Спецможливості
Статті

Інтегрований захист хмелю від шкідників, хвороб та бур’янів

05.06.2008
307
Інтегрований захист хмелю від шкідників, хвороб та бур’янів фото, ілюстрація
Динаміка споживчого ринку останніх років, спрямована на загальний комерційний ефект, спричинила відновлення посадок хмелю. Такі орієнтири виявилися домінуючими в удосконаленні технології і поставили низку принципових питань наукового, теоретичного та прикладного характеру.

Хміль — багаторічна дводомна рослина, що складається з підземної і надземної частин, яка восени відмирає. Підземна частина багаторічна, з тривалістю життя 15–20 років і більше, складається з головного потовщеного кореневища (матки), підземної частини однорічних стебел, бічних кореневищ, головних коренів і верхніх коренів.


Надземна частина — витка шестигранна ліана, завтовшки до 1,5 см, завдовжки — 10 м і більше, всередині має порожнину і міцні луб’яні волокна.


Вирощування хмелю здебільшого проводиться в монокультурі, де вже на 4–6-й рік створюється своєрідний інфекційний фон збудників хвороб (несправжня борошниста роса і кореневі гнилі). Нагромаджуються шкідники, що трофічно зв’язані з цією культурою (люцерновий довгоносик, картопляна совка, ковалики, чорниші, павутинний кліщ та інші), та бур’яни. Саме вони є першопричиною інтенсивного зрідження хмелеплантацій і зниження їх продуктивності та рентабельності виробництва уже на 5–7-й рік культивування хмелю.


У період росту і розвитку хміль пошкоджується більш як 40 видами шкідників і близько 20 видами хвороб. Особливо небезпечні для нього 10–12 видів шкідників і 4–5 видів хвороб, які зустрічаються щороку, і на 25–30%, а в окремі роки 40–50% і більше знижують врожай, погіршують технологічну якість продукції. Втрати на кожному гектарі становлять 1,5–2,5 тис. грн.


Резерваторами для шкідників і хвороб на хмільниках, крім самого хмелю, є бур’яни. На відміну від інших шкідливих організмів, бур’яни є практично постійно на всіх хмільниках, і боротьба з ними полягає в проведенні складної системи заходів, яка починається перед закладанням хмільників. Основний обробіток грунту передбачає лущення, глибоке розпушування, оранку, передсадивне розпушування та інші заходи. Лущення проводять дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10 або боронами БДТ-7, БД-10 на глибину 6–8 см за 2–3 тижні до оранки. Обов’язковим агрозаходом для всіх типів грунтів є глибоке розпушування, яке виконують після внесення добрив ущільнювачами та розпушувачами загального призначення на глибину 60–100 см в одному або в двох напрямках смугами, відстань між якими становить 0,35–1,4 м. Поряд з обробітком грунту застосовують гербіцид суцільної дії Ураган Форте 500 SL, в.р.к., — 2,0 л/га.


У перший рік після висаджування хмелю заходи із боротьби з бур’янами зводяться до проведення 5–6 міжрядних культивацій, 1–2 підгортань і 2–3 ручних прополювань в ряду. На плодоносних хмільниках, починаючи з появи сходів і протягом всієї вегетації, проводять 5–6 різноглибинних розпушувань міжрядь, добиваючись якісного обробітку грунту і повного знищення бур’янів. Міжрядний обробіток проводять за допомогою плугів-розпушувачів ПРВН-2,5 або ПРИМ-ЗАХ. Глибина обробітку залежить від вологості грунту. На початку вегетації, коли грунт ще доволі вологий, перші два розпушування проводять на глибину 14–16 см, решту — на 10–12 см.


Але агротехнічними заходами не завжди можна домогтися жаданого ефекту у боротьбі з бур’янами. Впродовж багаторічного вирощування культури (15–20 років на одному місці) запас насіння різних бур’янів у грунті хміль-ників значно зростає. За міжрядного обробітку знищуються вегетуючі бур’яни та їх сходи, але водночас створюються сприятливі умови для проростання насіння бур’янів, які перебувають у стані спокою, оскільки під час обробітку воно переміщується у верхні шари, які більше прогріваються. Це спричиняє нову хвилю проростання бур’янів. Отже, бур’яни, через біологічні особливості та агротехнічні умови вирощування хмелю, є постійно присутнім компонентом агробіоценозу хмільників.


У наш час, із впровадженням ресурсо- та енергозберігаючої технології на основі інтенсивного вирощування хмелю, крім агротехнічних заходів, у боротьбі з бур’янами застосовують гербіциди: Базагран, 48% в.р., — 4,2 л/га, Фюзілад Форте 150 ЕС, к.е., — 1,0–1,5 л/га, Реглон Супер 150 SL, в.р.к., — 1,0–1,5 л/га.


Засміченість хмільників бур’янами — значний чинник, що впливає на рівень урожаю, крім того, значно погіршується якість продукції. Бур’яни, виносячи поживні речовини із грунту, значно погіршують умови росту і розвитку хмелю. Урожай може зменшуватися на 10–20%, а у разі порушення агротехнічних вимог ці втрати зростають до 30–40%. Хміль — рослина вибаглива до поживних речовин, використовує з грунту азоту і калію в 3,5, а фосфору — в 2,5 раза більше, ніж пшениця, що зв’язано з рівнем нагромадження органічної маси.


Досвід вирощування хмелю в нашому регіоні та за кордоном свідчить, що рентабельне ведення цієї галузі залежить не тільки від високої агротехніки, механізації, ефективного захисту від шкідників і хвороб, а значною мірою і від вчасного знищення бур’янової рослинності. У розвитку рослин хмелю є періоди, коли засміченість найвідчутніша для них. Критичними є два періоди: на початку росту — до утворення бічних пагонів і наприкінці фази цвітіння — до кінця вегетації. Особливо велику шкодочинність бур’яни мають на початку росту рослин. У цей час відчутні ознаки нестачі елементів живлення, особливо азоту в грунті. На засмічених хмільниках фаза сходів триваліша, рослини відстають у рості.


Під час цвітіння рослини хмелю використовують близько половини основних елементів живлення. У цей час хміль слід підживлювати. На тлі великої засміченості поживні речовини значною мірою використовуються бур’янами.


Хміль — вологолюбна культура, тому в умовах засміченості бур’янами потерпає від нестачі вологи, яку споживає бур’янова рослинність.


Коренева система рослин хмелю добре розвинена, проникає на глибину понад 3 м. Проте основна маса коріння розвивається у шарі грунту до 60 см, мичкувате коріння забезпечує хміль поживними речовинами та водою. Тому вологість грунту і наявність поживних речовин в орному і підорному шарах, в першу чергу, визначатимуть умови життя рослин хмелю.


Коренева система деяких бур’янів розвивається швидше і глибоко проникає у грунт, забираючи вологу у рослин хмелю. Все це зумовлює добру конкурентну здатність бур’янів, що становлять значну частину агроценозу плантацій хмелю. Найпоширенішими бур’янами на плантаціях хмелю в Поліссі та Лісостепу України є: зірочник середній, редька дика, галінсога дрібноквіткова, лобода біла, щириця звичайна, пирій повзучий, осот рожевий, осот жовтий, берізка польова, мишій сизий, просо куряче, хвощ польовий...


Бур’яни, затінюючи грунт, знижують його температуру, а це негативно впливає на ріст і розвиток хмелю і життєдіяльність мікроорганізмів. Транспіраційний коефіцієнт у деяких бур’янів удвічі-утричі вищий, ніж у хмелю. Вони погіршують обробіток грунту, догляд за посадками, сприяють розмноженню і нагромадженню шкідників і хвороб. Для зниження чисельності бур’янів слід витрачати додатково трудові та фінансові ресурси, що позначається на собівартості продукції.


Крім того, бур’яни не тільки споживають із грунту велику кількість потрібних для рослин елементів живлення і вологи, а й створюють резервацію для шкідників і хвороб (картопляна совка, павутинний кліщ, конопляні блішки, несправжня борошниста роса та інші). На сильно забур’янених ділянках хмелю чисельність грунтових багатоїдних шкідників утричі-вчетверо більша, ніж на чистих. У ранньовесняний період найбільшу кількість яєць павутинний кліщ відкладає на бур’янах. Місцем зимівлі яєць картопляної совки — небезпечного шкідника хмелю — є злакові бур’яни. Лобода біла часто сприяє поширенню вірусного захворювання хмелю — мозаїці. На забур’янених ділянках створюється небажаний мікроклімат у хмільнику, підвищується вологість, що сприяє розвитку грибних хвороб.


З огляду на це до невідкладних завдань, що стоять перед хмелярами, належить розробка і впровадження ефективних методів і заходів боротьби з бур’янами.


Правильне поєднання хімічних і агротехнічних заходів боротьби з бур’янами дає змогу зменшити кількість міжрядних культивацій до трьох. Це зберігає матеріальні й трудові затрати. Затрати ручної праці скорочуються на 150 люд./год/га. Економічна ефективність у вигляді збереженого врожаю перевищує в 2,5 раза вартість затрат на придбання і внесення гербіцидів.


Головною проблемою широкого застосування гербіцидів на хмільниках є їх невеликий асортимент, що не запобігає резистентності. Широкий спектр дасть змогу замінювати препарати різних хімічних груп з різною вибірковою дією для боротьби з бур’янами всіх видових груп.


Одним з агротехнічних заходів у боротьбі з бур’янами на хмільниках усіх видових груп є сидерація плантацій. Використання олійної редьки та озимого ріпаку дає змогу пригнітити (на 80–100%) бур’яни, швидко, за 55–60 днів, наростити зелену масу до 400–450 ц/га. Також доцільно використовувати посіви люпину жовтого, вико-вівсяної суміші та інші культури.


Використання сидератів має і екологічний аспект, особливо для територій, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Із приорюванням сидератів у грунт надходить 80–120 кг азоту, 60–100 фосфору, 230–300 кг калію.


Щорічне інтенсивне застосування хімічних препаратів на хмелю, особливо проти таких полівольтинних видів, як люцерновий довгоносик, павутинний кліщ, хмельова попелиця та несправжня борошниста роса, призводить до прискорення відбору стійких рас, змушує підвищувати норми витрати препаратів і періодично їх міняти.



Тому для успішної боротьби зі шкодочинними компонентами агроценозу хмелю слід застосовувати комплексну систему захисту за науково обгрунтованого поєднання організаційно-господарських, агротехнічних, біологічних і хімічних методів, комплекс яких уточнюється кожного року залежно від появи та розвитку того чи іншого шкідливого організму і є складовою  технологічного процесу догляду за рослинами.


Для вчасного та ефективного проведення інтегрованої (комплексної) системи заходів боротьби зі шкідливими організмами потрібно детально знати їх біологічні особливості розвитку та взаємини з рослиною-господарем, грунтом і навколишнім середовищем. Ця система заходів насамперед має бути спрямована на зменшення джерел інфекції хвороб і шкідників, знищення та обмеження розповсюдження цих шкідливих організмів у найуразливішій стадії їх розвитку до завдання ними відчутної шкоди.


В основі інтегрованої системи захисту хмелю мають бути всі елементи технології вирощування культури, включаючи правильний підбір площ під час закладання хмільників і використання стійких сортів.


Слід ретельно стежити за тим, щоб під час садіння шкідливі організми не потрапляли на нові плантації із садивним матеріалом. Треба дотримуватися чіткої зональної агротехніки, застосовувати заходи, що обмежують розвиток і поширення шкідливих організмів, раціонально використовувати хімічні засоби захисту, насамперед, таких високоефективних і селективних препаратів, як: Актара 25 WG, в.г.; Конфідор, в.р.к.; Мітак, 20% к.е.; Талстар, 10% к.е.; Демітан, 20% к.е.; Альєтт, 80% з.п.; Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г., та ін.


Обгрунтуванням для застосування пестицидів є економічні пороги чисельності шкідників (ЕПШ, таблиця), під якими розуміють таку щільність популяції шкідника, за якої застосування захисних заходів стає рентабельним, а кошти, витрачені на ці заходи, окуповуються ціною збереженого урожаю з рівнем рентабельності не нижче загальновиробничих витрат.


Узагальнюючи результати власних досліджень та існуючі заходи захисту хмелю від шкодочинних компонентів, слід застосовувати описані нижче елементи екологічно безпечної та природозберігаючої технології.


Вибір ділянки та закладання хмільників. Хміль дуже вибагливий до грунтів. Кращими для нього є дерново-слабопідзолисті, сірі лісові, вилугувані чорноземи, за механічним складом —  від супіщаних до середньосуглинистих, із слабокислою або близькою до нейтральної реакцією грунтового розчину (рН 5,5–6,5), вмістом гумусу в орному шарі не менше 1,2%, із слабоущільненим підгрунтям і з низьким (не менше 1,5 м) рівнем грунтових вод.


Непридатними є глинисті, карбонатні, надто кислі й заболочені грунти. Ділянки слід готувати за 2–3 роки до  висаджування хмелю, не допускаючи, щоб попередником були багаторічні бобові трави, які нагромаджують личинок коваликів і люцернового довгоносика.


Продуктивність хмільників значною мірою залежить від рівня родючості грунту, головним показником якого є гумус. Проблема створення бездефіцитного балансу гумусу в хмелегосподарствах вирішується завдяки щорічному внесенню 50–60 т/га гною та інших органічних добрив. Проте у більшості господарств гостро відчувається їх нестача. З огляду на це істотного значення набуває такий агротехнічний захід, як сидерація хмільників з використанням люпину жовтого, вико-вівсяної суміші, редьки олійної, ярого ріпаку, озимого жита. Найкращий ефект за дією на грунт і продуктивність хмелю отримано від олійної редьки, яка, крім того, на 80–100% пригнічує бур’ян на плантації.


Посадковий матеріал хмелю. Кращим і головним посадковим матеріалом хмелю для закладання нових і ремонту існуючих плантацій є однорічні саджанці. Перед садінням саджанців у плантацію їх знезаражують в 0,05% розчині Ридомілу Голд МЦ 68 WG, в.г., протягом   2-х годин.


Підбір сортів. Сорти хмелю вітчизняної селекції, що культивують в Україні, характеризуються як середньостійкі проти несправжньої борошнистої роси, вірусних захворювань і кореневих гнилей (Клон 18, Поліський, Житич, Граніт, Регент, Альта, Потіївький та Гайдамацький) і відносно стійкими проти пошкоджень хмелевою попелицею і павутинним кліщем (Граніт, Регент, Слов’янка і Заграва) — що є вузькою ланкою інтегрованого захисту.


Догляд за хмелеплантаціями. Осінній період. Перед збиранням хмелю проводять фітосанітарне обстеження насаджень, фіксують уражені хворобами рослини з характерними ознаками вірусної та іншої інфекції для дальшого обстеження маток і їх викорчовування. Водночас проводять грунтові розкопки кореневищ для визначення кількісного і видового складу грунтових шкідників (личинок і жуків люцернового довгоносика, личинок коваликів, чорнишів, травневого і червневого хрущів, капустянки, нематоди тощо), а також стану забур’янення.


Після збирання врожаю проводять дворазове (через 7–8 днів) профілактичне обприскування хмелеплантацій Бі-58 новий, 40% к.е., або Данадимом, 40% к.е., — 6,0 л/га в суміші з Хлорокисом міді, 90 % з.п., — 8,0 кг/га чи Купроксатом, 34,5% к.е., — 5,0 л/га.


Після засихання стебел (жовтень, листопад) їх зрізують, вивозять за межі плантації і спалюють, при цьому гинуть зимуючі стадії стеблового метелика, павутинного кліща та збудників хвороб. Вносять потрібну кількість органічних і фосфорно-калійних добрив, переорюють грунт у міжряддях з підгортанням гребенів.


Взимку завозять потрібні засоби захисту рослин і проводять ремонт техніки.


Навесні із прогріванням грунту до 8...10°С розкривають і обрізують пошкоджені та гнилі корені, зрізують торішні підземні частини стебел, оглядають матку та очищують її від загнилих та відмерлих частин, збираючи при цьому зимуючі стадії шкідників. Сильно уражені матки викорчовують, виносять за межі плантацій і спалюють, а ямки дезінфікують хлорним вапном. Усі обрізані частини підземних стебел одразу ж виносять за межі плантацій і спалюють.


Після обрізання головних кореневищ проти основних грунтових шкідників (личинок коваликів і чорнишів, жуків і личинок люцернового довгоносика, личинок травневого хруща, нематод і капустянки) вносять у борозни на глибину 10–15 см і на відстані 25–30 см від центра головного кореневища Актару 25WС, в.г., — 0,4 кг/га.


Після рамовки та заведення стебел на підтримки — Бі-58 Новий, 40% к.е., — 35 л/га та 4–5 ц/га аміачної води.


У період відростання пагонів і появи листків обстежують плантації і визначають чисельність жуків люцернового довгоносика та хмелевої блішки. Якщо їх чисельність перевищує ЕПШ, рослини обприскують одним з інсектицидів: Актарою 25WС, в.г., — 0,10–0,14 кг/га, Децисом, 2,5% к.е., — 1,0 л/га, Дурсбаном 480, 48% к.е., — 3,0 л/га, або Штефесіном, 2,5% к.е., — 1,0 л/га штанговим обприскувачем з витратою робочого розчину 400–600 л/га.


За появи гусениць підгризаючих і листогризучих совок (озимої, іпсилон та ін.) обприскують ряди хмелю Данадимом, 20% к.е., — 4,0–6,0 л/га.


Наприкінці травня — на початку червня з появою 2–3 гусениць картопляної совки на кущ 2–3 віку рослини обприскують Бітоксибациліном — 3 кг/га, а після їх проникнення в середину стебла поливають гребні суспензією Бі-58 Новий, 40% к.е.,— 6 л на 600 л води/га за допомогою спеціальних пристроїв, через 7–8 днів обробку повторюють.


Проти яйцекладок лучного та стеблового метелика проводять дворазовий випуск яйцеїда — трихограму по 50 тис. самок на гектар, дотримуючись співвідношення паразит-господар 1 : 10.


У період появи бічних гілок — утворення суцвіть, відбувається заселення рослин попелицею, кліщем і поширення псевдопероноспори. Загроза епіфітотій несправжної борошнистої роси найімовірніша за умов підвищення середньодобових температур понад 20°С і вологості повітря понад 60% чи частих дощів (не рідше двох разів за декаду) та наявності краплинної рідини на листках. За таких умов забезпечити захист хмелю можна лише за 5–6-разового застосування таких фунгіцидів: Альєтт, 80% з.п., — 3,0–5,0 кг/га, Купроксат, 34,5% к.е., — 3,0–5,0 л/га, Ридоміл Голд МЦ 68W, в.к., — 2,5 кг/га, Фітал, 65%, в.р.к., — 3,0–5,0 кг/га, Хлорокис міді, 90%        з. п., — 6,0–8,0 кг/га — чергуючи їх застосування.


Боротьбу з хмелевою попелицею починають проводити в сливових садах і на дикорослих кущах цих дерев, які ростуть поблизу хмільників під час розпускання бруньок. Дерева обприскують препаратом ДНОК, 40% р.к., — 15 кг/га з витратою робочої рідини 400–500 л/га.


Для визначення строку перельоту хмелевої попелиці на хміль застосовують клеєві пастки жовтого кольору, які розміщують по периметру хмелеплантації на висоті 2–4 м.


У разі розвитку попелиці на хмелю за низької її чисельності проводять обприскування Бітоксибациліном, 4,0 кг/га, з додаванням 0,2 л Бі-58 Новий, 40% к.е. За високої чисельності застосовують хімічні препарати Актару 25WС, в.г,. — 0,06–0,08 кг/га, Дурсбан 480, 48% к.е., — 1,5 л/га, Конфідор, в.р.к., — 0,6 л/га та Талстар, 10% к.е., — 1,2 л/га.


Із появою на нижніх листках рослин павутинного кліща слід підібрати 2–3 пари листя, винести за межі плантації і знищити. Вчасно обрізати зайві стебла, а потрібні завести на підтримки або застосувати новий спосіб десикації — спрямоване обприскування Реглоном Супер 150 SL в.р.к., — 1,2 л/га на нижній ярус листя. Стрічкове спрямоване обприскування десикантом Реглон Супер 150 SL ,в.р.к., який справляє водночас і гербіцидну дію, дає змогу знищити нижні листки разом з яйцекладками кліща і бур’яни в ряду та значно зменшити витрати ручної праці.


У разі розмноження павутинного кліща та його розповсюдження по рослині за щільності 5–7 особин на листок нижнього ярусу слід застосовувати для обприскування акарициди: Демітан, 20% к.е., — 0,6–0,8 л/га, Мітак, 20% к.е., — 3,0 л/га, а останню обробку бажано проводити Талстаром, 10% к.е., — 1,2 л/га — за 30 днів до збирання урожаю.


За одночасного заселення хмелю павутинним кліщем і попелицею та за появи псевдопероноспори використовують бакові суміші препаратів, враховуючи при цьому допустимість змішування.


Для визначення початку і динаміки льоту лускокрилих совок і метеликів — застосовують феромонні, світлові та харчові (мелясові) пастки.


Проти гусениць лучного метелика, капустяної совки та інших листогризучих лускокрилих застосовують біологічні препарати — Ентобактерин, Дендробацилін і Бітоксибацилін в 0,3% концентрації 1,8–3,0 кг/га.


Грунт у міжряддях утримують розпушеним і чистим від бур’янів, що поліпшує загальний фітосанітарний стан насаджень, сприяє повнішому використанню культурою вологи, поживних речовин і площі. Знищують бур’яни навколо плантацій, оскільки вони є джерелом поширення всіх шкідників і хвороб хмелю.


В. Венгер, канд. с.-г. наук,


заввідділу захисту рослин,


О. Венгер, наук. співробітник,


Н. Лукашевич, ст. наук. співробітник,


І. Якубенко, наук. співробітник,


Інститут сільського господарства Полісся

Інтерв'ю
Виробники добрив та аграрії не можуть дійти згоди у питанні справедливого ціноутворення на добрива вітчизняного виробництва. Ця ситуація викликає занепокоєння.
клубника
Ринок ІТ-рішень для сільського господарства у світі сягає $400 млрд. Застосування ІТ-технологій значно збільшує продуктивність аграрного виробництва.  

1
0