Спецможливості
Статті

Не в’янь, горлице

05.06.2008
136
Не в’янь, горлице фото, ілюстрація
Не в’янь, горлице

“Я вранці голос горлиці люблю”, — писала Ліна Костенко. Як туркотить цей лісовий птах, де в’є гніздечко — багато хто чув і бачив. А от чи знаємо рослину на таке ім’я?.. Ми в редакції не знали — доки не одержали листа від нашої читачки з Вінниччини. “Кілька років тому я десь вичитала, що українські вчені створили рослину, яку назвали Горлиця, — пише Лілія Тетерина із селища Вапнярка Томашпільського району. — Сіють її після збирання картоплі, а пізно восени чи навесні приорюють — вона удобрює грунт, корінням очищає землю від грибкових захворювань. Та ще й дуже поживна кормова культура. Від імені дачників кооперативу прошу відповісти, чи існує в природі така рослина. Ще в замітці писалося, що її насіння закуповують Росія, Чехія, Німеччина. Чому ж наші агрономи не можуть нічого сказати про неї?” Пошуки привели до Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України.

— Справді, без хімії та дорогого нині гною можна вносити в грунт повноцінну органіку, разом з тим оздоровлюючи його, — сказав доктор сільськогосподарських наук Джамал Рахметов. — Можна отримувати соковиту зелень для корів, кіз, свиней ранньої весни, коли ще немає традиційного вітамінного корму. Усе це — завдяки Горлиці. Горлиця — не окрема рослина, а лише сорт кормової культури з родини капустяних — суріпиці озимої. Назва, яку наводить у своєму листі вінничанка Лілія Тетерина, — народна, вона пішла гуляти з ласки тих, хто встиг належно оцінити сорт. Вивів його ще в сімдесятих роках минулого століття самобутній селекціонер, професор Юрій Адольфович Утеуш.

Життєвий і творчий шлях ученого вартий написання солідної книги — і її читали б із захопленням. Починаючи з 1968-го, тридцять років завідував відділом нових культур (на цю посаду його рекомендував тодішній директор ботанічного саду академік Андрій Михайлович Гродзинський). Незважаючи на похилий вік, його переобирали й переобирали на черговий термін. Жодного разу не був у профвідпустці. І в свої 90, вже перебуваючи на заслуженому “відпочинку”, писав наукові статті, виховував молодих учених, листувався з фермерами, які впроваджували його розробки. А також жваво цікавився справами відділу, який передав талановитому учневі, співавторові багатьох сортів — Джамалу Рахметову. Юрій Утеуш помер позаторік, на 91-му році життя.

Відділ нових культур — то його дітище, його життя. Під керівництвом невтомного дослідника він досяг таких творчих результатів, які й не снилися багатьом селекційним центрам. Судіть самі: інтродуковано, тобто збагачено, культурну флору України 206 видами, формами й сортами кормових, 98 — пряносмакових і 53 — малопоширених овочевих рослин. На основі найперспективніших інтродуцентів вивів 21 сорт, а всього колектив відділу створив 45 сортів кормових, пряносмакових і нових овочевих культур. Новинки унікальні та високопродуктивні.

Ось один лише приклад: щавель, велетень серед трав’янистих, що напрочуд добре поєднав якості англійського шпинату й високогірного щавлю тянь-шанського, — сорт-гібрид Румекс К-1. З його допомогою вчений “прорубав вікно в Азію” — спершу до Казахстану, а згодом і до Китаю, де Румекс вирощують уже на значних площах і використовують як кормову та продовольчу культуру. На основі його зеленої маси в чотирьох НДІ Алмати розробили комплекс біологічно активних добавок як для корму тварин, так і для вживання людиною в дієтичному та лікувальному харчуванні, а також 34 рецепти страв. Неабиякої популярності щавель гібридний зажив завдяки ідеальному співвідношенню білків, вітамінів, макро- та мікроелементів, що сприяє швидкому та повному засвоєнню їх організмом. На всі розробки інститути отримали патенти.

Ще на зорі своєї наукової діяльності Юрій Утеуш часто замислювався над висловами двох геніальних учених XX століття — Климента Тімірязєва та Жоліо Кюрі: “Кожен промінь сонця, не вловлений зеленою поверхнею поля, — багатство, втрачене назавжди, за розтрату якого більш освічений нащадок коли-небудь осудить свого неосвіченого предка”; “Велике значення має відкриття можливості використання атомної енергії в інтересах людства, та все ж воно поступається тому прогресові техніки, який станеться за повного пізнання фотосинтезу зеленої рослини”. Під враженням цих слів він писав: “Дивовижна і не повністю розгадана таємниця “фабрики” рослинної клітини і хлорофілового зерна. Первинна сировина для утворення найскладніших органічних речовин — крохмалю, цукрів, білків, жирів — надзвичайно проста. Це вуглекислий газ і вода. Енергія для їхнього синтезу одна — сонячна радіація. І, на жаль, людина — творець надскладних обчислювальних машин, атомних реакторів, космічних станцій — не може повторити те, що здійснює зелена рослнна клітина”. У всій подальшій роботі він активно працював над підвищенням коефіцієнту корисної дії сонячної радіації. Вивчаючи можливість використання озимих і ярих високопродуктивних культур у проміжних посівах, учений довів, що ККД фотосинтезу можна підвищити як мінімум у 1,5–2 рази.

Послухаймо Джамала Рахметова:
— За умов Лісостепу такі високопродуктивні кормові рослини, як кукурудза, люцерна, конюшина, коренеплоди, не повністю відповідають сучасним умовам, — говорить він. — Пізно починають вегетувати, не відрізняються довголіттям, пластичністю, стійкістю до несприятливих факторів. Серед традиційних рослин мало таких, які здатні зростати восени за знижених температур і рано навесні, максимально використовувати сонячну енергію, рослин високобілкових, стійких до шкідників і хвороб. У зв’язку з цим актуальним є пошук новинок — нетрадиційних, високопродуктивних, здатних не тільки конкурувати з наявними культурами, а й значно переважати їх за стійкістю та господарсько цінними показниками. Отут важлива роль належить інтродукції рослин. Світ флори має величезний потенціал, налічує близько півмільйона видів, але в культурі представлений лише невеликою їх кількістю. Не випадково Микола Іванович Вавілов, створюючи Всесоюзний інститут прикладної ботаніки і нових культур (згодом Всесоюзний інститут рослинництва), вважав основим напрямом його наукової діяльності збагачення вельми обмеженого сортименту культурних рослин, для чого був розпочатий всесвітньо відомий пошук і опис величезного розмаїття видів флори. Не випадково саме вивченню потенційних можливостей нових інтродуцентів та визначенню місця їх у культурі присвятив своє життя селекціонер. І домігся небувалих успіхів. Хоча дорога не була вистелена трояндами — проблема інтродукції, поширення нових видів рослин, вирішувалася і вирішується надто повільно. Прикладом консервативного ставлення до інтродуцентів може бути відома в Середній Азії та Середземномор’ї кормова рослина — олійна редька. Ще в XIX столітті її впроваджували в Росії. Повторно у 60-х роках XX століття насіння регулярно завозили із Західної Європи — однак зарубіжні форми не приживалися, і редька залишалася невідомою. Лише після створення Юрієм Утеушем з колегами у 70-х роках селекційного високопродуктивного сорту Райдуга, здатного вегетувати в різні строки — з ранньої весни до пізньої осені, цей вид швидко почаливпроваджувати як нову кормову рослину в усьому євразійському регіоні. Олійна редька і суріпиця принесли вченому всесвітню славу.

— У тому числі й суріпиця сорту Горлиця?
— Горлиця — насамперед. Селекціонер був піонером вивчення та використання представників родини капустяних. Усебічна комплексна оцінка сотні інтродуцентів, а також створення під керівництвом ученого величезної колекції найкращих світових зразків культур з цієї рослини дали змогу виділити найперспективніші види та в результаті селекційної роботи вивести неперевершені сорти суріпиці озимої Ізумрудна, Веснянка, а згодом і Горлиця. Таким чином уперше були розроблені наукові основи системи заходів щодо додаткового виробництва кормової біомаси та рослинного протеїну в умовах України, що суттєво підвищило коефіцієнт використання сонячної радіації (ККД фотосинтезу) і в цілому орної землі. До “зеленого конвеєра” було введено найбільш ранню кормову культуру.

— Охарактеризуйте її, будь ласка, Джамале Бахлуловичу. Упевнений, що Горлиця зацікавила не лише нашу читачку з Вінниччини...

— Це справді унікальна рослина родини хрестоцвітих. Цвіте яскравими жовтими квітками, чудовий медонос. Як я вже говорив, є дешевим і повним замінювачем органіки. Її сіють у другій декаді серпня — на початку вересня, коли викопають картоплю. Насіння загортають на 1–2 см — так, щоб воно досягло вологого шару грунту. Міжряддя — завширшки 15–20 см. Густота посіву така, щоб на 1 м2 припадало по 100–150 рослин, тож розсипати насіння слід не дуже густо, бо рослина кущиться. Сіяти можна і під плодові дерева, і під будь-які овочеві культури (крім капустяних) наступного врожаю. На 6 соток іде 1–1,5 кг насіння, на 12–15 соток — 2,5–3 кг.

Культура доступна всім, хто не може придбати дорогих добрив. Та й навіщо? Без хімії, недешевого гною вносите в грунт повноцінну органіку. Крім того, Горлиця містить фітонциди, що борються з грибковими та бактеріальними хворобами. Отож грунт одночасно і оздоровлюється, і удобрюється. Після цього не потрібні жодні добрива — врожай тієї самої картоплі збільшується у 1,5–2 рази. Із серпня до жовтня рослина кущиться, утворюючи потужний травостій, який глушить і вбиває бур’яни. Деякі з них ви взагалі навесні не побачите.

На зиму рослину можна прикопати, а можна залишити й до весни, зробивши це у квітні наступного року, коли зацвіте (перед посівом-садінням інших культур). Перекопана зелена маса швидко розкладається в грунті, даючи останньому повну норму органіки. Завдяки розгалуженій кореневій системі, що проникає доволі глибоко, на поверхню виводяться важкорозчинні елементи живлення. На такому грунті вродять і картопля велика, і городина добра. Культура універсальна: її сіють від південних районів до Сибіру. Насіння проростає вже за температури 2°С. Восени вегетація триває за 5...6°С. Дуже посухо- та зимохолодостійка.

— Отже, справді зелень її з’являється дуже ранньої весни, коли ще немає іншого корму для тварин?..
— Так. У квітні корови, кози, свині вже поїдають подрібнений зелений корм суріпиці — багатий на всі вітаміни, аскорбінову кислоту, каротин, цінні органічні речовини. Тварини швидко набирають вагу, оздоровлюються, зростає жирність молока у корів та кіз, свійські птахи несуть більше яєць.

...Отака вона, диво-суріпиця Горлиця, названа на честь “симпатично чудової пташки — горлиці кільцевої — зворушливо-ніжної, гарної, невибагливої”, як говорив сам автор сорту Юрій Утеуш. Її дедалі ширше культивують у Європі та країнах Співдружності. В Україні ж вона, на жаль, залишається маловідомою. Спритні ділки, розповідали науковці ботсаду, під її маркою продають хтозна-яке насіння з родини капустяних — ріпаку, гірчиці тощо. Ошуканим фермерам, городникам залишається тільки обурюватися. Але то вже тема іншої розмови.

Інтерв'ю
vitaliy skotsyk
20 вересня заплановано розпочати всеукраїнський страйк аграріїв. Про його причини та вимоги аграріїв  розповів один з ініціаторів, голова Аграрної партії України Віталій Скоцик.  
 Стручков
В Україні практично відсутнє власне виробництво ЗЗР. Попит на цю продукцію задовольняється завдяки імпорту. Економічна криза спричинила збільшення фальсифікату засобів захисту рослин. 

1
0