На практиці, а не на словах: комфортне утримання тварин

Сьогодні не дуже просто досягти позитивних результатів роботи. Звідусіль тільки й чути, що тваринницька галузь, зокрема молочний її напрям, не рентабельна. Проте у ТОВ «Агрофірма “Маяк”», що на Полтавщині, із цим не погоджуються і стверджують: позитивний результат значною мірою залежить від дрібниць, яким зазвичай не надають належного значення.

А. Сухина
a.sukhina@univest-media.com

На сторінках на­шо­го жур­на­лу ми вже пи­са­ли про но­вий підхід гос­по­дар­ст­ва до за­готівлі кормів, а са­ме ви­ко­ри­с­тан­ня плю­щиль­но­го об­лад­нан­ня. Про­те успіх гос­по­дар­ст­ва, за сло­ва­ми йо­го керівни­ка Вяче­сла­ва Прий­ми, за­ле­жить не тільки від якості кор­му, а й від низ­ки інших фак­торів, які більшість аг­раріїв-тва­рин­ників вза­галі не роз­гля­дає.
Сьо­годні у гос­по­дарстві ут­ри­му­ють по­над 6 тис. голів ВРХ, із яких дійне ста­до налічує 2,1 тис. корів. Се­ред­нь­о­до­бо­вий надій на ко­ро­ву ста­но­вить 30 л. Тва­рин ут­ри­му­ють на се­ми фер­мах, три із яких — для тва­рин мо­лоч­но­го на­пря­му. Якоїсь однієї си­с­те­ми ут­ри­ман­ня (при­в’яз­­­не чи без­прив’яз­не) тут не прак­ти­ку­ють. Цим пи­тан­ням у гос­по­дарстві, як то ка­жуть, «не за­мо­ро­чу­ють­ся»: го­ло­вне — щоб ре­зуль­та­ти на всіх фер­мах бу­ли од­на­ко­ви­ми або, в уся­ко­му разі, не мен­ши­ми, порівня­но із ви­роб­ни­чи­ми по­каз­ни­ка­ми інших ферм.
«Усі го­во­рять, що прив’яз­не ут­ри­ман­ня в ра­зи гірше від без­прив’яз­но­го і що до­сяг­ти ви­со­ких на­доїв за першої тех­но­логії не­мож­ли­во, — констатує менеджер галузі тваринництва, го­ло­вний зо­о­технік Сер­­гій Гри­щен­ко, який провів для нас ек­с­курсію однією із ферм гос­по­дар­ст­ва, що розміще­на у смт. Ко­тель­ва. — Та­кож ба­га­то тва­рин­ників ствер­д­жу­ють, що най­го­ловніше — це доїльна за­ла, мов­ляв, од­нією вже її по­бу­до­вою мож­на знач­но поліпши­ти ро­бочі по­каз­ни­ки фер­ми. Про­те із влас­но­го досвіду мо­жу ска­за­ти, що ре­зуль­тат за­ле­жить на­сам­пе­ред від пра­виль­но об­ра­ної тех­но­логії та від фахівців, які задіяні у ви­роб­ництві. Са­ме від їхньо­го вміння, знан­ня, пра­виль­ності дій та ба­жан­ня пра­цю­ва­ти і впро­ва­д­жу­ва­ти свої на­вич­ки за­ле­жить кінце­вий ре­зуль­тат. І ви­роб­ничі по­каз­ни­ки на на­ших різних за ут­ри­ман­ням тва­рин фер­мах — яс­к­ра­вий то­му при­клад. Ко­ли від корів на «прив’язній» фермі сьо­годні ми на­доюємо рівно стільки ж мо­ло­ка, як і на «без­прив’язній», то це спо­ну­кає до кон­ст­рук­тив­них роз­думів як керівний склад гос­по­дар­ст­ва, так і за­га­лом об­слу­го­ву­ю­чий пер­со­нал. І сьо­годні відмов­ки ти­пу “я цьо­го не мо­жу зро­би­ти, то­му що…” — не прий­ма­ють­ся».

Стійло­ве об­лад­нан­ня
На­далі у гос­по­дарстві пла­ну­ють за­сто­со­ву­ва­ти ли­ше си­с­те­му без­прив’яз­но­го ут­ри­ман­ня ВРХ. Сьо­годні це до­сить про­гре­сив­на тех­но­логія, яка дає змо­гу в декілька разів зни­зи­ти за­тра­ти праці на оди­ни­цю ви­роб­ле­ної про­дукції та роз­місти­ти більше корів на оди­ниці площі порівня­но із си­с­те­мою прив’яз­но­го ут­ри­ман­ня. Про­те ос­нов­ний ар­гу­мент на ко­ристь пе­ре­хо­ду на без­прив’яз­не ут­ри­ман­ня у ТОВ «Аг­рофірма “Ма­як”» — це здо­ров’я і ком­форт тва­рин, оскільки ко­ро­ва мо­же вільно пе­ре­су­ва­ти­ся пев­ною те­ри­торією та спо­жи­ва­ти потрібну їй кількість кор­му. Ад­же як­що у «при­в’яз­но­му» корівни­ку бу­ває, що з яки­хось при­чин корм роз­да­но нерівномірно і ко­ро­ва не мо­же з’їсти не­обхідну йо­го кількість, то за вільно­го ут­ри­ман­ня во­на завжди ма­ти­ме мож­ливість за­до­воль­ни­ти свій апе­тит.
Ще один важ­ли­вий кри­терій от­ри­ман­ня ба­жа­них ре­зуль­татів на фермі — якість кор­му у годівни­цях. За прив’яз­но­го ут­ри­ман­ня тва­рин нерідко ви­ни­кає си­ту­ація, ко­ли він псується че­рез те, що не­повністю поїдається, а жо­лоб не­вчас­но очи­щається. Крім то­го, однією із пе­ре­ваг без­прив’яз­но­го ут­ри­ман­ня є пос­тійний рух тва­рин, а хо­ро­ший моціон — це ро­бо­та всіх м’язів, що та­кож сприяє підви­щен­ню про­дук­тив­ності корів.
Про­те й без­прив’яз­не ут­ри­ман­ня та­кож по­тре­бує спеціаль­но­го об­лад­нан­ня для фіксації тва­рин — щоб мож­на бу­ло без­пе­реш­код­но про­ве­с­ти ве­те­ри­нар­ний ог­ляд. Для цьо­го в гос­по­дарстві ви­ко­ри­с­то­ву­ють стійло­ве об­лад­нан­ня Jourdain. Це вод­но­час і ком­форт­на зо­на для відпо­чин­ку корів, і зручні кор­мові ре­шітки, які ос­на­щені си­с­те­мою ав­то­ма­тич­ної фіксації корів — хед­лок. «Фік­сація ко­ро­ви або гру­пи корів під час годівлі для зруч­ності по­даль­шо­го ве­те­ри­нар­но­го ог­ля­ду — ду­же вда­ле рішен­ня, ад­же в та­ко­му разі не потрібно «ви­лов­лю­ва­ти» ко­ро­ву зі ста­да, ве­с­ти її на спеціаль­не місце ог­ля­ду. Од­ним ру­хом ми пе­ре­во­ди­мо хед­лок у ре­жим «за­мк­не­но» і че­каємо, до­ки ко­ро­ва до­б­ровільно «по­па­деть­ся». Як пра­ви­ло, че­ка­ти дов­го не до­во­дить­ся», — го­во­рить пан Сергій.

«За­пу­с­кай на­ших — нічо­го страш­но­го»
Усі, хто зай­мається тва­рин­ництвом, зде­­більшо­го вкла­да­ють ко­ш­ти у су­час­не доїльне об­лад­нан­ня, кор­мо­ви­роб­ниц­тво, техніку для при­го­ту­ван­ня і роз­да­ван­ня кормів, поліпшен­ня умов ут­ри­ман­ня. Це все пра­виль­но, про­те ви­прав­до­вує се­бе за ут­ри­ман­ня корів і мо­лод­ня­ку стар­шо­го віку. І май­же ніхто не за­ду­мується, що са­ме тех­но­логія ут­ри­ман­ня те­лят мо­лоч­но­го періоду роз­вит­ку є ос­но­вою для май­бут­нь­о­го ви­со­ко­про­дук­тив­но­го ста­да. Ось як до цьо­го пи­тан­ня підійшли у ТОВ «Аг­рофірма “Ма­як”».
До ос­тан­нь­о­го ча­су те­лят тут ут­ри­му­ва­ли в ок­ре­мих приміщен­нях в індивіду­аль­них клітках. Про­те гос­по­дар­ст­во кро­ку­є в но­гу з ча­сом. Тут вже дав­но при­див­ля­лись до тех­но­логії ут­ри­ман­ня те­лят на свіжо­му повітрі, яке має низ­ку пе­ре­ваг пе­ред ут­ри­ман­ням їх у приміщенні, вже навіть індивіду­альні бу­ди­ноч­ки за­ку­пи­ли. Втім, були певні сумніви щодо «виселення» те­­лят із віднос­но теп­ло­го приміщен­ня на ву­ли­цю, на мо­роз (са­ме на зи­мо­во-вес­ня­ний період при­па­дає до 60% на­ро­д­же­них те­лят). Про­те об­ста­ви­ни сьо­го­ден­ня та за­кор­дон­ний досвід при­швид­ши­ли цей про­цес. 
«Під час візи­ту керівни­ка гос­по­дар­ст­ва до Ка­на­ди, до ме­не на те­ле­фон надійшла від нього не­звич­на MMS. У повідо­мленні — фо­то із бу­ди­ноч­ком для те­ляти, який бу­ло до по­ло­ви­ни… за­ме­те­ніий снігом, а все­ре­дині — відра та са­ме те­ля. І підпис: “-35°С, за­пу­с­кай на­ших — нічо­го страш­но­го”», — з усмішкою на вустах зга­дує го­ло­вний зо­о­технік.
Так бу­ди­ноч­ки для те­лят, які бу­ли за­куп­лені ще во­се­ни по­пе­ред­нь­о­го ро­ку і пла­ну­ва­ли за­се­ли­ти на­весні, після ММS керівни­ка от­ри­ма­ли своїх меш­канців раніше — узим­ку. До речі, те­лят не відра­зу після на­ро­д­жен­ня по­се­ля­ють у «власні» бу­ди­ноч­ки, таке пе­ре­се­лен­ня відбу­вається на чет­вер­тий день жит­тя. Го­ло­вне — щоб те­ля мо­к­рим не по­трап­ля­ло в бу­ди­но­чок.
Та­кож знач­ну ува­гу приділя­ють годівлі молодняку. Окрім звич­но­го ви­по­ю­ван­ня ма­те­ринсь­ким мо­ло­ком, із пер­ших днів їм да­ють пе­ред­стар­тер­ний ком­бі­корм, до скла­ду яко­го вхо­дить 50% цілих зе­рен ку­ку­руд­зи, 30 — ек­с­т­рак­ту сої, 10% яч­ме­ню та не­обхідні для ор­ганізму в період зро­с­тан­ня те­ля­ти крей­да, сіль та інші мікро- й ма­к­ро­еле­мен­ти.
«Спра­ва у то­му, що у те­лят до три­місяч­но­го віку інтен­сив­но пра­цює си­чуг, у яко­му до­б­ре пе­ре­трав­люється зер­но. Пізніше в ро­бо­ту ак­тив­но «вклю­чає­ть­ся» ру­бець, який зда­тен пе­ре­тра­ви­ти ли­ше подрібне­не зер­но, а ціле про­хо­дить че­рез трав­ний тракт тва­ри­ни «тран­зи­том». То­му цільне ку­ку­ру­дзя­не зер­но не те що мож­на да­ва­ти те­ля­там — йо­го не­обхідно зго­до­ву­ва­ти, як­що ми хо­че­мо от­ри­ма­ти тва­ри­ну зі здо­ро­вою та роз­ви­не­ною трав­ною си­с­те­мою», — ділиться своїми практичними знаннями го­ло­вний зо­о­технік.

Ко­ро­ва оби­рає ком­форт та стабільність
Ро­бо­та із тва­ри­на­ми — це на­сам­пе­ред пра­виль­на ор­­га­нізація ви­роб­ни­чо­го про­це­су, чітке виз­на­чен­ня та кон­троль ви­ко­нан­ня обов’язків об­слу­го­ву­ю­чо­го пер­со­на­лу. Для то­го, щоб кра­ще слідку­ва­ти за всіма тех­но­логічни­ми про­це­са­ми, у ТОВ «Аг­рофірма “Ма­як”» роз­поділи­ли всі ви­роб­ничі про­це­си на певні бло­ки, за яки­ми ок­ре­мо закріпи­ли від­по­відаль­них лю­дей. Так, кож­на фер­ма на підприємстві має відповідні бло­ки, зо­к­ре­ма:

Слід відміти­ти, що про ком­форт корів тут дба­ють з особ­ли­вою ува­гою. Так, на­при­клад, у пе­ред­доїльно­му при­міщенні вста­нов­ле­но си­с­те­му мік­рокліма­ту, яка до­по­ма­гає уник­ну­ти теп­ло­во­го стре­су у корів за скуп­чен­ня їх в од­но­му місці пе­ред доїнням.

Усі — під на­гля­дом
У гос­по­дарстві ви­ко­ри­с­то­ву­ють дої­ль­­ний зал ком­панії Boumatic — це «па­­­ра­лель» 2х16. Для ке­ру­ван­ня ста­дом ви­ко­ри­с­то­ву­ють спеціаль­ну про­гра­му Dairy Comp — для цьо­го кож­на ко­ро­ва має на шиї спеціаль­ний іден­тифікаційний чіп, який містить інфор­мацію про всі па­ра­ме­т­ри тва­ри­ни та про­це­си, що відбу­ва­ють­ся із нею, на­при­клад:
 час, ко­ли ко­ро­ва зай­ш­ла до доїльної за­ли;
 місце її роз­та­шу­ван­ня у доїльній ус­та­новці;
 час, че­рез який бу­ло підклю­че­но доїльний апа­рат;
 час доїння;
 кількість ви­доєно­го мо­ло­ка;
 час, ко­ли ко­ро­ва вий­ш­ла із доїльної за­ли.
Усі ці дані фіксу­ють­ся у комп’ютері, потім за ни­ми фор­му­ють звіти про ви­роб­ничі ре­зуль­та­ти що­до кож­ної ко­ро­ви. Крім то­го, на ос­нові зафіксо­ва­ної індивіду­аль­ної інфор­мації на кож­ну ко­ро­ву у гос­по­дарстві за­ве­де­но еле­к­трон­ну кар­точ­ку, в якій відо­б­ра­же­но її роз­ви­ток від на­ро­д­жен­ня — із за­зна­чен­ням кон­крет­ної да­ти, її батьків, кількості лак­тацій, кількості на­доєно­го за лак­тацію мо­ло­ка (на день, рік, місяць) то­що.
Че­рез фізич­ну не­мож­ливість кон­тро­лю­ва­ти аб­со­лют­но всі тех­но­логічні па­ра­ме­т­ри на фермі ве­деть­ся віде­о­за­пис про­це­су доїння. І в разі ви­ник­нен­ня якоїсь не­штат­ної си­ту­ації цей за­пис до­по­мо­же про­ве­с­ти об’єктив­ний аналіз то­го чи іншо­го про­це­су.

Корм — на ва­ги!
Крім то­го, що потрібно виз­на­чи­тись із не­обхідни­ми ком­по­нен­та­ми для раціону корів, важ­ли­во ще й до­да­ти їх у потрібній кількості. То­му фор­му­ван­ня су­час­но­го раціону не­мож­ли­ве без чітко­го виз­на­чен­ня ва­ги ком­по­нентів, які фор­му­ють кор­мо­ву суміш. Для цьо­го всі кор­мозмішу­вачі гос­по­дар­ст­ва ви­роб­ництва ком­панії Trioliet (а їх тут аж шість), об­лад­на­но тен­зо­ме­т­рич­ни­ми ва­га­ми, які по­ка­зу­ють ва­гу в ре­жимі ре­аль­но­го ча­су. Це дає змо­гу до­да­ва­ти ок­ремі ком­по­нен­ти суміші із точністю до од­но­го кіло­г­ра­ма.
«Ці кормозмішувачі ми вико­ристовуємо впродовж тривалого часу. Головне, що потрібно сказати про їхню роботу, — це відмінна якість  пе­ре­мішування складових кор­му до гомо­генної маси, яку охоче поїдають тва­рини. Ну і, звісно, її висока надійність. Тому ми невипадково обрали саме ці кор­мо­змі­шувачі», — говорить пан Сергій. 
Потрібну кількість кор­му в гос­по­дарстві виз­на­ча­ють із роз­ра­хун­ку, що ко­ро­ва має з’їсти не мен­ше ніж 24 кг го­то­вої суміші за су­хою ре­чо­ви­ною. То­му що, як відо­мо, «мо­ло­ко в ко­ро­ви на язиці», тож що більше во­на з’їдає кор­му, то більше про­ду­кує мо­ло­ка. Про­те ак­цент у гос­по­дарстві роб­лять не тільки на кількості, а й на якості кор­му, ад­же це два кри­терії, які нічо­го не варті один без од­но­го. Сьо­годні, на­при­клад, на корм ху­добі да­ють лю­цер­но­вий сінаж із про­теїном 23–24%.
Про­те на цьо­му в гос­по­дарстві не зу­пи­ня­ють­ся. Тут про­во­дять зва­жу­ван­ня за­лишків нез’їде­но­го кор­му і за от­ри­ма­ни­ми да­ни­ми виз­на­ча­ють йо­го кількісний відсо­ток що­до роз­да­но­го. Та­кож виз­на­ча­ють відсо­ток поїдан­ня кор­му ко­ро­ва­ми, про­во­дять аналіз, скільки мо­ло­ка от­ри­ма­но з оди­ниці зго­до­ва­но­го кор­му та чи відповідає ре­зуль­тат очіку­ва­но­му за та­ко­го підхо­ду до фор­му­ван­ня раціону. Тоб­то, як­що за ви­ко­ри­с­тан­ня пев­ної кількості роз­да­но­го кор­му за роз­ра­хун­ка­ми ма­ли от­ри­ма­ти 30 л мо­ло­ка, а от­ри­ма­ли тільки 20, то це є сиг­на­лом для тех­но­логів — потрібно пе­ре­гля­ну­ти раціон або про­аналізу­ва­ти ко­жен з еле­ментів кор­мо­вої суміші на по­живність. І та­кий моніто­ринг про­во­дять що­до кож­ної фер­ми щод­ня.

«Кру­ти­ти хво­с­ти» та­кож ще тре­ба вміти...
Більшість тех­но­логічних про­цесів у тва­рин­ництві ви­ко­нується за участі лю­ди­ни, від уміння, мо­ти­вації та умов праці якої за­ле­жить кінце­вий ре­зуль­тат її діяль­ності.
Су­час­на ви­со­ко­тех­но­логічна фер­ма, яка пра­цює на ре­зуль­тат, — не ос­таннє місце, ку­ди лю­ди­на мо­же піти пра­цю­ва­ти. Пра­цев­ла­ш­ту­ва­ти­ся сю­ди мо­же да­ле­ко не ко­жен охо­чий. І при­каз­ка «не бу­деш учи­тись — підеш во­лам хво­с­ти кру­ти­ти» для су­час­ної фер­ми не­до­реч­на, ад­же «кру­ти­ти хво­с­ти» та­кож ще тре­ба вміти. Сьо­годні на фермі мож­на за­ро­би­ти до­сить не­по­гані ко­ш­ти. За­робітна пла­та працівни­ка фер­ми у ТОВ «Аг­рофірма “Ма­як”» ста­но­вить 3,5 тис. грн, при­чо­му це — офіційна за­робітна пла­та, яка вип­ла­чується за відповідний об’єм якісно ви­ко­на­ної ро­бо­ти. Всі фер­ми гос­по­дар­ст­ва пра­цю­ють у три зміни (за вось­ми­го­дин­ним графіком). З од­но­го бо­ку — це «плюс» для працівників, оскільки лю­ди­на має стабільний ро­бо­чий графік і мо­же пла­ну­ва­ти свою діяльність у вільний від ро­бо­ти час, а з дру­го­го — по­вна відда­ча на ро­боті, ад­же працівник не бу­де роз­ри­ва­тись між до­машніми спра­ва­ми і фер­мою, як у разі, ко­ли ро­бо­та нор­му­ва­лась по днях і один працівник пра­цю­вав із ран­ку до ве­чо­ра.
І сьо­годні по­тенційні працівни­ки під час вла­ш­ту­ван­ня на ро­бо­ту цікав­лять­ся пи­тан­ням стабільно­го ро­бо­чо­го графіка навіть частіше за пи­тан­ня за­робітної платні, відміча­ють у гос­по­дарстві.
Так, за­вдя­ки не­с­клад­ним гос­по­дарсь­ким прий­о­мам, пер­спек­тив­но­му мис­лен­ню та но­вим підхо­дам до ве­ден­ня тва­рин­ництва, у гос­по­дарстві вда­ло­ся до­сяг­ти відмінних ре­зуль­татів. Звісно, без ви­ко­ри­с­тан­ня су­час­ної техніки та тех­но­логій тут не обійшло­ся, про­те всі ми знаємо, чо­го во­ни варті без кон­тро­лю за їхньою ек­сплу­а­тацією та ви­ко­нан­ням.
Досвід діяль­ності ТОВ «Аг­рофірма “Ма­як”» вко­т­ре по­ка­зує, що го­ло­вне у ро­боті — це пра­виль­на ор­ганізація праці, чіткий кон­троль усіх ро­бо­чих про­цесів та на­леж­не став­лен­ня до суб’єктів ви­роб­ництва — і не важ­ли­во, чи це лю­ди­на, чи тва­ри­на.