Спецможливості
Технології

Інтегрований захист вишневих насаджень від шкідників і хвороб

27.08.2008
549
Інтегрований захист вишневих насаджень від шкідників і хвороб фото, ілюстрація
Хвороби вишень

Нині задовольняється фактично третина зазначеної потреби споживання плодів вишні. Причина — соціальні чинники та порушення технології її вирощування, зокрема, недотримання елементів інтегрованої системи захисту або повна відсутність захисних заходів.

 

Вишня — одна з найпопулярніших плодових культур. Її цінність полягає в скоростиглості та високоякісних плодах, які мають важливе значення для повноцінного харчування людини. Залежно від сорту та зони вирощування, плоди вишні містять від 11,5 до 23% сухих речовин, переважну частку яких становлять вуглеводи. Вміст цукрів коливається від 6,2 до 15,6%, органічних кислот — від 0,70 до 3%. Крім того, плоди вишні багаті на Р-активні речовини, аскорбінову (вітамін С) та фолієву (вітамін В9) кислоти, рибофлавін (вітамін В2), кумарини, в тому числі оксикумарини. Оптимальна норма споживання плодів вишні, в середньому, становить 4 кг на людину.

Нині в різних країнах Європи з розвинутим садівництвом використовують системи інтегрованого захисту рослин, які передбачають не повне знищення всього живого, а науково обгрунтований контроль та управління їхнім розвитком. Для досягнення поставленого завдання в інтегрованих системах застосовують комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, механічних, селекційно-генетичних, біологічних, хімічних та інших заходів.
 

Неінфекційні хвороби

На розвиток дерев відчутно впливають неінфекційні хвороби. Вони зумовлені несприятливими абіотичними чинниками, а також порушенням загальноприйнятих рекомендацій із догляду за насадженнями.

У суворі зими, за відчутного зниження температури повітря (нижче -25°С), у дерев пошкоджуються бруньки, пагони, камбій, деревина гілок і штамбів, а також коренева система. Під дією низьких температур вегетативні та генеративні утворення чорніють і відмирають.

Значних ушкоджень деревам завдають сонячно-морозні опіки, які можливі впродовж зими — напровесні. Через різку зміну температури повітря в сонячні дні та морозні ночі нерівномірно прогріваються штамби й скелетні гілки. Кора при цьому розтріскується, відстає й відмирає. Підмерзання деревини та камбію спричинює закупорювання судин камеддю, яка унеможливлює рух поживних речовин і води. Пошкодження морозами деревини руйнує провідну систему, внаслідок чого розвивається дрібнолистість, хлороз, молочний блиск. За сильного підмерзання деревини рослини гинуть.
Для нормального росту й розвитку рослин важливе значення має їхнє забезпечення поживними речовинами органічного та мінерального живлення. Життєво важливими є азот, фосфор, калій — макроелементи — та хлор, бор, молібден, сірка, кальцій, магній, залізо, марганець, цинк і мідь — мікроелементи. Дефіцит біогенних елементів зумовлює погіршення фізіологічного стану рослин, що проявляється у пригніченні росту, осипанні плодів і листя, зменшенні приросту пагонів, зміні забарвлення листя. Буває, що дерева мають чахлий вигляд, погано ростуть. Такі симптоми можливі через вирощування їх на непридатних грунтах, висаджування у низинних місцях, із близьким заляганням підгрунтових вод або на схилах, де більша ймовірність ушкодження рослин морозно-сонячними опіками.

Порівняно з неінфекційними хворобами, зумовленими антропічними факторами, інфекційні викликають різні патогени: гриби, бактерії, нематоди, віруси, мікоплазми, квіткові паразити.
 

Інфекційні хвороби

Найпоширенішими та найшкідливішими є грибні хвороби: клястероспоріоз (Clasterosporium carpophilum Aderh.), кокомікоз (Coccomyces hiemalis Higg.) і моніліоз (Monilia cinerea Bonord.). Вони проявляються в двох формах: весняній — моніліальний опік і літній — плодова гниль. Епіфітотійний розвиток плямистостей спричинює передчасну дефоліацію (листя опадає на два місяці раніше). У третій декаді липня рослини втрачають 60–80% листя, а молоді рослини оголюються повністю. Найбільшої шкоди ці хвороби завдають молодим садам і розсадникам. Передчасний листопад погіршує загальний стан дерев, знижує їхню морозостійкість і зменшує продуктивність не тільки в рік зараження, а й у наступні. В суворі зими насадження вимерзають.

Моніліальний опік уражує квітки, листя, молоді плодові гілочки та однорічні пагони. Після ураження вегетативні та генеративні утворення раптово в’януть і всихають. За інтенсивного розвитку хвороби уражуються всі суцвіття. Таке дерево має вигляд обпаленого вогнем, від чого походить і назва хвороби. Хвороба розвивається так швидко, що асоціюється з результатом зимового підмерзання.

Є відомості про ураження вишні бактеріальним раком, або некрозом, збудником якого є бактерія Pseudomonas syringae Vann Hall. Хворобу помічено в Ізраїлі, Великій Британії, Франції, США. Вегетативні та генеративні органи вишні вирізняються середньою стійкістю проти ураження некрозом порівняно з грушею та абрикосом, що було встановлено в умовах південно-східного Казахстану. Для ураження та розвитку фітопатогенів сприятливі умови створюють кліматичні чинники: потепління зимово-весняного періоду. Під час відлиги в період спокою рослин підвищується інтенсивність розвитку інфекційного всихання вишні, моніліального опіку, дірчастої плямистості. Коли температура повітря знижується до -30°С, тоді більше гине дерев вишні від передчасного інфекційного всихання. Літні посухи на фоні обробок, насамперед препаратами, до складу яких входить мідь, впливають на водний режим, спричинюючи осипання листя, що погіршує підготовку рослин до зими.

 

Шкідники

Серед головних шкідників, які спричинюють економічні втрати, — вишнева муха та вишнева попелиця. У вишневих насадженнях поширені вишневий слизистий пильщик (Caliroa cerasi L.), каліфорнійська щитівка (Quadraspidiotus perniciosus Comst.), вишневий трубковерт (Rhynchites auratus Scop.), а також комплекс листовійок (розанова — Archips rosana L., сітчаста — Adoxophyes orana F. R., смородинова кривовуса — Pandemis ribeana Hb., вербова кривовуса —       P. heparana Den. U. Schiff.) і п’ядунів (зимовий — Operophthera brumata L., обдирало плодовий — Erannis defoliaria Cl., шовкопряд буро-смугастий — Biston hirtaria Schiff.)

 

Профілактичні захисні заходи

Слід вдатися до комплексу заходів із догляду за плодовими та ягідними культурами. Виконання зазначених нижче робіт має профілактичну дію, яка проявляється в зменшенні чисельності шкідників та інфекційного запасу збудників хвороб у період вегетації, і водночас вони спрямовані на створення сприятливих умов для росту та розвитку рослин і несприятливих для шкідливих організмів. За умов теплої зими шкідливі об’єкти добре перезимували, тому профілактичні заходи проти них є надзвичайно важливими.

Негативний вплив антропічних і абіотичних чинників на плодові насадження передбачають ще на етапі проектування та підбору ділянки для закладання саду. Вибір ділянки для вишневого саду залежить від грунтово-кліматичних зон садівництва. Вишня менш зимостійка культура, ніж яблуня. Тому для її висадження придатні ділянки на підвищених елементах рельєфу, де холодне повітря затримується менше. Крутість схилів не має перевищувати 7–8°. На рівнинних ділянках вишня розвивається гірше та частіше уражується заморозками. Не придатні для вирощування вишні котловани, низини, лісові галявини з поганою аерацією повітря. У таких місцях взимку нагромаджується холодне повітря, відбуваються різкі коливання температури. Влітку дерева довго не висихають після дощу, що сприяє розвитку грибних хвороб. З огляду на високу продуктивність вишня потребує родючих грунтів. Залягання підгрунтових вод не може бути ближче 1,5–2 м. Залежно від зони, кращими грунтами є дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземи, перегнійно-карбонатні, темно- й сіро-каштанові. За реакцією грунтового розчину кращими є нейтральні або близькі до них (рН 6,5–7) грунти. За рН менше 5 дерева слабо ростуть і плодоносять, більше підмерзають.

Для закладання промислових насаджень вишні не придатні землі після вирощування пасльонових культур. Під час вирощування саджанців кісточкових порід дотримуються сівозміни, не включаючи в неї пасльонових. Основною вимогою сучасного садівництва є застосування для садіння оздоровленого садивного матеріалу. Щоб отримати безвірусний матеріал, навесні та восени (до опадання листя) обстежують розсадники та маточно-живцеві сади на виявлення дерев, уражених вірусною (хлоротична кільцева плямистість, некротична кільцева плямистість) та бактеріальною (бактеріальний некроз або рак кісточкових, бактеріальна дірчаста плямистість, бактеріальний кореневий рак) інфекціями. Виявлені хворі рослини видаляють за межі саду та спалюють. Такі самі заходи проводять із деревами, зараженими грибними патогенами (молочний блиск, вілт). Грунт на місцях видалених дерев дезінфікують хлорним вапном (100 г/м2), розкидаючи його по поверхні, та перекопують. Живці для вічкування заготовляють тільки із здорових рослин, попередньо протестованих на наявність вірусів, саджанці — тільки із незаражених розсадників.

Різкі коливання температури повітря в другій половині зими спричинюють морозно-сонячні опіки. У розвилках і біля основи скелетних гілок кора буріє, відстає, скручуючись догори. Таку кору видаляють, вирізаючи 2–3 см здорової тканини, та спалюють. Якщо хвору кору залишити, то в ній поселяться збудники хвороб деревини, й рослина поступово всохне. Рану дезінфікують 1% розчином мідного купоросу (10 г на І л води); після нанесення розчину потрібно, щоб він засвоївся, підсох, і тільки потім рану можна замазувати садовим варом або глиною зі свіжим коров’яком (у співвідношенні 1:1). Перед замазуванням рани можна обробити гетероауксином (0,5 г на 10 л води). Великі рани після нанесення замазки обв’язують тканиною або мішковиною, тільки не плівкою. Лікування ран у такий спосіб сприятиме швидкому заживанню й запобігатиме зараженню деревини грибами. Таку операцію проводять у відлигу за плюсової температури. Штамби та розгалуження скелетних гілок, очищені від старої відмерлої кори, вдруге (після осінньої побілки) білять 20% розчином вапна та 3% розчином мідного купоросу (2 кг + 300 г на 10 л води) з додаванням 2 кг глини.

Щоб запобігти розвитку на вишні неінфекційних хвороб, підтримують високий агрофон. У разі хлорозу хворі дерева поливають двічі-тричі перманганатом калію (30–40 г/дерево). Проти хлорозу, за дефіциту сірки, дерева обприскують сірчанокислим марганцем (0,5–0,5% розчином — до розпускання бруньок) або сірчанокислим залізом. Лікувальним заходом проти хлорозу на карбонатних грунтах є внесення в грунт або позакореневе підживлення комплексонами заліза — Fe  ДТПУ (диетилентриамінпентаоцтова кислота із залізом). Окрім 0,15% Fe ДТПУ, позакореневе підживлення проводять однією зі сполук: 0,5–0,7% залізним купоросом, 1% лимонокислим залізом, 0,15% Fe ПППУ, 2–3% ОП-М-FeMn.

За вегетаційний період насадження обробляють двічі-тричі — одразу після розпускання листя, далі з інтервалами 10–15 днів.

Борне голодування спричинює утворення “відьминих мітел” і розеток дрібних потовщених листків. На грунтах, за дефіциту бору, його компенсують внесенням бури (400 г/дерево) або мінеральних добрив із додаванням бору.
За кальцієвого голодування порушується формування кісточок. Дієвий захід у цьому разі — дві-п’ять обробок 0,4–0,7% розчином хлористого кальцію.

На основі агрохімічних обстежень грунту, візуальних спостережень за рослинами виявляють брак того чи іншого біогена.

Агрохімі чний аналіз дає змогу діагностувати наявність макро- чи мікроелементів, у разі потреби вчасно провести підживлення, що відповідає науково обгрунтованим загальноприйнятим рекомендаціям.

Важливе значення має формування й обрізання дерев. Загущена крона сприяє розвитку грибних хвороб і знижує ефективність захисних заходів. Під час обрізання знищують муміфіковані плоди, які є джерелом інфекції плодової гнилі (концентричне розміщення на уражених плодах спорових купок), видаляють і спалюють сухі, пошкоджені та хворі гілки. Видалення порослі, яка є резерватором попелиці, звисаючих до землі гілок, проріджування крони та зниження її висоти до 3–3,5 м дають змогу істотно зменшити чисельність шкідників, поліпшити мікроклімат і догляд за деревами. Всі зрізи на гілках діаметром понад 2 см, відразу після обрізування, замазують садовим варом, глиною з коров’яком, масляною фарбою з додаванням Топсіну М (1–2%) або Бенлату. Після видалення хворих гілок і після обрізання дерев секатори, пилки та ножі дезінфікують 5% розчином формаліну. Якщо в садах не здійснили санітарно-профілактичних заходів восени-взимку, то зазначені вище роботи слід провести напровесні. У разі виявлення на деревах камедетечі зачищають кору та вирізають хвору деревину, рани замазують садовим варом, глиною з коров’яком, садовою замазкою “Живиця”, масляною фарбою з додаванням Топсіну М (1–2%) або Бенлату. Ретельну боротьбу ведуть із бур’янами, які є конкурентами культурних рослин за поживні елементи й світло. Крім того, вони знижують стійкість дерев проти шкідників і хвороб, а також сприяють збереженню й поширенню інфекції та попелиці.

Збудник бактеріального раку — паличкоподібна бактерія Bactrium tumefaciens Smith et and Towsend (Conn) більше уражує зерняткові культури, ніж кісточкові. Для захисту від патогена поля розсадників кісточкових культур розміщують на ділянках, де не вирощували плодові, ягідні та овочеві культури. Кращими попередниками є багаторічні трави, зернові та зернобобові культури, бо вони оздоровлюють грунт від збудника кореневого раку. Грунт у розсаднику утримують чистим від бур’янів, оскільки вони є резерваторами бактерій і кормом для шкідників, розвиток яких пов’язаний із грунтом.

Створення несприятливих умов для розвитку бактерій на грунтах із лужною реакцією досягається внесенням перед висівом насіння чи висадженням саджанців фізіологічно кислих добрив, насамперед фосфорних і калійних. Азотних добрив не вносять. Саджанці з великими раковими пухлинами та наростами на головному корінні чи кореневій шийці бракують. Нарости вирізають і спалюють, а кореневу систему дезінфікують 1% бордоською рідиною.
Науково обгрунтоване прийняття рішення про проведення захисних заходів проти шкідливих організмів є однією з важливих складових інтегрованого захисту рослин. Висока ефективність обробок проти шкідників і хвороб досягається за умови вчасного їх проведення. Основою для встановлення оптимальних строків є фенофази плодових дерев, погодні умови й спостереження за розвитком шкідників і  збудників хвороб.

 

Облік шкідників черешні та їхня ЕПЧ 

У фенофазі набрякання бруньок — початок зеленого конусу обстежують кору штамбів і скелетних гілок на 10 деревах, розміщених по діагоналі кварталу саду. Встановлюють чисельність яйцекладок листовійок, які зимують у стадії яйця: розанової, строкато-золотистої (ЕПЧ 3 яйцекладки/дерево); листовійок, які зимують у стадії гусениць (10–15 гус./100 розеток); плодових кліщів (понад 10 яєць на 1 плодушку, або 2000 яєць/2 м. п.  одно- трирічних гілок), каліфорнійської щитівки (1лич./2 м. п. одно- трирічних гілок); кільчастого і непарного шовкопряда (по 1 яйцекладці/м3 крони); білана жилкуватого, золотогуза (по 1 гнізду/м3 крони); вишневої попелиці (30 яєць /2 м.п. одно- трирічних гілок).

У фазі висування — початок висування бутонів продивляються 100 квіткових розеток на 10 деревах. Обліковують листовійок, що зимують у стадії гусениць (5 гус./100 квіткових розеток), сірих брунькових довгоносиків (3 жука/2-річне дерево за умови теплої весни, або 30 жуків/2-річне дерево за прохолодної весни), букарок (40 жуків/дерево), казарок (8 жуків/дерево).

Під час фенофази білий бутон до цвітіння обстежують по 100 розеток на 10 деревах, виявляючи вишневу попелицю (10 лич./100 листків), листовійок, що зимують у стадії яєць та гусениць (4–5 гус./100 розеток), золотогуза, білана жилкуватого й непарного шовкопряда (по 8 гус./100 розеток або 1 гніздо/дерево), п’ядуна-шовкопряда буро-смугастого (5 гус./100 розеток), плодових кліщів (3–4 екз./листок).

У фазі кінець цвітіння — осипання фізіологічної падалиці на деревах середніх і пізніх сортів вивішують (по 3 шт./га) жовті клейові пастки, оглядають по 100 листкових розеток на 10 деревах для виявлення вишневої попелиці (10 лич./100 листків), павутинних кліщів (4–5 екз./листок), каліфорнійської щитівки (1 личинка або самка/2 м.п. гілок, комплексу листогризучих шкідників (5–7 гус./100 розеток), листомінуючих молей (3 гус./100 листків), вишневої мухи (5–7 імаго/пастку/5 діб).

Влітку визначають чисельність вишневої мухи (5–7 імаго/пастку/5 діб), вишневої попелиці (30 екз./100 листків), листовійок (6–8% листків або 1% плодів заселених гусеницями), совки, п’ядунів (по 5–7 гус./100 листків), американського білого метелика (1 гніздо/дерево).
 

Імунологічний метод захисту

Одним із найбільш ефективних, надійних і екологічно безпечних методів захисту є створення та впровадження у виробництво стійких проти шкідливих організмів сортів, які здатні регулювати чисельність шкідників і поширення хвороб. Вирощування стійких сортів має прямий вплив на обсяги застосування інсектицидів і фунгіцидів, оздоровлює фітосанітарну обстановку плодових насаджень. Закладання садів стійкими сортами дає змогу скоротити використання пестицидів, що зменшить пестицидне навантаження й забезпечить отримання вільної від токсичних метаболітів продукції.
Слабо уражуються кокомікозом сорти вишні Тургенєвка, Шпанка рання, Олімпійська, Пам’яті Вавілова, Гріот серідко, Альфа, Ровесниця, НордСтар, Мелітопольська десертна, Шалунья, Жуковська. Відносно стійкими проти клястероспоріозу є сорти Шпанка рання, Любська, Подбєльська, Жуковська, Володимирська, Шпанка краснокутська. Толерантні до моніліального опіку сорти Гріот український, Шпанка рання, Анадольська. Під час дослідження ми встановили, що в умовах ДГ “Новосілки” в 1999 році, в період епіфітотійного розвитку моніліального опіку, сорт вишні Тургенєвка хвороба “зборола” від 0 до 5%, Метеор — від 25 до 35% і сорт НордСтар — стопроцентно.

Експериментальні дані щодо рівня чутливості нового сортименту вишні до моніліального опіку свідчать: еталонний сорт Тургенєвка уражувався хворобою на 1,4%. Сорти Радість, Ребатская красавіца й Чудо-вишня проявили відносну стійкість відсоток ураження становив 0,1–0,5. На сорті Ночка не спостерігали жодних ознак прояву моніліозу. У 2000, 2002–2003 рр. відмічали дефіцит вологи, що не сприяло розвитку хвороби на всіх сортах. Чутливими до збудника Clasterosporium carpophilum Aderh. були сорти Радість, Ночка, Чудо-вишня і Тургенєвка (див. табл. 1). Відносну стійкість до кокомікозу проявив сорт Ребатская красавіца. Розвитку хвороби впродовж 2000–2002 рр. сприяла тепла дощова погода.

Чутливішими виявилися Тургенєвка (еталон), Радість і Чудо-вишня. Менше уражувалися сорти Ночка і Ребатская красавіца. У 2003 р. прояву кокомікозу не спостерігали на жодному сорті, що можна пояснити холодною та  сухою погодою квітня та дефіцитом вологи впродовж травня й червня. Як свідчать наші дані, плоди сортів Радість, Ребатская красавіца та Чудо-вишня не пошкоджувалися вишневою мухою зовсім. Пошкодження плодів Ночки та Тургенєвки становило 2,5–2,8 відсотка.
 

Біологічний метод захисту

Для економії часу й капіталовкладень обирають середній оптимальний строк застосування захисних заходів проти шкідливих об’єктів. Доцільність обприскувань встановлюють, порівнюючи фактично виявлену чисельність шкідників з економічним порогом чисельності. Якщо кількість шкідників буде більшою за ЕПЧ, то виникає потреба у захисних заходах.
Відомий учений-біолог Г. О. Вікторов зазначав, що кінцевим і основним етапом розробки інтегрованої системи захисту від шкідників та хвороб сільськогосподарських рослин є заміна пестицидів біологічними засобами. Найперспективнішим шляхом розвитку біологічного методу є виявлення критеріїв ефективності природних популяцій попелицевих корівок. У разі використання критеріїв ефективності корівок (сонечок) та інших видів корисних комах-хижаків — личинок корівок, золотоочок, мух- дзюрчалок — за порогових співвідношень у системі ентомофаг: попелиця 1:35 — 1:45 можна відмовитися від хімічного захисту насаджень. Зменшення пестицидного навантаження на довкілля на основі застосування критеріїв ефективності попелицевих корівок сприяє відновленню біоценотичних зв’язків і збереженню чистоти агроценозів за значного економічного ефекту.

В Інституті садівництва УААН, на Придністровській дослідній станції садівництва та Артемівській дослідній станції розсадництва вивчали ефективність дії мікробіологічних препаратів і застосування інсектофунгіцидів з мінеральними добривами та регуляторами росту рослин. Результати досліджень засвідчили, що інсектициди Бітоксибацилін, Лепідоцид, Гаупсин і Актофіт забезпечили надійний захист проти лускокрилих шкідників (комплекс листовійок, п’ядунів), ефективність — 95–100%; проти вишневої мухи — 85–96 та проти вишневої попелиці — 79–91%. Проти плямистостей на черешні доволі добре спрацювали фунгіциди Різоплан і Гаупсин,  ефективність — 72–100 відсотків.
 

Хімічний метод захисту

На сучасному етапі захист вишневих насаджень від хвороб здійснюють переважно фунгіцидами, які містять мідь (мідний купорос, хлорокис міді). Для надійного захисту за вегетацію потрібно провести чотири — п’ять обприскувань мідними фунгіцидами, які здебільшого малоефективні й можуть викликати небажану реакцію в рослин: осипання листя. “Переліком … 2006” рекомендовано для захисту вишні від шкідників шість фунгіцидів та інсектицидів. У Фозалону тривалий період напіврозпаду, що не дає змоги з гігієнічних міркувань застосовувати цей інсектицид. Аналогічно фунгіцидам перелік інсектицидів теж обмежений. Отже, асортимент пестицидів для захисту вишні як від хвороб, так і від шкідників лімітовано. Тому назріла потреба в удосконаленні способів захисту цієї культури, а для цього слід вивчити ефективність нових пестицидів проти домінуючих шкідливих об’єктів вишневого агроценозу. Програмою досліджень передбачалося встановити вплив захисних препаратів на рослини, біохімічний склад і вміст залишків препаратів у плодах урожаю. У досліді вивчали три захисні схеми на сортах вишні Метеор і Тургенєвка.

Експериментальні дані підтверджують високу ефективність досліджуваної схеми ІІІ із застосуванням препарату  Аквагель 1 са дова з додаванням ДНОКу (до розпускання бруньок), Стробі, 50% в.г.,  (три обприскування: два до збирання врожаю та одне після) й обробки Децисом Форте проти шкідливих організмів вишні. Ранньовесняні обробки препаратом Аквагель 1 садова у фазі набубнявіння бруньок + Стробі на початку розпускання бутонів знижували ураження суцвіть моніліальним опіком до 2,3–19,8% залежно від сорту. Після дворазового обприскування дерев препаратом Стробі поширення клястероспоріозу за сортами коливалося від 11,1 до 32,2; кокомікозу — 16,4–24,3%. Децис Форте знижував заселеність пагонів вишневою попелицею до 6–12% і вберігав від пошкодження плодів вишневою мухою.

Використання схеми ІІІ дає змогу надійно захистити вегетативні та генеративні органи дерев вишні від домінуючих хвороб (моніліальний опік, клястероспоріоз, кокомікоз) і шкідників (вишнева муха, вишнева попелиця). У пропонованій схемі захисту слід регулювати застосування Стробі, зменшивши кількість обробок із двох до однієї (у період фаз початок цвітіння та ріст плодів) через наявність залишків фунгіциду в плодах. Другу обробку вишні до збирання плодів проводять одним із фунгіцидів, рекомендованих “Переліком…”. Це дає можливість отримувати стабільні та рясні врожаї.
Визначення якісного складу плодів вишні засвідчило, що вміст загальних цукрів, сухих речовин і кислотність збільшуються на варіантах, де застосовували захисні заходи, тоді як кількість вітаміну С, навпаки, зменшується, особливо на сорті Тургенєвка. Аналіз плодів вишні на вміст залишків застосованих пестицидів не виявив у них динітроортокрезолу, тіофанат метилу, дельтаметрину (межа визначення методів ГРХ та ТШХ — 0,01–0,005 мг/кг). Вміст фозалону й міді у плодах двох сортів становив, відповідно, 0,02–0,03 та 0,25–0,3 мг/кг, що нижче за гігієнічні нормативи. У пробах досліджуваних сортів виявлено залишки крезоксим-метилу на рівні 0,02 мг/кг.

Контроль розвитку хвороб і регулювання чисельності шкідників у промислових насадженнях здійснюють, застосовуючи препарати, рекомендовані для вишні “Переліком ... 2006”. Закладаючи вишневі сади, ранні сорти вишні відокремлюють від пізніх. Таке розміщення сортів полегшує організацію збирання врожаю та проведення захисних заходів. Наприклад, якщо ранні сорти висаджено на окремій ділянці, тоді є можливість додатково (за 20–30 днів до збирання врожаю) обприскати середні та пізні сорти проти вишневої мухи або проти плямистостей.     

І. Шевчук, канд. с.-г. наук, Інститут садівництва УААН

 

Інтерв'ю
клубника
Ринок ІТ-рішень для сільського господарства у світі сягає $400 млрд. Застосування ІТ-технологій значно збільшує продуктивність аграрного виробництва.  
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     

1
0