Спецможливості
Статті

Огірок у теплицях: коливання моди

05.06.2008
130
Огірок у теплицях: коливання моди фото, ілюстрація
Огірок у теплицях: коливання моди

Надлишок пустоцвітів (чоловічих квіток огірка) завжди псував настрій городникам. Щоб збільшити кількість жіночих квіток, до жодної культури не застосовували таких інквізиційних методів вирощування, як до огірка,. Рослини труїли чадним газом, етиленом, обламували верхівку стебла. На Кубані мисливці навмисне гнали зайців через баштан і, звісно, — через огіркові грядки. Важко собі навіть уявити вигляд цих грядок після того, як по них, крім зайців, промчало десятки собак, людей на конях і піших. Втім, так забезпечувалося запилення жіночих квіток, і згодом плоди висіли, немов виноград — кетягами, їх збирали відрами з кожного метра. Є й ще оригінальніший метод — наприклад, у станиці Расшеватській виходили на город і били по огірковому огудинню штаньми. Дехто замість штанів брав плітку, дехто волочив через грядки мішковину, а хтось — проганяв свиней. І от дивина — спочатку на грядки було страшно дивитись, але вже за кілька днів вони знову ставали рясними.

Однак не завжди городників дратував надлишок пустоцвітів, інколи так само уривався терпець через їхній брак — як тоді запилювати жіночі квітки? З давнини збереглися народні методи запилення. Для цього пустоцвіти збирали в капелюх, потім кидали їх до каструлі й варили. Цим відваром кропили грядки з жіночими квітками. Урожай збільшувався. Колись навіть цариця Катерина ІІ здивувалася: як може запилюватися квітка вареним пилком?! Невже варіння його не вбиває?! Ніжинські кріпаки (Чернігівська область) потішалися і щороку цю операцію повторювали. Чернігівці й досі бережуть таємниці вирощування таких огірків, що раніше вважалися найсмачнішими у світі — ніжинські огірки подавали навіть до столу англійської королеви.

Сьогодні у вивченні статі огірка зроблено надзвичайно багато. В усьому світі ця культура займає найбільші площі й у теплицях (і навіть якщо в деяких країнах на першому місці — помідор, та все одно огірок — на другому). Здається, нині цю культуру вже вивчено вздовж і впоперек, проте, як побачимо, невивченого й невдосконаленого ще багато, хитрий огірок знову залишає велике поле діяльності.

З-поміж інших культур огірок вирізняється своєю скоростиглістю — вже на 30–40-й день після сходів він цвіте, а за 7–12 днів формує перші зеленці. Якщо пригадати, що в помідора, навіть ранніх сортів, плоди утворюються на 90–95-й день, легко зрозуміти ступінь скоростиглості огірка. Тому щодо скоростиглості сорт для нього не має такого великого значення. На рослині спочатку, як правило, виникають чоловічі квітки в пазухах листків головного стебла. Тому за початком цвітіння не можна судити про скоростиглість сорту. Про це свідчить лише поява жіночих квіток. Однак, хоча й рідко, спостерігається їх одночасна поява (сорти Муромський, Алтайський ранній) або спочатку виникають жіночі (деякі гібриди китайської селекції). Що раніше з’являються жіночі квітки і що більше бічних пагонів першого порядку утворюється з нижніх вузлів головного пагону, то скоріше починається плодоношення, то вища продуктивність рослин. Кількість чоловічих квіток з ростом рослини зменшується, проте що вище стебло, то більше на ньому жіночих квіток. Практично не утворюють чоловічих квіток партенокарпічні сорти (такі, що здатні утворювати плоди без запилення). У 30-ті роки було відкрито явище часткової дводомності огірка, тобто, на одній рослині може бути більше чоловічих квіток (такі рослини мають “чоловічий” тип цвітіння) або жіночих (“жіночий” тип). Сьогодні всі сучасні сорти огірка є рослинами жіночого типу. Здавалося б, про рослини з чоловічим типом можна забути. Проте хитрий огірок нещодавно знову змусив повернутися до цього явища.

Високі врожаї огірка починають готувати ще з насіння. У XIX столітті в Німеччині існувала народна прикмета: якщо насіння огірка попередньо покласти до овечого молока, плоди будуть смачними й ніжними, до соку алое — хрумкими й соковитими, якщо потримати його кілька діб за температури 50–60°С, більше буде жіночих квіток і вище врожай. Сьогодні є кілька шляхів отримати більше жіночих квіток, а з овечого молока й соку алое виділено ростові стимулюючі речовини в чистому вигляді. Кількість жіночих квіток збільшують такі заходи агротехніки:

  • відбір не свіжого, а 2–3-річного насіння; такі самі результати дає прогрівання однорічного — впродовж 2–3 годин за вже відомої температури (50–60°С);
  • дія на набубнявіле насіння низькими температурами (2–3°С) — гартування;
  • відбір насіння з плодів, що росли на пагонах 2 і 3 гілкування, а також сформованого в середній частині плоду;
  • замочування насіння в 0,01% розчині метиленової сині;
  • відбір проростків з більш довгим і розгалуженим корінням (утворюються більш ранні й продуктивні рослини);
  • зниження температури повітря вночі до 16–18°С;
  • застосування гетерозисного насіння.

Сьогодні, втім, багато фірм випускають насіння, вже підготовлене до сівби, тому часто потреба в підготовці насіння відпадає: його лише треба купити — і можна висівати.

Після появи сходів коріння огірка росте удвічі (!) скоріше від надземної частини (так у 20-денному віці довжина коріння сягає 17 см, тоді як висота рослини — 8-9 см) Через це огірки погано витримують пересаджування, а розсаду доводиться вирощувати в торфоперегнійних горщичках, висаджуючи разом з ними. Пізніше горщики розкладаються в грунті (субстраті), коріння їх прориває. Розсада, вирощена в поліетиленових горщичках, ще важче витримує пересаджування. Але, поряд із тим, огірок за тривалого контакту з вологим грунтом має здатність легко утворювати додаткове коріння у вузлах пагонів. Так можна зрізати рослину, посадити її в грунт на рівні вузлів — і вона пустить додаткове коріння, хоча й не витримує розсаджування. Ось таке цікаве явище.

У закритому грунті коренева система огірка розвивається слабкіше, ніж у полі, що пов’язано з недостатньою освітленістю рослин. Хоча насіння проростає при 12–13°С, повноцінні сходи можна отримати за температури не нижче ніж 17–18°С. Нещодавно встановлено: низькі температури у фазі сходів знижують схожість та енергію проростання, гальмують біологічні процеси, що призводить до втрати скоростиглості сорту й зниження врожаю. За температури 14–15°С сходи з’являлися через 15 днів, а 19–20°С — через 6. Ось чому на виробництві важливо забезпечити оптимальну температуру проростання огірка.

Жодна культура не реагує так швидко і яскраво на брак елементів живлення, як огірок. Якщо плід схожий на кому, рослині не вистачає азоту, якщо має грушоподібну форму (звужений біля плодоніжки) — калію, посилюється осипання квіток і зав’язі — фосфору. Слід тільки пам’ятати: ознаки браку елементів живлення такі самі, як і їх надлишку. Огірки доволі світлолюбні, тому брак освітлення гальмує плодоношення. Через це, вирощуючи розсаду, її слід досвічувати. Що гірше освітлення рослин, то більше калію їм потрібно.

Технологію вирощування огірка можна поділити на два різновиди —вирощування бджолозапилюваних і партенокарпічних сортів. Як уже зазначалося, партенокарпічні — це такі, що можуть утворювати плоди без запилення. Тому взимку при вирощуванні їх у теплицях бджоли, які в період короткого світлового дня працюють мляво, не потрібні. Це дуже важлива обставина, якщо, до того ж, зважити, що вони поводять себе агресивно щодо персоналу теплиць, забруднюють своїми виділеннями шибки, можуть переносити інфекції, особливо вірусні.

У плодах “партенокарпіків” немає гіркоти, вони не жовтіють, характеризуються високою транспортабельністю, більш тіньовитривалі, їх легко відрізнити за зовнішнім виглядом — вони практично не мають чоловічих квіток, а поверхня плодів гладенька. Лише нещодавно створено сорти з горбкуватою поверхнею. Здавалося б, давайте будемо вирощувати тільки партенокарпічні сорти... (Зовсім нещодавно за площами поширення вони залишили далеко позаду бджолозапилювані). Проте є в них одна вада — оболонка плоду потовщена і смак через це посередній. Нині бджолозапилювані знову входять у моду, хоча їх виростити й складніше. Саме тут і знадобилися нові заходи агротехніки, що потребують вивчення (і це при тому, що технологія вирощування огірка начебто вивчена, як говорилося раніше, уздовж і впоперек). Основне завдання у їх вирощуванні — забезпечити постійне запилення жіночих квіток протягом вегетації. Нині від бджіл поступово відмовляються — їм на зміну прийшли джмелі. Вони не ведуть себе агресивно щодо персоналу, відвідують квітку саме тоді, коли на ній найбільше пилку, тобто щодо запилення активніші за бджіл, вулики з ними значно легші, менші й забруднення внутрішньої частини скла. Не дивно, що розведення їх стало об’єктом бізнесу. Боляче бачити, як така, багата на луки та степи країна, як наша, купує вулики з джмелями за кордоном.

А втім, проблема з джмелями — не головна, адже їм потрібні чоловічі квітки, аби брати пилок для запилення жіночих. Як засвідчили результати досліджень, оптимальне співвідношення їх в агрофітоценозі має становити 1:5–6; що більше це співвідношення, то більше вуликів потрібно ставити. А природа огірка така, що в міру росту рослини у верхніх ярусах стає дедалі більше жіночих квіток і менше чоловічих. Що ж робити? Нескінченно кількості вуликів не збільшуватимеш. Тому не так давно і знайшли вихід: разом з основним сортом почали вирощувати сорт-запилювач, що дає більше чоловічих квіток (от і повернулися до рослин з чоловічим типом цвітіння, який, здавалося, вже пішов у минуле). Цей сорт-запилювач інколи жартома називають сортом-супутником. Кількість рослин його має становити 10–15% загальної кількості рослин у теплиці, щоб забезпечити співвідношення квіток 1:5–6. (Це приблизно 2800–3000 рослин на гектар залежно від схем розміщення.) А от як його розмістити стосовно головного сорту? Сьогодні маємо два таких варіанти:

  1. перший — у рядку: після 6–10-ї рослини основного сорту висаджують рослину сорту-супутника;
  2. другий — сорт-супутник пускають окремим рядком: після 2–3 рядків основного сорту висаджують рядок рослин сорту-супутника.

Досвід доводить більшу ефективність другого варіанту. Чому? Рослини сорту-запилювача потребують іншої системи формування, тому вигідніше розміщувати їх в окремий рядок, ніж формувати інакше кожну 6–10-ту рослину в процесі формування основного сорту. Крім того, плоди його ростуть швидше, тому дні вибірок продукції потрібно корегувати. Якщо ж це окремий рядок — збирання продукції полегшується. І ще. Звісно, головне значення сорту-супутника — забезпечення потрібної кількості чоловічих квіток, проте й він дає якийсь урожай, хоча й невеликий. Та й слідкувати за кількістю чоловічих квіток зручніше, якщо це окремий рядок рослин.

Якщо ж висаджувати сорт-запилювавач у рядку основного сорту, то нині досі точно не визначилися — чи це має бути кожна шоста, чи кожна десята рослина. Зрозуміло, залежить це від світлової зони, типу теплиці, технології, сорту тощо. Як бачимо, є над чим працювати.

І ще одна проблема. Ми вже зазначали, що в сорту-запилювача, так само як і в решти огірків, у міру росту кількість чоловічих квіток у верхніх ярусах рослини зменшується. Тому доводиться час від часу видаляти сорт-запилювач, висаджуючи замість старих рослин молоду розсаду (і все це заради кількості чоловічих квіток). От і доводиться весь сезон у розсадному відділенні готувати розсаду. Відтак функції розсадного відділення змінилися. Нагадаємо: воно відрізняється від інших блоків теплиць наявністю обладнання для досвічування (додаткового освітлення) розсади, газацій вуглекислотою, високими вимогами до чистоти — розміщується у крайній частині для запобігання наскрізному проходові (щоб не занести інфекції), потужнішою системою поверхневого обігріву. Раніше, після одержання розсади й висаджування її на постійне місце, розсадне відділення використовувалося як звичайне. Нині воно працює весь сезон для одержання розсади сорту-супутника. Дехто, відвідуючи тепличний комбінат, дивується — надворі травень, культури в теплицях вже давно плодоносять, чому ж розсадне відділення працює? От скільки проблем у бджолозапилюваних сортів. Проте вони на хвилі моди, популярність їх знову зростає. Лишається назвати модні нині сорти бджолозапилюваного огірка: Атлет F1 та Естафета F1. Запилювачем для них можна брати сорт Казанова F1 або Гладіатор F1.

Чи можна запилювати бджолами партенокарпічні огірки? Раніше на це питання відповідь була одностайна — навіщо, адже вони не потребують бджіл, без запилення утворюють плоди… А що буде, коли на них, попри все, потраплять бджоли (комахи), яких приваблює яскраве забарвлення квіток? Колись це питання приводило у глухий кут навіть досвідчених спеціалістів. Спочатку вважали, що цього категорично робити не можна, інакше плоди будуть деформованими, виродливими. Рекомендували такі сорти навіть захищати від бджіл та комах-запилювачів. Проте останніми роками несподівано з’явилася нова точка зору: для короткоплідних “партенокарпіків” можна зробити виняток! Сьогодні останні розробки поглибили розуміння явища партенокарпії. Виявляється, вона практично не буває повною, стовідсотковою. Що більший цей відсоток партенокарпії, то менше потрібні бджоли для запилення. На прояв цього явища впливають умови мікроклімату, методи вирощування, відселектованість сорту. Так за різного освітлення остання проявляється більшою чи меншою мірою, так само як і за зміни температури й вологості. Спеціалісти одностайні — якщо партенокарпія висока, тобто чоловічих квіток на рослині практично немає, бджолозапилення не потрібне. От скільки таємниць в огірка. Мода на нього дуже різна, залежно від країни. Так у Центральній та Західній Європі полюбляють довгоплідні плоди, завдовжки 30–60 і діаметром 4–6 см, а в Росії та США — короткоплідні, завдовжки 20–25 і діаметром 5–8 см.

Ю. Слєпцов,
Національний аграрний університет

Інтерв'ю
Ів Піке, керівник підрозділу Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні
З бе­рез­ня цьо­го ро­ку підрозділ Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні очо­лив Ів Піке. За до­волі ко­рот­кий час він уже встиг відвіда­ти прак­тич­но всі регіо­ни Ук­раїни та оз­най­о­ми­ти­ся
У Нідерландах існує сумна приказка: «Фермерові належать тільки його жінка й діти, все інше на фермі належить банку». Тобто, банки понавидавали всім фермерам аж до найменших стільки кредитів, скільки

1
0