Спецможливості
Досвід господарств

Китайська сільськогосподарська «силіконова долина»

02.04.2018
412
Китайська сільськогосподарська «силіконова долина» фото, ілюстрація

Сіань, головне місто провінції Шеньсі, 1100 років тому був столицею Китаю. Нині разом з околицями являє собою місто-музей під відкритим небом. Окрім глиняних статуй воїнів, датованих 210–209 рр. до н. е., у гробниці правителя Цинь Ши-Хуанді, першого імператора феодального Китаю, тут відкрито ще одну не менш цікаву знахідку — найдавніше відоме сільське поселення в державі, старше за наше Трипілля. Тамтешніх мешканців відносять до культури Яншао і жили вони між 4500 до 3750 р. до н.е.

Добре відома в країні та за її межами ще одна місцина — Янлін — сільськогосподарська «Кремнієва долина» Піднебесної. Але про це трохи нижче, спершу розповімо про зустрічі та знайомства в краї, де вирощують плоди, які і в нас уже давно стали популярними.

 

Фрукт, що приносить багатство

У Стародавньому Китаї поети захоплювалися кронами однієї ліани — актинідії китайської, її весняними квітами та великим листям, яке зовні нагадувало опахало. Тривалий час фрукт називали «китайським аґрусом». А от у Новій Зеландії, оскільки в плодові цієї рослини знайшли схожість із тілом птаха ківі — символу країни, вона отримала саме таке ім’я, яке з часом стало міжнародним.

Сучасний ківі — результат окультурення актинідії. Відкрили ж рослину саме китайці понад 700 років тому, а в другій половині ХІХ ст. у Новій Зеландії зайнялися її селекцією. В результаті плоди стали втричі більшими.  Крім цих двох країн, насадження ківі плекають тепер у США, Ізраїлі, на заході Франції.

У повіті Чжоу Чжі провінції Шеньсі нам вдалося познайомитися з деякими нюансами вирощування, зберігання та продажу диво-плоду. «У нас — центр вирощування ківі світового масштабу», — гордо заявив українським журналістам заступник голови уряду повіту Чжу Цзень Пін. «Нещодавно я побував у Новій Зеландії, там ківі росте на 12 тис. га. До речі, наш повіт розміщений на 34 градусі північної широти, а територія в Новій Зеландії, де культивують фрукт, — на 34 градусі південної широти. Можна з упевненістю сказати, що з повіту ківі поширився по всьому світові. Конкурентами з новозеландцями ми не є. Природа розпорядилася грамотно: у нас фрукти дозрівають восени, а в них урожай збирають навесні. У Чжоу Чжі ківі вирощують на площі 27 тис. га, щороку збирають понад 400 тис. т. Плід забезпечує річний прибуток у 2,5 млрд юанів, або майже $400 млн - продовжив чиновник.

Скуштувавши аж вісім сортів місцевих фруктів — жовтуватих і яскраво-зелених, солодких та кислуватих, круглих і овальних — не втрималися із запитанням: Чому в Києві купуємо не такі смачні та соковиті плоди? Зазвичай вони тверді, несолодкі…

З’ясувалося, що їх збирають їх недозрілими, інакше не можна транспортувати на далекі відстані. Експортують ківі до Кореї, Таїланду, Росії, а звідти — до сусідніх країн.

У Чжоу Чжі плоди зберігають на складах — мають таких понад 2500. Ми побували в кількох і бачили, як сезонні робітниці сортують і фасують фрукти по кошиках і лотках. За температури 0°С ківі на складі може зберігатися півроку, аж до весни.

У Чжоу І розміщена компанія з онлайн-продажу фруктів. За комп’ютерами — переважно хлопці та дівчата. Працюють напружено, бо замовлень багато, до 10 тисяч у день. Як розповіла директор компанії Жао Янь, основні клієнти — звичайні родини. Мінімальна кількість, яку замовляють,  — 1,5 кг. Це 20 плодів за ціною 50 юанів (майже 8 дол.).

Фрукти відправляють поштою, до адресата доходять не більш як за 4 дні. Найбільший попит — з вересня по лютий, надто напередодні свята Весни, або Нового року за східним календарем, що припадає на кінець січня — початок лютого.

Постійно ведеться серйозна робота з внутрішнім споживачем. На центральному телеканалі CCTV систематично виходять інформаційні сюжети про врожаї ківі та користь цих плодів. Чимало китайців вважають, що купують імпортні ківі, але насправді це їхній рідний продукт, про який згадувалось у китайських книгах з медицини та економіки століття й століття тому.

Невисокі на зріст дерева з великим лапатим листям починають родити через три роки і плодоносять до 30-річного віку. Сади поділені на ділянки розміром один му (приблизно 667 м2), кожна закріплена за селянською родиною.

Уряд свого часу допоміг жителям усіх сіл привести ці ділянки до ладу, прокласти між ними доріжки. Зібраний урожай приймає корпорація. За рік одна ділянка дає родині прибуток у 20–30 тис. юанів (3–5 тис. дол.). Виробництво — як стверджують садівники, органічне, без будь-якої хімії. Із ківі виготовляють варення, джеми, цукерки, наливки, навіть креми для жіночої краси.

Дорогою звернули увагу на білборди обабіч траси, на яких поруч з плодами ківі наче рекламували… космічну ракету. «Уже невдовзі зернятка нашого “аґрусу” відправляться в космічну подорож», —пояснив представник уряду повіту Чжу Цзень Пін. А після того, як покружляють серед зірок і повернуться додому, в наукових лабораторіях зернята проростять і відстежать, як на них вплинула космічна мандрівка.

 

Одна вісь, один центр і вісім зон

За 80 км від столиці провінції в економічному районі Гуаньчжун Тяньшуй та економічному коридорі Шовкового шляху розташоване місто Янлін, де встановлено величний пам’ятник божеству землеробства. Тут, згідно з науковими дослідженнями, понад 4 тис. років тому зародилося землеробство країни, було закладено основи його культури. Ще 1934 р. це місце уряд обрав для відкриття першого вищого спеціалізованого агрономічного навчального закладу на північному заході Китаю — предтечі сучасного Північно-Західного університету науки сільського господарства і лісівництва. Після проголошення нового Китаю держава і провінція Шеньсі побудували тут ще два університети та п’ять окремих академій сільського господарства і лісівництва, три середніх аграрних школи. Так народило ся «місто сільської науки». Держрада КНР у 1997 р. ухвалила рішення про створення тут Державного демонстраційного району сільськогосподарських нових високотехнологічних галузей.

Нині Янлін — єдина в країні високотехнологічна аграрна зона державного рівня; єдина на за ході Китаю дослідна зона співпраці між Тайванем і континентом з виробництва сільгосппродукції; одна з перших науково-технологічних баз інновацій щодо імпорту та неоіндустріальних баз демонстрації досягнень у галузі глибокої переробки продукції; одне з перших інтелектуальних міст.

Ближче ознайомитися з демонстраційним парком нам допомогла його відповідальний працівник Бей Сяо Фан. «Парк, побудовано за проектом «одна вісь, один центр і вісім зон»,  — розповіла вона. Одна вісь — це одна кластерна вісь індустрії. Один центр — центр науково-технологічного інноваційного сучасного сільського господарства в Янлін. Вісім зон — це парки технологічних досліджень, інновацій аграрного сектору, міжнародного співробітництва науки і технології, культивування рослин, переробки продуктів, логістики, демонстраційний парк стандартного виробництва і, нарешті, парк з підготовки підприємств сучасного сільського господарства. Для управління та обслуговування засновано ТОВ, реєстраційний капітал якого становить 1 млрд юанів. Головні складові індустрії — вирощування овочів, селекція пшениці, виробництво фруктів, грибів, свинарство і скотарство, квітникарство, розсадник.

Північно-Західний університетКоротко про зону промисловості. Передусім — це індустріальний парк Фухай, який об’єднав понад сотню підприємств машинобудування, глибокої переробки продукції, екологічних засобів захисту рослин, електроніки. У секторі логістики розміщений один з найбільших логістичних парків зернових та масла, в секторі біоіндустрії — парк з виробництва кормів, де працює навіть американська компанія Gargill.

Значних успіхів досягнуто у сфері селекції: щороку в Янлін реєструють понад 30 нових порід тварин і сортів рослин. Показово, що в чотирьох із шести головних у країні пшеничних регіонах використовують насіння сортів, виведених селекціонерами Янлін. Виявляють бажання співпрацювати з місцевими науковцями в галузі біофармацевтики десятки провідних національних і закордонних фармпідприємств. Щоб створити потужну базу виробництва сільгоспмашин та обладнання, теж залучають світових гігантів галузі. Парк побудував перший у Китаї супермаркет техніки для села з прямими субсидіями. Досягають певних успіхів і кожне з 60 місцевих переробних підприємств — у таких сферах, як фрукти і овочі, соки, м’ясні та молочні продукти, їстівні гриби, плодове вино, переробка зерна, здорове харчування і т. д. Досягнення демонструються у місті на щорічній високотехнологічній виставці сільського господарства, яка є однією з двох державних комплексних аграрних виставок рівня «5А» та однією з чотирьох найвідоміших виставок у країні.

Янлін став зразком сучасного сільського господарства, перетворився на аграрну «Кремнієву долину» Китаю, а цього, звісно, не досяг би без підтримки держави та уряду провінції.

Тут на площі 135 км2 (із них 35 — житловий сектор) займаються науковими розробками і зразу ж стараються впровадити їх у виробництво, пропагувати краще серед аграріїв, переробників, машинобудівників. Янлін організував 223 показові демонстраційні парки сучасного сільського господарства в усіх провінціях країни!

Ми з великим задоволенням відвідали теплиці, оранжереї, побували в «суперовочевому» та квітковому садах, а в спеціальному павільйоні ознайомилися з багатою флорою західного регіону Піднебесної. Найбільше вразило те, що в Державному демонстраційному районі сільськогосподарських нових високотехнологічних галузей чітко декларують курс на екологічно чисте господарство — на цьому наголошували і науковці, і виробничники, з якими ми спілкувалися.

 

М. Заворотна,

М. Пуговиця, журналісти

Спеціально для «Пропозиції»

Журнал «Пропозиція», № 4, 2016 р.

 

Інтерв'ю
Олег Вагін найбільш примітний своєю відкритістю і готовністю ділитися секретами вирощування багатьох рослин. В останні роки він повністю сконцентрувався на вирощуванні лохини, перейшовши від вирощування саджанців до закладки власної... Подробнее
Раїса Вожегова, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, директор Інституту зрошуваного землеробства
Інститут зрошуваного землеробства НААН України посів 1-е місце серед експортерів наукоємної продукції та отримав Міжнародний сертифікат «Експортер року». Його керівника - доктора сільськогосподарських