Спецможливості
Статті

Нові сорти сої і перспективи виробництва її в Україні

15.08.2008
824
Нові сорти сої і перспективи виробництва її в Україні фото, ілюстрація

Україна 2006 року зайняла перше місце в Європі за обсягами виробництва сої, тепер входить до дев’ятки найбільших країн -виробників цієї культури в світі, має велику перспективу розширення її посівів. Сталося це завдяки створенню і впровадженню у виробництво сортів сої нового покоління, розробці та запровадженню сортової технології її вирощування, попиту на неї на ринку. Сьогодні культуру сої адаптовано до грунтово-кліматичних умов помірного клімату. Лише після скрупульозного вивчення наукових основ селекції, було створено вітчизняний цінний вихідний селекційний матеріал, сформувалися великі наукові центри селекції сої, склалися сприятливі економічні умови для прориву в соєвому виробництві. За 1961–2006 рр. виробництво сої зросло з 1 до 876 тис. т, або у 876 разів. Тільки за 2001–2006 рр. площа сої в країні зросла із 73 тис. га до 748, або в 10 разів, виробництво її насіння — із 73,9 тис. т до 876, або в 11,9 раза, урожайність сої — із 10,1 до 11,7 ц/га, або на 15,8%.

 

Україна вперше вийшла на світовий рівень нарощування білково-олійних ресурсів за рахунок сої. Цю тенденцію дуже важливо закріпити, використати позитивний досвід, виправити недоліки в її виробництві. Водночас уже лунають голоси про скорочення площ сої в окремих господарствах та заміну її ріпаком. Це буде великою помилкою. Не можна залишати стратегічного шляху виробництва сої. У світі в 2006/2007 МР вироблено сої 228 млн т, ріпаку — 46, тобто сої виробляють у п’ять разів більше, ніж ріпаку. До того ж, виробництво сої у найближчі десять років прогнозують збільшити на 70 млн т, виробництво ріпаку за останні три роки стабілізувалося. Тож і в нас доцільно й надалі нарощувати виробництво сої. Соя стабільно користується попитом на ринку, рентабельна, конкурентоспроможна, прибуткова.
У чому ж причина того, що на етапі збільшення виробництва немає повної віддачі від сої? На наш погляд, причина тут не тільки в несприятливих умовах минулого року, є ще кілька важливих моментів, а саме: в багатьох господарствах сою висівали вперше, до цього додалися слабка обізнаність фахівців у біології культури та недотримання технології вирощування, вибору сортів сої. Через слабкий фінансовий стан під сою не вносять добрива, стимулятори росту, гербіциди, не проводять інокуляції, що унеможливлює використання продуктивного потенціалу. Побоюючись, що соя не дозріє, в центральних областях висівали переважно скоростиглі та ранньостиглі сорти, які дали меншу врожайність — на рівні 10–13 ц/га. Якщо замінити їх на середньоранньостиглі й середньостиглі сорти, можна одержати по 18–25 ц/га.
Досягнення. В нашій країні сформувався найбільший в Європі центр соєсіяння, виведено сорти сої, адаптовані до умов помірного клімату. Все це треба сповна використати у виробництві. Як наслідок багаторічної народної і наукової селекції, у слов’янському підвиді створено українську різновидність сої (Var. ukrainica Bаb.), яка об’єднує ультраскоростиглі, скоро- і середньостиглі сорти сої з вегетаційним періодом від 70 до 130 днів. Сучасні сорти сої української різновидності характеризуються новою архітектонікою рослин: за оптимальної густоти вони прямостоячі, мають обмежену гіллястість, потовщене стебло, трійчасті листки, переважно клиноподібної, овально-видовженої, яйцеподібної форми (центральний — симетричний, бічні — асиметричні), цільнокраї, з хвилястою зморшкуватою поверхнею листкових пластинок; велике насіння; низький ступінь опушення. Можна висівати широкорядно, із звуженими міжряддями і суцільним рядковим способом, з більшою густотою рослин. Вони мають високе прикріплення бобів нижнього ярусу, менші втрати під час збирання врожаю сої, високі якісні показники насіння.
Україна — лідер на континенті з кількості виведених і впроваджених сортів сої. У “Реєстр сортів рослин України” на сьогодні занесено 62 сорти сої української селекції. Потенціал урожайності скоростиглих сортів сої нового покоління становить 18–23 ц/га, ранньостиглих — 25–28, середньостиглих — 30–38 ц/га. Для кожної грунтово-кліматичної зони районовано цілу групу сортів сої, добре адаптованих до умов регіонів, вони надійно дозрівають, забезпечують високу врожайність.
Аналіз сортового складу посівів сої, які занесено в “Реєстр сортів рослин України”, показав, що серед них у посівах переважали сорти ранньостиглої групи, це, з одного боку, гарантує дозрівання й одержання сухого насіння, з іншого — є досить ризикованим у разі посухи в другій половині липня — серпні, бо знизить урожайність цієї культури. Помилково робити ставку тільки на ранньостиглу групу сортів, які зазвичай менш урожайні. Мало висівали сорти сої середньостиглої групи, а вони врожайніші за ранньостиглі. Так, у 2006 р. серед занесених у Реєстр сортів вітчизняної селекції скоростиглі сорти сої займали 36683 га, або 6,9%; ранньостиглі — 277823 га, або 52,5%; середньоранньостиглі — 157007 га, або 29,7%; середньостиглі — 57596 га, або 10,9% (табл. 2).
У господарстві доцільно висівати два-три сорти сої різної скоростиглості, щоб забезпечити стабільний урожай, зменшити напругу під час жнив. Основні площі сої в Лісостепу й Степу слід зайняти середньоранніми та середньостиглими сортами, які ефективно використали б увесь вегетаційний період.
Було б помилкою думати, що в Україні сою можна вирощувати скрізь. Високі врожаї сої можливі лише в межах так званого соєвого пояса, поза яким виробництво її без зрошення є ризикованим, особливо в надпосушливих південно-східних і південних областях. З погляду перспективи, цю стратегічну культуру можна висівати на досить великій території правобережного й лівобережного Лісостепу, Північного, Центрального й Південно-Західного Степу, лісостепових районів Полісся та на зрошуваних землях Південного Степу.
Я глибоко переконаний, що в Україні соя може добре рости й формувати стабільний урожай там, де добре росте й формує високий урожай кукурудза на зерно. Соя й кукурудза, як дві рідні сестри, потребують майже однакових умов вирощування за кількістю тепла, опадів, родючістю грунту; вони добре чергуються в сівозміні, доповнюють одна одну (перша — як енергетична, друга — як білкова й олійна), зони їхнього вирощування однакові. Для вирощування цих культур використовують однакову грунтообробну й посівну техніку, гербіциди, комбайни тощо. Якщо в господарстві вирощують по 70–100 ц/га зерна кукурудзи, в ньому можна вирощувати сою по 25–30 ц/га. Тим більше, що тепер є сорти сої із значним потенціалом продуктивності — 30–40 ц/га.
Формування соєвого пояса. Введення сої в сівозміну потребує докорінних змін у розумінні чергування культур. Це посприяє зміні структури посівів, спеціалізації на виробництві цієї культури цілого рільничого регіону, освоєнню сучасної технології вирощування з використанням високопродуктивної техніки, мінімальному й нульовому обробітку тощо. Найбільшу віддачу забезпечує короткоротаційна сівозміна “соя — кукурудза”, “соя — ячмінь”, “соя — озима пшениця”.
Створення соєвого пояса означатиме новий етап у виробництві культури сої, сприятиме біологізації землеробства, одержанню екологічно чистої продукції. Соя в короткоротаційній сівозміні відіграє найважливішу роль: вона як бобова культура за допомогою бульбочкових бактерій фіксує азот атмосфери, за рахунок цього на 70–80% забезпечує власну потребу в ньому, залишає після себе в грунті 60–80 кг/га і більше біологічного азоту. Введення її в сівозміну забезпечить збільшення врожаю подальших культур: кукурудзи — на 3–8 ц/га, озимої пшениці — на 2,5–4, ячменю — на 4–6 ц/га.
Основою соєвого пояса є сортове районування й біокліматичні ресурси регіону. Сорт сої можна вирощувати тільки у відповідній географічній широті на відстані 160–200 км з півдня на північ, в якій грунтово-кліматичні умови відповідають формуванню вегетативних і генеративних органів, забезпечать оптимальні умови для цвітіння, зав’язування, формування й наливання бобів, дозрівання до повної стиглості, а також сприятливі теплі умови, суху погоду в період збирання врожаю.

А. Бабич,
академік УААН і РАСГН,
президент Української
соєвої асоціації

Q Перешкода високим урожаям                                                                                                                                                                                                                               R Правильне рішення

Q Одна з основних причин невисокого врожаю сої торік — недотримання вимог сортової технології вирощування.

R Цього року важливим завданням є ретельне підготування грунту навесні комбінованими агрегатами. За наявності ефективних гербіцидів та відповідного комплексу техніки застосовують мінімальний і нульовий обробіток грунту, при цьому витрати палива знижуються, порівняно з традиційним обробітком, на 20% за мінімального й на 70 — за нульового обробітку.
Q На багатьох полях під сою не вносять добрив, перед сівбою не проводять інокуляції* насіння.
R У рослині сої циклічно поєднано два фізіологічні процеси — фотосинтез у листках і біологічна фіксація азоту повітря бульбочковими бактеріями. Слід особливу увагу приділити системі її удобрення: вносити мінеральні добрива N30-40 Р60-90 К60-90, проводити інокуляцію, застосовувати мікроелементи, стимулятори росту. На кислих грунтах обов’язково проводити вапнування. За інокуляції, яка сприяє біологічній фіксації азоту (130–180 кг/га) та інтенсивному росту, врожайність підвищується на 2,4–4,5 ц/га.
    Інокуляція сої* — найдешевший захід у технології її вирощування. Він не потребує великих витрат, до того ж, у поєднанні з мінеральними добривами сприяє підвищенню врожайності сої й збільшенню виробництва сої. Особливо ефективна інокуляція в новому для сої регіоні вирощування. Тож не повинно бути жодного поля, де висівали б неінокульоване насіння сої. Інокуляція за вирощування сої в постійних районах соєсіяння підвищує врожайність на 8–15, у нових — на 25–30%.
Q У багатьох випадках порушують строк висівання сої.
R Кращий строк сівби сої, коли грунт на глибині загортання насіння прогрівся до 12...14°С. У роки з ранньою весною — це третя декада квітня; за пізньої весни — кінець квітня — перша декада травня.
Q Для більшості грунтів оптимальна глибина загортання насіння сої — 2,5–4 см. На жаль, мало хто дотримується цього правила, вважаючи, що це дрібниця. Як наслідок — мають зріджені сходи, а це впливає на густоту рослин у посіві й знижує врожайність сої.
R Визначити оптимальну глибину загортання насіння.
Q На жаль, у багатьох господарствах не дотримуються оптимальної густоти рослин і норми висіву для сортів сої різної скоростиглості.
R Сіють з однією нормою висіву ранньостиглі та середньостиглі сорти сої. У районах із сприятливим вологозабезпеченням і на зрошуваних землях за широкорядного способу сівби для ранньостиглого сорту сої оптимальна густота рослин — 600–700 тис./га, середньостиглих — 500–600, середньопізніх — 400–500 тис. га. У посівах із звуженими міжряддями і в суцільних рядкових посівах густоту рослин слід збільшити.
Великі перспективи
    Відкриває вирощування сої на зрошуваних землях Центрального й Південного Степу України. У наших польових дослідах (у середньому за 11 років) урожайність сої без зрошення становила 16,3 ц/га, на зрошенні — 27,3, на зрошенні та внесенні мінеральних добрив — 35,9 ц/га. Приріст урожаю сої від зрошення становив 11 ц/га, від добрив — 8,5 ц/га; сумарне збільшення врожайності від обох чинників становило 19,5 ц/га (від зрошення — 56, добрив — 44%). Особливо ефективне зрошення сої на Півдні в посушливі роки, коли врожай без зрошення низький, на зрошенні він збільшується в 3–4 рази.
    Соя цінується як найдешевший продуцент якісного рослинного білка: за врожайності 25–30 ц/га вона забезпечує 9–11 ц/га білка і 5–6 ц олії. Якщо всі витрати на вирощування сої зарахувати на виробництво білка, тоді собівартість 1 кг соєвого білка становитиме близько 1 грн. Крім того, внаслідок переробки її насіння одержують соєву олію (ціна на світовому ринку — 500–600 дол./т) і соєвий шрот (180–215 дол./т), які користуються великим попитом на ринку. Якщо всі витрати розподілити між соєвим білком і соєвою олією, тоді основні витрати окупляться за рахунок реалізації олії, а собівартість 1 кг соєвого білка буде значно нижчою. За врожайності сої лише 11 ц/га витрати на її вирощування окупляться, якщо реалізувати насіння на ринку.

*Інокуляція — обробка насіння сої препаратами на основі бактерій, які активізують процеси накопичення азоту в грунті з повітря. (Ред.)

Висновок
Застосування сортів сої нового покоління, якісне виконання заходів сучасної технології її вирощування з урахуванням особливостей грунтово-кліматичних умов регіонів забезпечить одержання врожаю на незрошуваних землях — 20–25, на зрошуваних — 25–30 ц/га (до 40 ц/га). Для успішного розв’язання продовольчої проблеми доцільно вже в найближчі роки розширити посіви сої до 1 млн га, в перспективі — до 3 млн, щоб виробляти 4,5–5 млн т її насіння. Соя забезпечить надходження майже 450 тис. т біологічного азоту. Жодна країна Європи не має таких можливостей для нарощування виробництва сої, як Україна, — з її родючими грунтами, сприятливим кліматом, потужним науковим потенціалом, сортами сої нового покоління, новітніми технологіями.

Інтерв'ю
Валентина Болоховська, лауреат Державної премі України в галузі науки й техніки, один із засновників "БТУ-Центр"
«БТУ-Центр» — один із найвідоміших в Ук­раїні вітчиз­ня­них ви­роб­ників біологічних про­дук­тів для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. Ком­панія пра­цює з 1999 ро­ку, й звідтоді на ри­нок ви­ве­де­но чи
экспорт
Після підписання Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою українські аграрії отримали шанс вийти на канадський ринок. Втім, позитивний ефект буде відчутним не відразу. 

1
0