Спецможливості
Статті

М’ясне скотарство — це вигідно

05.06.2008
304
М’ясне скотарство — це вигідно фото, ілюстрація
М’ясне скотарство найшвидше розвивається на Поліссі, а зумовлено це низкою чинників: природно-економічних, соціальних, ресурсо-енергетичних та екологічних. Усім відомо, що на Поліссі помірно континентальний вологий клімат, близько 50% сільськогосподарських угідь — природні лучні пасовища, з яких одержують понад 2/3 кормів у вигляді сіна та трави. Такі умови сприяють розвитку м’ясного скотарства. До того ж, енергоємність галузі м’ясного скотарства на 60–70% нижча порівняно з молочною галуззю, капітальні вкладення теж менші втричі-вчетверо, а затрати праці, відповідно, — в 10–15 разів. Водночас треба сказати, що тільки високорентабельне (25–30%) ведення галузі м’ясного скотарства забезпечує його переваги перед молочним скотарством. Одним із прикладів вдалого розвитку м’ясного скотарства в поліській зоні є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) “Зоря” Ковельського району Волинської області.

Кожного року (2002–2004) сільгосппідприємство в середньому виробляє близько 2,5 тис.т зернових (без кукурудзи), понад 140 т цукрових буряків та реалізує 200 т худоби в живій масі, в т.ч. 197 т великої рогатої худоби, з неї на забій — 166 т.
 Кормова група за 2002–2004 рр. у середньому охоплювала 56%. У структурі посівів кормових культур багаторічні трави (в основному конюшина червона та тимофіївка лучна) становлять 65%, кукурудза на силос і зелений корм — 21, однорічні трави — 12 і кормові коренеплоди — 2%.


У господарстві щорічно одержують непогані врожаї більшості кормових культур, що дає можливість постійно (майже на 90%) забезпечувати тваринництво кормами належної структури.
Так, середня врожайність зернових з 1 га за останні три роки становила 32 ц, відповідно, сіна багаторічних трав — 25 ц і зеленої маси з них — 192 ц, сіна однорічних трав — 23 ц і зеленої маси з них — 104 ц, кукурудзи на зелений корм і силос — 205 ц та кормових коренеплодів — 189 ц.


За останні три роки на середньорічну голову молодняку великої рогатої худоби в господарстві згодовують у середньому по 1,6 ц сіна, 0,7 — сінажу, 3,5 — соломи (в основному ярої), 5,3–5,5 — силосу та 1,7 — концентрованих кормів, із них 0,4 ц комбікормів, або 24% усіх концкормів. У літній період тварини забезпечені повністю до потреби зеленою масою. Для поліпшення структури багаторічних трав у 2005 році планується посіяти 20 га вики ярої (сорт Білоцерківська-33) та 70 га люцерни.


Створення стабільної кормової бази (в середньому одержують 27–29 ц к. о. із 1 га сіяних кормових культур) стало одним із основних і вирішальних факторів досягнення господарством позитивних показників у розвитку галузі м’ясного скотарства.
Творчий пошук керівництва і спеціалістів “Зорі” протягом останніх, досить складних, років спрямовувався на здійснення практичних заходів щодо інтенсифікації галузі м’ясного скотарства.


Інтенсивне ведення галузі м’ясного скотарства дало можливість значно поліпшити його економічні показники. Так, реалізаційна ціна 1 ц ВРХ в живій масі на м’ясо в 2002 році становила 355,29 грн; у 2003 році — 287,34; 2004 — 559,65 грн. Від реалізації ВРХ в живій масі на м’ясо в 2002 р. одержано 55 тис. грн збитків, а рентабельність становила –8%; у 2003 р., відповідно,  — 174 тис. грн збитку і -28%, а в 2004 році — прибутку 197 тис. грн, а рентабельність — 26%.


Слід відмітити, що на підвищення загальної рентабельності галузі м’ясного скотарства в 2003 році (близько 16,6%) та одержання загального прибутку (156 тис. грн) суттєво вплинула реалізація племінного молодняку (285 голів). Чистого прибутку одержали 330 тис. грн, а рентабельність зросла до 105%. В інші роки реалізація племмолодняку менше вплинула на загальний прибуток та рентабельність. Так, у 2004 році від реалізації племмолодняку отримано лише 18 тис. грн чистого прибутку, а його рентабельність становила всього 51%.



Детальний аналіз свідчить про те, що низької собівартості реалізованої ВРХ в живій масі на м’ясо та на племпродаж молодняку досягнуто завдяки зменшенню витрат на вирощування й виробництво кормів. Так, у 2002 р. собівартість виробництва 1 ц сіна з багаторічних трав становила 4,02 грн; зеленої маси кукурудзи на силос і зелений корм — 5,05, кормових коренеплодів — 11,76 та зернофуражу власного виробництва — 25,05; у 2003 році, відповідно, — 5,27; 3,86; 12,07 і 29,64; у 2004 р. — 6,89; 4,12; 22,24 і 28,04 грн.


Підвищенню ефективності ведення м’ясного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота. В 2002 році на базі ферми СТОВ “Зоря” було створено племінний завод для розведення ВРХ волинської м’ясної породи (наказ Мінагрополітики України та УААН від 22 лютого 2002 р. №54/17). Станом на 1 квітня 2005 року на фермах утримується 2576 голів ВРХ, в тому числі 892 корови та 22 бугаї-плідники волинської м’ясної породи.


Формування м’ясного стада почали ще 1974 року, закупивши телиць — помісей першого покоління, в основному, абердин-ангус х чорно-ряба і герефорд х чорно-ряба, — яких одержали внаслідок промислового схрещування в господарствах області. Спершу придбали 565 телиць різних породних поєднань, у 1976–1978 рр. — ще 1048 і в 1979 році — 290 телиць.


Із тварин, отриманих від схрещування чорно-рябих корів із плідниками абердин-ангуської і герефордської порід сформували племінне ядро. Оскільки для подальшої роботи у великій кількості потребували такого генетичного матеріалу, закупляли й недостатньо розвинутий молодняк, щоб поліпшеною годівлею та утриманням частково компенсувати відставання в розвитку.
Частина завезених телиць походила не від чистопородних плідників абердин-ангуської і герефордської порід, а від помісей. Таких телиць зібрали в групу проміжного типу будови тіла. Із тварин проміжного типу і тих, що за типом більше подібні до материнської породи, створили групу, приплід з якої використовували для відгодівлі.


У подальші роки основну увагу спрямували на виконання планів добору відповідно до схеми парування й одержання тварин бажаного типу.


У господарстві працюють згідно з розробленою програмою: “План селекційно-племінної роботи зі стадом худоби волинської м’ясної породи на племзаводі “Зоря” на період 2004–2008 рр.”. Розробили план працівники Волинського інституту агропромислового виробництва УААН:  заввідділом тваринництва Т. Янко та старший науковий співробітник В.Крочук, за участю головного зоотехніка господарства Ю. Потапчука (схвалено Вченою радою Волинського інституту АПВ, протокол №6 від 26 серпня 2004 року).


Поголів’я м’ясної худоби на племзаводі утримують за звичайною технологією вирощування та годівлі. Всю м’ясну худобу, крім відгодівельного поголів’я, тримають безприв’язно. Стадо корів (763 голови) із телятами до 8 місяців розмістили на фермі №1 у селі Велицьк у шести корівниках, а ремонтні телички (300 голів) — у трьох приміщеннях.
На фермі №2 (с. Кухарі — за 4 км від Велицька) утримують 129 корів із телятами до 8 місяців та все відгодівельне поголів’я всіх вікових груп — усього близько 900 голів.


Грубі та соковиті корми завозять кормороздавачами КТУ-10. Напувають худобу з допомогою автонапувалок АГК-4. Гній із приміщень та кормових майданчиків прибирають один раз на рік (навесні) механічно: бульдозером ДТ-75 та навантажувачем “Карпатець”. Кожен доглядач обслуговує 100 голів молодняку ВРХ і 70 корів. Телят до 8 місяців утримують разом із коровами і вирощують підсисним методом. Після відлучення телят від корів окремо формують групи теличок і бугайців. Середньодобові прирости ремонтних телиць за останні роки становлять 460–480 г. На 100 корів парують 14–15 телиць середньою живою масою однієї — 380 кг.


Зооветспеціалісти постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів’я, лікують тварин. У господарстві немає проблем з інфекційними захворюваннями.


Заробітну плату працівникам племзаводу виплачують щомісяця, без затримки. У 2004 році середньомісячна зарплата доглядачів за коровами з підсисними телятами становила в середньому 331 грн, що на 60 грн (22%) більше, ніж у попередньому році, відповідно, у працівників з вирощування та відгодівлі молодняку ВРХ — 282 грн, що на 54 грн (23%) більше, ніж у 2003 році. Господарство своєчасно сплачує податки, боргів перед державою не має.


Велику увагу на підприємстві приділяють роботі з людьми — безпосередніми виконавцями технологічних процесів виробництва (доглядачі за коровами з підсисними телятами, телятниці, скотарі, доглядачі за ремонтними теличками та відгодівельним поголів’ям, інші працівники, спеціалісти та керівники виробничих ділянок).


Одними з кращих, за підсумками роботи в 2004 році, на сільгосппідприємстві можна назвати доглядачів за коровами з телятами до 8 місяців (134 корови і 92 телят) ферми №1 В. Хом’як і С. Денисюк, які отримали по 980 г середньодобових приростів живої маси підсисних телят; доглядачів за телицями парувального віку цієї ферми В. Додік і В. Стецюк, які в групах телиць по 154 голови одержали по 635 г середньодобових приростів живої маси, та доглядача з ферми №2 О. Іванова, він у групі відгодівельного поголів’я (154 голови) отримав по 680 г середньодобового приросту живої маси на кожну голову.
Значний вклад у виробництво вносять завідуючий фермою №1 Б. Кропива, зоотехнік-селекціонер О. Сахнюк та головний зоотехнік господарства Ю. Потапчук.


Тваринники і спеціалісти сільгосппідприємства уже в цьому році планують збільшити чисельність поголів’я великої рогатої худоби до 2600 голів, у т. ч. корів до 920 голів; середньодобові прирости живої маси молодняку ВРХ підвищити до 500 г; реалізувати на забій 200 т великої рогатої худоби в живій масі.
Цей досвід заслуговує на вивчення і поширення. Керівництво і спеціалісти, всі працівники СТОВ “Зоря” основний шлях поліпшення свого добробуту та зміцнення економіки господарства вбачають у розвитку галузі м’ясного скотарства інтенсивним способом.


Зростання кількості таких сільгосппідприємств сприятиме кращому забезпеченню населення продуктами харчування тваринного походження та поліпшенню генетичного потенціалу м’ясних порід.


 В. Потапчук,
директор СТОВ “Зоря” Ковельського р-ну Волинської обл., заслуж. працівник с/г України,
Д. Микитюк,
нач. Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Мінагрополітики України,
канд. с.-г. наук,
О. Білозерський,
голова Української галузевої виробничо-наукової асоціації “М’ясне скотарство”, канд. с.- г. наук,
М. Геймор,
учений-зоотехнік
Мінагрополітики України

Інтерв'ю
Раїса Вожегова, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, директор Інституту зрошуваного землеробства
Інститут зрошуваного землеробства НААН України посів 1-е місце серед експортерів наукоємної продукції та отримав Міжнародний сертифікат «Експортер року». Його керівника - доктора сільськогосподарських
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.

1
0