Спецможливості
Агробізнес

Новий зерновий рік

15.07.2008
123
Новий зерновий рік фото, ілюстрація
Для більшості зернових культур 1 липня розпочався новий маркетинговий рік (МР). З’явилися підсумкові дані щодо посівних площ, попередні оцінки перехідних запасів. Чіткішими стали прогнози щодо врожайності. Отже, зберемо все це “докупи” і визначимося, на що очікувати в новому сезоні.

Посівні площі та сподівання
щодо нового врожаю
За даними офіційної статистики, площі під зерновими й зернобобовими культурами (озимими і яровими), що їх українські сільгоспвиробники засіяли під урожай 2006 року, становлять 14,66 млн га (на 2,3% нижчt  за  показник  2005 р.). Зокрема, скоротилися площі під пшеницею (на 16% — до 5,59 млн га) та житом (майже на 40% — до 377,1 тис. га), збільшилися посіви ячменю (на 18% — до 5,3 млн га) й кукурудзи (на 10,8% — до 1,9 млн га).
Цього року яровими зерновими та зернобобовими культурами українські аграрії засіяли 8,765 млн га. Зокрема, яру пшеницю висіяли на площі 494,6 тис. га, ярий ячмінь — на 4,87 млн га, кукурудзу на зерно — на 1,9 млн га. Посівні площі під ярим вівсом становлять 484,3 тис. га, під просом — 135,7, гречкою — 393,3, горохом — 341,1 тис. га. Озимі на зерно під урожай 2006 року посіяли на площі 6,059 млн га. До закінчення сівби ярових із них збереглося 5,89 млн га. Наприклад, площа збережених посівів озимої пшениці становила 5,09 млн га, жита — 374,2 тис. га, озимого ячменю — 422,1 тис. га.
Мінагрополітики прогнозує, що валовий збір зерна в Україні цього року становитиме 40 млн т, а то й більше (за підсумковими даними Держкомстату, в 2005 р. валовий збір зернових і зернобобових у вазі після доробки (ВПД) становив 38 млн т). Такий прогноз видається надто оптимістичним.
Експерти інформаційно-аналітичного агентства “АПК-Інформ” після опублікування підсумкових даних Держкомстату про посівні площі (з урахуванням прогнозів урожайності зернових культур УкрГМЦ наприкінці липня) збільшили прогноз урожаю зернових і зернобобових культур в Україні в 2006 р. майже на 2 млн т — до 35,2 млн т (у ВПД). У тому числі врожай пшениці очікується на рівні 13,6 млн т (у 2005 р. — 18,7 млн т), жита — 608 тис. т (1,05 млн т), ячменю — 11,8 млн т (9 млн т), кукурудзи — 7 млн т (7,16 млн т).
“Не виключено, що в підсумку врожай виявиться трохи вищим — за рахунок більшої врожайності основних зернових культур. Ситуація з озимими культурами на поточний момент не викликає занепокоєння “, — зазначила аналітик “АПК-Інформ” Наталя Шелест.
І все ж таки аналітики “АПК-Інформ” схиляються до того, що цьогорічний урожай зернових поступатиметься торішньому.


Запаси на початок сезону
За попередніми даними Держкомстату, перехідні запаси пшениці (на 1 липня 2006 р.) у сільгосппідприємствах (крім малих) і на підприємствах, які зберігають та переробляють зернові, становлять 1,94 млн т проти торішніх — 2,08 млн т. Запаси всіх зернових на початок 2006/07 МР оцінюються в 3,35 млн т, що більш ніж на 1 млн т менше, ніж торік.
Основний обсяг зернових культур зберігається в переробників та на хлібоприймальних підприємствах — 2,2 млн т (у т. ч. 1,47 млн т пшениці). Аграрії зберігають 1,15 млн т зерна (в т. ч. 478 тис. т пшениці). Фахівці Мінагрополітики вважають, що значні обсяги зерна (в т. ч. близько 1 млн т пшениці), які не охоплено статистикою, зберігаються в населення. Проте точних даних щодо обсягів зберігання зерна в господарствах немає (в т. ч. за минулі роки), так само як і немає надійних даних щодо споживання та втрат такого зерна.
Пропозиція зернових
урожаю’2006
Занепокоєння щодо забезпечення внутрішніх потреб зерном власного виробництва викликають пшениця та жито. Зупинімося на пшениці.
Складаючи баланс попиту/пропозиції, пропозицію зерна на ринку країни обчислюють за формулою:
запаси на початок МР + валовий збір
(у ВПД) + імпорт за МР = пропозиція.
Отже, якщо обачно ставитимемося до запасів (щодо пшениці орієнтуватимемося на 1,9 млн т) та відштовхуватимемося від досить обережного прогнозу врожаю від “АПК-Інформ” — матимемо в розпорядженні 15,5 млн т пшениці власного виробництва.  
Пропозиція повинна покривати внутрішні потреби, очікувані втрати (їх іноді плюсують до внутрішнього споживання) та мінімальні запаси, що мають бути в наявності наприкінці МР (щонайменше на 2 місяці споживання). Решта — експортний потенціал (обсяги, що дозволено вивозити з країни). Але якщо за рахунок власних ресурсів внутрішній попит покрити не вдається, виникає потреба в імпорті. Її може обумовити, зокрема, надмірний експорт. Це дещо спрощена схема, проте вона дає уявлення про товарний баланс.


Внутрішнє споживання
До позиції “внутрішнє споживання” товарного балансу потрапляє все, що споживається внутрішнім ринком безпосередньо або направляється на переробку. Зауважимо, що зазвичай у балансі пшениці до експорту включають обсяги експортованого борошна (у перерахунку на зерно). Внутрішнє споживання зернових підрозділяють на продовольче, фуражне (використання на кормові цілі), технічне та насіннєве. Причому в перші три позиції потрапляє споживання, в т. ч. у вигляді продукції переробки.
Примітка. Для олійних характерним є виділення окремим рядком переробки (розподілення, залежно від подальшого використання на продовольчі, технічні чи фуражні цілі, передбачається вже для продукції переробки: рослинної олії та шроту чи макухи), до інших підрозділів включають споживання лише того олійного насіння, яке не переробляють в олійнодобувному секторі.
“Внутрішнє споживання” — це скільки фактично було спожито (передбачається, що буде спожито). Якщо товару не вистачає, тобто пропозиція менша за попит, природно очікувати зростання цін на нього. Існує функціональна залежність величини попиту від ціни. Величина попиту являє собою готовність купити певну кількість товару за конкретною ціною. Отже, внаслідок зростання цін попит або зменшується (тобто споживачі скорочують споживання цього товару — іноді споживання однієї продукції частково заміщується іншою, це, зокрема, характерно для фуражного зерна), або ж покупці виявляють готовність платити більше, ніж, зокрема, може бути обумовлено завезенням на ринок імпортованого товару.
Щодо пшениці можна говорити про досить стабільне споживання на продовольчі цілі (на рівні 5,5 млн т), причому його зниження є вкрай небажаним, використання насіннєвого матеріалу залежить від посівних площ (останніми роками — 1,4–1,5 млн т), використання на технічні цілі є досить невеликим, його теж можна назвати відносно стабільним (хоч, напевно, знизиться в 2006/07 МР), а от споживання на фураж може досить істотно змінюватись. За достатнього виробництва внутрішній ринок споживає 11–13 млн т пшениці. Мінімальні перехідні запаси продовольчої пшениці, з міркувань продовольчої безпеки, потрібні в обсязі близько 1 млн т (усього пшениці станом на кінець/початок МР бажано мати в наявності в обсязі 2 млн т).


Зовнішньоторгова активність
Істотна різниця в цінах на певний товар на різних ринках сприяє “перетіканню” товару з ринків з меншими цінами на ринки з вищим ціновим рівнем, за умов, що різниця в цінах компенсує витрати на транспортування товару (якщо йдеться про ринки різних країн, — то й усі передбачені мита, податки й інші витрати, що безпосередньо пов’язані з переміщенням товару).
Україна, наприклад, є нетто-імпортером рису. Закуповуємо на зовнішніх ринках також пивоварний ячмінь та/чи солод, щоправда, експортуємо значно більші обсяги фуражного ячменю.
Для українського ринку пшениці характерніша ситуація, коли пропозиція перевищує внутрішній попит і зерно стає конкурентним на ринках деяких країн–імпортерів Близького Сходу та Північної Африки. Іноді зовнішня кон’юнктура сприяє здійсненню постачання зерна з Причорноморського регіону до південної Європи чи Далекосхідної Азії.
Правда, було вже й таке, що пшеницю до України імпортували. Імпортували ми й певні обсяги пшеничного борошна (якщо не брати до уваги дефіцитний 2003/04 МР, то з міркувань уподобань споживачів).
І ось тут, якщо імпорт рису сприймають у нас “як належне”, то одне тільки згадування про імпорт пшениці чи пшеничного борошна в декого з чиновників породжує істерику. Проте намір уникати імпорту в умовах, коли його можна уникнути, є природним. Для внутрішніх споживачів краще, щоб саме так воно й було.
Однак ліцензування експорту зерна ще й досі не запроваджено. В руках чиновників з важелів є тільки держзакупівлі, які повинні підтримувати внутрішні ціни на початку сезону й тим самим запобігати надмірному вивезенню зерна.
При цьому ситуація на зовнішніх ринках складається так, що ще до того, як ринок “відчує” присутність держоператорів або внутрішні ціни підвищаться до експортно-непрохідного рівня, вивезено може бути більше, ніж хотілося б з міркувань забезпечення внутрішнього споживання.


Попит та перехідні запаси
Складаючи баланс попиту-пропозиції, попит та перехідні запаси (або запаси на кінець МР) обчислюють за формулами:
внутрішнє споживання + втрати + + експорт за МР = попит,
пропозиція – попит = перехідні запаси.
Із викладеного вище випливає: якщо експортувати в 2006/07 МР понад 2,5 млн т пшениці, то або виникне потреба в імпорті (це станеться в разі непокриття потреби в продовольчому зерні та насінні для сівби), або знизиться споживання (у фуражному секторі), або станеться перше й друге.
Умовний баланс пшениці із трьома варіантами розвитку подій (залежно від експортної активності) подано в таблиці.


Загальні висновки.
Цінова кон’юнктура
Напружений баланс пшениці й жита свідчить про те, що внутрішні ціни на зерно цих культур, найімовірніше, будуть досить високими. Отже, слід очікувати зниження непродовольчого споживання пшениці й жита. Для жита не виключається скорочення споживання зерна й на продовольчі цілі, бо в Росії теж передбачають істотне зниження врожаю, а експортні можливості Білорусі та ЄС-25 — обмежені. Частково споживання пшениці й жита на кормові цілі буде заміщено фуражною кукурудзою та ячменем. Проте загальне подорожчання фуражного зерна здається майже невідворотним.
Примітка. Станом на останню декаду липня ціни EXW на пшеницю 3 кл. та фуражну пшеницю були вищі за торішні більше ніж на 100 грн/т, для пшениці 4 кл. різниця в рівні цін була дещо меншою. Значно дорожчою, ніж рік тому, на кінець липня була фуражна кукурудза; фуражний ячмінь, навпаки, виявився дешевшим.
Ще зарано говорити про врожай кукурудзи на зерно, проте якщо він відповідатиме торішньому, експорт цієї культури, ймовірно, знизиться. Щодо ячменю, для якого очевидні перспективи збільшення валового збору проти минулорічного, можна очікувати на зростання як внутрішнього споживання, так і експорту — зовнішній попит на цю культуру обіцяє бути непоганим, незважаючи на передбачуване зростання світового виробництва (торік унаслідок зниження виробництва відчутно скоротилися світові запаси).
Є передбачення, що все вироблене зерно буде затребуване ринком. Тобто фундаментальні чинники “грають” на користь сільгоспвиробникам. І все ж, одна справа — середній рівень цін за сезон, інша — цінові коливання в окремі періоди й на локальному рівні, адже ціни формують і учасники ринку. Отже, дещо залежить і від поведінки (тактики продажів) самих сільгоспвиробників.
Якщо в деякі періоди сезону власники зерна “викидатимуть” значні його обсяги на ринок і поточна пропозиція перевищуватиме попит, це послаблятиме ціни (якщо не знижуватиме, то щонайменше уповільнюватиме зростання). Щоб продати все зібране зерно якомога дорожче, потрібно виважено ставитися до його реалізації. Найбільшої уваги в цьому плані в 2006/07 МР потребуватиме ячмінь.


Марина Моісеєва

Інтерв'ю
Ігор Чечітко, директор компанії  HZPC Ukraine
Після того, як запрацювала Угода про вільну торгівлю з ЄС, низка українських сільгоспвиробників спробували вийти на європейський ринок. Стало зрозуміло, що продукцію, яка продається у свіжому вигляді,
Микола Горбачов, керівник New World Grain Ukraine (Soufflet Group), президент Української Зернової Асоціації
Для успішного ведення агробізнесу мало виростити і зібрати хороший урожай, потрібно ще вміти його продати. Про основні засади роботи зернового трейдингу в Україні propozitsiya.com розповів

1
0