця червня. Основна частина яєць, які відклала оленка волохата (86,7–94,6%), концентрувалася на відстані 0–200 м від садів (у разі, коли поблизу насаджень були неорані ділянки, де впродовж останніх років не обробляли грунт) або по периметру доріг біля насаджень, а то й у саду, де не проводили агротехнічних обробок.

Личинки жили в грунті до кінця серпня — початку вересня і живилися рослинними рештками. Заляльковування відбувалося в кінці серпня — до середини вересня. Через 14–22 дні з’являлися молоді жуки, які залишалися зимувати в грунті до весни наступного року.

Таким чином, одним із вагомих факторів збільшення чисельності цього виду на території України, а, відповідно, і його шкодочинності, є безпосередній вплив діяльності людини, а саме: збільшення площ неорних земель, засмічених бур’янами, насамперед злаковими видами, особливо біля багаторічних насаджень. Така безгосподарність розширює харчову базу для оленки волохатої під час цвітіння (дикорослі трав’янисті види, а потім і плодові рослини) та личинок шкідника в другій половині вегетації.

Яблуневий цвіт і листя уражене оленкою волохатоюОскільки квітки трав’янистих і плодових рослин є джерелом нектару для бджіл та інших корисних видів, використовувати багато відомих інсектицидів саме у фазі рожевого пуп’янка — цвітіння не можна.

Хімічний захист

Нашу увагу привернув препарат Каліпсо 480 SC, к.с., — це системний інсектицид, нова високоефективна діюча речовина якого — тіаклоприд — справляє контактну й кишкову дії. Завдяки особливому механізму дії, препарат можна застосовувати в будь-який час, бо він цілком безпечний для бджіл. Це єдиний інсектицид, який можна використовувати під час цвітіння в промислових багаторічних насадженнях. Він зареєстрований у чинному національному “Переліку пестицидів...”.

Упродовж кількох років ми досліджували ефективність дії препарату Каліпсо 480 SC, к.с., щодо захисту промислових насаджень яблуні від оленки волохатої та інших шкідників у фазі цвітіння.

Яблуневий сад закладено в 1986 році. Щільність садіння — 5х4 м. Форма крони — округла, розріджена, ярусна. Дерева сортів Слава переможцям і Ренет Симиренка. Підщепа — сіянець сорту Антонівка звичайна. Рельєф місцевості рівний, грунт на ділянці малогумусний, типово вилужений чорнозем (уміст гумусу — 3,1–3,5%, pH — 5,6–6,2; P2O5 — 8–39 млг/100 г грунту; K2O — 6,2–11,9 млг/100 г грунту).

Дерева обприскували у фазі рожевого пуп’янка (сорт Ренет Симиренка) і у фазі цвітіння (сорт Слава переможцям) тракторним обприскувачем ОПВ-2000 у безвітряну погоду з 12 до 15 години дня, опадів не було. Норма витрати робочого розчину — 1000 л/га.

Упродовж усього часу (близько 25 днів), від початку розпукування пуп’янка і до закінчення цвітіння плодових дерев (з нормою витрати 0,25 л/га), цей препарат знищив багатьох шкідників у саду. Так, пошкодження квіток плодових дерев оленкою волохатою не перевищувало 1,2–1,9%, західним травневим хрущем — 1,6-2,1%; загибель гусениць листовійок, попелиць, розанової цикадки, листоблішок досягала 100%. Пошкодження пуп’янків, квіток дерев яблуневим квіткоїдом не перевищувало 0,4–0,9%, а пошкодження плодів яблуневим і грушевим плодовими пильщиками (трачами) становило 0,9–1,2%.

Застосування цього прийому дало можливість одержати збільшення врожаю яблук і груш (порівняно з контролем без обробки цим препаратом) на 137,2–168,4 ц/га і 142,6–172,9 ц/га, відповідно.

Біологічний захист

Тривалий розвиток практично всіх стадій фітофага у ґрунті показав доцільність і перспективу застосування мікробіологічних ентомопатогенних грибних препаратів вітчизняного походження Боверину та Пециломіну для обмеження її чисельності, діючою речовиною яких є факультативні паразити.

Наведені результати свідчать про те, що біопрепарати були основною причиною загибелі практично всіх стадій розвитку шкідника. Тривалий контакт (понад 6 місяців) ентомопатогенних грибів із імаго оленки призвів до загибелі 74,8–83,6% популяції. Різкі зміни температури та вологості повітря дестабілізували фізіологічний стан популяції, що стало причиною її масового зараження ентомопатогенами.

Оскільки впродовж вегетаційного періоду розвивається тільки одне покоління оленки, обробку препаратами проводять один раз у період масової міграції імаго в ґрунт. Прийом достатньо технологічний, препарати характеризуються індиферентною дією по відношенню до ентомофагів, є складовою частиною екосистем, нетоксичні для ентомофагів і комах-запилювачів. Це є свідченням перспективності застосування цієї технології для захисту ягідників й овочів від оленки волохатої.

Ю. Яновський, д-р с.-г. наук,
Мліївський інститут садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН

Інтерв'ю
Богдан Шаповал, директор UFEB
Хто з сільгоспвиробників (навіть невеликих за обсягами виробництва) не мріє експортувати продукцію та отримувати за неї тверду валюту? Порадити кому варто розпочинати експорто-орієнтовану діяльність,
FAO не тільки переймається питанням, як нагодувати людство, а й намагається спрогнозувати прийдешнє АПК. Яким буде сільське господарство через 10 років, розповідає експерт FAO, українець Андрій Ярмак.

1
0