Спецможливості
Статті

Комплексна механізація виробництва озимого ріпаку

05.06.2008
278
Комплексна механізація виробництва озимого ріпаку фото, ілюстрація
Поле Ріпак озимий

Комплексна механізація виробництва озимого ріпаку

Ріпак є цінною олійною культурою, яка, на жаль, не набула належного поширення в Україні. Його насіння містить 40–47% жиру, 21–27 білка і 5,5–6,5% клітковини. До того ж, ріпак цінний як силосна і сидеральна культура.

Як свідчать наведені дані, в структурі орних земель (32,5 млн га) озимий ріпак займає близько 0,2–0,3%, а середня врожайність перебуває на рівні 10,7 ц/га. Слід зауважити, що в останні роки вирощувався ще й ярий ріпак на площі близько 15 тис. га з урожайністю 7,4 ц/га.

Для порівняння: у Німеччині посівні площі під ріпаком сягнули 1,3 млн га (до 10% орної землі), а врожайність —більше 3 т/га. Товаровиробник одержує за тонну ріпаку понад 230 EUR.

Слід відзначити, що ріпак, на відміну від соняшнику, є добрим попередником для зернових та інших культур. У Німеччині на частку ріпаку як попередника у грошовому вираженні припадає 100 EUR/га.

Незадовільний стан із виробництвом ріпаку в Україні пов’язаний не тільки з економічною кризою, а й з недостатнім технічним забезпеченням сучасними комплексами машин і порушеннями технологічного процесу.

Вирощування та збирання сталих урожаїв ріпаку (не менше 3 т/га) базується на високій культурі землеробства і використанні сучасних комплексів машин відповідними технологічними лініями: приготування і внесення добрив, основного передпосівного обробітку грунту та сівби, комплексної боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами, комбайнового збирання та промислового виробництва олії.

Найвищі врожаї озимого ріпаку одержують за розміщення по пару, травах, зернових колосових і зернобобових культурах, ранній картоплі. Ріпак добре відгукується на післядію органічних і мінеральних добрив. За дослідженнями В.Д.Гайдаша, для утворення тонни насіння ріпак виносить з грунту 45–80 кг азоту, 18–40 — фосфору, 25–100 — калію, 30–150 — кальцію, 5–15 — магнію, 30–45 — сірки, 0,25–0,30 кг бору.

Наукою і практикою рекомендується під час оранки, бажано під попередник, вносити органічні добрива з розрахунку 25–50 т/га. Більші норми добрив вносять у зоні Полісся.

Для внесення твердих органічних добрив ВАТ “Ковельсільмаш” пропонує кузовні розкидачі марки МТО вантажопідйомністю 3, 6, 7, 10 і 12 т, а також низькорамний розкидач добрив РПО-6. Останній можна застосовувати для перевантажувальної технології внесення органічних добрив, використовуючи автомобільні чи тракторні засоби для транспортування їх у поле. Це дає можливість значно збільшити продуктивність машини для розкидання добрив.

Рідкі органічні добрива (гноївка) вносять поверхнево машинами марки МЖТ вантажопідйомністю 6, 10 і 16 т, а також машиною ЗЖВ-Ф-3,2. У країнах Західної Європи поширене внутрішньогрунтове внесення гноївки. У цьому разі місткість обладнано начіпкою для культиватора з розподільчим трубопроводом і спеціальними лапами для загортання добрива в грунт. Така технологія підвищує ефективність внесення добрив, бо запобігає їх інтенсивному випаровуванню.

Крім гною і гноївки, під ріпак можна вносити також компости. Для приготування і навантаження компосту у транспортні засоби ВАТ “Уманьферммаш” випускає машину МПК-Ф-1.

Слід відзначити, що в країнах Західної Європи випускають як причіпні розкидачі органічних добрив (наприклад, данійська фірма “Самсон”), так і високопродуктивні самохідні машини (нідерландська фірма “Аг-Хем Ейропе Б.В.”).

Фосфорні і калійні мінеральні добрива вносять, як правило, під час основного (рідше передпосівного) обробітку грунту, а азотні — як підживлення рослин машинами МВД-900 і МВД-0,5 ВАТ “Хмільниксільмаш” або наявними в господарствах розкидачами типу МВУ-5. Високою ефективністю вирізняються розкидачі мінеральних добрив моделей AMAZONE ZA-M (Німеччина) та MDS; AXERA і Aero групи компаній фірми KUHN (Франція).

У сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон під озимий ріпак застосовують диференційований обробіток грунту. Правильно поєднують глибокий, звичайний і поверхневий обробіток з використанням полицевих, плоскорізних, дискових, голчастих, комбінованих та інших грунтообробних знарядь. Але зважаючи на значне забур’янення полів, поки що основним є плужний обробіток грунту. Він, як правило, включає дискування на глибину до 10 см і оранку на глибину 20–22 см з розривом між операціями у 10–12 днів. Для обробітку грунту дисковими знаряддями можна використати борони БДС-8,4 і БДС-6,8 Шепетівського заводу культиваторів, БДВ-8,5 і БДВ-6,5 ВАТ “Білоцерківсільмаш” чи БДВ-7, БДВ-4,2, БДВ-3 і БДВ-2 ВАТ “Вишевичі Агротехніка” Радомишльського району Житомирської області. В окремих господарствах є дискові борони з країн далекого зарубіжжя — “Джон Дір 630”, МФ-248, МФ-244 тощо.
Орати під ріпак доцільно обертовими плугами вітчизняного виробництва ППО-8-40, ППО-6-40, ППО-5-40, ППО-4-40 (ВАТ “Одесасільмаш”) чи ПНО-5-40, ПНО-4-40, ПНО-3-40 (ВАТ “Борекс”). Надійністю в роботі вирізняються обертові плуги іноземного виробництва “Джон Дір 995” і “Джон Дір 975”, ДР-9-8 і ДР-9-6 фірми “Массей Фергюсон”, Master, Manager і Challenger фірми KUHN. Обертові плуги забезпечують гладеньку оранку без звальних гребенів і розвальних борозен, що є дуже важливим для подальшого рівномірного загортання дрібного насіння ріпаку в грунт.

Для основного безплужного обробітку грунту використовують як одноопераційні машини (плоскорізальні, дискові і голчасті), так і комбіновані агрегати. Перевагу слід надавати останнім, які за один прохід повністю готують грунт під сівбу. Комбіновані агрегати в Україні випускають ВАТ “Хмільниксільмаш” (АКШ-5,6 і АКШ-3,6) і ВАТ “Галещина машзавод” (КШН-6 “Резидент” і АГРО-3). З машин країн Західної Європи заслуговують на увагу комбіновані агрегати фірми LEMKEN (сімейство універсальних агрегатів “Смарагд” з шириною захвата 2,6; 3; 4; 4,5; 5 і 6 м), а також фірми KUHN (сімейство комбінованих машин Mixter із захватом 3,00; 3,85; 4,70 і 5,55 м).

За необхідності перед передпосівним обробітком грунту вносять гербіциди (Бутизан, Девринол, Трефлан та ін.). Одна з головних умов одержання високих врожаїв за інтенсивної технології вирощування ріпаку — ретельний передпосівний обробіток грунту. Для цього можна використовувати як одноопераційні машини (вирівнювачі грунту, парові культиватори і котки), так і комбіновані агрегати. Перевагу слід надавати комбінованим агрегатам, які за один прохід повністю готують грунт під сівбу. Це дає можливість економити паливо і кошти, а також зменшувати ущільнюючу дію ходових апаратів тракторів на грунт.

Для передпосівного обробітку грунту доцільно використовувати комбіновані агрегати як вітчизняного виробництва — АПБ-6 (ВАТ “Шепетівський завод культиваторів”), КААП-6 і КОМБІ-3900 (ЗАТ “Дніпроагромаш”), АГ-3 і АГ-6 (ВАТ “Борекс”), так і зарубіжного — “Європак” Б622 (KLAAS), “Компактор” (LEMKEN), К600PS (“Фармет”, Чехія) та ін.

За відсутності комбінованих агрегатів можна скористатись також наявними в господарствах культиваторами КПЗ-9,7, КШУ-12, КШП-8-02 чи УСМК-5,4Б, обладнаними роторними котками.

Перед сівбою насіння слід протруїти на машинах ПС-10А, ПК-20 чи ПСШ-5 препаратом Вітавакс 200 (2–3 кг/т насіння) або іншими рекомендованими протруйниками. Досвід свідчить, що краще скористатись спеціально протруєним в заводських умовах насінням. Для виробництва олії кращими є безерукові та безглюкозинолатні сорти: Церес, Мадора, Фалькон, Світоч та ін.

Сіють сівалками вітчизняного виробництва СЗТ-3,6А, СЗЛ-3,6, “Клен-6” і зарубіжного — “Акорд”, “Амацоне” та ін. На забур’янених полях ріпак доцільно висівати овочевими сівалками СО-4,2 з міжряддями 45 см і наступним їх рихленням. Норма висіву насіння у першому випадку становить 5–7 , у другому —3–4 кг/га. Глибина загортання насіння на легких грунтах — 2,5–3, а на важких — 1,5–2 см.
Під час сівби слід залишати технологічні колії для проходу агрегатів для догляду за посівами. Так, у зернотрав’яних сівалках СЗТ-3,6А перекривають 6,7- і 18-, 19-висівні апарати з метою отримання незасіяних доріжок (колій).

Механізований догляд за посівами озимого ріпаку містить комплекс заходів із боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами, а також підживлення рослин.

Для захисту рослин можна використати машини провідних виробників України — ВАТ “Завод “Львівсільмаш” (обприскувачі ОМ-630-2, ОПШ-15-01, ОПШ-2000-21,6 та ін.) і ВАТ “Львівагромашпроект” (обприскувачі ОПШ-200-21,6-02, МЗУ-320 та ін.). Заслуговує на особливу увагу причіпний штанговий обприскувач ОПШ-2000-21,6, який забезпечує змінну ширину захвата, рівну 15; 18 і 21,6 м. Він має міксер з бачком для приготування розчину отрутохімікатів, а також розпилювачі, насос і піномаркер від провідних іноземних фірм.
З іноземних машин для захисту рослин в Україні використовують обприскувачі фірм “Харді”, “Джон Дір”, “Мелро” та ін. За даними дочірнього підприємства “Рейлін” бельгійської фірми MELROE EVROPE, в Україні успішно зарекомендували себе самохідні обприскувачі Spra-Coupe 3440, Spra-Coupe 3640 і Spra-Coupe 3430.

Підживлюють рослини, як правило, азотними добривами на початку відновлення весняної вегетації (кінець лютого — початок березня) і у фазі стеблування розкидачами мінеральних добрив (МВД-900, МВУ-5А та ін.).

Ріпак збирають, як правило, роздільним способом. Пряме комбайнування застосовують лише за рівномірного дозрівання рослин і відсутності бур’янів.

Скошують у валки жниварками ЖВН-6А, ЖЗБ-4,2 чи ЖРБ-4,2, начепленими на зернозбиральний комбайн СК-5М чи “Дон-1200” або жниварками ЖВП-6 чи ЖВП-4,9 в агрегаті з тракторами кл. 1,4 (МТЗ, ЮМЗ). Висота зрізу рослин повинна бути не меншою 20 см.

Валки підбирають і обмолочують зернозбиральними комбайнами КЗС-9, КЗСР-9, “Дон-091” (СК-5М), “Дон 161” (“Дон-1500Б”) та ін. Для збирання ріпаку використовують, крім наведених вище, комбайни фірм KLAAS (“Домінатор 108”, “Домінатор 204”, “Лексіон 480”), “Джон Дір” (“Максімайзер 9500”), “Кейс” (“Кейс 1640”, “Кейс 1680”), “Массей Фергюсон” (МФ 38) та ін. Комбайни слід оснастити спеціальним обладнанням типу ПКК-5 для збирання дрібнонасінних культур і ретельно ущільнити можливі місця втрат.

Солому подрібнюють комбайном і розкидають по полю як добриво або в неподрібненому вигляді складають у валок. Валок підбирають прес-підбирачами “Квадрант 2200RC” чи “Квадрант 1150RC” фірми KLAAS з подрібненням. Таку солому використовують на підстилку або спалюють в котлах для отримання тепла.

Заслуговує на увагу українсько-данійське співробітництво у спільній програмі “Впровадження в Україні технологій отримання теплової енергії з соломи в котлах малої потужності”. В Данії функціонує близько 10000 фермерських установок, 58 станцій централізованого теплопостачання і 7 міні-ТЕЦ, які спалюють солому. Перший котел для спалювання соломи в Україні побудовано та введено в дію у с. Дрозди Білоцерківського району Київської області.

Ріпаковий ворох очищують на стаціонарних зерноочисних агрегатах типу ЗАВ-25, КЗС-25Ш чи пересувних машинах ОВС-25. Для тривалого зберігання вологість насіння слід довести до 8 %. Вихід ріпакової олії в Україні становить близько 40, а шроту з насіння — понад 50%.

Структурний і кількісний склад комплексів машин для вирощування та збирання ріпаку обгрунтовано на кафедрі експлуатації техніки та інженерного менеджменту Національного аграрного університету за розробленою, апробованою і впровадженою у виробництво системою “Комплексне машиновикористання”, якою передбачається розв’язання завдання у єдиному системному взаємозв’язку: технологія — машинно-тракторні агрегати — комплекси машин — машинно-тракторний парк.

Розрахунки виконано для таких умов: площа вирощування ріпаку — 100 га; урожайність насіння — 3 т/га, соломи — 10 т/га; солома подрібнюється і розкидається по полю; довжина гону поля — 800 м; віддаль перевезень: внутрішньогосподарських — 3; позагосподарських — 12 км.

До складу комплексу машин, обгрунтованому за критерієм затрат робочого часу (праці), входить високопродуктивна, у тому числі іноземна, але дорога техніка, а приведених витрат — менш продуктивна, але дешевша.

Комплекс машин, обгрунтований за критерієм мінімуму приведених затрат, дає можливість зменшити капітальні вкладення, приведені витрати та собівартість зерна, а за критерієм мінімуму затрат робочого часу — меншити затрати праці (робочого часу) при збільшенні решти показників.

За переробки насіння урожайністю 3 т/га можна отримати близько тонни ріпакової олії з гектара, яку можна використовувати для їжі та в якості біопалива, а також 1,6–1,7 т шроту для годівлі тварин. Паливо на основі ріпаку дешевше й екологічно чистіше за дизельне.

І. Мельник, В. Гречкосій, В. Марченко, кандидати тех. наук, Національний аграрний університет
 

Ключові слова: Ріпак

Інтерв'ю
Аномальна погода цієї весни для підприємств, що спеціалізуються на виробництві плодово-ягідної продукції, стала катастрофою. Сталася вона в ніч із 10 на 11 травня. Крім морозів, стабільна низька
Rebiyar1
Сьогодні наш співрозмовник — Антуан Ребійар, бізнес-директор New Holland Agriculture в Україні, Молдові, країнах Балтії та Фінляндії. Він живе та працює в Україні вже понад чотири роки, втім, для