На Дніпропетровщині фермер самовільно спорудив дамбу – в річці почала гинути риба

Фермер з Троїцького, що у Павлоградському районі Дніпропетровської області, вирішив спростити свій бізнес, спорудивши саморобну дамбу на річці Вовча. Наслідків від такого самовільного втручання не довелось довго чекати – в річці почала масово гинути риба.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на tv-news.dp.ua. 

Керівник ГО "Об'єднання підводних мисливців та рибалок Дніпропетровщини" Павло Шанько розповів, що рибалки помітили, що в риби замулені зябра. Вирішив з'ясувати причину. В результаті помітив, що на Вовчій споруджують дамбу, працює чимало техніки.

«Там була глибина річки близько двох метрів. Це від дач ПЗТО і вниз по течії, дачі закінчуються і десь метрів 150-200 вниз по течії. Зробили переїзд річки, щоб тракторами, комбайнами не об'їздити і можна було обслуговувати поля. Просто засипали річку будівельними відходами разом із землею та різними хімічними домішками. Але ж це грубе порушення. Землю понесло течією вниз, від чого риба почала замулювати собі зябра і гинути. Повинен бути рибопрохід, укріплятись берегова зона. Є певні умови. Зробили дамбу, повністю перегородили річку, зверху поклали плити. Сказали, що укріпляли брід, але броду там ніколи не було. Я запитав у хлопців, котрі працювали там, вони казали, що це фермер із Троїцького проводить такі роботи, аби зручніше було зрошувати та обробляти поля», – розповідає Павло Шанька.

За його словами всі дії з водними ресурсами мають бути узгоджені з Держрибагентством, екологічною інспекцією, водним господарством. Нічого цього не було зроблено.

На місце події він викликав поліцію. Був складений протокол та зафіксовано порушення.
На думку Павла Шаньки, досить дивним виглядає самовільне спорудження такої дамби саме під час війни.

«Справа ще в тому, що під час війни у нас всі переправи під контролем. Є карта, де це все нанесено, вказано де який брід, переправа, міст чи місток. А цього броду на карті не буде, бо він не офіційний. І я можу вважати, що це ще й може бути диверсія під виглядом фермерського переїзду. Ну скільки років тут їздили, вже років 30. І об'їздили, а тут приспічило брід зробити під час війни. Причому, там є місця, де зробити це легше і простіше. А в цьому місці крутий підйом, цей схил грейдером розрівняли. Але це місце наймеш помітне. Простіше було туди покласти бетонну трубу і не потрібно було возити близько 100 причепів суміші. Кинули бетонну трубу, зверху дві плити поклали і все, річка протікає а по плитах їздите. Але при цьому танки не пройдуть, бо труба лопне. Трактори проїздили б. А так два метри річки засипати, це скільки ж треба машин суміші . Там солідна робота робилась. І робилась, скоріш за все, вихідними. Я застав їх там у суботу. Вони такої біди наробили, через 10 років тут буде кар'єр, а далі річка буде міліти».