Спецможливості
Статті

МОЛОЧНА ГАЛУЗЬ НІМЕЧЧИНИ: чи так уже далеко нам до них?

05.06.2008
1189
МОЛОЧНА ГАЛУЗЬ НІМЕЧЧИНИ: чи так уже далеко нам до них? фото, ілюстрація
Журнал “Пропозиція” не раз друкував матеріали про сільське господарство ФРН. Відвідавши державний навчальний центр Haus Dusse у ФРН, я як лікар ветеринарної медицини хотів би не просто викласти свої враження від поїздки, а й поділитися професійними спостереженнями, які, можливо, стануть у нагоді тим, хто намагається реформувати молочне скотарство України.

Для початку зробимо невеликий огляд молочної галузі України. Передусім треба звернути увагу на дійне стадо приватного сектора, адже саме там виробляють понад 70% усього молока по країні.
 Якщо два-три роки тому в приватному секторі спостерігалося різке збільшення поголів’я (у деяких сільських дворах утримували до п’яти корів), то нині господарі утримують по 2–3 корови з добовим надоєм 25–30 л на корову. Минулорічне подорожчання концентрованих кормів також дало свої позитивні наслідки — під ніж пішла в основному низькопродуктивна худоба. Чим може бути корисним досвід німецького фермера для фермера українського? Насамперед треба звернути увагу на методику підготовки ремонтного поголів’я та систему годівлі ВРХ. У Німеччині до телиці парувального віку висуваються такі вимоги: парувальний вік — 14–16 місяців при вазі тіла 390 кг. Перед розтеленям нетель має важити 630 кг. Така тварина здатна за одну добу перегнати через молочну залозу понад 20 тис. л крові, що дає змогу вже під час першої лактації отримати від неї 10–12 тис. кг молока.


Таку корову використовують, зазвичай, тільки дві лактації, за які вона дає господареві 20–30 т молока, потім відправляють на забій, а на її місце стає нова ланка молочного цеху. На мою думку, для України прийнятною була б така норма: запліднення телиці відбувається, коли вона досягає віку 16–18 місяців і ваги 380 кг, а перед розтеленням — 520–540 кг. Потенційно така корова спроможна з першої ж лактації дати 8–9,5 т молока. Використання її протягом 4–5 років дасть господареві близько 45 т молока.
 Ви можете запитати: а чому б не використати німецький досвід повністю? Ситуація на ринку виробництва молока в Україні має низку своїх переваг, і ми не можемо їх не використати. Таке інтенсивне використання худоби призводить до виникнення майже у 20% поголів’я післяродових парезів, доволі частими є захворювання молочної залози. Попри те, що в Україні вже є доволі-таки солідний арсенал протимаститних засобів виробництва Укрзооветпромпостачу , “Броварфарми” та ін., якщо оцінити стан організму тварини через два роки такої експлуатації та врахувати вартість послуг ветеринарного лікаря (а в Німеччині це 5% собівартості молока), то стане зрозумілим, що подальше утримання корови буде низькоприбутковим або навіть збитковим.


 Що ж стосується стану дійного стада в сільськогосподарських підприємствах, то прогноз щодо подальшого розвитку потрібно робити майже по кожному окремому господарству, а це, погодьтеся, нереально. Втім, сьогодні є невелика група підприємств, які вирізняються з-поміж загальної їх маси новітнім підходом до молочного скотарства, і я вважаю, що саме за цими господарствами майбутнє. Рекомендовану вище методику для приватного сектора можуть використовувати й великі господарства.


 Годівля молочної худоби в Німеччині відповідає їхній кормовій базі.На корову з добовим надоєм 21 кг молока на день дають:
- 18 кг кукурудзяного силосу,
- 16 кг трав’яного сінажу, 
- 5 кг віджимок з пивного ячменю,
- 0,5 кг ячмінної соломи,
- 3 кг концентрованих кормів:
 · ячмінь — 20%,
 · пшениця — 30%,
 · ріпаковий шрот — 20%,
 · соєвий шрот — 30%.
Причому цей раціон, як правило, протягом року не змінюється. Розмаїття кормової бази в Україні дає можливість забезпечити молочне стадо більш повноцінним кормом. Сільськогосподарські підприємства також можуть взяти на озброєння цей досвід.
Утім, окрім годівлі та ремонту стада, не меншу увагу слід приділити доїльному обладнанню. Некомфортна для тварини доїльна техніка часто призводить до вибракування високопродуктивних корів уже в перший рік. Найпоширенішими в Німеччині є доїльні зали типу “Карусель”, “Паралель” та “Ялинка”. Надійна доїльна зала (а деякі з них працюють по 20 годин на добу з мінімальними затратами на сервіс) має низку суттєвих переваг перед молокопроводами. Передусім це безприв’язне утримання худоби, що потребує менших затрат на отримання продукції. Певна річ, молоко високої якості можна отримати тільки з доїльної зали, оскільки остання являє собою повністю закриту систему, де, до того ж, зведено до мінімуму вплив на процес отримання молока, тобто так званого “людського фактора”.


 Корова з добовим надоєм 60 кг молока за добу навіть за триразового доїння не може вмістити в молочній залозі 20 кг молока. То як же вдається добитися такого надою? Відповідь — у здатності доїльної установки не одразу приступати до доїння, а проводити попередню стимуляцію вимені. Комп’ютер задає доїльному апаратові стимуляційний режим упродовж 20–40 с. Така процедура провокує виділення організмом додаткової кількості гормону молоковіддачі — окситоцину, і організм корови починає не тільки краще віддавати молоко, а й додатково інтенсивно виробляти його в процесі доїння.
 Не менш важливим фактором є якість дійкової гуми (жовта силіконово-каучукова гума вдвічі дорожча за чорну, але термін її експлуатації втричі, а то й учетверо довший) при більш бережливому ставленні до вимені. Молоко з доїльного апарата надходить одразу ж у молочний танк, завдяки чому знижуються затрати на його транспортування, витрати на миючі засоби та значно знижується бактеріальна забрудненість молока. Вітчизняне доїльне обладнання характерне тим, що доярка самостійно визначає момент зняття доїльного апарата. Якщо вона зробить це запізно, то вакуум почне пошкоджувати паренхіму вимені, що призводить до збільшення кількості соматичних клітин у молоці. У доїльних установках німецького виробництва використовують спеціальні пристрої. Такий пристрій у разі зменшення швидкості молоковіддачі до заданого показника сам від’єднує доїльний апарат. Функція дояра полягає тільки в під’єднанні доїльного апарата й проведенні дипінгу (обробки вимені спеціальними захисними лікувально-профілактичними засобами після доїння, описаної в журналі “Пропозиція”, липень 2004 року).


 Таке доїльне обладнання може комплектуватися системами управління стадом типу DAIRYPLAN C21, які мають здатність зберігати й обробляти в комп’ютері дані про кількість молока, провідність, кількість кормів, активність кожної окремої тварини. Близько 12% тварин одного стада потребують постійного індивідуального спостереження. Під контролем програми не тільки визначається стан статевої охоти та захворювання тварини ще на початкових стадіях патологічного процесу, а й тримається під постійним контролем функціонування всіх вузлів та механізмів доїльного залу. Всі ветеринарні заходи, проведені з коровами, чітко фіксуються в комп’ютері, що значно полегшує роботу ветеринарного персоналу та підвищує її ефективність. На особливу увагу заслуговують автомати для миття доїльної зали. Спочатку для мене було незрозуміло, як один працівник може підтримувати доїльну залу в такій чистоті. А відповідь до елементарного проста: видоївши 110 корів приблизно за 50 хв, фермер вмикає автомат для миття і рушає в поле, а пристрій уже самостійно підігріє воду до оптимальної температури, візьме потрібний миючий засіб, промиє та прополоще доїльну установку до ідеально чистого стану.


Шановний читачу, чи не нагадує тобі це наукову фантастику? А дарма: таке доїльне обладнання працює вже сьогодні — і не тільки в німецького фермера, а й на теренах України.
 Ми можемо довго дискутувати на тему підтримки вітчизняного товаровиробника, але якщо заради цієї підтримки кошти селянина витрачаються тільки на заміну спрацьованих вузлів та деталей морально застарілого обладнання, то чи потрібна така підтримка взагалі. А найголовніше — не зрозуміло, чому через це мають страждати корови?
 На сьогодні в Україні доїльні зали реалізують в основному дві фірми, а саме: WestfaliaSurge та “Брацлав”. Звісно, рівень надійності та якість сервісу в кожної з них різний, і селянин сам мусить визначитися, продукція якого виробника краще придатна для використання у його господарстві.
 Керівники господарств повинні зрозуміти, що відмова від нових технологій в отриманні молока — це не тільки не зроблений крок уперед, це рішучий крок назад.



В. Дейнека,
лікар ветеринарної медицини

Інтерв'ю
Богдан Шаповал, директор UFEB
Хто з сільгоспвиробників (навіть невеликих за обсягами виробництва) не мріє експортувати продукцію та отримувати за неї тверду валюту? Порадити кому варто розпочинати експорто-орієнтовану діяльність,
Rebiyar1
Сьогодні наш співрозмовник — Антуан Ребійар, бізнес-директор New Holland Agriculture в Україні, Молдові, країнах Балтії та Фінляндії. Він живе та працює в Україні вже понад чотири роки, втім, для

1
0