Спецможливості
Агробізнес

Кому видатки, а кому й статки

15.07.2008
94
Кому видатки, а кому й статки фото, ілюстрація
“Хай відсохне та рука, що себе обділить!” З народного чорного гумору.

Від “спеченого” для аграріїв бюджетного “пирога” сільгоспвиробникам
залишаються крихти
Про витрачання бюджетних грошей, виділених на розвиток агропромислового комплексу цьогоріч, у Києві вже ходять легенди. Якщо послухати звіти, які лунають зі столичних аграрних кабінетів, то складається враження, що село затопила гривнева повінь. Мовляв, щоб так багато коштів було закладено в головному фінансовому документі для розвитку сектору в проголошений Президентом Рік села — такого не пам’ятає навіть історія України. Наближені до міністерств та відомств чиновники на всі лади прославляють мудру державну політику, рапортують про шалені видатки, шокуючи під час прес-конференцій журналістів довжелезним переліком рятівних заходів, на які кинуто мільйони й мільярди гривень і після виконання яких село обов’язково зведеться з колін. Але якщо побувати хоча б за кілька десятків кілометрів від головного міста країни і запитати про ту велику фінансову підтримку агронома пересічного господарства, виявляється, що здебільшого ніхто нічого про дотації тут не чув або “капнули” трохи грошенят для звітності. Виходить, кошти — наче у пісок: у столиці презентують величезний фінансовий “пиріг”, який значно втрачає, доки дійде до області. В районі від нього вже скибка. А селянам, для яких він призначався, вже й “пригощатися” нічим: на місцях, у кращому разі, збирають самі крихти. Коли просиш можновладців, які тримають руку на фінансових потоках, прокоментувати цей нонсенс, то публічно вони знизують плечима і, знай, посміхаються поміж собою. Перевіряй — не підкопаєшся. Адже ті, хто формує бюджетний “пиріг”, здебільшого “випікають” його “під себе” і знають, з якого боку “відгризти” побільше. Прикриті “дахами” високих установ, вони не бояться перевірок — ті, якщо й трапляються, то часто лише констатують факт, а платникам податків, із яких збирають гроші, висвітлюють, у кращому разі, тільки верхівку айсберга. Інакше, як пояснити, що на адресу одних і тих самих відомств чи не щороку звучать звинувачення у фінансових зловживаннях, а ті з мінімальними для себе наслідками й надалі продовжують плідно працювати над розподілом грошей. Знову закладають до бюджету нові статті видатків, а потім гроші перетікають “не за призначенням” — тільки давай...
“Зеленіє” не на ланах,
а в кишенях
Нещодавно доцільність використання коштів Державного бюджету, виділених торік на розвиток АПК, перевіряла Рахункова палата. Аудитори нарахували не мало не багато — понад 605 (!) мільйонів гривень (22,7% усіх коштів, що підлягали аналізу), які витрачено з порушенням вимог чинного законодавства або неефективно. Приміром, торік у Міністерстві аграрної політики примудрилися так скеровувати бюджетні потоки (чи притримували гроші для “своїх”, чи знову банальна безгосподарність), що аж 154,4 мільйона гривень залишилося невикористаними і, замість того, аби підтримати агропромисловий комплекс, їх взагалі довелося зарахувати до невикористаних. Встановлено: в аграрному відомстві, всупереч Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, так і не підтримали ті напрями, які найбільше впливають на економіку підприємств, а саме: селекцію та виробництво продукції тваринництва й рослинництва.
Натомість, як можна зробити висновок з доповіді перевіряльників, МінАП (головний розпорядник передбачених для села бюджетних коштів) зовсім не цурається практики вибіркового фінансування, не дотримуючись принципу справедливості й неупередженості. Кошти надають із перекосами за правилом: тому дам, а тому не дам. Аудит виявив, що сума фінансових вливань на одне фермерське господарство в розрізі регіонів різниться в 13 разів.
У Рахунковій палаті розкритикували й саму стратегію надання аграріям допомоги. Логічно, якщо ділити кошти на мізерні суми й розпорошувати на велику кількість програм, навряд чи можна поліпшити ситуацію в галузі. Мінфін та Мінагрополітики не тільки не сконцентрували кошти на пріоритетні напрями, а й включили до Держбюджету, порушуючи законодавство, видатки на три додаткові програми з підтримки АПК без обгрунтувань їх потреби та відповідних розрахунків на загальну суму 100 мільйонів гривень.
Як і в минулі роки, “полегшило” життя аграріям і рідне Міністерство фінансів (непрофесіоналізм чи навмисно?) — затвердило виплати з Держбюджету, не врахувавши сезонності агровиробництва. На перший квартал, коли потреба в коштах найбільша, там передбачили видатки в розмірі менш 5% загальних сум, а на грудень — понад 20%.
За висновком Голови Рахункової палати Валентина Симоненка, вищезгадані порушення Мінфіну та Мінагрополітики набули системного характеру, є всі підстави вважати, що вони будуть і нинішнього року.
За рибу гроші
Фінансовий скандал назріває ще в одному відомстві, підпорядкованому Міністерству агрополітики. Свого часу Віктор Ющенко, занепокоєний скороченням обсягів виловленої українськими суднами риби, доручив в. о. прем’єр-міністру Юрію Єханурову з допомогою силових структур розібратися з організацією рибальського промислу. Правоохоронці надто ретельно взялися виконувати наказ і попутно встановили: окремі працівники Держдепартаменту рибного господарства (куди тим браконьєрам!) незаконно “тягають” рибку в каламутній водиці. Навряд чи платників податків порадує факт, що його встановили співробітники Міністерства внутрішніх справ: 4,2 мільйона грн, виділених державою торік на закупівлю цінних видів риби, “сплили” не за цільовим призначенням. Торік згаданому держдепартаменту, зокрема на підтримку галузі й поновлення водних ресурсів, було виділено 106,6 мільйона бюджетних гривень. Перевіряти їх використання взялися шість робочих груп, створених із співробітників держдепартаменту служби боротьби з економічною злочинністю, його територіальних підрозділів і Державної прикордонної служби. Якщо вчитатися, статистика роботи силовиків, які “накрили” порушників, що посідали “рибні місця” у найрибнішому в країні відомстві, вражає: під час перевірки розкрито 38 корисливих злочинів з притягненням до кримінальної відповідальності 26 осіб, які завдали державі збитків на суму понад 12 млн грн.


Паперовий продовольчий резерв
Це фінансово-аграрне ноу-хау, підзвітне Мінагрополітики, народилося торік. Офіційно мета Аграрного фонду — перешкоджати стрибкам цін на окремі види сільгосппродукції. Закупивши восени у селян за спеціально передбачені для цього бюджетні гривні 1,5 млн т пшениці та жита і 180 тис. т бурякового цукру, фонд мав би впродовж року, в пік подорожчання, час від часу давати зернові та солодкий пісок на внутрішній ринок. За логікою, сформований продовольчий резерв перешкодив би спекуляціям. Окрім того, фондові ставилося завдання брати в аграріїв сільгосппродукцію за прийнятними для них цінами, позбавивши таким чином різного роду ділків задешево скуповувати зерно та цукор у пік врожаювання. Селяни ж, завдяки отриманим коштам, змогли б закладати підвалини нового врожаю, сіяти, приміром, озимину. Але й тут виконавці “поховали” добрі наміри. Перший прорахунок стався, коли в Держбюджеті передбачали суму видатків. Запланували 685 млн грн, хоча, виходячи з реальних мінімальних цін, треба було виділити з 1,5 млрд. Та навіть тим грошам у Мінагрополітики не спромоглися дати ради.
Аграрний фонд створили лиш у другому півріччі 2005- го, тому тактика формування продовольчого резерву провалилася. За даними Колегії Рахункової палати, новонароджена структура змогла закупити 73,8 тис. т зерна та 25,2 тис. т цукру (відповідно, 4,9 та 14% законодавчо встановленої норми). Значна кількість зерна залишилася на зберіганні в господарствах. На нього там так і не змогли знайти покупця, який би заплатив пристойну ціну. Водночас 48,8 млн грн державних грошей так і не використали — їх повернули до Держбюджету. А формування продовольчого резерву залишилося хоча й добрим, але “паперовим тигром”. Натомість Україна торік пережила низку продовольчих криз.


Як у Мінагрополітики гальмують енергію енергозбереження
За законом, Мінагрополітики має розвивати впровадження політики енергозбереження в сільському господарстві. Втілення її в життя, вважають фахівці, зі зростанням цін на енергоносії тим більш важливо. Хоча й без того пошуками альтернативних джерел енергії займаються в багатьох країнах. Є певні напрацювання і в Україні. Зокрема, розроблено й навіть діє макет заводу з виробництва біопалива з ріпаку — його посіви з року в рік зростають. Проте дивно: за інформацією Рахункової палати, головне сільськогосподарське відомство від проведення енергозберігаючої політики взагалі усунулося. Торік не розроблено й не впроваджено жодної енергозберігаючої технології, а кошти в розмірі понад 8 млн грн і тут використано неефективно. Від спілкування з керманичами міністерства підраховують втрати Науково-дослідний та Конструкторсько-технологічний інститути холодильної техніки “Агрохолод”, де розробили промисловий зразок аміачного холодильного компресора, який дає змогу значно економити електроенергію та дизельне паливо.
Зазнали збитків і в концерні “Одесаагрогаз”: там винайшли енергозберігаючу технологію лінії очищення питної води та автономних опалювальних модулів. На проведення цих робіт тільки за останні два роки витрачено 2,9 млн грн. Однак у 2005 році в МінАП вирішили просто відмовитися від подальших розробок. Із виділених на ці цілі Держбюджетом 10 млн грн міністерство перерахувало виконавцям усього 6,5 млн, а 1,6 млн взагалі залишилися невикористаними на кінець року. Від недофінансування виконавці змушені були призупинити роботи. Натомість 8,1 млн грн, передбачених бюджетною програмою “Впровадження енергозберігаючих технологій в агропромисловому комплексі”, торік Мінагрополітики все ж використало, проте, за висновками Рахункової палати, це “жодного результату не дало”.
Тисяча і один спосіб розбазарювання
бюджетних грошей
Незважаючи на сумний для платників податків фінал витрачання бюджетних асигнувань, передбачених на розвиток АПК торік, Мінагрополітики і в 2006 році розділяє та володарює. Нинішнього року, приміром, “на найважливіші новітні технології за пріоритетними напрямами розвитку науки й техніки та матеріально-технічне забезпечення науки” МінАП від уряду “перепало” 4 млн 215 тис. 100 грн. Саме таку суму передбачено в постанові від 19 квітня 2006 р. N 518 “Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб у 2006 році”. Вже й розписано, куди витрачатимуться ці кошти. Якщо похапцем проглянути перелік заходів, спрямованих на підняття АПК з колін, перше запитання, що виникає одразу, — до чиєї кишені піде “відкат”? Якщо почитати детальніше, — постає ще два: невже це так дорого коштує та навіщо це нашому агропрому потрібно?
Приміром, на “наукове обгрунтування стратегії формування ринку зерна, відповідно до вимог продовольчої безпеки України”, за документом, планується витратити 60 тис. грн.
“Розроблення нових методів та прийомів підвищення врожайності й поліпшення якості зерна нових сортів пшениці” затягне “всього” 80 тисяч.
Ще одна розробка — але вже “технологічних і екологічних заходів для стабілізації виробництва високоякісного зерна зернових і зернобобових культур у Східному Лісостепу й Південному Степу України” обійдеться в 70 тисяч.
За 135 тисяч гривень МінАП одержить у своє розпорядження опис “системи зональних агротехнічних прийомів основного та поверхневого обробітку грунту з підбором і оптимізацією режимів роботи нових знарядь”, ще 50 тисяч у відомстві збираюється заплатити за “створення української м’ясної породи овець”. І, увага! За надто “актуальне” для нашого агропрому дослідження — стосовно “фізіологічно обгрунтованих прийомів годівлі та утримання африканських страусів різного віку” в українських умовах міністерство готове викласти 109,2 тисячі гривень. На останньому пункті зупинімося й трохи перепочиньмо від, можливо, дещо нудного переліку, аби відкрити аграрним чиновникам страшну “таємницю”: в країні успішно розвивається не одна страусина ферма, застосовуючи вже відпрацьовані технології утримання птиці й не чекаючи держпідтримки.
Але — до діла...
Звісно, нашому АПК конче потрібні “гнучкі технологічні процеси механізованих робіт виробництва продукції рослинництва” — їхні творці отримають 100 тисяч гривень. Майже стільки ж коштуватиме бюджету “експериментальний проект заводу з виготовлення біоорганічних добрив сільськогосподарських відходів методом керованої аеробної ферментації, потужністю 20 тонн за добу, із застосуванням новітніх біотехнологій”. Сотню тисяч збираються кинути на інше стратегічне завдання — щоб “розробити систему технічного обслуговування й ремонту автотранспортних засобів в умовах агропромислового комплексу”. Звичайно, сільським кулібіним, які з двох-трьох “Нив”-розвалюх мусять складати працюючий комбайн, без такої “найважливішої новітньої технології” не обійтися. Як і без “розроблення (за 90 тисяч гривень. — Г. К.) гнучких технологічних процесів діагностування та відновлення деталей сільськогосподарської техніки на ремонтних підприємствах”. Дещо більшу суму — 103 тис. грн — пустять на дослідження зі складною назвою: “Розроблення та впровадження на рівні сучасних вимог селекційно-генетичних та технологічних методів підвищення виробництва продукції тваринництва та птиці в південному регіоні”.
“Розроблення технології вирощування та системи сертифікації безвірусного посадкового матеріалу плодових і ягідних культур в Україні” коштуватиме 150 тисяч гривень. За створення “методів контролю нових хіміко-терапевтичних ветеринарних препаратів і кормових добавок, вивчення їх ефективності та залишкових кількостей у продуктах тваринного походження” збираються заплатити 125 тисяч.
Український АПК-бюджет покликаний фінансувати навіть роботи планетарного характеру. “Оцінка стану й прогнозування врожайності озимої пшениці на основі комплексної обробки наземної інформації та інформації дистанційного зондування землі (на прикладі Київської області)” обійдеться платникам податків “лише” 220 тисяч гривень.
Дарма, що подібні методики в світі вже розроблено, й, замість того, аби витрачати гроші на нові грунтовні наукові праці, певне, корисніше було б купити готові технології й відкоригувати їх відповідно до наших умов. Мабуть, головне тут для чиновників включити фантазію й знайти благопристойний привід для отримання коштів — гроші все одно передбачено. Тепер, щоб до них дістатися, треба “загорнути” немалу суму в красиву обгортку теоретичного обгрунтування. А якщо пригадати, що Держбюджет’2006 на потреби агропромислового комплексу передбачив у цілому кілька мільярдів гривень — можна собі уявити, які горизонти для творчості й фантазії відкриваються.
Грандіозних планів, упровадження яких підніме нарешті село, нинішнього року в арсеналі Мінагрополітики ще чимало. Тут аби лишень бюджетних гривень вистачило. Серед них є й проект, як вирівняти у правах селян-одноосібників із колишніми колгоспами. Задля цього міністерські чиновники щедрою рукою обіцяють роздавати дотації на гектар посівів усім категоріям господарств: як юридичним, так і фізичним особам.
Єдиною умовою для одержання казенної допомоги стане факт сівби озимих і ярих культур. Майбутня рівноправність усіх селян, вважають розробники проекту, дасть можливість додатково отримати близько 7,5 млн тонн зерна на суму понад 3,6 млрд грн. На радість споживачам така хлібна стратегія (обіцяють в МінАП) повністю забезпечить потреби населення в продовольчому зерні. Веселіше зарохкають поросята, бо побільшає для тваринництва концентрованих кормів. Активніше загуркочуть переробні підприємства, які вже не так “лихоманитиме” через брак сировини. І від продуктової повені всім буде щастя. Геніальність напрацювань вражає. Проте експерти вже тепер скептично ставляться до намірів, народжених у стінах споруди на Хрещатику. Вони вважають, що в разі схвалення проекту “дрібним” одноосібникам навряд щось перепаде. Селянин, який посіяв 15 соток, одержить максимум 15 гривень дотації. Чи “битимуться” газди за ці копійки? Хоча гроші й виділятимуть, у конкретні села вони навряд чи дійдуть. Кращим варіантом реальної підтримки села була б політика забезпечення стабільності продовольчих ринків. Продаючи вирощену продукцію за прийнятними для себе цінами, аграрії змогли б одержати більше, ніж міфічні 15 гривень. Проте Мінагрополітики прогнозовані труднощі мало бентежать. Для визначення списку сільськогосподарських товаровиробників, які мають право на дотації, уже діють відповідні районні комісії, відповідальні за внесення таких категорій у реєстр.
Чи вироблятимуть від того більше агропродукції — запитання, а от фінансових зловживань така дотаційна підтримка, без сумніву, додасть.


Валерій Друженко

Інтерв'ю
Про перспективи вирощування не ГМО сої в Україні, а також потенційно цікаві ніші соєвих продуктів для українських виробників у інтерв’ю рropozitsiya.com розповіла представник  Асоціації
экспорт
Після підписання Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою українські аграрії отримали шанс вийти на канадський ринок. Втім, позитивний ефект буде відчутним не відразу. 

1
0