Кила ріпаку: KWS відкрила новий ген стійкості

Зараження килою загрожує посівам ріпаку в усьому світі. Залежно від різних факторів середовища можливі максимальні втрати врожаю. Однак стійкість проти хвороби попередніх сортів, які створені за методами менделівської генетики (традиційної), стає все менш ефективною. Завдяки PBR1 компанія KWS визначила та розшифрувала абсолютно новий ген стійкості та схрестила його в перших сортах. Нова генетика дуже багатообіцяюча – це також підтверджено офіційними даними випробувань відомих сільськогосподарських інститутів Німеччини та Франції. Про це повідомляє преслужба компанії, інформує propozitsiya.com.

«З новим геном стійкості PBR1 ( стійкість Plasmodiophora brassicae) ми виявили дуже сильну генетику, яка є суттєвим покращенням порівняно з доступною на даний момент менделівською генетикою на тлі дедалі більшого зниження резистентності», — каже Сюзан Фолкманн, яка відповідає за програму вивчення кили в KWS. KWS проводить інтенсивні дослідження нових джерел стійкості проти кили з 2011 року. Поєднання відомої генетики Менделя з нещодавно розробленою стійкістю PBR1 є вирішальним кроком вперед, оскільки це значно покращує спектр дії стійкості. Сюзан Фолькманн: «Мета полягає в тому, щоб підвищити стійкість проти кили і таким чином ефективніше захистити рослини ріпаку від зараження». Федеральне відомство сортів рослин у Німеччині та GEVES (Groupe d'Étude et de contrôle des Variétés Et des Semences) у Франції вже перевірили генетику в офіційних випробуваннях і підтвердили ефективність. KWS випустить свій перший сорт, KWS KREATOS, у сезоні 2025 року. Він поєднує в собі новий ген стійкості з менделівською генетикою і є багатообіцяючим початком низки нових сортів.

Довідково.

Кила – це захворювання, спричинене ґрунтовим збудником ( Plasmodiophora brassicae ). Переважно страждають території, де традиційно вирощують хрестоцвіті рослини, зокрема ріпак. Зараження викликає бульбоподібні нарости (кореневі галли) на головному та бічних коренях, чере що рослина більше не може забезпечуватися достатньою кількістю води та поживних речовин. Збудник, що живе в ґрунті, може зберігатися в ній до 20 років.