Спецможливості
Агробізнес

Молочний тупик

05.06.2008
143
Молочний тупик фото, ілюстрація
Події, визначені на початку як непорозуміння, кілька днів потому назвали економічною війною. Є жертви. Очікуються нові.


Коли готували цей матеріал, якраз виповнився місяць відтоді, як Росія запровадила ембарго на ввезення з території України продуктів тваринного походження. Такий крок наших північно-східних братів дуже боляче вдарив по українському молочному ринку, особливо по сироробних підприємствах. Адже останніми роками вітчизняна сироробна галузь демонструвала стрімкі темпи розвитку: виробництво сиру щороку збільшувалося в рази, і завдячувати цій динаміці слід саме Росії. Наприклад, у 2005 році з 271,98 тис. т вироблених в Україні твердих сирів Російська Федерація експортувала 112,2 тис. т, тобто 44%. Російський бізнес доволі активно інвестував в українську молокопереробну галузь, проте — що цікаво! — в підприємства, які виробляють продукцію з незбираного молока (кефір, ряжанка, сметана, йогурт тощо). А ця продукція, як відомо, не є експортоорієнтованою. Натомість у виробництво сирів укладав кошти переважно український бізнес.
Уведення ембарго 20 січня було для наших переробників молока водночас і несподіваним, і... очікуваним. Якщо зважати на те, що в перший день дії заборони російські прикордонники завернули назад вантажівки з десятками тонн українських сирів, що сотні тонн продукції залягли без руху на складах, що підприємства зупинилися, а робітників відправили в неоплачувані відпустки, що стрімко впала ціна на сире молоко, — то ембарго було несподіваним. Хоча спеціалісти молочного ринку твердять, що загрозливі тенденції вимальовувалися давно, і “зрячий” повинен був їх помітити. До того ж, радикалізували росіян і наші аграрно-ветеринарні чиновники, які вперто не хотіли реагувати на контрабанду тваринницької продукції, що йшла в Росію через Україну невідомо звідки.
Отже, грім грянув. За приблизними підрахунками, щомісячні втрати підприємств галузі можуть сягнути 300 млн грн. Як воно завжди й буває: почувши грім, мужик перехрестився, тобто наші державні мужі заходилися демонструвати активність у вирішенні проблеми. Але поки що виходить це в них не дуже зграбно.
Згадаймо хронологію подій. Одразу після запровадження ембарго міністр аграрної політики Олександр Баранівський заявив: “Думаю, що це якесь непорозуміння. Я цього не розумію, тут уже пішла політика”. Наше аграрне відомство зібралося було відправити до Білокам’яної делегацію, аби швидко переговорити з колегами і владнати “непорозуміння”. Проте колеги в зустрічі відмовили — через “брак часу”. “Їм немає чого нам сказати”, — зреагував на відмову пан Баранівський. Далі — більше. Російський аграрний міністр Алєксєй Гордєєв та керівник “Россільгоспнагляду” Сєргєй Данкверт відправилися у відпустку, демонструючи таким чином абсолютно спокійне ставлення до українських проблем. Тим часом молочний ринок України почала охоплювати паніка. Президент Віктор Ющенко зателефонував колезі Владіміру Путіну й попросив допомогти розібратися в суперечці аграрних відомств. Путін пообіцяв поговорити зі своїм міністром, коли той вийде на роботу. Українська аграрна галузь завмерла в очікуванні закінчення відпустки Алєксєя Гордєєва.
Щоб не гаяти часу, аграрне відомство заходилося боротись із падінням ціни на ринку заготівлі молока. Стиль боротьби цілковито відповідав попереднім напрацюванням нашого міністра: пошук ворогів і навішування на них усіх собак. Зокрема, спілкуючись із аграріями Полтавщини, Олександр Баранівський повідомив, що забороною імпорту української продукції скористалися лихварі, які в окремих регіонах знизили закупівельні ціни на молоко до надзвичайно низького рівня. Отже, щоб “підтримати сільських товаровиробників”, Мінагрополітики розробило й подало до Кабміну постанову про встановлення граничної мінімальної закупівельної ціни на молоко на рівні 1,35 грн за літр.
Українська аграрна конфедерація (УАК) назвала цю пропозицію популістською й зазначила, що так проблему не можна вирішити, а лиш можна сховатися від неї. “Встановлення мінімальних цін із примусовими заходами щодо їх дотримання може призвести до того, що збут гарантуватимуть собі тільки “обрані” виробники молока, тоді як інші взагалі будуть позбавлені можливості його реалізації”, — йдеться в заяві УАК.
Урешті сталася довгоочікувана подія: 9 січня пан Гордєєв вийшов з відпустки, зателефонував пану Баранівському й дав згоду на початок процесу врегулювання експортно-імпортної проблеми. Ще не встиг мобільник Олександра Петровича охолонути від його гарячого дихання, як прес-служба Мінагрополітики поширила сенсаційну новину (у викладі агентства “Українські новини”): “Українська сторона домовилася з Росією про зняття заборони на ввезення української продукції тваринництва... 15 лютого в Москву вилетить Баранівський для того, щоб 16 лютого підписати документи про зняття ембарго”.
Однак Росія знову не підтримала темпу розвитку подій: Мінсільгоспрод РФ офіційно спростував заяву українського Мінагрополітики. Натомість наші сусіди висунули вимогу провести силами “Россільгоспнагляду” аудит українських підприємств м’ясо-молочної промисловості, портів, холодильників, де зберігають м’ясо-молочні вантажі, а також установ ветеринарної служби на кордонах. І коли цей аудит завершиться — наразі невідомо. Безумовно, ці вимоги є для України принизливими, вони дуже дисонують із попередніми переможними реляціями Мінагрополітики. Але Україна змушена була на них погодитись, бо іншого вибору в неї немає.
В останні дні лютого ситуація в галузі залишалася дуже тривожною. Російські інспектори неквапно розпочали свій аудит, працівники багатьох сироробних заводів стали на облік до служби зайнятості, поповзли чутки про близький продаж цілком успішних донедавна підприємств невідомим покупцям.
На момент підготовки цього матеріалу ще не було відомо, коли й чим завершиться “тваринницьке” протистояння України й Росії. Але точно можна сказати одне: для українського ринку молока воно не мине безслідно, навіть за найсприятливішого сценарію розвитку подій. А ось на які саме зміни варто очікувати, читайте в наступному матеріалі цього номера “Пропозиції”.

Інтерв'ю
ВВП Угорщини в 2016 році зросло на 3,5-5% і вона потрапила в число 7 країн ЄС, чий дефіцит бюджету склав менше 3%. «Україна - одна з найбільших наших сусідніх держав. У 2016 році двосторонні україно
FAO не тільки переймається питанням, як нагодувати людство, а й намагається спрогнозувати прийдешнє АПК. Яким буде сільське господарство через 10 років, розповідає експерт FAO, українець Андрій Ярмак.

1
0